Відкрити головне меню

Господа́р або госуда́р (давньорус. господаръ; рос. государь; лат. dominus) — слов'янський титул правителя. Використовувався монархами Східної Європи — воєводами Молдовського князівства, правителями Волощини, князями Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського і Великого князівства Московського.

Зміст

МолдоваРедагувати

 
Василь Лупул — господар Молдови (1634-1654)

В слов'янських документах з XV століття по 1866 рік правителі Молдовського князівства та Волощини називалися господарями, поряд з титулом воєводи. В румунських джерелах замість господаря використовувався титул Domn (від лат. Dominus). До XIX століття багато васалів Османської імперії носили цей титул. Із зростанням румунської незалежності титул домнітора повністю витіснив титул господаря.

До встановлення османського сюзеренітету в Молдові церемоніал присвяти відбувався «милістю Божою» і мав два етапи: «обрання» в полі, на відкритому місці і власне коронація — у церкві митрополії. Господар носив корону, мав необмежене право над своїми підданими, вважався власником території всієї країни, головнокомандуючим армією, верховним суддею. Тільки він мав право оголошувати війну і підписувати мирний договір.

Після встановлення Османського панування молдовський престол став предметом купівлі-продажу. Стіл господаря стали займати представники знатних боярських родів, а також іноземці. У 1711-1821 роках молдовський престол стали займати виключно греки з константинопольського передмістя Фанар. Цей період отримав назву Фанаріотського режиму.

Титул господаря зберігся ще деякий час після об'єднання Молдовського князівства з Валахією в 1859 році до 1881 року, коли Румунія була проголошена королівством.

ЛитваРедагувати

Титул згадується в Литовських статутах.

МосковіяРедагувати

Один із титулів московського царя.

РусьРедагувати

 
Печатка Юрія І, «Печатка господаря Георгія, Королівства Русі»

Один із титулів галицько-волинських князів і королів.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати