Імені Тараса Шевченка (станція)

Імені Тарáса Шевчéнка (до 1936 року та у 1941—1944 роках — Бóбринська, у 1936—1938 роках — Імені Пóстишева, у 1938—1940 роках — Імені Єжóва) — вузлова електрифікована дільнична залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці. Розташована у місті Сміла Смілянського району Черкаської області за адресою: провулок Тараса Шевченка, 1.

Станція Імені Тараса Шевченка Імені Тараса Шевченка — Помічна Цвіткове — Імені Тараса Шевченка Імені Тараса Шевченка — Чорноліська Золотоноша I — Імені Тараса Шевченка Одеська залізниця Шевченківська дирекція м. Сміла
Південний вокзал
49°12′12″ пн. ш. 31°53′40″ сх. д.
Рік відкриття	1876 (144 роки)
Попередня назва	Бобринська, імені Постишева, імені Єжова
Тип	дільнична, вузлова
Колій	43
Платформ	5
Тип платформ(и)	2 берегові, 3 острівні
Форма платформи	пряма
Вулиця	пров. Тараса Шевченка, 1
Відстань до Києва, км	216
Відстань до Знам'янки, км	92
Відстань до Черкас, км	30
Відстань до Дніпра, км	316
Код станції	420008 ?
Код «Експрес-3»	2208350 ?
Послуги
Супутні послуги
Імені Тараса Шевченка
Імені Тараса Шевченка на Вікісховищі

Дільниця ім. Т. Шевченка — Помічна

Легенда  Черкаси   Миронівка  920,7 ім. Т. Шевченка  Знам'янка  р. Холодний 922,2 Хмельницька 923,8 Мала Яблунівка 924,9 Берегова р. Гнилий Ташлик 926,2 Малосмілянка 927,3 Дачна 928,3 Софіївка 934,4 Червоний Хутір 935,9 936 км 938 Переїзна Т 2414 942,2 Сердюківка 944,1 Кизиловий Сад 948,7 Богунове 952,6 Макіївка 953 953 км 954,3 Будо-Макіївка Черкаська область Кіровоградська область 962,2 Капітанівка Т 2414 968,7 Радгоспна 972,6 Турія 976,6 Новомиргород р. Велика Вись Т 1212 989 Войнівка р. Мала Вись 997,3 Виска Т 2401 1000,4 Улянівка 1002,4 Рожене М12 1008 Олександрівка 1017,7 Капустине 1026,9 Червоний Граніт 1027,4 1027 км 1029,1 Кар'єрна 1032,9 Адабаш р. Чорний Ташлик  Чорноліська  1038,9 1040 км Т 1504 1041,9 1043 км 1048,9 Помічна  Підгородна  М13  Долинська   Колосівка

Дільниця Гребінка — ім. Т. Шевченка

Легенда  Ромодан   Прилуки  799,3 Гребінка  Київ  Південна залізниця Одеська залізниця 803,4 Оржиця 805,5 805 км 809,5 810 км р. Суха Оржиця Полтавська область Черкаська область 813,5 Писарщина р. Чумгак 821,3 Драбове-Барятинське 823,2 Драбівський Радгосп 828,6 Бойківщина 832,9 Мехедівка 836,4 Верхньозгар 840,6 Привітне 845,4 Пальміра 853,6 Богуславець Н08 860,2 Золотоноша I  Ляплава  863 Хвилівка 865,5 866 км р. Кропивна 867,3 Залісся р. Золотоношка 870,3 Благодатне Кременчуцьке водосховище 878,4 Панське 882 882 км р. Дніпро Золотоніський район Черкаси 883,8 Соснівка Р10 Н16 887 км 887,5 ЗТА 889,9 Черкаси 893 Буддеталь Черкаси Черкаський район 894 894 км 897,7 898 км 900 900 км 902 Степанки 904,8 Білозір'я 907,9 Хацьки 910 910 км 911,2 Калатор р. Ірдинь Черкаський район Сміла 914,2 Сміла 915,8 Центральна 917,1 Сріблянка р. Сріблянка  Миронівка  920,7 ім. Т. Шевченка  Помічна   Знам'янка

Історія

У 1872 році під тиском цукрозаводчиків генерал-губернатор князь Дондуков-Корсаков був змушений піти на з'єднання Києво-Берестейської та Харківсько-Миколаївської залізниць, закінчувалися станціями Фастів I та Знам'янка-Пасажирська відповідно. З цією метою було утворено Товариство Фастівської залізниці. Товариство планувало прокладання залізниці через район Новомиргород — Златопілля, однак Міністр шляхів сполучення граф Георгій Бобринський домігся виконання Уставу Товариства, яким було зобов'язано прокласти залізницю через Смілу з правом експлуатації до 1957 року. Тож на околиці Сміли, паралельно з будівництвом залізниці, будується головна станція Фастівської залізниці. Назву їй було обрано Бобринська на честь графів Бобринських. Граф задумав будівництво станції заздалегідь, тож назва Бобринська уперше з'явилася на мапі 1870 року, що нині зберігається у бібліотеці імені Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург).

23 листопада 1876 року розпочався рух потягів від Фастова через Бобринську до Знам'янки з відгалуженнями до станцій Шпола та Черкаси, як свідчать телеграми з Фастова та Сміли у Товариство Фастівської залізниці, що засідало у Петербурзі. Управління ж залізниці було розміщено у місті Сміла.

На станції Бобринська було облаштовано депо на 9 паровозів і сарай на 8 вагонів, головну майстерню для ремонту паровозів та вагонів (нині — Смілянський електромеханічний завод), магазин для запчастин і матеріалів.

Незважаючи на низький вантажообіг, наявність станції дала швидкий імпульс зростанню розвитку міста та скорочення безробіття. Умови роботи були надзвичайно важкі — працювали по 12 годин, а заробіток одержували у розмірі 80-90 карбованців на рік. Робітники та стрілочники жили у тісних холодних бараках по 2-3 родини разом. Лікарні у залізничників не було, тож доводилося користуватися лікарнею графа Бобринського за плату.

У 1897 році Фастівська залізниця була поглинута Південно-Західною залізницею.

Напередодні Першої світової війни станцію було переобладнано. У цей час була збудована залізниця Москва — Одеса-Головна і через станцію розпочався рух потягів з півдня у центр Російської імперії.

1914 року побудована залізнична лінія Бобринська — Одеса-Головна через станції Помічна та Колосівка.

Українська революція

Проти ночі з 21 на 22 лютого 1918 року Звенигородський кіш вільного козацтво під командуванням Юрка Тютюнника розбив на станції переважаючі сили більшовиків (8-ми тисячну групу Михайла Муравйова). Бій тривав цілий день, при цьому обидві сторони зазнали значних втрат. Він закінчився нічною атакою на росіян, по якій останні були розбиті й розбіглися у різних напрямках. Тут мало не був захоплений комендант російських військ на Україні Муравйов, який пробивався з Одеси на північ. Під час операції звенигородцями командував Хведот Бондар (с. Кирилівка), черкасцями — Яків Водяний, єлисаветцями — Кульчицький, всією операцією кермував штаб Звенигородського коша. Це була одна з найвидатніших операцій Вільного козацтва. В цьому бою брав участь і Іван Лютенко-Лютий, після якого на деякий час склав зброю. За його словами в цьому бою протистояли переважно червоні матроси з Чорноморського флоту, які хоч і були фронтовиками, на суші виявились слабким супротивником.

25 січня 1919 року в район станції Бобринська було перекинуто панцирний потяг «Гайдамака» — для ліквідації повстання отамана Зеленого проти Директорії Української Народної Республіки. Загалом станом на 28 січня 1919 року у складі Південної групи ДА УНР у напрямку станцій Черкаси та Знам'янка-Пасажирська проти радянських повстанців оперувало 3 панцерні потяги, крім згаданого «Гайдамаки», ще «Республіканець» та «Самостійник». У лютому—березні 1919 року для боротьби з більшовиками долучився панцирник «Мазепинець» з 2-го полку ім. І. Мазепи Запорізького корпусу ДА УНР.

10 травня 1919 року, внаслідок Григор'ївського повстання проти більшовицької влади, одною з перших повстанцями була захоплена станція Бобринська. 22 травня 1919 року червоноармійські підрозділи повернули станцію собі під контроль.

5 серпня 1919 року розпочався наступ на вузлову станцію білогвардійських військ під командуванням начальника 1-ї Терської козачої дивізії. В авангарді наступу знаходився бронепотяг «Генерал Шкуро», що переслідував бронепотяг та відступаючі сили червоних. Проти ночі з 6 на 7 серпня бронепотяг зайняв станцію. Було захоплено близько 20 полонених. На ранок 7 серпня підтягнулися пластунські батальйони. Бронепотяг провів розвідку на відстані близько 10 верст у напрямку станції Сміла, в бік мосту через Дніпро, і згодом повернувся на станцію Бобринська. Нечисельні білі війська продовжували наступ у напрямку станції Цвіткове. Передові загони генерала Андрія Шкуро покинули 11 серпня Смілу, залишивши на станції один ешелон. Через станцію проходило багато різних білогвардійських військових частин, що супроводжувалось чисельними погромами єврейського населення Сміли.

9 січня 1920 року частини радянської 12-ї армії відбили залізничний вузол.

Українська РСР

У 1933 році засноване ремонтне вагонне депо.

З 1936 року станція Бобринська стала станцією Одеської залізниці.

11 березня 1940 року ремонтне вагонне депо отримало назву імені Тараса Шевченка.

1952 року побудований сучасний вокзал станції за проєктом архітектора Геннадія Гранаткіна. Друге переобладнання станція пережила впродовж 1958—1964 років. Перша на Одеській залізниці електрифікована змінним струмом (~25 кВ) ділянка Миронівка — Імені Тараса Шевченка — Знам'янка-Пасажирська була прийнята в експлуатацію 1962 року, а вже згодом потяги на електротязі почали курсувати між Києвом та Придніпров'ям і півднем України.

Незалежна Україна

1991 року станція увійшла до підпорядкування «Укрзалізниці». З 1999 року на станції відкритий сервісний центр, який обладнаний системою «Експрес УЗ».

Впродовж 2005—2008 років станцію реконструйовано, у зв'язку з відкриттям швидкісного руху на дільниці Київ-Пасажирський — Дніпро-Головний.

13 вересня 2012 року локомотивне депо (ТЧ-5) станції імені Тараса Шевченка було нагороджено як найкраще локомотивне депо у галузевому змаганні першого півріччя 2012 року. Зокрема, відзначена висока продуктивність праці, зростання обсягів перевезень та ефективна економія експлуатаційних витрат за виконання плану поточних ремонтних робіт, впровадження технологічних новацій у оснащенні та відсутності виробничого травматизму.

Пасажирське сполучення

Станція обслуговує пасажирські та вантажні потяги.

Рух пасажирських потягів далекого сполучення по станції Імені Тараса Шевченка з 08.12.2019
№	Маршрут сполучення	№	Маршрут сполучення	Періодичність курсування
4 «Нічний експрес»	Ужгород — Запоріжжя I			По парним, з 18 грудня 2018
12 «Славутич»	Київ — Новоолексіївка	11 «Славутич»	Новоолексіївка — Київ-Пасажирський	Щоденно
42	Трускавець — Дніпро	41	Дніпро-Головний — Трускавець	Щоденно
62	Москва — Миколаїв / Херсон	61	Херсон / Миколаїв — Москва	Через день
70	Львів — Маріуполь	69	Маріуполь — Львів	Щоденно
71 «Запоріжжя»	Запоріжжя I — Київ-Пасажирський	72 «Запоріжжя»	Київ-Пасажирський — Запоріжжя I	Щоденно
75 «Криворіжжя»	Кривий Ріг — Київ-Пасажирський	76 «Криворіжжя»	Київ-Пасажирський — Кривий Ріг	Щоденно
79 «Дніпро»	Дніпро-Головний — Київ-Пасажирський	80 «Дніпро»	Київ-Пасажирський — Дніпро-Головний	Щоденно
83 «Азов»	Маріуполь — Київ-Пасажирський	84 «Азов»	Київ-Пасажирський — Маріуполь	Щоденно
86	Львів — Новоолексіївка	85	Новоолексіївка — Львів	По непарних
88 «Лісова пісня»	Ковель — Новоолексіївка	87 «Лісова пісня»	Новоолексіївка — Ковель	По непарних
96 «Тясмин»	Львів — Черкаси	95 «Тясмин»	Черкаси — Львів	1 раз в 4 дня (по числам)
102	Київ-Пасажирський — Херсон	102	Херсон — Київ-Пасажирський	Щоденно
110	Львів — Херсон	109	Херсон — Львів	Щоденно
116/136 «Маяк»	Київ-Пасажирський — Бердянськ / Покровськ	115/135 «Маяк»	Бердянськ / Покровськ — Київ-Пасажирський	Щоденно з 25.03.2018 (до 08.12.2018 курсував під № 225/245//226/246)
122 «Миколаїв»	Рівне / Київ-Пасажирський — Миколаїв	121 «Миколаїв»	Миколаїв — Київ-Пасажирський / Рівне	Щоденно, з 09.12.2018 подовжено до станції Рівне. З 26.01.2020 з четверга по неділю до ст. Рівне, з 28.01.2020 з понеділка по середу — до Києва
128	Ковель — Харків-Пасажирський	127	Харків-Пасажирський — Ковель	Через день
134	Івано-Франківськ — Миколаїв	133	Миколаїв — Івано-Франківськ	Щоденно
148 «Хаджибей»	Київ-Пасажирський — Одеса-Головна	148 «Хаджибей»	Одеса-Головна — Київ-Пасажирський	Щоденно
162*	Київ-Пасажирський — Миколаїв / Херсон	162*	Херсон / Миколаїв — Київ-Пасажирський	Сезонний, за вказівкою
179*	Дніпро-Головний — Київ-Пасажирський	180*	Київ-Пасажирський — Дніпро-Головний	Сезонний, за вказівкою
201*	Дніпро-Головний — Київ-Пасажирський	202*	Київ-Пасажирський — Дніпро-Головний	Сезонний, за вказівкою
204*	Київ-Пасажирський — Херсон	201*	Херсон — Київ-Пасажирський	Сезонний, за вказівкою
206*	Київ-Пасажирський — Миколаїв	205*	Миколаїв — Київ-Пасажирський	Сезонний, за вказівкою
228*	Київ-Пасажирський — Бердянськ	227*	Бердянськ — Київ-Пасажирський	Сезонний, за вказівкою
232*	Івано-Франківськ — Генічеськ	231*	Генічеськ — Івано-Франківськ	Сезонний, за вказівкою
237*	Дніпро-Головний — Київ-Пасажирський	238*	Київ-Пасажирський — Дніпро-Головний	Сезонний, за вказівкою
248*	Київ-Пасажирський — Одеса-Головна	247*	Одеса-Головна — Київ-Пасажирський	Сезонний, за вказівкою
256*	Львів — Херсон	255*	Херсон — Львів	Сезонний, за вказівкою
282*	Хмельницький / Київ-Пасажирський — Новоолексіївка / Генічеськ	281*	Генічеськ / Новоолексіївка — Київ-Пасажирський / Хмельницький	Сезонний, за вказівкою
291*	Дніпро-Головний — Київ-Пасажирський	292*	Київ-Пасажирський — Дніпро-Головний	Сезонний, за вказівкою
298*	Київ-Пасажирський — Херсон	297*	Херсон — Київ-Пасажирський	Сезонний, за вказівкою
732 «Інтерсіті+»	Київ-Пасажирський — Запоріжжя I	731 «Інтерсіті+»	Запоріжжя I — Київ-Пасажирський	Щоденно
734 «Інтерсіті+»	Київ-Пасажирський — Покровськ	731 «Інтерсіті+»	Покровськ — Київ-Пасажирський	Щоденно
782 «Столичний експрес»	Київ-Пасажирський — Черкаси	781 «Столичний експрес»	Черкаси — Київ-Пасажирський	Щоденно, крім вівторка та середи

•  Зірочкою позначено потяги, що призначаються переважно в літній період.

До 2014 року через станцію курсували такі пасажирські потяги далекого сполучення:

Скасовані пасажирські потяги
№	Маршрут сполучення
11/12 «Славутич»	Київ-Пасажирський — Сімферополь
28/27	Київ-Пасажирський — Севастополь
34/33	Одеса-Головна — Москва
40/39	Київ-Пасажирський — Севастополь
70/69	Львів — Донецьк / Маріуполь
86/85	Львів — Сімферополь
88/87 «Лісова пісня»	Ковель — Сімферополь
166/165, 168/167 «Столичний експрес»	Київ-Пасажирський — Дніпро-Головний
248/247, 294/293	Київ-Пасажирський — Євпаторія-Курорт
206/205	Київ-Пасажирський — Феодосія
18/17, 26/25	Київ-Пасажирський — Адлер / Кисловодськ
	Херсон — Санкт-Петербург
	Вітебськ — Євпаторія-Курорт
320/319	Кишинів — Ростов-Головний

До 9 грудня 2017 року через станцію курсував потяг № 119/120 Запоріжжя I — Львів, якому змінено маршрут руху через станції Кропивницький, Первомайськ-на-Бузі, Вапнярка, Жмеринка.

Див. також

• Шевченківська вагонна дільниця

Джерела

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019) (рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
• Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)

• Гайван С. Є. — Сміла. Путівник — 1992

Посилання

• Інформація про станцію Імені Тараса Шевченка на сайті railwayz.info(рос.)
• Послуги на станції Імені Тараса Шевченка
• Тинченко, Я. Панцирні потяги, панцирники та залізничні війська у визвольній війні 1917—1920 рр.. — К. : Темпора, 2012. — 112 с. — (Militaria Ukrainica). — 2000 екз. — ISBN 978-617-569-044-4.
• Власов, А.А. О бронепоездах Добровольческой армии. — 2007.