Відкрити головне меню

Госпо́дар (ст.укр. господаръ, гд̃ръ; від лат. dominus) — слов'янський титул правителя. Використовувався монархами Східної Європи — правителями Русі, Литви, Московії, Волощини і Молдавії. У москвських документах XVII ст. поступово витіснений титулом госуда́р (государь).

МолдоваРедагувати

 
Василь Лупул — господар Молдови (1634-1654)

У слов'янських документах з XV століття по 1866 рік правителі Молдовського князівства та Волощини називалися господарями, поряд з титулом воєводи. В румунських джерелах замість господаря використовувався титул Domn (від лат. Dominus). До XIX століття багато васалів Османської імперії носили цей титул. Із зростанням румунської незалежності титул домнітора повністю витіснив титул господаря.

До встановлення османського сюзеренітету в Молдові церемоніал присвяти відбувався «милістю Божою» і мав два етапи: «обрання» в полі, на відкритому місці і власне коронація — у церкві митрополії. Господар носив корону, мав необмежене право над своїми підданими, вважався власником території всієї країни, головнокомандуючим армією, верховним суддею. Тільки він мав право оголошувати війну і підписувати мирний договір.

Після встановлення Османського панування молдовський престол став предметом купівлі-продажу. Стіл господаря стали займати представники знатних боярських родів, а також іноземці. У 1711-1821 роках молдовський престол стали займати виключно греки з константинопольського передмістя Фанар. Цей період отримав назву Фанаріотського режиму.

Титул господаря зберігся ще деякий час після об'єднання Молдовського князівства з Валахією в 1859 році до 1881 року, коли Румунія була проголошена королівством.

ПрикладиРедагувати

ЛитваРедагувати

У Великому князівстві Литовському вживався у титулатурі великих князів Литовських як лат. dominus, ст.укр. господарь, або ст.укр. государь. Зокрема:

  • У листі великого князя Вітовта від 1392 року вказано титул: лат. Witowdus dei gratia dux Lithuanie, dominus trocensis luczensis etc (Вітовт, милістю Божою, князь Литви, господар Троцький, Луцький та інших)[2]
  • Також на печатці Вітовта від 1407 року записано: лат. Sigillum Allexandri allas Wytowdi magnis ducis Lithwanie d[omini]ni Russie et cetera (Печатка Олександра, або Вітовта, великого князя Литви, господаря Русі та інших)

Титул згадується в Литовських статутах.

МосковіяРедагувати

Один із титулів московського царя.

РусьРедагувати

 
Печатка Юрія І, «Печатка господаря Георгія, Королівства Русі»

Один із титулів галицько-волинських князів і королів.

ПольщаРедагувати

  • 1387: ст.укр. Владислав божье милости король польскии, литовскии, руски, иных земль господарь[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Акты Западной России...  СПб., 1846. T. 1., с. 30., документ № 21. Статутна грамота Олександра львівським і подільським купцям про право на вільну торгівлю
  2. Biblioteka Książąt Czartoryskich w Krakowie, Zbiór dokumentów pergaminowych, No. 223. Цитата за: Rogulski, Jakub. Titles, Seals and Coats of Arms as Symbols of Power and Importance of Lithuanian Dukes Before the Union of Lublin // Zapiski Historyczne. Poświęcone Historii Pomorza i Krajów Bałtyckich, 2017. T. LXXXII, p. 102.
  3. Пещак 1974:74; документ № 40.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати