Відкрити головне меню

Форте́ця Ізмаї́л (рос. Крепость Измаил, тур. İsmail Kalesi) — фортеця, що існувала в XVI—XIX століттях на березі Дунаю на території сучасного міста Ізмаїл. Важливий стратегічний об'єкт у період російсько-турецьких війн.

Фортеця Ізмаїл
Ruined St. Nicholas Monastery Gate (Izmail), east.jpg
Брама меморіалу фортеці Ізмаїл

45°20′24″ пн. ш. 28°48′36″ сх. д. / 45.340028° пн. ш. 28.810194° сх. д. / 45.340028; 28.810194
Тип фортеця
Країна

 Україна

Розташування Ізмаїл, Одеська область
Стан Зруйнований
Фортеця Ізмаїл. Карта розташування: Україна
Фортеця Ізмаїл
Фортеця Ізмаїл (Україна)

Фортеця Ізмаїл у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

 
План фортеці.
 
Взяття фортеці Ізмаїл гетьманом Наливайко у 1595 році

Вперше фортеця була захоплена у 1595 році козаками під керівництвом гетьмана Северина Наливайка.[1] У 1609 році козаки знову брали цю фортецю, тепер від провідом гетьмана Петра Сагайдачного.

Перший раз російськими військами фортеця була взята у 1770 році. Однак протрималися тут лише 4 роки, після чого фортеця відійшла до турків. Останні у свою чергу розпочали укріплювати фортецю. Для розбудови фортеці були запрошені французький інженер Жан Лафіт-Клаве (фр. Jean Lafitte-Clavé) і німецький будівельник Ріхтер. Під їхнім керівництвом у південно-східній частині фортеці був зведений бастіон «Кавальєр», який мав вигляд п'ятикутного укріплення із баштою. Загальна висота бастіону сягала 14 метрів із врахуванням висоти берегу. 20 гармат, розташованих на бастіоні, охоплювали Дунай і прилеглий суходіл на 500—700 м таким чином, що взяти фортецю не взявши Кавальєр було неможливо.

Штурм Ізмаїла 1790 рокуРедагувати

 
Карта фортифікацій 1790 року
Докладніше: Штурм Ізмаїла 1790

Взяття Ізмаїла 1790 року під командуванням генерала Олександра Суворова було одним з поворотних пунктів у російсько-турецькій війні 1787—1792 та пришвидшило поразку Османської імперії. Бастіон «Кавальєр» був зруйнований, але російські війська протрималися у фортеці лише до 1791 року, після чого фортеця була зайнята турками. Знову російські війська ввійшли до фортеці лише 1809 року.

Подальша історіяРедагувати

 
Відбудований меморіал загиблим воїнам

Відповідно до умов Паризького мирного договору 1856 фортецю Ізмаїл було роззброєно, а мури підірвано. Наприкінці XIX сторіччя внаслідок розвитку далекобійної артилерії колишня фортеця остаточно втратила своє оборонне значення. З 1858 року фортеця належить до об'єднаного князівства Волощини і Молдови.

Наступним разом російські війська увійшли до фортеці 13 квітня 1877 року, коли фортеця в кінець втратила своє військове значення. Незадовго після цього на місці бастіону «Кавальєр» було створено Російське військове гарнізонне кладовище. У 1918 році Ізмаїл увійшов до складу Румунії. Територія фортеці була відведена під кладовище, а на місці Російського військового кладовища у 1930 році був зведений меморіал у вигляді усіченої піраміди заввишки 14 м, із бронзовим орлом на верхівці (архітектор Ф. Рутта). Всередині знаходилися рештки 421 російських військових. Всередині були таблички із іменами похованих. Неподалік від меморіалу був зведений дерев'яний різьблений хрест «Трійця».

У 1940 році Бессарабія потрапила до складу СРСР. Хрест «Трійця» був зруйнований, кладовище закрите. У період з 1941 по 1944 роки тут ховають румунських і німецьких військових. Після приходу радянських військ кладовище руйнується, хрести були знищені. Руїни меморіалу проіснували до 1970-х років.

Сучасний станРедагувати

 
Сучасний вигляд фортеці

Докладніше див. Ізмаїльський меморіальний парк-музей "Фортеця"

До наших днів збереглася лише мечеть. Від кладовища російських солдатів збереглася брама, частково відновлено меморіал. Від румунського кладовища збереглася брама із червоної цегли, яка слугує воротами Свято-Миколаївського монастиря, розташованого на території фортеці.

ПосиланняРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ГалереяРедагувати