Відкрити головне меню

Розанда Лупул
Розанда.JPG
Портрет Розанди із музею в Чигирині
Ім'я при народженні рум. Ruxandra Lupu
Народилася бл. 1630
Померла 1686 або 1687
·можливо, страчена поляками
Громадянство
(підданство)
Румунська Молдова
Національність грекиня або албанка
Місце проживання Молдовія
Діяльність політикиня
Відома завдяки невістка Богдана Хмельницького
Титул Молдавська принцеса
Конфесія православна
Батько Василь Лупул
Брати, сестри  • Марія Лупул
У шлюбі з Хмельницький Тимофій Богданович

Роза́нда Лу́пул (Роксана, Руксандра; бл. 1630 — 1686) — молодша дочка молдовського господаря Васілє Лупу (Василя Лупула), невістка Богдана Хмельницького. Сестра княгині Марії Радзивілл, дружини великого гетьмана литовського Януша Радзивілла.

Старша сестра Марія Лупул

ЖиттєписРедагувати

Серед претендентів на її руку були Тиміш Хмельниченко,[1] Пйотр Потоцький,[2] син брацлавського воєводи Потоцького, князь Дмитро Юрій Вишневецький, Марцін Калиновський.[1]

Розанда та ХмельницькіРедагувати

31 серпня 1652 Розанда вийшла заміж за Тимоша Хмельницького. Після його загибелі, якраз напередодні похорону гетьманича, що відбувся 27 грудня 1653 року у Чигирині, Розанда народила двох хлопчиків-близнюків. Разом із ними вона деякий час проживала у Суботові, де її, зокрема, відвідував антіохійський патріарх Макарій[3]. Згодом перебралася на помешкання до подарованого Богданом Хмельницьким маєтку Зіньківський ключ на Полтавщині.

У 1658 році молдовський воєвода Стефаниця хотів забрати її силоміць з Рашкова, який подарував їй по смерті Тимоша Богдан Хмельницький, де вона проживала. У Рашкові 1 січня 1660 написала лист-чолобитну царю Московії з проханням дати їй «хрисовула» на доживотне володіння наданими Б. Хмельницьким трьома маєтками.[4]

Подальша доляРедагувати

 
Намисто Розанди Хмельницької

Подальші відомості про Розанду досить непевні. Серед іншого є згадка про Роксолану домну Хмельницьку як власницю Кам'янки Дністровської у подимному реєстрі Брацлавського воєводства Речі Посполитої 1664 року[5].

Українська версіяРедагувати

Ходили чутки, що начебто у 1660 році молодший брат Тимоша, тодішній гетьман Юрій Хмельницький, видав дружину покійного старшого брата за французького шляхтича Анрі де Боа, котрий спочатку перебував на службі в польського короля, а згодом вступив до Війська Запорозького, прийняв православ'я і став Андрієм Антоновським. Від шлюбу з Антоновським (знову ж таки — начебто) Розанда мала сина Петра.

Деякий час вони проживали над Дністром, у містечку Рашкові. Коли до влади у Молдовському князівстві прийшов брат Розанди Стефаніца Лупу, він намагався забрати сестру до Ясс, навіть присилав для цього в Україну спеціальний ескорт. Проте козаки прогнали молдован з Рашкова, і домна Розанда й надалі залишалася у Наддністрянщині.

Молдовська версіяРедагувати

Історичні джерела молдовського походження повідомляють, що з 1666 року двадцять років свого життя домна Розанда прожила у Молдовському князівстві — допоки під час одного з польсько-молдавських конфліктів не була захоплена вояками Речі Посполитої в полон біля фортеці Немц і у 1686 (за іншими даними 1687) році страчена — як невістка ненависного їм Богдана Хмельницького.[6]

За версією Ніколая Булата, молдовського історика і автора історичного роману про Розанду, її руки домагався молдовський боярин Василій Крупецький. Розанда відмовляла, боярин вирішив помститися. І коли польський король пішов війною на Молдовське князівство, Крупецький навів поляків на монастир святого Миколая в Рашкові. Монастир пограбували, а саму Розанду там стратили[7].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Реабілітація за Берестечко // Урядовий кур'єр. — 2017. — № 87 (5966) (27 трав.). — С. 7. — (Люди і час).
  2. Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 122. (пол.)
  3. «… ми прибули до села Суботова, де звичайно жив небіжчик Тимофій, син гетьмана. Мешканці вийшли нам на зустріч з процесією і запровадили нас до великої нової церкви св. Михайла… Його вдова… кілька разів відвідала нашого владику. В неділю рано (3 серпня — П. А.), після заутрені ми в її присутності відправили панахиду над її чоловіком…» («Подорож Патріарха Макарія» Павла Алеппського, запис за 2 серпня 1654)
  4. М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. IX-1. — С. 599—600.
  5. Архив Юго-Западной России, частина 7 том ІІ. — С. 561.
  6. В. Горобець, Т. Чухліб. Незнайома Кліо…
  7. «Тимош — он очень жестким был. Жестче, чем сам Богдан». Дирижабль. 8.11.2016. Архів оригіналу за 09.11.2016. Процитовано 8.11.2016. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати