Васи́ль Лу́пул, також Васи́лє Лу́пу (рум. Vasíle Lúpu; *1595 Стамбул — †1661 Стамбул) — молдовський господар (16341653), спочатку прихильник Речі Посполитої, згодом союзник Б. Хмельницького, з яким вони стали сватами (Тиміш Хмельницький оженився з його дочкою Розандою). За нього в українських урядових грамотах вперше з'явилася румунська мова, а 1642 р. відбувся спільний синод української і молдовської православних церков в Яссах за участю делегатів Петра Могили. За свідченнями мандрівника Павла Алепського був високого зросту.[1]

Василь Лупул
Vasile Lupu
Василь Лупул
Господар Молдавського князівства
Початок правління: 1634
Кінець правління: 1653

Попередник: Мойсей Могила
Наступник: Георгій Штефан

Дата народження: 1595(1595)
Місце народження: Стамбул
Країна: Молдовське князівство
Дата смерті: 1661(1661)
Місце смерті: Стамбул
Дружина: перша Тудоша,
друга Катерина
Діти: сини: Іоан, Стефаніца,
дочки: Розанда, Марія

БіографіяРедагувати

Василь Лупу народився у Константинополі, за походженням грек чи албанець. В 30-х рр. XVII ст. оселився в Молдовському князівстві. Був торгівцем, розбагатів, став великим землевласником. 1634 року османи усунули від правління попереднього господаря Мойсея Могилу і посадовили на молдовський престол Василя Лупу.

За правління Лупу в 1640 у Молдовському князівстві за сприяння Київського митрополита Петра Могили було відкрито Слов'яно-греко-латинську академію, видано в 1646 «Правила» («Уложення») — перше зведення законів, що діяли до середині XVIII ст. Василь Лупу на Краківському передмісті Львова виступив фундатором відбудови церкви Параскеви П'ятниці (1644), спорудження церкви Введення у храм Богородиці монастиря василіанок (1646). Лупу тривалий час при підтримці Речі Посполитої і Османської імперії вів запеклу боротьбу з волоським господарем Матеєм Басарабом за Волощину. Після Молдовських походів 1650, 1652 і 1653 українського війська Лупу став союзником Богдана Хмельницького.

В серпні 1652 видав свою дочку Розанду заміж за сина Б. Хмельницького — Тимоша. В квітні-вересні 1653 Лупу при допомозі українських військ на чолі з Тимошем Хмельницьким вів боротьбу проти претендента на господарський стіл Георгія Штефана, якого підтримували волоський господар Матей Басараб, трансільванський князь Юрій II Ракоці та уряд Речі Посполитої. У вересні 1653, після загибелі Тимоша Хмельницького і відступу козацьких загонів із Сучави та її облоги, Лупу був остаточно позбавлений престолу і змушений виїхати до Гетьманщини у Чигирин. Проте через деякий час за участь у таємних переговорах з емісарами Речі Посполитої Лупу позбавили права жити в Україні. Утік до Криму, тоді до Константинополя, де був ув’язнений у стамбульській Фортеці Семи Веж. За рік був звільнений, і до своєї смерті у 1661 намагався повернути собі престол.

РодинаРедагувати

Був одружений двічі, батько п'ятьох дітей;

Перша дружина - Тудоша (?—1639)

Друга дружина (1640) - Катерина

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене).— Львів: «Світ», 1990.— 408 с.— С. 54. ISBN 5-11-000889-2

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Попередник
Мойсе Мовілє
  Молдовський воєвода
16345 — 1653
  Наступник
Георге Штефан