Білгород-Дністровський (станція)

станція

Білгород-Дністровський (до 1944 року — Аккерман).проміжна, дільнична залізнична станція 1-го класу Одеської дирекції Одеської залізниці на лінії Одеса-Застава I — Арциз між станціями Кантемир (22,5 км) та Шабо (6,5 км). Розташована в місті Білгород-Дністровський Одеської області, за 81 км від обласного центру. Окрім головної станції, у місті розташований пасажирський зупинний пункт Тіра в одному з житлових масивів міста, на якому зупиняються приміські електропоїзди сполученням Одеса — Білгород-Дністровський.

Станція Білгород-Дністровський

Одеса-Застава I — Арциз
Одеська залізниця
Одеська дирекція
Білгород-Дністровський

46°11′05″ пн. ш. 30°20′21″ сх. д. / 46.18472° пн. ш. 30.33917° сх. д. / 46.18472; 30.33917Координати: 46°11′05″ пн. ш. 30°20′21″ сх. д. / 46.18472° пн. ш. 30.33917° сх. д. / 46.18472; 30.33917
Рік відкриття 1913 (111 років)
Попередня назва Аккерман
(до 1944 року)
Тип проміжна, дільнична
Колій 6
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Портова, 27
Відстань до Києва, км 665
Код станції 403206 ?
Код «Експрес-3» 2208560 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Білгород-Дністровський. Карта розташування: Одеська область
Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський на Вікісховищі

Історія ред.

 
Паровозне депо станції Аккерман (1914)

Станція відкрита 1913 року під час будівництва Аккерманської залізниці. Первинна назва станції — Аккерман, відповідно до тодішньої назви міста Білгород-Дністровський. Сучасна назва станції — з 1944 року.

Внаслідок руйнування мосту в Затоці станція приймає лише вантажні поїзди. Пасажирський рух відсутній.

Інфраструктура ред.

На станції закінчується лінія з Одеси, яка електрифікована змінним струмом (~25 кВ) у 1974 році в складі дільниці Бугаз — Білгород-Дністровський (завдовжки 18,8 км), лінія у напрямку станції Арциз — не електрифікована[1], відтак для усіх приміських електропоїздів, що прямують від станції Одеса-Головна, станція Білгород-Дністровський є кінцевою. На станції здійснюється зміна електровозів/тепловозів та навпаки для усіх пасажирських та вантажних поїздів.

Пасажирське сполучення ред.

 
Приміський електропоїзд до станції Одеса-Головна

На станції Білгород-Дністровський зупиняються поїзди далекого сполучення. Для електропоїздів приміського сполучення є кінцевою[2].

Рух поїздів по станції Білгород-Дністровський (з 12.12.2021)
Маршрут сполучення Періодичність курсування Примітки
Далеке сполучення
135/135
«Чорномор»
Чернівці — Білгород-Дністровський Через день Призначається з травня по вересень щороку, під час курортного сезону
146/145
«Дунай»
Київ — Ізмаїл Щоденно Призначений з 23 вересня 2016
802/804
«Дунайський експрес»
Одеса — Ізмаїл Щоденно Призначений з 28 листопада 2021[3]
Приміське сполучення
6342 Білгород-Дністровський — Одеса Щоденно
6304 Одеса — Білгород-Дністровський
6346 Білгород-Дністровський — Одеса Щоденно
6308 Одеса — Білгород-Дністровський Щоденно
6348 Білгород-Дністровський — Одеса Щоденно
6310 Одеса — Білгород-Дністровський Щоденно

Історія змін курсування поїздів:

Поїзди сезонного призначення:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Історія електрифікації залізниць (1972—1975) [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Розклад руху поїздів по станції Білгород-Дністровський на сайті poizdato.net. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
  3. На Одещині запускають другий поїзд «Дунайського експресу». Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
  4. «Укрзалізниця» з 23 вересня 2016 року запускає щоденний нічний швидкий поїзд сполученням Київ — Ізмаїл. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 29 грудня 2017.
  5. Розклад руху поїзда № 686/685 сполученням Ізмаїл — Одеса (архів, 2013)

Джерела ред.

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання ред.