Одеська залізниця

Регіона́льна фі́лія «Оде́ська залізни́ця» публі́чного акціоне́рного товари́ства «Украї́нська залізни́ця» — підприємство, регіональна філія у складі ПАТ «Укрзалізниця», що обслуговує Одеську, Миколаївську, Херсонську, Черкаську, Кіровоградську і Вінницьку області та окремі райони Київської, Дніпропетровської та Полтавської областей.

Одеська залізниця
Одеська залізниця.png
Залізниці України (територіальний поділ).png
Тип бізнес і залізнична компанія
Статус діюча
Повна назва Регіональна філія «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
Засновано 1865
Штаб-квартира Одеса
Роки функціонування 1865 - теперішній час
Країна Україна Україна
Експлуатаційна довжина колій 4 тис. км
Ширина колії 1520 мм, є вузькоколійні дільниці 750 мм
Холдингова компанія Українська залізниця
Материнська компанія ПАТ «Укрзалізниця»
Дочірні компанії
  • Одеська дирекція залізничних перевезень, Шевченківська дирекція залізничних перевезень, Знам’янська дирекція залізничних перевезень і Херсонська дирекція залізничних перевезень
  • Сайт odz.gov.ua

    Є важливою складовою єдиного транспортного конвеєра південного заходу України. На її долю припадає майже 20 % вантажообігу, більш 16 % пасажирообігу залізниць країни.

    Головна особливість Одеської залізниці — її приморське і прикордонне положення. У регіоні Одеської залізниці розташовані великі морські та річкові порти. Таким чином, забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу.

    СтруктураРедагувати

    ДирекціїРедагувати

    До складу залізниці входить 4 дирекції залізничних перевезень:

    ІсторіяРедагувати

    11 березня 1863 року імператором Олександром ІІ було затверджено «Статут Товариства Одесько-Київської залізниці». Цей документ дав старт створенню Одеської залізниці. Адже стало можливим підібрати керівників будівництва, розпочати відчуження земель, а також шукати кошти на втілення проектів в життя[1].

    Перша залізниця, що поклала початок сучасній Одеській залізниці і перша залізниця з регулярним рухом на підросійській Україні — відкрита 4(16) грудня 1865 року лінія Одеса — Балта з відгалуженнями до Карантину (Порт) та станції Кучурган.

    Впродовж 1867–69 рр. було збудовано у три етапи продовження цієї лінії — від Балти через Ольвіополь (1(12) вересня 1867) та Єлисаветград (1(13) серпня 1868) до Крюкова (8(20) жовтня 1869).

    1870 року доти ізольована мережа сполучилася із Києво-Балтською залізницею — 26 травня (7 червня) було відкрито залізницю Київ — Бірзула.

    Відкриття 1872 року Крюківського мосту сполучило Одеські та Харківсько-Миколаївські залізниці. Було відкрито прямий шлях із промислового сходу до портів Чорного моря.

    20 серпня (1 вересня) 1873 року було відкрито залізницю Знам'янка — Миколаїв.

    23 листопада (5 грудня) 1876 року було відкрито Фастівську лінію, що сполучила Фастів та Знам'янку, у складі цієї залізниці було відкрито лінію до Черкас.

    У наступні десятиріччя 19 століття було збудовано велику мережу місцевих залізниць — впродовж 1889—1891 років було споруджено залізниці Вапнярка — Тростянець (1889), Демківка — Христинівка, Козятин — Умань обидві 1890) та Христинівка — Шпола (1891).

    1897 року було збудовано лінію Пирятин — Красне (тепер лівий берег Дніпра навпроти Черкас).

    У перші десятиліття 20 століття знову повертається практика будівництва місцевих ліній. 1901 року відкривається залізниця Користівка — П'ятихатки, 1907 року — Миколаїв — Херсон.

    1913 року відкрито лінії від Водопою (Миколаїв) до Снігурівки, 1915 — від Аккермана до Бессарабки (тепер Молдова), а 1914 року відкрито залізницю Бобринська — Одеса.

    1941 року відкрито залізницю Арциз — Ізмаїл.

    Практика будівництва місцевих залізниць тривала і у перші десятиліття радянської влади. 1925 року було відкрито залізниці Апостолове — Снігурівка — Херсон.

    Ряд залізниць було збудовано вже у повоєнні роки : Херсон — Вадим (1944), Каховка — Нововесела (1956), Снігурівка — Каховка (1961), Роздільна — Раухівка (1969), Олійникове — Долинська (1978), Чорноморська — Берегова (1981).

    Спорудження нових залізниць не лише створювало нові шляхи від промислових районів країни до портів Чорного моря, а й створювало альтернативу старим перевантаженим шляхам.

    На 2014 рік була запланована електрифікація дільниць Долинська — Миколаїв та Миколаїв — Колосівка[2]. На 2015—2016 роки була запланована електрифікація залізниці Миколаїв — Херсон — Джанкой[3]. У 2014—2016 роках ці плани не були реалізовані. Однак у грудні 2016 року Європейським банком було виділено кошти на електрифікацію лінії Долинська — Миколаїв — Колосівка[4]. Зпланована не лише електрифікація, а й будівництво другої колії та модернізація систем сигналізації.

    1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Одеська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[5].

    9 листопада 2017 року одеські залізничники разом з львівськими колегами завершили ремонт 214-метрового моста через річку Південний Буг. Міст знаходиться на 49-му кілометрі перегону Подорожній пост 48 км — Губник ділянки Христинівка — Вапнярка. Комплекс проведених робіт дозволив підвищити швидкість руху поїздів тут до 60 км/год. До ремонту діяло обмеження 40 км/год, воно було введено через те, що міст вже дуже довго експлуатувався без капітального ремонту (останній раз він проводився в 1945—1950 роках).[6]

    Вузькоколійна залізницяРедагувати

    У складі Одеської залізниці функціонує найдовша в Європі (130 км) пасажирська вузькоколійна залізниця Рудниця — Голованівськ із шириною колії 750 мм.

    ЕлектрифікаціяРедагувати

    Рік Дільниця Довжина
    1962 Миронівка — Знам'янка — П'ятихатки 305 км
    1971 Одеса-Сортувальна — Колосівка 108 км
    1971 Помічна — Хирівка (Чорноліська) 124 км
    1972 Одеса-Головна — Одеса-Сортувальна 18 км
    1972 Помічна — Колосівка 146 км
    1973 Одеса — Аккаржа — Бугаз 71 км
    1973 Одеса-Застава І — Дачна 14 км
    1974 Бугаз — Білгород-Дністровський 19 км
    1978 Дачна — Вигода 12 км
    1983 Тимкове — Долинська — Помічна 142 км
    1984 Вигода — Роздільна 36 км
    1984 Чорноморська — Берегова 37 км
    1986 Знам'янка — Долинська 80 км
    1987 Аккаржа — Іллічівськ
    1989 Жмеринка — Котовськ 199 км
    1990 Котовськ — Роздільна 119 км
    1991 Роздільна — Кучурган 12 км
    2008 Користівка — Кременчук 59 км

    КерівникиРедагувати

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    ПосиланняРедагувати