Форте́ця Ізмаї́л (рос. Крепость Измаил, тур. İsmail Kalesi) — турецька фортеця, що існувала в XVI—XIX століттях на березі Дунаю на території сучасного міста Ізмаїл. Важливий стратегічний об'єкт у період російсько-турецьких війн.

Фортеця Ізмаїл
Izmail Fortress 08.jpg

45°20′24″ пн. ш. 28°48′36″ сх. д. / 45.34003700002777748° пн. ш. 28.81018700002777777° сх. д. / 45.34003700002777748; 28.81018700002777777Координати: 45°20′24″ пн. ш. 28°48′36″ сх. д. / 45.34003700002777748° пн. ш. 28.81018700002777777° сх. д. / 45.34003700002777748; 28.81018700002777777
Тип фортеця
Країна

 Україна

Регіон Буджак
Розташування Ізмаїл
Одеська область
Ідентифікатори й посилання
Фортеця Ізмаїл. Карта розташування: Україна
Фортеця Ізмаїл
Фортеця Ізмаїл (Україна)

CMNS: Фортеця Ізмаїл у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

 
План фортеці.

За даними історика В.О. Постернака, Ізмаїл як фортеця згадується у перепису від липня 1592 року. Згідно нього Ізмаїл — невелика укріплена фортеця, із військовим гарнізоном, 36 охоронцями та 53 кінними вершниками. За межами фортеці — 10 християнських районів. Відомо, що фортецю було збудовано Мехмедом Агою, проте мала не тривалу історію існування.

 
Взяття фортеці Ізмаїл гетьманом Наливайком у 1595 році

Вперше фортеця була захоплена у 1595 році козаками під керівництвом гетьмана Северина Наливайка.[1] У 1609 році козаки знову брали цю фортецю, тепер під провідом гетьмана Петра Сагайдачного.

До періоду 16361637 років відноситься будівництво оборонного валу з півночі міста.

Вперше російськими військами фортецю було взято 1770-го, проте, втримати її вдалося лише 4 роки, після чого фортеця відійшла до турків, які одразу розпочали додаткове укріплення фортеці. Для її розбудови було запрошено французького інженера Жана Лафіт-Клаве (фр. Jean Lafitte-Clavé) та німецького будівельниак Ріхтера. Під їх керівництвом у південно-східній частині фортеці було зведено бастіон «Кавальєр» у вигляді п'ятикутного укріплення із баштою. Загальна висота бастіону, з урахуванням висоти берегу, сягала 14 метрів. Розташовані на бастіоні 20 гармат охоплювали Дунай із прилеглим суходолом на 500—700 м таким чином, що взяти фортецю не взявши «Кавальєр» ставало неможливо.

Штурм Ізмаїла 1790 рокуРедагувати

 
Карта фортифікацій 1790 року
Докладніше: Штурм Ізмаїла 1790

Взяття Ізмаїла 1790 року під командуванням генерала Олександра Суворова стало одним з поворотних моментів російсько-турецької війні 1787—1792 років та пришвидшило поразку Османської імперії. Бастіон «Кавальєр» було зруйновано. Російські війська протрималися у фортеці до 1791 року, після чого фортеця знову була зайнята турками. Наступне повернення російськіх військ до фортеці сталося лише 1809 року.

Подальша історіяРедагувати

 
Відбудований меморіал загиблим воїнам

Відповідно до умов Паризького мирного договору 1856 року фортецю Ізмаїл було роззброєно, мури підірвано. А наприкінці XIX сторіччя внаслідок розвитку далекобійної артилерії колишня фортеця остаточно втратила своє оборонне значення. З 1858 року фортеця належить до об'єднаного князівства Волощини і Молдови.

Наступний вхід російських військ до фортеці датовано 13 квітня 1877 року — тоді вона остаточно втрачає своє військове значення. Потому на місці бастіону «Кавальєр» створено Російське військове гарнізонне кладовище.

У 1918 році Ізмаїл увійшов до складу Королівства Румунії. Територію фортеці було відведено під кладовище, а на місці Російського військового кладовища у 1930-у було зведено меморіал у вигляді усіченої піраміди заввишки 14 м, із бронзовим орлом на верхівці (архітектор Ф. Рутта). Всередині знаходилися рештки 421 російських військових й таблички з іменами похованих. Поряд із меморіалом зведено дерев'яний різьблений хрест «Трійця».

У 1940 році Бессарабія входить до складу СРСР. Хрест «Трійця» — зруйновано, кладовище — закрите. У період з 1941 по 1944 роки тут ховають румунських та німецьких військових. Після приходу радянських військ кладовище руйнується, хрести знищуються. Руїни меморіалу проіснували до 1970-х років.

Сучасний станРедагувати

 
Сучасний вигляд фортеці

Докладніше див. Ізмаїльський меморіальний парк-музей «Фортеця»

До теперішнього дня збереглася сама лише мечеть. Від кладовища російських солдатів залишилася брама, частково відновлено меморіал. Від румунського кладовища збереглася брама із червоної цегли, яка слугує воротами Свято-Миколаївського монастиря, розташованого на території фортеці.

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати