Вікіпедія

Покровськ (станція)

залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Покровськ (значення).

Покрóвськ (до 1934 року — Гришине, у 1934—1938 роках — Постишеве, у 1938—1970 роках — Красноармійське, у 1970—2017 роках — Красноармійськ[1]) — позакласна вузлова дільнична залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці на перетині ліній Чаплине — Ясинувата-Пасажирська та Дубове — Рутченкове. Розташована в однойменному місті Донецької області.

Станція Покровськ

Чаплине — Покровськ
Дубове — Покровськ
Рутченкове — Покровськ
Центральна — Покровськ
Ясинувата-Пасажирська — Покровськ
Донецька залізниця
Лиманська дирекція
м. Покровськ

Вокзал станції Покровськ
Вокзал станції Покровськ
Вокзал станції Покровськ
48°17′05″ пн. ш. 37°10′47″ сх. д. / 48.28472° пн. ш. 37.17972° сх. д. / 48.28472; 37.17972Координати: 48°17′05″ пн. ш. 37°10′47″ сх. д. / 48.28472° пн. ш. 37.17972° сх. д. / 48.28472; 37.17972
Рік відкриття 1884 (140 років)
Попередня назва Гришине, Постишеве, Красноармійське, Красноармійськ
Колій 25
Платформ 3
Тип платформ(и) бічна та 2 острівні
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 735
Відстань до Очеретине, км 38
Відстань до Чаплине, км 82
Відстань до Павлоград I, км 114
Код станції 482004 ?
Код «Експрес-3» 2214050 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Автостоянка Аптека Ресторан Таксофон
Мапа
Покровськ. Карта розташування: Донецька область
Покровськ
Покровськ
Покровськ на Вікісховищі

Історія ред.

У 1881 році було остаточно визначено землі селян села Гришине, частина котрих відійшла під головну лінію Катерининської залізницю, станцію Гришине та інші інфраструктурні об'єкти залізничного транспорту. Сама станція успадкувала назву найближчого великого села[2].

Докладніше: Катерининська залізниця, Рудниково-Лозівська залізниця, Домброво-Донецька залізниця та Караківська залізниця

З початком будівництва на місці майбутньої станції утворився стихійний ринок найму робочої сили, який розподіляв щорічно 2 — 4 тис. чоловік, переважно — безробітних селян, на будівництво залізниці, панські економії тощо. Частину із вказаних земель відвели під майбутнє локомотивне депо, будівництво якого розпочалося, за попередніми даними, ще в 1881 році. Це було основне депо на 4 стійла, яке повинно було мати 1 секцію підйомного ремонту, промивну і ремонтні майстерні. Одночасно, у 1881—1882 роках почали будувати інші об'єкти станції Гришине, в тому числі вокзальну будівлю загальною площею 200 квадратних сажнів. У 1883 році, коли на східній ділянці Катерининської залізниці розпочався тимчасовий товарний і пасажирський рух, вокзальна будівля станції Гришине була готова до експлуатації. Що стосується паровозного депо, жодне з депо Катерининської залізниці, в тому числі — станції Гришине, до моменту відкриття постійного руху на залізниці здати не встигли[3][4].

Депо станції Гришине призначалося для технічного обслуговування паровозів, що виконували вантажну роботу на ділянці Чаплине — Авдіївка (170 верст); по вказаних вище пунктах були відкриті оборотні депо. В Гришинському депо з 1880-х років ХІХ століття обслуговувалися паровози серії 4 (з 1912 року  — 4Н); наприкінці XIX — на початку ХХ століття прийшли паровози Од, пізніше — Ов, Щ. З 1908 року на базі локомотивного депо починають облаштовувати вагонне депо, де проводять ремонт вантажних вагонів. Для заправки паровозів водою у 1896 році до станції підтягли 10-кілометрову водонапірну лінію, а у 1909 році було подано заявку на облаштування опріснювальної установки, на якій вода мала пом'якшуватися за допомогою вапна[4].

На вокзалі було обладнано зал очікування III класу, буфет, поштову (пізніше — поштово-телеграфну) контору. Згодом з'явилося й фотоательє. Садочки й клумби на привокзальній площі надавали Гришинському вокзалу естетичний вигляд. В перші роки експлуатації Катерининської залізниці пасажирообіг останньої був невеликим — вистачало однієї пари поштових потягів на добу. Але згодом кількість пасажирських потягів поступово зросла, і станом на 1916—1917 роки на головному ході «Катерининки» їх було вже до 6 на добу. Із травня 1917 року пішли пасажирські потяги на Добропілля й Рутченкове. Це було однією із причин, чому вокзал станції Гришине декілька разів добудовувався[3][5][6].

Із самого початку Гришине замислювалася не лише як велика пасажирська станція та місце розташування основного депо, але й як велика вантажна станція із суттєвим вантажообігом і відповідним колійним розвитком. З перших років існування залізниці, по станції Гришине відвантажували вугілля. Останнє у 1880-х роках XIX століття на станцію гужем вивозили з-під Новоекономічного (Новоекономічна копальня О. М. Жуковського, Гришинська копальня Південно-Руського Дніпровського металургійного товариства), Жовтої (Божедарівська копальня В. І. Бахірева) тощо. У 1899 році 1710 вагонів вугілля (по 600 пудів кожний) відвантажили по Гришино з Преображенського рудника В. Н. Файнштейна, який знаходився в районі Лисої гори, нині — територія селища міського типу Шевченко[7][8][9].

Станом на 1902 рік, по станції Гришине відвантажили 324 тис. пудів пшениці, 9 тис. пудів жита, 394 тис. пудів борошна, 475 тис. пудів ячменю, 6 тис. пудів вівса, 1,14 млн пудів вугілля, 1 тис. пудів лісових будматеріалів тощо. Також станція прийняла 265 тис. пудів пшениці, 21 тис. пудів жита, 7 тис. пудів борошна, 5 тис. пудів ячменю, 1 тис. пудів вівса, 6 тис. пудів солі, 29 тис. пудів нафтопродуктів (в основному, гас), 278 тис. пудів вугілля, 32 тис. пудів дров, 197 тис. пудів лісових будматеріалів тощо. Станція Гришине відвантажувала й вапнякове каміння, яке постачали на металургійні підприємства, а також використовували як будматеріал. У 1900—1901 господарчих роках М. Ю. Карпас завантажив по Гришино 1867 вагонів флюсів, у 1902—1903 господарчому роках — 1804 вагони, а у 1906—1907 господарчих роках — всього 738 вагонів[10][11][12][13].

Нерідкими наприкінці XIX — на початку ХХ століття були випадки пограбування потягів, і станція Гришине тут не є виключенням. Ось що в 1909 році писав журнал «Гірничо-заводський листок»: «Поблизу станції Гришине Катерининської залізниці невідомими зловмисниками було вчинено замах на пограбування поштового поїзда. Для приведення свого задуму у дію, зловмисники розгвинтити рейки для аварії. Стягується припущення, що зловмисники не могли за кілька хвилин до поїзда розібрати рейки, тим більше, що незадовго до катастрофи стрілочник обходив колію і знайшов все в порядку. Утворена була комісія з адміністрації Катерининської залізниці для з'ясування причин. Було зроблене приблизне розбирання колії для з'ясування питання, скільки часу знадобиться зловмисникам для підготовки аварії. З'ясувалося, що для зняття болтів, розбирання рейок і іншого потрібно 10-12 хвилин. Таким чином, припущення, що зловмисниками було вчинено замах, — цілком підтверджується»[14].

Відкриття великих кам'яновугільних рудників в зоні тяжіння до станції Гришине на початку ХХ століття призвело до поступового зростання вантажообігу станції. У 1909 році Гришине відправило 4,4 млн пудів, а прийняла — 1,4 млн пудів різних вантажів. Будівництво рейкових під'їзних колій, а після — нових протяжних залізниць загального користування в Гришинському вугленосному районі призвело до різкого збільшення вантажообігу станції Гришине. У 1913 році відправлення і прибуття вантажів по станції Гришине складало 7,8 млн пудів і 1,8 млн пудів, відповідно. Вже у 1914 році чисельність населення у торговому селищі станції Гришине складала 4,5 тис. осіб. Вантажообіг станції склав 16,7 млн пудів, з них 8,3 млн пудів — відправлення, 6,9 млн пудів — прибуття, 1,5 млн пудів — перевантаження. І врешті-решт, станом на 1917 рік станція Гришине відправляла більше 10 тис. вагонів вугілля щорічно, приймаючі лише для рудників 1,5 тис. вагонів різних вантажів. У самому селищі працювали пивоварний завод, 4 парових млини, банк, храм, бібліотека тощо. Чисельність населення у пристанційному селищі зросла до 6 тис. осіб, — з'явилися передумови для надання Гришино статусу міста[3][4][15][16][17].

Увесь початок ХХ століття пройшов «під знаком» постійної необхідності добудування станційних колій по Гришиному. Ця потреба озвучувалася на різному рівні, але більш наполегливими були в Раді З'їзду гірничопромисловців півдня Росії. Безпосередньо перед громадянською війною станція Гришине була повноцінним вузлом залізниць і ґрунтових проїжджих доріг (до революції будівництво шосе на Західному Донбасі не планували). Зі сходу до станції Гришине примикали залізниці загального користування. Колії залізниць Гришине — Добропілля і Гришине — Рутченкове примикали з боку депо і сортувальних колій, Караковська гілка, — до Новоекономічного рудника Донецько-Грушевського акціонерного товариства, — з боку головних колій. Із заходу від Гришиного велося будівництво нижньої будови колії Домброво-Донецької залізниці[3].

Колійний розвиток станції складався із більш ніж 40 станційних колій, з яких 2 — головні, більш ніж 20 — тупикові. Серед станційних споруд слід відмітити вокзал і будівлю депо, водонапірну будівля, а також 2 пасажирські платформи (перон — 82 сажні, проміжна — 65 сажнів), 4 відкриті (з них 1 — для навалювальних вантажів) на 12 вагонів, 2 криті товарні платформи на 19 вагонів, 3 пакгаузи на 120 вагонів і 1 пакгауз вантажів великої швидкості, 2 поворотних кола, вагонні ваги й орендні ділянки для складів вантажів і приватного рухомого складу на 143 вагони. Штат станційних працівників включав у себе 1 начальника станції, 3 помічників начальника, 9 конторників й переписувачів, 9 сигналістів, 12 сторожів, 7 складачів, 7 зчіплювачів, 7 провідників, 39 стрілочників, 2 касирів, 1 помічника касира, 6 вагарів, 2 пломбувальників[3].

  •  
    Залізничний вокзал
  •  
    Вигляд у напрямку Чаплиного і Павлограду
  •  
    Вигляд у напрямку Добропілля, Авдіївку і Рою
  •  
    Вигляд на сортувальну гірку

Після завершення збройного конфлікту на Донбасі у 1921 році станція Гришине досить швидко вийшла на довоєнні показники вантажної роботи. Впродовж 1924—1925 років на станції було відвантажено 177 тис. т вугілля марки Г, яке видобувалося, переважно, на території сучасного міста Мирноград (колишній — Димитров). Це більш ніж удвічі перевищує показники відвантаження вугілля по станції 1913 року. В 1925-26 господарчому році обсяги відвантаження вугілля по станції Гришине склали майже 222 тис. т, прибуття вугілля — 6,7 тис. т, антрациту — 3,9 тис. т, коксу — 123 т. Збільшення вантажообігу автоматично призвело до збільшення вагонообігу, і це було однією із причин відкриття в 1935 році на базі локомотивного — вагонного депо по станції… Постишеве (найменування станції в 1934—1938 роках). В 1936 році в локомотивне депо станції прийшли легендарні паровози ФД[15][18].

Хронологія подій ред.

З 2014 року станція переведена в розряд опорних. Під її оперативне керівництво передані рухові підрозділи Авдіївка, Очеретине, Роя і Красногорівка. Сукупний штат об'єднання — 1100 осіб.

З початку 2016 року показники вугленавантаження виконані на 103,8 %, а вивантаження — на 97 %. Забезпечено приріст прийому і відправлення поїздів на 30 % (в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року), а планове завдання по транзиту зміцнилося на позначці 111 %. Вдалося помітно зменшити всі види простою: транзитних вагонів без переробки — на 1 год. 39 хв., а з переробкою — на 0,9 год. Не менш значимий показник — простій під однією вантажною операцією — скорочений на 35 год., в порівнянні з 2015 роком. Такий результат покровці отримали вперше з початку бойових дій на сході України.

Після того як лінія розмежування порушила цілісність регіональної філії «Донецька залізниця», станцію торкнулися дві технологічні зміни. Перша з них пов'язана з обмеженням варіантів пересування поїздів. Інакше кажучи, в ходу залишилося лише два напрямки: Чаплинський і Павлоградський, за якими сьогодні курсують вантажні маршрути в бік регіональної філії «Придніпровська залізниця». Друга зміна зачіпає зміни в технології перевізного процесу. Станція підключена до єдиного центру управління перевезеннями в Лимані, який замінив аналогічний в Донецьку. Більше 80 % всіх вантажів, що переробляються станцією, — вугільна продукція[20].

14 травня 2018 року на фасаді вокзалу проведена заміна назви станції на Покровськ[21].

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022)

28 липня 2022 року, близько 22:00, російські окупанти завдали обстрілу залізничний вокзал та прилеглої території навколого нього. Через обстріл постраждали 5 цивільних осіб, які отримали тілесні ушкодження різного ступеня важкості.

Внаслідок обстрілу також пошкоджені залізничничні колії, лінії контактної електромережі над коліями, будівля вокзалу та прилеглих поряд будинків[22].

Пасажирське сполучення ред.

№ Маршрут сполучення Прибуття Відправлення Періодичність курсування
Пасажирські потяги далекого сполучення
734 «Інтерсіті+» Київ — Покровськ 01:43 — Щоденно
733 «Інтерсіті+» Покровськ — Київ — 04:42
826 Дніпро — Покровськ 13:02 — Щоденно, крім середи
825 Покровськ — Дніпро — 13:53
136 Київ — Авдіївка 07:46 07:56 З 13.12.2020 щоденно
135 Авдіївка — Київ 22:35 22:45 З 14.12.2020 щоденно
Потяги приміського сполучення
7002 Покровськ — Авдіївка — 03:30 Щоденно
6158 Покровськ — Авдіївка — 04:50
6161 Авдіївка — Покровськ 06:16 —
6160 Чаплине — Авдіївка 06:47 06:52
6332/6255 Покровськ — Слов'янськ — 07:18
6151 Авдіївка — Чаплине 07:24 07:27
6155 Авдіївка — Чаплине 09:55 10:00
6152 Чаплине — Авдіївка 14:07 14:25
6156 Чаплине — Авдіївка 17:17 17:35
6157 Авдіївка — Чаплине 18:15 18:17
6333/6334 Краматорськ — Покровськ 19:36 —
6154 Покровськ — Авдіївка — 20:15
6159 Авдіївка — Чаплине 21:55 22:00
6153 Авдіївка — Чаплине 22:55 —
6152 Чаплине — Покровськ 22:57 —

З 26 березня 2017 року «Укрзалізниця» призначила новий приміський електропоїзд сполученням «Слов'янськ — Покровськ», який прямував через станції Дубове, Лозова, Павлоград I, Павлоград II, Петропавлівка і з'єднував Донецьку, Харківську та Дніпропетровську області.[23]

З 13 грудня 2020 року подовжений маршрут руху поїзда «Маяк» № 136/135 до станції Авдіївка.

Відстань до найближчих станцій від Покровська:

Примітки ред.

  1. ↑ Телеграма від 23.03.2017. Архів оригіналу за 02.07.2017. Процитовано 02.07.2017.
  2. ↑ Олейников М.Я. (1974). Красноармейск. Люди. Годы. События: Историко-краеведческий очерк. Донецк.
  3. ↑ а б в г д Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917.
  4. ↑ а б в Кордюков В.В. Этюды о старом городе: Историко-краеведческие очерки. Краматорск: 2015.
  5. ↑ Ландцерт В.П. (1884). Спутник по России. СПб.
  6. ↑ Официальный указатель железнодорожных и других пассажирских сообщений с мая 1917 года. СПб. 1917.
  7. ↑ Труды XI Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 20-го октября по 24-е ноября 1886 года. Х. 1886.
  8. ↑ Доклад председателя комиссии выборных А.Ф.Мевиуса о предполагаемой производительности копей в 1888 году // Труды XIII Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в г. Харькове с 20-го ноября по 4-е декабря 1888 года. – I часть (протоколы и доклады). Х. 1889.
  9. ↑ Ведомость № 6-й о количестве минерального топлива, отправленного с копей, расположенных по Курско-Харьковско-Севастопольской, Юго-Восточным и Екатерининской железным дорогам за время с 1 сентября 1898 г. по 1 сентября 1899 года // Труды XXIV Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 25 октября по 20 ноября 1899 года // Часть I. Отчёты, протоколы и доклады. Х. 1900.
  10. ↑ Статистический сборник Министерства путей сообщения. Выпуск сто семьдесят шестой. Сведения о движении товаров по железным дорогам за 1902 г. СПб. 1904.
  11. ↑ Ведомость № 30 о количестве вагонов (в 600 пудов) флюсов, отправленных со станций Курско-Харьковско-Севастопольской, Юго-Восточных и Екатерининской железных дорог за время с 1 сентября 1900 г. по 1 сентября 1901 г. // Труды XXVI Съезда горнопромышленников юга России / Том II. Отчёты…. Х. 1902.
  12. ↑ Ведомость № 27 ежемесячного вывоза флюсов, отправленных со станций горнозаводского района юга России с наименованием фирм отправителей (в вагонах в 600 пудов). С 1 сентября 1902 г. по 1 сентября 1903 г. // Труды XXVIII Съезда горнопромышленников юга России / Том II. Отчёты…. Х. 1903.
  13. ↑ Ведомость № 16 ежемесячного вывоза флюсов в 1906/7 году, отправленных со станций Южных и Екатерининской железных дорог, с наименованием фирм отправителей, сравнительно с ежемесячным вывозом флюсов в 1905/6, 1904/5, 1903/4 и 1902/3 годах ( в тысячах пудов) // Труды XXXII Съезда горнопромышленников юга России. – Т. II. Х. 1907.
  14. ↑ Покушение на ограбление поезда / Местные известия // Горно-заводской листок, № 140-142, 1909.
  15. ↑ а б Гайворонський П.Є. (2013). Красноармійськ: історія, адміністративний статус, зміна назв // Историко-краеведческий альманах «Любимый город». Донецьк.
  16. ↑ Статистический сборник Министерства путей сообщения. Выпуск сто двенадцатый. Железные дороги в 1909 г. – Часть I-я. СПб. 1911.
  17. ↑ Статистический сборник Министерства путей сообщения. Выпуск сто тридцать восьмой. Железные дороги в 1913 г. – Часть I-я. Пг. 1915.
  18. ↑ Ведомости о вывозе в 1925-26 г. донецкого минерального топлива и горнозаводских грузов // Отчёт по вывозу донецкого минерального топлива , руды, флюсов, соли и чугуна из южного горнозаводского района за 1925-26 г. Х. 1927.
  19. ↑ Донецкие железные дороги — Покровск[недоступне посилання з квітня 2019]
  20. ↑ Прилежный ученик // Магістраль : газета. — 2016. — № 57 (2147) (6 серпня). Архівовано з джерела 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  21. ↑ Прощавай, Красноармійськ, вітає, Покровськ: залізнична станція змінила назву. zi.dn.ua. 14 травня 2018. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018. (рос.)
  22. ↑ Війська рф обстріляли залізничний вокзал у Покровську. zv.zp.ua. 29 липня 2022.
  23. ↑ Новий електропоїзд «Слов'янськ — Лозова — Покровськ» курсує через три області на сході України [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.], — ІА «Вчасно», 29 березня 2017 (рос.)

Джерела ред.

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання ред.

Панорама ред.

 
Електропоїзд Škoda EJ 675 в Покровську сполученням Дніпро — Донецьк, (2012)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Покровськ_(станція)&oldid=40067680