Гнів (фільм, 1974)

фільм 1974 року

«Гнів» (рос. «Гнев») — молдовський радянський художній фільм, історична драма режисерів Миколи Гібу та Леоніда (Леонтія) Проскурова, знятий у 1974 році про Татарбунарське повстання, яке сталося у вересні 1924 року у Південній Бессарабії.

Гнів
рос. Гнев
Жанрісторичний фільм
РежисерМикола Гібу
Леонід Проскуров
СценаристВасиль Худяков за участі Едуарда Володарського
У головних
ролях
Олег Янковський
Вікторія Федорова
Дальвін Щербаков
Клара Лучко
КомпозиторЄвген Дога
Кінокомпанія«Молдова-фільм»
Тривалість85 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1974
IMDbID 0347088

Сюжет

ред.

В основі сюжету — складні стосунки двох братів, що стоять по різні боки барикад. Зрада одного з братів привела до стихійного повстання бідняків, яке охопило весь південь Бессарабії і було жорстоко придушене карателями з румунських окупаційних військ.

В картині відображено «процес 500», який відбувся над повсталими у кишинівській в'язниці у 1926 році. На ньому був присутній французький письменник Анрі Барбюс. Згодом він написав книгу «Кати». Звірячу розправу над повсталими засудили також Ромен Роллан, Ептон Сінклер, Альберт Ейнштейн, Теодор Драйзер, Бернард Шоу, Міхай Садовяну та інші.

У ролях

ред.

У епізодах

ред.
  • Мефодій Апостолов
  • Іон Аракелов
  • Л. Богатий
  • Г. Григоріу
  • В. Вільський
  • І. Гуцу
  • В. Гольцев
  • В. Зайчук
  • Г. Зуєв
  • Ю. Зубарєва
  • Н. Камкія
  • В. Казін
  • Я. Корсунскій
  • М. Курагеу
  • Є. Лазарев
  • Є. Музика
  • Б. Міронюк
  • А. Нагіц
  • Є. Нікула
  • Н. Пінчук
  • В. Райллі
  • І. Снєгіна
  • А. Скороход
  • П. Старовойтов
  • Г. Урский
  • Зоя Федорова — дама
  • Л. Філоненко
  • Г. Четверіков
  • Ігор Чирков
  • В. Ямських

Знімальна група

ред.

Зйомки

ред.

Стрічка присвячена подіям Татарбунарського повстання 1924 року[1]. Проте, знімати картину у Татарбунарах 1973 року було неможливо, оскільки від села зразка 1924 року там нічого не збереглося — тоді воно було знищено артилерією та спалено. Згодом на його місці було побудовано нове сучасне село.

Художник-постановник Микола Апостоліді, на основі збережених малюнків, фотографій та спогадів виживщих селян зробив ескізи для зйомок. Бутафорські «Татарбунари» у 70 хат були зведені в околицях Ізмаїла, у села Озерне. Селяни підтверджували разючу подібність будівель з реальними Татарбунари 40-річної давнини[2][3].

Прокат

ред.

Стрічка була прийнята до показу на всесоюзному екрані напередодні 40-річчя Татарбунарського повстання. Були надруковані афіші та плакати. Однак весь прокат склав декілька сеансів у кінотеатрі «Патрія» у вересні 1974 року та один сеанс в Ізмаїлі.

Відомості про картину були через публікації кінознавців та кінокритиків, які бачили її у Держфільмофонді СРСР. Для прокату вона була заборонена.

У 2000-х «Гнів» показали по молдовському телебаченню у програмі кінознавиці Лариси Унгуряну, після чого у парламенті Молдови вибухнув скандал — стрічку називали антирумунською та диверсійною[2].

Примітки

ред.
  1. Известному режиссеру Николаю Гибу - 80![недоступне посилання]
  2. а б Кинофильм «Гнев»: 40 лет спустя[недоступне посилання]
  3. Фильмы, которые снимались в Измаиле [Архівовано 15 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)