Відкрити головне меню

Лисянський Юрій Федорович

український мореплавець та дослідник

Ю́рій (при хрещенні Георгій[1]) Фе́дорович Лися́нський (рос. Лисянский; 1(12) квітня[2] 1773, Ніжин — 26 лютого (6 березня) 1837, Петербург) — мореплавець українського походження на російській службі, географ, океанограф, засновник російської наукової океанографії, капітан 1-го рангу (1809 рік).

Лисянський Юрій Федорович
Капітан 1-го рангу
Yuriy Lisyansky portrait by Vladimir Borovikovsky.jpg
Загальна інформація
Народження 01 квітня 1773
Ніжин, Ніжинський полк, Гетьманщина
Смерть 26 лютого 1837
Санкт-Петербург, Російська імперія
поховання: Олександро-Невська лавра
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Військова служба
Приналежність Російська імперія
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 3 ступеня

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі
Герб Лисянських

ЖиттєписРедагувати

Ранні роки та походженняРедагувати

Юрій Федорович Лисянський — нащадок українського старшинського козацького роду, народився 1(12) квітня 1773 року в місті Ніжині, в сім'ї священика ніжинської церкви святого Іоанна Богослова Федора Герасимовича Герасимовського (Лисянського) та його дружини Фотини Йосипівни (з шляхетного роду Якубовських) [3]. Хрещеним батьком був полковий писар Ніжинського полку Іван Миколайович Романовський, парафіянин цієї ж церкви[1]

Прапрадід мореплавця Стефан (Степан) Лисянський був покозачений шляхтич, що оселився в Лубенському полку; мав фольварок у сотенному містечку Чорнухи. Прадід Юрія Семен Лисянський був бунчуковим товаришем та полковим осавулом, загинув у військовому поході 1712 року. Дід Герасим також продовжив військову династію.

Батько Юрія - Федір Герасимович Лисянський народився 1735 року, «перво служив при письменних указних справах в сотенній Ічнянській канцелярії й Прилуцькій полковій лічільній комісії декілька год». Пізніше, вже будучи при Київській духовній консисторії канцеляристом, він обрав духовну кар'єру і 1760 року, був рукоположений священиком у Ніжин. Помер 1803 року, передавши парафію старшому сину Івану Федоровичу Лисянському.

Старший брат Юрія - Ананій Федорович Лисянський, також навчався в кадетському корпусі; брати листувались[4].

Дядько Дем'ян Герасимович Лисянський з 1744 року служив в сотенній Ічнянській та Прилуцькій полковій канцеляріях, 1762 році - значковий товариш, потім сотник в Заньківській сотні Ніжинського полку, в 1782 році - бунчуковий товариш, далі предводитель дворянства Борзнянського повіту. Другий дядько Іван Герасимович Лисянський - з 1764 року значковий товариш, потім войсковий товариш. [5]

Навчання та початок флотської службиРедагувати

В десятилітньому віці, як вважають, завдяки підтримці впливового земляка канцлера О. А. Безбородька, Юрія прийняли на навчання до Кронштадського морського кадетського корпусу. У зв'язку з початком російсько-шведської війни 1788-1790 років відбувся достроковий випуск гардемаринів. Серед випускників "за мічмана" був і 15-річний Ю.Лисянський, який отримав свій перший офіцерський чин та був направлений до ескадри адмірала С.К.Грейга на фрегат «Подражіслав». Бойове хрещення Ю.Лисянський прийняв у морській битві біля острова Гогланд 6 липня 1788 року. Вже у першому бою Лисянський заслужив похвалу капітана корабля, який побачив в молодому гардемарині здібного офіцера. Після закінчення бойових дій на Балтиці Лисянський протягом трьох років ніс службу на бойових кораблях російського флоту. У 1793 році отримав чин лейтенанта флоту.

Відрядження до Великої Британії та участь у військових діях на її боціРедагувати

В кінці 1793 р. Ю. Лисянського та І. Крузенштерна, разом з групою молодих флотських офіцерів, відрядили для проходження морської практики у Велику Британію, де їх зарахували волонтерами на кораблі ескадри Ф. Муррея. На британському флоті Лисянський прослужив добровольцем близько 6 років. У цей час він здійснив кілька далеких плавань: побував біля берегів Північної Америки та мису Доброї Надії, плавав до Ост-Індії, довгий час жив у США (1795-1796), побував у Філадельфії, Бостоні, Нью-Йорку, де особисто зустрічався з першим американським президентом Джорджем Вашингтоном. Як доброволець британського флоту, Лисянський брав участь у військових операціях проти французів. У 1796 році, при взятті фрегата «Єлизавета», отримав контузію голови. Під час подорожів переніс жовту гарячку, яка ледве не відняла у нього життя. Повний текст «Журналу лейтенанта Юрія Федоровича Лисянського, веденого під час служби волонтером на суднах англійського флоту від 1793 до 1800 року» (рос. мовою) зберігається у РДАЛМ [6] та опублікований у Санкт-Петербурзі істориком С.Козловим у 2007 р.

Повернення до Російської імперіїРедагувати

1799 року Лисянський повернувся до Російської імперії, отримав чин капітан-лейтенанта і був призначений капітаном на фрегат «Автроїл». У 1803 р. Лисянський переклав з англійської мови і опублікував велику роботу Джона Клерка «Движение флотов», у якій була представлена нова тактика ведення військових морських операцій. 1803 року за хоробрість та участь у 18 морських кампаніях Юрія Лисянського нагородили орденом святого Георгія 4-го ступеня. Серед його нагород - золота шпага "За хоробрість".

Перша російська навколосвітня експедиціяРедагувати

У 1798 р. соратник Ю.Лисянського по кадетському корпусу, нащадок баронського німецького роду з Естляндії Адам Іоганн фон (Іван Федорович) Крузенштерн подав на розгляд керівництва проект першої навколосвітньої російської експедиції. Але військове командування та державні чиновники відхилили цей проект через брак кораблів, досвідчених офіцерів, матросів та науковців, здатних здійснити таку подорож. Натомість ідею навколосвітньої подорожі підтримала недержавна Російська-Американська торговельна компанія, яка профінансувала підготовку експедиції. Її керівником призначили Крузенштерна, а помічником став Лисянський. У вересні 1802 року Юрія Лисянського було відряджено за кордон з метою придбання кораблів для майбутнього плавання. В Лондоні він придбав два шлюпи «Леандр» та «Темза», які на початку червня прибули до Кронштадту, де й отримали нові назви — «Надія» та «Нева».

7 серпня 1803 року о 10 годині «Надія» та «Нева» знялися з якоря і відбули з Кронштадтського рейду. Під час всього плавання Лисянський був капітаном шлюпа «Нева». Його команді доручили доставити вантаж у російські колонії на острові Кадьяк та на берегах Аляски.

Перші дні плавання супроводжувалися жорстокими штормами. Проте від самого початку члени екіпажу регулярно проводили астрономічні, метеорологічні, гідрографічні спостереження, здійснювали збір та систематизацію різноманітних географічних даних. До середини грудня кораблі Крузенштерна та Лисянського підійшли до острова Св. Катерини, де команда «Неви» провела терміновий ремонт пошкоджених щогл. На шляху до Маркізьких островів Лисянський затримався на декілька днів на острові Пасхи, де провів астрономічні спостереження та уточнив координати острова. Крім того Лисянський склав словник мови місцевого населення. Подальший шлях «Неви» лежав до берегів «Російської Америки» - російських торговельних фортів на півночі Аляски.

Розминувшись з Крузенштерном біля Гавайських островів, Лисянський взяв курс до острову Кадьяк. Після двадцяти трьох днів важкого плавання Лисянський прибув до берегів Аляски. Тут команда «Неви» на чолі з капітаном взяла участь російсько-індіанській війні. Зокрема, разом з військами "правителя Російської Америки" О.А.Баранова (1746-1819), на своєму шлюпі "Нева" та інших судах, Ю.Лисянський здійснив атаку на захоплений індіанцями форт на острові Сітка. Фортеця була захоплена за 4 дні (1-4 жовтня 1804 р.). Обидві сторони понесли суттєві втрати у живій силі, зокрема загинули троє членів екіпажу "Неви". Згодом команда шлюпу "Нева" під керівництвом Ю.Лисянського взяла участь у будівництві нового форту, що отримав назву "Ново-Архангельськ" (зараз місто Сітка, США).

Під час півторарічного перебування на Алясці та у Тихому океані, Лисянський склав докладний опис островів Кадьяк та Сітка, склав надзвичайно точні мапи узбережжя Аляски. У вересні 1805 року «Нева» завантажила на борт хутро і вийшла у відкрите море, взявши курс на Маріанські острови. Через кілька днів шлюп «Нева» впритул підійшов до коралових рифів на Гаваях, де й сів на мілину. Таким чином Ю.Лисянський відкрив раніше нікому невідомий безлюдний острів, який отримав назву "Острів Лисянського". Неподалік відкрили раніше не позначений на карті кораловий риф. Його Лисянський назвав «рифом Крузенштерна».

3 грудня 1805 року на рейді Макао відбулася зустріч «Неви» та «Надії». Подальший їх шлях проходив біля берегів Китаю, Індії, мису Доброї Надії. Відійшовши в лютому 1806 року від берегів Китаю, шлюпи до початку квітня наблизились до берегів Південної Африки. Тут вони потрапили у смугу густого туману і знову загубили один одного. Врахувавши, що запасів провіанту та питної води на судні лишилося лише на три місяці, Лисянський вирішив йти до Європи не заходячи в жоден порт. Довгий шлях із Південного Китаю до Портсмута «Нева» пройшла за 142 дні, не отримавши при цьому жодних пошкоджень та втрат. До цього жоден корабель з Європи не ставив подібних рекордів у швидкості плавання.

5 серпня 1806 року «Нева» увійшла до гавані Кронштадту. А ще за два тижні повернулася й «Надія», очолювана А.І.Крузенштерном. Таким чином Ю. Лисянський першим у російському флоті здійснив навколосвітнє плавання, здійснивши при цьому ряд географічних відкриттів, зробивши внесок у вітчизняну океанографію, етнографію та інші науки. (Треба відзначити, що неузгодженість дій Ю.Лисянського з керівником експедиції А.І.Крузенштерном, призвела до певного охолодження у їх подальших стосунках). Коштовний подарунок — золоту шпагу — зробила своєму капітану команда «Неви». Від держави Ю. Лисянський одержав чин капітана ІІ рангу, орден Святого Володимира ІІІ ступеня, премію та довічну пенсію. У 1820 році король Швеції за успіхи у мореплавстві нагородив Ю.Лисянського "Королівським Орденом Меча".

Останні роки життяРедагувати

Після звершення експедиції Ю.Лисянський деякий час служив на кораблях Балтійського флоту та готував до друку щоденники навколосвітньої подорожі. Але видання книги несподівано наштовхнулося на опір чиновників військового відомства та цензури. Протягом трьох років цензори гальмують видання книги Ю.Лисянського, мотивуючи тим, що вона містить "чимало погрішностей проти правил російського нарєчія". (У той самий час аналогічна книга А.І.Крузенштерна була видана за державний кошт російською та німецькою мовою). 1809 року, отримавши остаточну відповідь, що "у такому вигляді книга надрукована за казенний кошт бути не може", ображений Ю.Лисянський подав рапорт про відставку в чині капітану І рангу і став готувати до друку опис своєї подорожі власним коштом. 1812 року за 18000 карбованців власних збережень він видав двотомник «Путешествие вокруг света на корабле „Нева“ в 1803-1806 годах», який супроводжувався великим атласом («Собрание карт и рисунков к путешествию Ю. Лисянського»). Книга вийшла тиражем 1200 примірників, а "Собрание карт" мало значно менший тираж (кілька сотень примірників). Ю.Лисянський сподівався за рахунок реалізації книги повернути витрачені кошти, але цього не сталося. Російська публіка не цікавилася географічними відкриттями та морськими подорожами. Отже, через книготорговельну мережу було продано не більше 200 примірників видання. Натомість, у 1813 р. Ю.Лисянський їде у Лондон, де живе 1,5 роки. Він самотужки перекладає свою книгу англійською мовою, значно доповнивши її науковою інформацією, кольоровими картами та малюнками. Англійське видання «Подорожі» Ю. Лисянського, відоме під назвою "A Voyage round the world in the years 1803, 4, 5, & 6: performed, by order of His Imperial Majesty Alexander the First, Emperor of Russia, in the ship Neva 1814", громадськість зустріла з більшим ентузіазмом: вже за два тижні розійшлася майже половина тиражу видання. Примірник книги Ю.Лисянського у розкішнній червоній саф`яновій палітурці із золотими обрізами зберігається у бібліотеці англійської королеви в Лондоні. Зібрані Лисянським колекції мушель, коралів, етнографічних матеріалів та зброї стали надбанням наукової громадськості та зберігаються у музеях Санкт-Петербурга.

Останок свого життя Юрій Лисянський провів у відставці, займаючись вихованням дітей. Влітку родина проводила час в маєтку дружини мореплавця Шарлотти Карловни Жандр (уродженої де Брюнольд) у селі Кобріно біля Гатчини (під Санкт-Петербургом), який в свій час належав прадіду А. С. Пушкіна Абраму Ганнібалу (Будинок Ганнібалів-Лисянських у с. Кобріно згорів у серпні 2018 року). Взимку родина перебиралася до Петербургу, де Ю. Ф. Лисянський 1833 року збудував будинок. Родина мала 7 дітей. Один з синів мореплавця Юрій Юрійович Лисянський (помер у 1852 р.) змінив кар'єру військового на священичий сан і став схимонахом Афонського Пантелеймонового монастиря - старцем Григорієм. Молодший син Платон (Лисянський Платон Юрійович) продовжив справу батька — був віце-адміралом, займався реформуванням російського флоту під час переходу від вітрильного до парового судноплавства, був видавцем та упорядником «Морского сборника».

Помер Юрій Лисянський 26 лютого 1837 року у Петербурзі, його поховали на цвинтарі Олександро-Невської лаври. На його могилі на зібрані морськими офіцерами кошти поставили пам'ятник, ескіз якого намалював сам мореплавець. На постаменті лежить залізний якір, там же викарбували епітафію, яку склав він сам:

Перехожий, не журись про того, Хто кинув якір тут.

Він взяв з собою вітрила, Під якими злетить в границю небес.

Прохожий, не тужи о томъ, Кто кинул якорь здесь

Он взял съ собою паруса, Под коими взлетитъ въ предѣлъ небесъ.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Ім'я Юрія Федоровича Лисянського носить острів на Гавайях, півострів на Алясці, протока, річка, гора на Сахаліні. Пам'ять мореплавця увічнена в Україні. Нині на центральній вулиці Ніжина сусідують церква Івана Богослова з будинком протоієрея Федора Лисянського, пам'ятник його сину-мореплавцю (скульптор К.Годулян, 1974 р.) та бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя з Музеєм рідкісної книги, де зберігаються книги, подаровані Ю.Ф.Лисянським: перекладена ним з англійської мови книга "Движение флотов" Джона Клєрка (ч.1-2, СПб, 1803), двотомник "Путешествие вокруг света на корабле "Нева" (СПб, 1812) та великий атлас "Собрание карт и рисунков к путешествию флота капитана Юрия Лисянского на корабле "Нева" (СПб, 1812). Архівні документи свідчать, що Ю.Лисянський особисто у 1824 та 1827 рр. передав два комплекти свого видання для бібліотеки Ніжинського Ліцея кн. О.Безбородька. У 2018 році в Музеї рідкісної книги Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя відкрилася Музейно-меморіальна кімната "Мандрівник козацького роду", присвячена навколосвітньому мореплавцю Ю.Ф.Лисянському. На його честь названий літак авіакомпанії «Аерофлот» «Ю. Лисянский».

