Ізмаїл

місто в Україні

Ізмаї́л (у 1812—1856 роках — Тучко́в) — місто в Одеській області, адміністративний центр Ізмаїльського району, колишній центр Ізмаїльської області. Являє собою окрему Ізмаїльську міську громаду. Відстань до Одеси становить понад 200 км і проходить автошляхом E87. Друге найбільше місто області за кількістю населення — понад 70 тисяч осіб.

Ізмаїл
Izmayil COA 2016.svg Izmail flag.svg
Герб Ізмаїла Прапор Ізмаїла
Intercession-Cathedral-a-1.jpg
Собор Покрови Богородиці
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Одеська область
Район Ізмаїльський район Ізмаїльський район
Рада Ізмаїльська міська рада
Код КОАТУУ 5110600000
Засноване 1589[1]
Статус міста з 1830 року
Населення 71 780 (01.01.2019)[2]
Площа 53,6 км²
Густота населення 1347 осіб/км²
Поштові індекси 68600—633
Телефонний код +380-4841
Координати 45°21′36″ пн. ш. 28°48′45″ сх. д. / 45.360056° пн. ш. 28.81250° сх. д. / 45.360056; 28.81250Координати: 45°21′36″ пн. ш. 28°48′45″ сх. д. / 45.360056° пн. ш. 28.81250° сх. д. / 45.360056; 28.81250
Висота над рівнем моря 28 м
Водойма Дунай
Назва мешканців ізмаїльці, ізмаїлець, ізмаїлка
Відстань
Найближча залізнична станція Ізмаїл
До обл./респ. центру
 - залізницею 280 км
 - автошляхами 240 км[4]
До Києва
 - фізична 581[3] км
 - автошляхами 697 км
Міська влада
Адреса 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62
Вебсторінка Ізмаїльська міськрада
Міський голова Абрамченко Андрій В'ячеславович

Commons-logo.svg Ізмаїл у Вікісховищі

Карта
Ізмаїл. Карта розташування: Україна
Ізмаїл
Ізмаїл
Ізмаїл. Карта розташування: Одеська область
Ізмаїл
Ізмаїл

ГеографіяРедагувати

РозташуванняРедагувати

Розташований на півдні області, на лівому березі річки Дунай (простягнувся на 13 кілометрів уздовж Кілійського гирла), 80 кілометрів від берега Чорного моря. З протилежного берега Дунаю навпроти міста лежить румунське село Плауру. Протяжність з півночі на південь — 7,3 км, із заходу на схід — 6,2 км.[5] У місті діє управління однойменного прикордонного загону ДПСУ та пункт контролю на кордоні з Румунією Ізмаїл-Плауру.

Ізмаїл лежить у Причорноморській низовині (Буджацький степ). Середня висота міста над рівнем моря — 28 метрів, а найменша — 12 метрів над рівнем моря (берег Дунаю). Попри велику кількість природних водойм навколо Ізмаїла основним джерелом водопостачання тут є артезіанські свердловини.[5]

Місто знаходиться у східноєвропейському часовому поясі.

КліматРедагувати

Ізмаїл знаходиться у південній зоні помірного клімату: спекотне, посушливе літо та помірно холодна зима. Період активної вегетації тут припадає на період з 15 квітня по 20 жовтня[5]. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 22,6 °C (72,7 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -1,5 °C (29,3 °F).[6]

Клімат Ізмаїла
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 17,1 23 27,6 31,2 38,7 37,8 40,1 38,8 35,9 32,2 25,5 19,9 40,1
Середній максимум, °C 2,3 4,1 9 16,1 22,3 26 28,5 28,2 23,5 17 10,1 4,4 16
Середня температура, °C −1,5 −0,1 4,1 10,6 16,6 20,4 22,6 21,9 17,1 11,2 5,9 0,8 10,1
Середній мінімум, °C −4,8 −3,6 0 5,5 10,9 14,6 16,5 15,7 11,4 6,3 2,2 −2,4 6,1
Абсолютний мінімум, °C −25,4 −24,1 −19 −10,6 0 5,6 9,1 3,6 −3,3 −8,9 −17,6 −20,8 −25,4
Норма опадів, мм 31.2 33.4 28.7 35.3 45.2 57.5 48.8 37.9 39 27.9 37.8 35.9 458.8
Годин сонячного сяйва 55,8 109,2 179,8 225 300,7 354 328,6 310 219 155 60 86,8 2383,9
Днів з опадами 13,8 10,8 9 8,5 7 6,3 3,9 2,8 8,8 7,5 11 12,1 101,5
Днів з дощем 6 6 10 14 13 13 10 8 8 9 10 8 115
Вологість повітря, % 81.1 73.5 70.8 67.2 61.7 60.9 58.9 60.7 70.5 74.1 81.7 79.1 70
Джерело: Weatherbase

ІсторіяРедагувати

 
Центр міста на початку XX ст. Праворуч пам'ятник Фердинандові І (не зберігся)

У 19181940 роках — під румунською юрисдикцією (з 1925 до 1938 року — центр однойменного жудця). Тоді місто не мало пасажирського залізничного сполучення (через відсутність залізниці), але було частиною маршруту Галац — Вилкове внутрішніх водних шляхів Румунії (рум. Navigatia Fluviala Romana). Також працювала авіалінія (використовувалися аеростати) Бухарест — Галац — Ізмаїл — Аккерман — Кишинів і назад.[8]

22 липня 1922 року Святий Синод Православних церков Румунії створив у Кишинівській архієпархії дві нові єпархії: Хотинську та Аккермансько-Ізмаїльську, котрі існували до 1944. Щоправда, резиденцією останньої визначили місто Четатя-Албе (сучасний Білгород-Дністровський).[9]

Влітку 1940 року, як і передбачав додаток до підписаного Пакту Молотова — Ріббентропа, місто разом з околицями у ході Бессарабсько-буковинського походу зайняли радянські війська (201-а ПДБр). Тоді ж було створено Аккерманську (згодом — Ізмаїльська) область УРСР, адміністративним центром якої з 7 грудня 1940 став Ізмаїл. 8 липня 1941 року група радянських кораблів (частина так званого «Дунайського десанту») проривається до міста при відступі від Старої Кілії, але менш ніж за два тижні полишає позиції. З 19 липня 1941 до 25 серпня 1944 територія Ізмаїльської області перебувала під владою Румунії в складі Губернаторства Бессарабія. Від німецько-румунських військ населений пункт було звільнено 26 серпня 1944 після вдалого завершення Кишинівсько-Ізмаїльської наступальної операції. Відтоді й до 15 лютого 1954 місто знову стає обласним центром.

Після об'єднання Ізмаїльської та Одеської областей Ізмаїл став районним центром УРСР, з 1991 — незалежної України.

Влітку 2017 (12 червня) у місті розпочато набір у патрульну поліцію[10]. Також голова МВС України анонсував в Ізмаїлі створення та розміщення тут додаткового підрозділу Національної гвардії[11].

НазваРедагувати

Ізмаїл стоїть на місці, де в IV—V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас[12]. Потім там виникло поселення «Сміл». За деякими даними ще у 360 році римський картограф Касторій позначив Сміл на своїй карті[13]. Також фіксують варіант назви «Сініл» — так у Середньовіччі називали поселення генуезькі купці. Після створення та експансії Османської імперії у XVI ст. цю територію захопили османи та на цьому місці виникла фортеця, яку назвали «Ішмаел» (Ізмаїл). Деякі дослідники вважають, що таким чином османи просто пристосували до своєї мови назву «Сміл». Після відступу османів, 26 жовтня 1812 р. Ізмаїл отримав статус міста і назву Тучков на честь коменданта фортець Бессарабії генерал-майора Сергія Тучкова[14]. Назву Ізмаїл місту повернули 1856 року[15].

АдміністраціяРедагувати

 
Міська рада (1930-ті роки, сучасний проспект Суворова, 20)

До складу міської ради входять 50 депутатів, котрих раз на 5 років обирають мешканці міста.

З 2010 року в міській раді були представлені 7[16] політичних сил: Партія регіонів, партія «Сильна Україна», Комуністична партія України, партія «Руський блок», Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», партія «Фронт Змін», Партія промисловців і підприємців України.

VII скликання депутатів представлено лише двома партіями: БПП (58,9 %, 28 депутатів) та Опозиційним блоком (15 %, 8 депутатів)[17][18]. Єдиною фракцією в Ізмаїльській міськраді є Фракція партії "Блок Петра Порошенка «Солідарність»[19].

НаселенняРедагувати

У 1810—1811 рр. генералом Тучковим при фортеці був заснований посад, населений переважно болгарами. До кінця 1813 тут налічувалося 6000 жителів, а 1817 року кількість населення зросла до 9000.

У 1892 році у місті мешкало 31171 особа (17461 чоловіка і 13710 жінок)[20].

У 1918—1930 рр. через безробіття, голод, хвороби та щорічне зростання смертності населення в Ізмаїлі скоротилося до 26 тисяч мешканців станом на 1931 рік. З міста емігрувало до СРСР та інших країн 13 % жителів.

За переписом 1931 року у місті жило 26 123 особи, а за розрахунками 1937 року населення становило вже 26 669 жителів, природний приріст склав 546 осіб, або 2,1 %[8].

На рубежі 1983-84 рр. в Ізмаїлі проживало 87 тис.осіб (30 національностей). 1990 року чисельність населення становила 94,1 тис.жителів.

На початку 2000-х у місті налічувалося 84,8 тис. мешканців (перепис 2001 року). Національний склад: росіяни — 43,7 %, українці — 38 %, болгари — 10 % і молдовани — 4,3 %.

Національний розподіл (2001)
національність відсоток
росіяни
  
43.7%
українці
  
38.0%
болгари
  
10.0%
молдовани
  
4.3%
гагаузи
  
0.9%
цигани
  
0.3%
Мовний розподіл (2001)[21]
мова відсоток
російська
  
74.24%
українська
  
18.04%
болгарська
  
4.58%
румунська
  
1.83%
гагаузька
  
0.38%
циганська
  
0.26%

У 2012 році населення міста становило 73 тис. мешканців[22].

Економіка та промисловістьРедагувати

У місті розташований головний офіс Українського Дунайського пароплавства (засноване 1944 року) і морський порт. Ізмаїл — найбільший український порт на Дунаї, який складається із трьох вантажних районів та одного пасажирського.

В середині квітня 2019 року АМПУ завершила реконструкцію Ізмаїльського морського вокзалу. Роботи такого масштабу востаннє проводилися тут 45 років тому. Модернізована будівля морського вокзалу, окрім своїх традиційних функцій стане місцем проведення ділових і культурних заходів.[23]

Також у місті базується державне підприємство водних шляхів «Устьдунайводшлях», котре брало участь у таких державних проєктах, як будівництво глибоководного судноплавного каналу «Дунай — Чорне море», розширенні підхідного каналу Дніпро-Бузького морського торгового порту тощо.

Ізмаїльський судноремонтний завод свою офіційну історію веде з 15 липня 1947, хоча судноремонтні майстерні міста були перейменовані лише у 1954. 2009 року підприємство було приватизоване і розділене на дві частини: ВАТ "Ізмаїльський річковий порт «ДУНАЙСУДНОСЕРВІС» та ТОВ «Судноремонтне підприємство «ДУНАЙСУДНОСЕРВІС». На сьогодні про діяльність заводу за профілем відомо небагато.

Завод ТОВ «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма Істр» виробляє оцинкований посуд, металічні вироби будівельного призначення та інші товари народного споживання з 1955.

З 1964 у місті працює целюлозно-картонний комбінат.

Ізмаїльський олієекстракційний завод (заснований 2003 року), що використовує цехи колишнього гіганта оборонної промисловості — заводу «Еталон», спеціалізується на перероблюванню олійних культур, а також гуртової торгівлі продуктами такого перероблювання.

Окрім цього, наявна харчова промисловість, зокрема, виловлювання риби та виноробство.

Міжнародна співпрацяРедагувати

У 1996 році був підписаний договір про співпрацю та взаємодію між містами Добрич та Ізмаїл. У 2001 році договір був продовжений.

31 серпня 2016 року міськрада підтримала вступ до Асоціації транскордонної співпраці «Єврорегіон „Нижній Дунай“». Повноцінне членство заплановане на 2017-й.[24]

ТранспортРедагувати

ЗалізничнийРедагувати

Докладніше: Ізмаїл (станція)

Станція зараз є кінцевим пунктом 90-кілометрової залізничної неелектрифікованої гілки Арциз — Ізмаїл Одеської залізниці. У місті розташована залізнична станція, діє зал очікування та каса у вокзалі.

Курсує пасажирський потяг з Києва (щоденно)[25][26].

