Одеська залізниця

територіальна філія Укрзалізниці

Регіона́льна фі́лія «Оде́ська залізни́ця» акціоне́рного товари́ства «Укрзалізни́ця» — підприємство, регіональна філія АТ «Укрзалізниця», що обслуговує Одеську, Миколаївську, Херсонську, Черкаську, Кіровоградську та Вінницьку області та окремі райони Київської, Дніпропетровської, Запорізької та Полтавської областей. Є важливою складовою єдиного транспортного сполучення південного заходу України. На її долю припадає майже 20 % вантажообігу, більш 16 % пасажирообігу залізниць України.

Одеська залізниця
Одеська залізниця.png
Залізниці України (територіальний поділ).png
Територіальний поділ «Укрзалізниці» станом на 2014 рік
Тип залізнична компанія
Статус діюча
Повна назва Регіональна філія «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»
Засновано 1865
Штаб-квартира Одеса
Роки функціонування 1865 (158 років)
Країна Україна Україна
Телеграфний код Од
Залізничний код приписки (Чисельний код) 040
Експлуатаційна довжина колій 4 000 км
Ширина колії 1520 мм, є вузькоколійні дільниці (750 мм)
Холдингова компанія УЗ
Материнська компанія Укрзалізниця
Дочірні компанії
  • Одеська дирекція залізничних перевезень, Шевченківська дирекція залізничних перевезень, Знам’янська дирекція залізничних перевезень і Херсонська дирекція залізничних перевезень
  • Сайт odz.gov.ua

    Головна особливість Одеської залізниці — її приморське та прикордонне місцерозташування. У районі діяльності Одеської залізниці розташовані великі морські та річкові порти, якими забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу.

    СтруктураРедагувати

    ДирекціїРедагувати

    До складу залізниці входить 4 дирекції залізничних перевезень:

    ІсторіяРедагувати

    Одеська залізниця — одна з найстаріших залізниць України. 11 березня 1863 року імператором Олександром ІІ було затверджено «Статут Товариства Одесько-Київської залізниці». Цей документ дав старт створенню Одеської залізниці, адже це стало можливим підібрати керівників будівництва, розпочати відчуження земель, а також шукати кошти на втілення проєктів в життя[1]. 4 травня 1863 року розпочалося будівництво залізниці[2].

    Перша залізниця, що поклала початок сучасної Одеської залізниці і перша залізниця з регулярним рухом в Україні — відкрита 4 (17) грудня 1865 року лінія Одеса — Балта з відгалуженнями до Карантину (Порт) та станції Кучурган.

    Впродовж 18671869 років збудовано у три етапи продовження цієї лінії — від Балти через Ольвіополь (1 (13) вересня 1867) та Єлисаветград (1 (13) вересня 1868) до Крюкова (8 (21) жовтня 1869).

    7 червня (26) травня 1870 року ізольована мережа сполучена із Києво-Балтською залізницею та лінією Київ — Бірзула.

    У 1872 році, з відкриттям Крюківського мосту, відбулося сполученяя Одеської та Харківсько-Миколаївські залізниці, що відкрило прямий шлях із промислового сходу до портів Чорного моря.

    20 серпня (1 вересня) 1873 року відкрита залізнична лінія Знам'янка — Миколаїв.

    23 листопада (5 грудня) 1876 року була відкрита Фастівська лінія, що сполучила Фастів та Знам'янку, у складі цієї залізниці також була відкрита лінія від Сміли до Черкас.

    У наступні десятиліття XIX століття було збудовано велику мережу місцевих залізниць — Вапнярка — Тростянець (1889), Демківка — Христинівка, Козятин I — Умань обидві 1890) та Христинівка — Шпола (1891).

    1897 року побудовано лінія Пирятин — Красне (нині — лівий берег Дніпра навпроти Черкас).

    У перші десятиліття XX століття знову повертається практика будівництва нових ліній. 1901 року відкривається залізниця Користівка — П'ятихатки, 1907 року — Миколаїв — Херсон.

    1913 року відкрито лінії від Водопою (Старий Водопій) до Снігурівки, а 1914 року відкрита залізнична лінія Бобринська — Одеса.

    1913 року розпочалося будівництво залізниці до Аккерману. 15 квітня 1913 року головним інженером споруджуваної залізниці призначили колезького асесора Авдулова Павла Володимировича, який закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I, а його заступником було призначено — колезького секретаря Башинського Віктора Володимировича. Державним інспектором за будівництвом Бессарабських залізниць призначили статського радника Амосова Михайла Григоровича, завідувачем контролю — Є. М. Смугге[3].

    У 1913 році також відкрита залізнична станція Аккерман, лінію від Аккермана до Басарабяска (Молдова) прокладено 1915 року, яка пролягла через місто Арциз[4].

    З 1924 по 1936 роки сучасна Одеська залізниця знаходилась у складі Південно-Західної залізниці. 13 травня 1936 року відповідно наказу МШС № 62/Ц з Південно-Західної залізниці було виокремлено Одеську залізницю. З 15 червня 1936 року розпочало функціонувати Управління Одеської залізниці[5].

    1941 року відкрита залізнична лінія Арциз — Ізмаїл.

    Практика будівництва місцевих залізниць тривала і у перші десятиліття радянської влади. 1925 року було відкрито залізниці Апостолове — Снігурівка — Херсон.

    Ряд залізничних ліній було збудовано вже у повоєнні роки : Херсон — Вадим (1944), Каховка — Нововесела (1956), Снігурівка — Каховка (1961), Роздільна I — Раухівка (1969]), Олійникове — Долинська (1978), Чорноморська — Берегова (1981). Спорудження нових залізниць не лише створювало нові шляхи від промислових районів країни до портів Чорного моря, а й створювало альтернативу старим перевантаженим шляхам.

    Станом на 2014 рік була запланована електрифікація дільниць Долинська — Миколаїв та Миколаїв — Колосівка[6]. У 20152016 роках була запланована електрифікація лінії Миколаїв — Херсон — Джанкой[7], але ці плани не були реалізовані. Проте, у грудні 2016 року Європейським банком було виділено кошти на електрифікацію лінії Долинська — Миколаїв — Колосівка[8], а також будівництво другої колії та модернізація систем сигналізації[9].

    1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність АТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Одеська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[10].

    9 листопада 2017 року одеські залізничники разом з львівськими колегами завершили ремонт 214-метрового моста через річку Південний Буг, на 49-му кілометрі перегону колійний пост 48 км — Губник дільниці Христинівка — Вапнярка. Комплекс проведених робіт дозволив підвищити швидкість руху поїздів цією ділянкою до 60 км/год. До ремонту діяло обмеження до 40  км/год, воно було введено через те, що міст вже тривалий час експлуатувався без капітального ремонту (останній раз він проводився у 1945—1950 роках)[11][12].

    Вузькоколійна залізницяРедагувати

    У складі Одеської залізниці функціонує найдовша в Європі (130 км) пасажирська вузькоколійна залізниця Рудниця — Голованівськ із шириною колії 750 мм.

    ЕлектрифікаціяРедагувати

    Роки Дільниці Довжина, км З них дільниці
    на ОЗ
    1962 Миронівка — Знам'янка — П'ятихатки 305 302
    1971 Одеса-Сортувальна — Колосівка 108
    1971 Помічна — Хирівка (Чорноліська) 124
    1972 Одеса-Головна — Одеса-Сортувальна 18
    1972 Помічна — Колосівка 146
    1973 Одеса-Застава I — Аккаржа — Бугаз 71
    1973 Одеса-Застава I — Дачне 14
    1974 Бугаз — Білгород-Дністровський 19
    1978 Дачне — Вигода 12
    1983 Тимкове — Долинська — Помічна 142
    1984 Вигода — Роздільна I 36
    1984 Чорноморська — Берегова 37
    1986 Знам'янка — Долинська 80
    1987 Аккаржа — Іллічівськ 11
    1989 Жмеринка — Котовськ 199 119
    1990 Котовськ — Роздільна I 119
    1991 Роздільна I — Кучурган 12
    2008 Користівка — Кременчук 59 36
    2021 Ім. Тараса ШевченкаСміла 6
    2023 СмілаЧеркаси 24

    КерівникиРедагувати

    Роки Керівники залізниці
    18631877 Унгерн-Штернберг Карл Карлович
    (перший керівник залізниці)
    18771878 Вітте Сергій Юлійович
    19361937 Суслов Павло Іванович
    1937 Мілх Лев Романович
    19371938 Крихун Аркадій Іванович
    1938 Бодров Андрій Васильович
    19391946 Молчанов Олексій Петрович
    19461953 Сущенко Леонід Григорович
    19531954 Курочкін Василь Васильович
    19541956 Даниленко Костянтин Іванович
    19561968 Козенко Василь Іванович
    19681973 Кривенко Яків Миколайович
    19731977 Ємець Іван Артемович
    19771981 Кожушко Олександр Михайлович
    19811986 Шеверняєв Іван Сидорович
    19861997 Гур'єв Михайло Артемович
    19971998 Крючков Олег Митрофанович
    19982005 Левицький Ілля Юхимович
    2005 Алейник Віталій Самуїлович
    20052006 Рогов Микола Васильович
    20062008 Болоболін Сергій Петрович
    20082011 Левицький Ілля Юхимович
    20112014 Луханін Микола Іванович
    201416.03.2015 Фрунза Віктор Констянтинович
    17.03.201525.04.2017 Бойко Григорій Анатолійович
    26.04.201724.09.2018 Єрьомін В'ячеслав Володимирович
    з 25.09.2018 Нікулін Сергій Сергійович

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. Про затвердження «Статуту Товариства Одесько-Київської залізниці». info.uz.ua. 
    2. Історія створення та розвитку Одеської залізниці. Регіональна філія «Одеська залізниця». Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021. 
    3. Олексій Пермінов (27 серпня 2013). Аккерманська залізниця. Старий Аккерман. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 25 червня 2021.  (рос.)
    4. Історія створення та розвитку Одеської залізниці. Одеська залізниця. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 25 червня 2021. 
    5. Чорноморський гудок. № 31 5 серпня 1936 року
    6. Укрзалізниця працює над збільшенням полігону електрифікованих колій. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 12 січня 2014. 
    7. [1][недоступне посилання з липня 2019]
    8. Європейський банк виділив кошти на електрифікацію лінії Долинська — Миколаїв — Колосівка
    9. Електрифікація залізниць України: історія, сьогоднішній день та перспективи. traffic.od.ua. Процитовано 20 липня 2019.  (рос.)
    10. Відсьогодні АТ «Укрзалізниця» розпочинає господарську діяльність. Укрзалізниця. 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016. 
    11. “Укрзалізниця” провела складну операцію по заміні моста двома кранами. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 9 листопада 2017. Процитовано 10 листопада 2017. 
    12. Одеська залізниця відремонтувала понад 7,7 тисяч вагонів. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 10 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018. 

    ПосиланняРедагувати