ПриміткиРедагувати

  1. а б Метрична книга про хрещення Івано Богословської церкви. 1773. 
  2. Морозова, Анна. Нові документи про родину Лисянських (Ніжинська старовина). Ніжин. 
  3. Сповідний розпис церкви Івана Богослова м.Ніжин, 1778 р. 1778. 
  4. u_serge@icape.nw.ru, Serge Ushakov / e-mail :. Журнал Санкт-Петербургский университет ISSN 1681-1941 / № 26 (3685), 9 ноября 2004 года. www.spbumag.nw.ru. Процитовано 2018-05-24. 
  5. Морозова, Ганна. НОВІ ДОКУМЕНТИ ПРО РОДИНУ ЛИСЯНСЬКИХ (українською). Ніжин. 
  6. Взгляд в историю — взгляд в будущее: Рус. и сов. писатели, ученые, деятели культуры о США / Сост., авт. послесл. и коммент. А. Н. Николюкин.— М.: Прогресс, 1987.— С. 633.

ЛітератураРедагувати

  • Лисянский Ю. Путешествие вокруг света в 1803, 4, 5 и 1806 годах, по повелению Его Императорского Величества Александра Первого, на корабле Неве под начальством флота капитан-лейтенанта, ныне капитана 1-го ранга и кавалера Юрия Лисянского. Ч. 1-2, СПб., 1812.- [1]; [2] (рос.)
  • Собрание карт и рисунков, принадлежащих к путешествию флота капитана 1-го ранга и кавалера Юрия Лисянского на корабле «Нева». — СПб, 1812. (рос.)
  • Lisiansky Urey. Voyage round the world in the Ship «Neva». — London, 1814. (англ.)
  • Зорька О., Голобуцький П. Нащадок українських козаків, капітан Юрій Лисянський, — перший вітчизняний навколосвітній мореплавець//«Военная история», № 1-3, 2006; [3]
  • Думитрашко Н. В. Ю. Ф. Лисянский и русские кругосветные плавания. В кн.: Лисянский Ю. Ф. Путешествие вокруг света на корабле «Нева» в 1803—1806 годах. М., 1947; (рос.)
  • Козлов С.А. Путевые записки Ю. Ф. Лисянского и И. Ф. Крузенштерна, 1793-1800. Предыстория первого путешествия россиян вокруг света: [к 200-летию первого кругосвет. путешествия россиян]. - СПб.: Историческая иллюстрация, 2007. - 32 с.
  • Мандрівник козацького роду. Ю. Ф. Лисянський — видатний український мореплавець і географ: біобібліогр. покажч. : до 240-річчя від дня народж. видат. укр. мореплавця Ю. Ф. Лисянського / Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя, Б-ка ім. М. О. Лавровського, Музей рідкіс. кн. ім. Г. П. Васильківського ; упоряд.: Н. В. Мухомодєєва, О. Д. Кільдіватова, В. І. Манжай, Ю. І. Рожок ; авт. передм. О. С. Морозов. — Ніжин: НДУ, 2013. — 42 с. : іл.
  • Шевченко В. О. Тричі перший (видатний мореплавець та географ Юрій Лисянський). К., 2003.
  • Штейнберг Е. Л. Жизнеописание русского мореплавателя Юрия Лисянского, содержащее историю его службы на военном флоте российском, его плаваний в Западную и Восточную Индию, Северную Америку и Южную Африку, а также о знаменитом первом вояже русских моряков вокруг света с 1803 по 1806 год. М., 1948; (рос.)
  • Слiдами українського Магеллана [4]
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • П. Г. Усенко. Лисянський Юрій Федорович
  • Юрій Лисянський : Навколосвітня подорож на шлюпі "Нева" (1803-1806) [1]

ПосиланняРедагувати


  1. Юрій Лисянський : Навколосвітня подорож на шлюпі "Нева" (1803-1806). fiol.pub (en). Процитовано 2019-11-13.