ПовітрянийРедагувати

Місто має свій аеропорт (з 2010 року законсервовано на невизначений термін[27], у червні 2014 року облрада продовжила консервацію на три роки[28])

АвтомобільнийРедагувати

Дістатися до Одеси та інших міст України суходолом можливо лише транзитом через Молдову. Відстань до обласного центру автошляхом E87 через автомобільний міст у Маяках становить 239 км, через комбінований міст понад гирлом Дністра у Затоці, використовуючи Н33 — 260 км.

Автодороги М15 Т 1607 Т 1631 зв'язують місто з іншими населеними пунктами півдня області.

Міські перевезенняРедагувати

У місті діють близько 25 маршрутів автобусів і таксі. Є приміське автобусне сполучення. З 19 лютого 2015 року вартість проїзду у маршрутних таксі міста складала 4 гривні[29], з вересня 2018 — 7 гривень[30].

Ізмаїл не має електротранспорту. За радянських часів були плани запустити тролейбусну лінію у випадку, якщо населення міста перевищить 100 тисяч осіб.

Географічне розташування між гирлами Дунаю, Дністра та Чорним морем усього регіону в цілому та міста зокрема сильно ускладнює транспортну комунікацію з рештою країни.

КультураРедагувати

У місті є музей Олександра Суворова, розташований в центрі міста і відділ музею — Діорама «Штурм фортеці Ізмаїл», що розташований в Малій мечеті на території Фортеці. Музей був закритий на ремонт з 2004 по 2009 рік. Знову відчинений для відвідувачів у 2009 році.

Також є картинна галерея, Палац культури ім. Т.Г. Шевченка, краєзнавчий музей, меморіальний парк-музей «Фортеця». Працює «Спілка художників Ізмаїла».

У будівлі Управління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» працює музей історії пароплавства і Дунайського судноплавства.

Заклади освіти:

З 1945 року в місті існує музична школа.

На початку червня 2015 року у місті вперше пройшов Парад вишиванок[31].

ПаркиРедагувати

 
Баранівський ліс (ландшафтний заказник)

Загалом на території міста налічується 19 парків та скверів[32]

  • «Барано́вський ліс» (за містом), створений 2009 року[33]
  • Гагарінський парк (між Болградським шосе, вулицею Михайлівською та залізничною гілкою у 1-й район порту)
  • Міський сад (квартал між вулицями Покровською, Адмірала Холостякова, Бендерською та проспектом Суворова — колишній Комсомольський сквер), приблизна дата створення — 1900[34] або 1912[35] рік
  • Парк ім. Богдана Хмельницького (між вулицями Рєпіна, Чехова, провулком Короленка та проспектом Суворова), закладений 1956 року
  • Парк Пам'яті (між вулицями Шевченка, Михайла Грушевського та проспектом Миру — колишнє Старе кладовище), закладений 2000 року[36]
  • Клушинський сквер (на розі вулиці Клушина та проспекту Миру), закладений 2015 року[37]

Пам'ятникиРедагувати

НаявніРедагувати

Назва Дата встановлення Розташування Фото Джерело
Монумент героям 30 травня 1930 Російське військове кладовище, Фортеця Ізмаїл
45°20′22″ пн. ш. 28°48′52″ сх. д. / 45.339395° пн. ш. 28.814428° сх. д. / 45.339395; 28.814428
  [38]
Пам'ятник Олександру Суворову
(скульптор Борис Едуардс)
26 серпня 1945
(відлито у 1913)
проспект Суворова, поблизу собору
45°20′25″ пн. ш. 28°50′04″ сх. д. / 45.340151° пн. ш. 28.834392° сх. д. / 45.340151; 28.834392
  [39]
Пам'ятник Тарасу Шевченку 1945
7 жовтня 2014 (реконструкція)
проспект Суворова, поблизу БК ім. Шевченка
45°20′43″ пн. ш. 28°50′07″ сх. д. / 45.345182° пн. ш. 28.835299° сх. д. / 45.345182; 28.835299
 
Пам'ятник Сергію Тучкову 1 жовтня 1997 проспект Суворова, навпроти картинної галереї
45°20′15″ пн. ш. 28°50′02″ сх. д. / 45.337504° пн. ш. 28.833923° сх. д. / 45.337504; 28.833923
  [40]
Пам'ятник капітану Платону Семенюку 26 серпня 1985 сквер кап. Семенюка
45°20′39″ пн. ш. 28°49′34″ сх. д. / 45.344178° пн. ш. 28.826113° сх. д. / 45.344178; 28.826113
  [41]
Пам'ятник морякам Дунайської військової флотилії 30 липня 1967 парк Дружба народів
45°19′58″ пн. ш. 28°49′59″ сх. д. / 45.332892° пн. ш. 28.833049° сх. д. / 45.332892; 28.833049
  [41]
Пам'ятник воїнам-афганцям 9 травня 1995 Міський сад
45°20′28″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 45.341017° пн. ш. 28.833253° сх. д. / 45.341017; 28.833253
  [42]
Пам'ятник Христо Ботеву (бюст) 20 березня 1978 вул. Рєпіна, поблизу ІДГУ
45°21′38″ пн. ш. 28°49′08″ сх. д. / 45.360554° пн. ш. 28.818886° сх. д. / 45.360554; 28.818886
  [43]
Пам'ятник Миколі Глущенку (бюст) 1984 проспект Суворова, поблизу картинної галереї
45°20′15″ пн. ш. 28°50′00″ сх. д. / 45.337415° пн. ш. 28.833403° сх. д. / 45.337415; 28.833403
[44]

ДемонтованіРедагувати

Назва Дата встановлення Дата демонтажу Колишнє розташування Фото Примітка Джерело
Пам'ятник Фердинанду I 1927 1945 Біля будівлі Покровського собору на проспекті Суворова   Зруйнований по приході до влади комуністів. На його місці зведено сучасний пам'ятник Олександру Суворову [45]
Пам'ятник Володимиру Леніну 22 квітня 1986 12 лютого 2016 перед будівлею міськвиконкому на проспекті Суворова   Демонтований у рамках декомунізації.
Станом на лютий 2016-го був найбільшим в області
[46]
Пам'ятник Володимиру Леніну 1953 17 лютого 2016 Ленінський сквер Демонтований у рамках декомунізації. [47]

РелігіяРедагувати

У 1751—1789 рр. Ізмаїл був резиденцією браїльського митрополита Константинопольського патріархату.

Нині переважна більшість вірян міста — православні Української Православної Церкви (МП). Зокрема, УПЦ МП належить візитівка міста — Свято-Покровський кафедральний собор. Окрім нього, в Ізмаїлі до Одеської єпархії УПЦ МП входять церква Святих Костянтина й Олени, церква Святих Жон-Мироносиць, Свято-Миколаївський та Успенський монастирі та Храм Різдва Богородиці. Останній є єдиним храмом, де освячується шлюб між православними та старообрядцями.

Також у місті діє старообрядницька Свято-Миколаївська церква, підпорядкована Одесько-Ізмаїльському благочинню Вінницько-Одеської єпархії.

Римо-католицький костьол Непорочного зачаття (Бесарабський деканат Одесько-Сімферопольської дієцезії), що знаходиться неподалік від центру міста, приймає також протестантів та вірних греко-католицького обряду[48].

До 60-х років минулого сторіччя тут існувала Вірменська церква Сурб Геворг (Святого Георгія)[49].

16 вересня 2018 року в Ізмаїлі створено нову парафію УГКЦ[50].

Церкви Ізмаїла
         
Церква Святих Костянтина й Олени
Церква Непорочного зачаття
Успенська церква Свято-Миколаївського
монастиря (територія Фортеці)
         
Церква Вознесенська
Портова каплиця Св. Миколая
Церква Святих Жінок Мироносиць
Єдиновірська церква Різдва Богородиці
Миколаївська церква Свято-Миколаївського монастиря (територія Фортеці)
       
Церква Різдва (зруйнована)
фото середини 1980-х рр.
Вірменська церква Сурб Геворг
(зруйнована), фото 1950-х рр.
Миколаївська церква, зруйнована у 1963 р.
Грецька церква
(зруйнована), фото 1900 р.

МедіаРедагувати

інтернет-видання
радіо

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 6 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

телебачення

Місто знаходиться у межах 74-ї цифрової зони (5-й мультиплекс). Нову вежу радіотелестанції на Железнякова висотою 119 метрів будували з липня 2003 до липня 2004[54]. Приблизна зона покриття — у радіусі 35 км від вежі[55].

газети та журнали
  • рос. «Бессарабский вернисаж» — глянцеве іміджеве видання з нарисами та інтерв'ю з відомими ізмаїльчанами, історіями успіху людей, статтями на теми здоров'я, екології, спорту, культури, бізнесу, автомобільного ринку, страхування, моди та краси, дозвілля, подорожей, дизайну інтер'єру, будівництва та фоторепортажі про світське життя Ізмаїла й регіону. Журнал видається в Ізмаїлі з 2015 року (видавець — ТОВ «Видавничий дім «Кур'єр») накладом 4000 примірників. Обсяг — 100 (+/-) сторінок. Періодичність — щоквартально (зима, весна, літо, осінь).[59]
  • рос. «Собеседник Измаила» — міська російськомовна громадсько-політична газета. Заснована 15 липня 1940 року. У різний час виходила під назвами рос. «Знамя Советов», «Придунайська правда», «Придунайська зоря», «Радянський Ізмаїл»[60]
продакшн

Ізмаїл у кінематографіРедагувати

Фільми, знімання яких проходило в Ізмаїлі, або дія яких відбувається в місті:[64]

  1. 1968 — «Служили два товариші», реж. Євген Карелов (частина знімання проходила у смт Суворове, селищі Ларжанка Ізмаїльського району та на озері Ялпуг)
  2. 1974 — «Гнів», реж. Микола Гібу, Леонід Проскуров (стрічка про Татарбунарське повстання знімалася в с. Озерне)
  3. 1977 — «Втеча з в'язниці», реж. Радомир Василевський
  4. 1981 — «Очікування», реж. Радомир Василевський (знімання проходили в Ізмаїлі, Кілії та Вилковому)
  5. 1987 — «Ваш спеціальний кореспондент», реж. Микола Гібу
  6. 1991 — «Чи винна я?», реж. Микола Гібу
  7. 1991 — «Гра в смерть, або Сторонній», реж. Микола Гібу
  8. 2012 — «Німа помста», реж. В'ячеслав Ломачинський (основна частина знімалася у Болграді, окремі сцени — в Ізмаїлі, у барі «2000»)
  9. 2013 — «Повернення», реж. Кирило Улятовський (стрічка повністю відзнята в Ізмаїлі)
  10. 2015 — «Захарич», реж. Кирило Улятовський (стрічка повністю відзнята в Ізмаїлі)
  11. 2016 — «Капітанша» (серіал), реж. Володимир Янощук (повністю відзнято в Ізмаїлі)

СпортРедагувати

Найбільш популярними видами спорту у місті є бойові мистецтва (зокрема, бокс) та футбол.

З 1998 року тут проводиться щорічний Відкритий міжнародний турнір з боксу пам'яті Олександра Суворова, організований Федерацією боксу Одеської області. Зазвичай гостями змагань є спортсмени з України, Румунії, Молдови, Придністров'я та Гагаузії. XVI Міжнародний турнір пам'яті видатного полководця проводився у місті з 20 по 23 серпня 2014 року[65].

У 1994 році створено клуб Шотокан карате-до «S-Campo». З того часу тут підготовлено 8 майстрів спорту (чорний пояс), 1 майстер спорту міжнародного класу, 29 кандидатів у майстри спорту з карате. Вихованці клубу брали участь у чемпіонатах України, Європи та світу.

Починаючи з 1969 року у місті не було футбольної команди, яка б представляла його у професійних змаганнях. Наразі в Ізмаїлі є лише один аматорський клуб, що знаходиться під патронатом міського голови.

Уродженцем міста є воротар Олександр Лавренцов, котрий станом на 2015 рік працює тренером молодіжної команди одеського Чорноморця.

Семінар з єдиноборств для бессарабських спортсменів бойових мистецтв у березні 2019 року провела легенда бойових мистецтв та зірка Голлівуду Синтія Ротрок. Заходи проходили в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті. Організатори — Всесвітня Організація Шин Карате, Союз Фуллконтакт Карате України за підтримки громадської організації «Центр розвитку Бессарабії».[66]

У місті є стадіон — Центральний стадіон Українського дунайського пароплавства.

Охорона здоров'яРедагувати

16 червня 2016 року в місті сталося масове отруєння через ротавірусну та норовірусну інфекції, а також біологічну кишкову паличку, що потрапили до води внаслідок підтоплення міста під час сильної зливи. Станом на 8:00 24 червня загальна кількість осіб, що звернулися за допомогою до лікувальних закладів досягла 635. 27 червня постраждалих вже було понад 730 осіб[67].

20 липня 2016 містяни знову звернулися до лікарень — за словами мера цього разу через отруєння фаст-фудом. Госпіталізовано 50 осіб, серед них 13 дітей. 21 липня число постраждалих збільшилося до 63, відкрито кримінальне впровадження.[68]

Пандемія COVID-19Редагувати

На час пандемії Дунайська обласна лікарня потрапила до так званої «першої хвилі» опорних лікарняних закладів, що мають госпіталізовувати хворих на коронавірус та осіб із підозрою на COVID-19[69]. 29 серпня 2020 року 87% її ліжок-місць вже були заповнені[70].

Станом на 24 серпня 2020 в Ізмаїлі було зафіксовано 122 випадки захворювання на коронавірус: за рівнем епідеміологічної небезпеки місто опинилося у «помаранчевій» зоні ризику[71], а вже з 31 серпня місто віднесли до «червоної» зони карантину[72].

Міста-побратимиРедагувати

Персоналії, пов'язані з містомРедагувати

Уродженці Ізмаїла:

 
Аліна Шух, українська багатоборка, чемпіонка світу 2018

Певний час жили або перебували в Ізмаїлі:

