Анрі Барбюс

французький письменник, журналіст та громадський діяч

Анрі Барбюс (фр. Henri Barbusse; 17 травня 1873, Аньєр — 30 серпня 1935, Москва) — французький письменник-марксист, журналіст. Почесний іноземний член Академії Наук СРСР (1933). З 1923 — член Французької комуністичної партії.

Анрі Барбюс
Henri Barbusse
Ім'я при народженні фр. Adrien Gustave Henri Barbusse[1]
Народився 17 травня 1873(1873-05-17)[2][3][…]
Аньєр-сюр-Сен, Франція[5]
Помер 30 серпня 1935(1935-08-30)[6][2][…] (62 роки)
Москва, СРСР[6]
·пневмонія
Поховання Пер-Лашез і Grave of Henri Barbussed
Країна  Франція[7]
Діяльність письменник, журналіст, сценарист, біограф, прозаїк-романіст, політик, художник, поет, історик
Заклад Юманіте, Monde (review)d, Q3226004? і Le Populaired
Мова творів французька[2][8]
Magnum opus Вогонь[d]
Членство Академія наук СРСР, Російська академія наук, Q2868038? і Amsterdam-Pleyel groupd
Партія Французька комуністична партія
У шлюбі з Hélyonne Mendèsd
Автограф
Нагороди

CMNS: Анрі Барбюс у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Автор роману «Вогонь» (Le Feu, 1916), статей «Світло з безодні» (1920), «Маніфест інтелектуалів» (1930), «Росія» (1930), збірок новел «Пригоди», «Правдиві історії» (1928).

У своїх творах пропагував комунізм, висловлював підтримку політики СРСР і Сталіна особисто.

Помер під час візиту до Радянського Союзу 30 серпня 1935 року в Москві. Похований в Парижі на кладовищі Пер-Лашез.

Біографія ред.

Народився 17 травня 1873 року у містечку Аньєр (нині Аньєр-сюр-Сен). Батько хлопчика був провінційним журналістом. Після закінчення Сорбонни, Барбюс починає літературну діяльність.

У 1895 році письменник видає першу збірку віршів «Плакальниці», яка одразу ж отримує схвальні відгуки тогочасних декадентів.

У 1903 році виходить у світ роман «Благаючі», у якому переважають песимістичні настрої. У романі «Пекло» (1908 рік) Барбюс вже використовує реалістичні методи опису дійсності.

У Франції напередодні Першої світової війни насаджуються шовіністичні ідеї та прославляється війна. З початком війни, Анрі Барбюс йде на фронт у складі французьких військ. Саме війна змінює його світосприйняття назавжди. Барбюс намагається, як журналіст побачити війну своїми власними очима, тому відхиливши запропоноване місце у штабі вирушає прямо на фронт.

Своєрідним щоденником фронтового життя є «Листи з фронту», які Барбюс надсилав своїй дружині протягом двох років. Якщо на початку війни, письменник вважав, що треба йти на подвиги заради перемоги та соціального визволення, то пізніше він відхиляє ці думки і вважає війну неприпустимою. Пізніше цей фронтовий щоденник стане матеріалом для найвідомішої книги Барбюса — «Вогонь».

Ось що він пише у одному із листів:

 

« Цей безперервний прояв героїзму відбувається заради цілей, які я вважаю дуже туманними, не пов'язаними з нашим єством і дійсно такими, які суперечать призначенню людини.»

 

Анрі Барбюс і Україна ред.

Процес Шварцбарда ред.

На процесі Самуїла Шварцбарда, який убив Симона Петлюру, Анрі Барбюс заступався за Шварцбарда і був на його боці.

Пам'ять ред.

У деяких містах Франції є вулиця Анрі Барбюса.

Українські переклади ред.

Примітки ред.

  1. французька Вікіпедія — 2001.
  2. а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. SNAC — 2010.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. а б Барбюс Анри // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  7. а б в LIBRIS — 2012.
  8. CONOR.Sl

Посилання ред.

  • Барбюс Анрі // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 100. — ISBN 966-692-578-8.