Докладніше: Персоналії: Ізмаїл

ПриміткиРедагувати

  1. Українські та нідерландські вчені вивчатимуть ранню історію Ізмаїла на півдні Одещини(рос.)
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  3. Відстань від Ізмаїла до Києва(рос.)
  4. а б Розрахунок відстаней між містами на сайті Landi-Trans.Com. Архів оригіналу за 12 серпень 2011. Процитовано 26 лютий 2015. 
  5. а б в Географічне розташування. www.izmail-rada.gov.ua. Процитовано 23 липня 2015. (рос.)
  6. Клімат Ізмаїла
  7. «Измаил для нас всегда был и будет священным местом»: Генконсул Греции в Одессе посетила столицу Придунавья(рос.)
  8. а б Жудець Ізмаїл. Процитовано 5 жовтня 2015. (рум.)
  9. Архієпархія Кишинівська і Хотинська Румунське церковне життя. (рум.)
  10. Глава МВД Арсен Аваков посетил Измаил и дал старт набору в местную патрульную полицию(рос.)
  11. Аваков вводит в Измаил батальон Нацгвардии(рос.)
  12. Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. — Київ: Либідь, 2001
  13. Измаилу обновили возраст, вид и городского голову (2000, 21-27 листопада 2008) (рос.)
  14. Подарок к 200-летию города Тучков(рос.)
  15. Ізмаїл. Сторінка на mistaUA (рос.)
  16. після саморозпуску партії «Руський блок» (2013) можна казати про 6
  17. Обрані депутатами ради у виборчому окрузі: Одеська обл., Ізмаїльська міська рада. Архів оригіналу за 28 вересень 2016. Процитовано 7 вересень 2016. 
  18. Измаильский городской совет VII созыва провел первую сессию и выбрал секретаря Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.(рос.)
  19. Депутатские фракции. www.izmail-rada.gov.ua (російською). Процитовано 7 вересня 2016. 
  20. Измаил. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона (рос.)
  21. Розподіл населення за рідною мовою. Одеська область
  22. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітень 2014. Процитовано 6 липень 2012. 
  23. В Ізмаїлі відкрили відновлений морський вокзал. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2019-04-19. Процитовано 19 квітня 2019. 
  24. С заседания сессии городского совета. www.izmail-rada.gov.ua (російською). Процитовано 7 вересня 2016. (рос.)
  25. Розклад руху призначених пасажирських поїздів Інформація за номером поїзда 146
  26. Розклад руху призначених пасажирських поїздів Інформація за номером поїзда 145 (Київ-Ізмаїл)
  27. Измаильский аэропорт будет приватизирован(рос.)
  28. Измаильский аэропорт законсервирован еще на четыре года (рос.)
  29. Рішення міськвиконкому № 138 "Про погодження вартості проїзду в транспорті загального користування в режимі «маршрутне таксі»
  30. Рішення міськвиконкому № 930 "Про погодження вартості проїзду в транспорті загального користування в режимі «маршрутне таксі»(рос.)
  31. В Ізмаїлі пройшов парад вишиванок(рос.)
  32. Чари смарагдового міста (російською). 24 травня 2014. Процитовано 23 липня 2015. 
  33. Ландшафтний заказник «Барановський ліс» створено в Одеській області(рос.)
  34. Мільйон зелені — на всіх ізмаїльчан Архівовано 10 квітня 2013 у Wayback Machine.(рос.)
  35. Забуті таємниці міських садів(рос.)
  36. Ізмаїл, Парк Пам'яті(рос.)
  37. В ІЗМАЇЛІ ВІДКРИВСЯ СКВЕР ЗІ СВІТЛОМУЗИЧНИМ ФОНТАНОМ і БЕЗКОШТОВНИМ WI-FI Архівовано 23 липень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  38. Eroilor, Ismail (рум.)
  39. Памятнику Суворову — 65!(рос.)
  40. Самоотверженный градоначальник(рос.)
  41. а б Пусть память светлой будет, будет вечной!(рос.)
  42. Пассажирам Черного тюльпана(рос.)
  43. Болгарский Прометей (рос.)
  44. Разведчик с палитрой в руке (рос.)
  45. http://www.george-damian.ro/orasul-ismail-in-perioada-interbelica-2101.html
  46. В Измаиле приступили к сносу самого большого Ленина в Одесской области. 12 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.  (рос.)
  47. https://www.rbc.ua/ukr/news/izmaile-snesli-eshche-odin-pamyatnik-leninu-1455702467.html (рос.)
  48. ІЗМАЇЛ — Парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Архів оригіналу за 2 квітень 2015. Процитовано 6 березень 2015. 
  49. Храми зруйновані, але не забуті. Вірменська церква(рос.)
  50. У м. Ізмаїл Одеської області створено нову парафію УГКЦ
  51. Сайт «БессарабiЯ.UA»
  52. Ізмаїл. Сity
  53. Измаил.Сity: что вы найдете на обновленном сайте и зачем мы сделали перезагрузку. Измаил.City (ru). Процитовано 2019-12-13. 
  54. Ізмаїл (місто). Ефірне телебачення та радіомовлення в Україні. 26 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2015. 
  55. Розташування передавачів та номери каналів ТБ Архівовано 20 листопад 2015 у Wayback Machine. // ЦИФРОВЕ ЕФІРНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ УКРАЇНИ
  56. «ТВ Измаил» О нас
  57. Измаильское телевидение в «цифре»: теперь 24 часа качественно нового эфира (видео)
  58. Первый Измаильский
  59. Журнал «Бессарабский вернисаж»
  60. Старейшая газета Измаила отмечает свой 75-летний юбилей
  61. «Измаил». Исторический трехсерийный фильм
  62. Премьера исторического фильма «Измаил» (первая серия) | Бессарабия Информ — Новости Измаила, Килии, Рени и Болграда. Бессарабия ИНФОРМ (ru-RU). 2016-11-25. Процитовано 2019-01-31. 
  63. Новый исторический фильм об Измаиле. Часть 3 — Новости Придунавья (ru-RU). Процитовано 2019-01-31. 
  64. Фильмы, которые снимались в Измаиле (рос.)
  65. Турнір Олександра Суворова та його герой(рос.)
  66. Звёздный опыт: «королева кунг-фу» мирового кинематографа Синтия Ротрок поделилась мастерством со спортсменами Бессарабии
  67. В Измаиле количество пострадавших от кишечной инфекции возросло до 732(рос.)
  68. Количество людей, отравившихся шаурмой в Измаиле, увеличилось до 63 человек, — мэр города(рос.)
  69. Визначено перелік лікарень для госпіталізації пацієнтів з COVID-19
  70. COVID-19: в опорных больницах Одесской области заполнено уже больше половины коек, хуже всего ситуация в Измаиле (рос.)
  71. С сегодняшнего дня Измаил в оранжевой зоне по карантину: что запрещено (рос.)
  72. Біляївка та Ізмаїл – у червоній зоні через загрозу коронавірусу
  73. «Города содружества Тирасполя». novostipmr.com (ru). 
  74. I.Л. Адабаш на сайті Федерації літакового спорту Росії

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати