Самара (притока Дніпра)
Сама́ра, або Самар (заст. укр. Самарь) — річка в Україні, в межах Донецької, Харківської та Дніпропетровської областей. Ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря).
| Самара | |
|---|---|
 | |
 | |
| 48°28′50″ пн. ш. 35°09′12″ сх. д. / 48.48080000002777723° пн. ш. 35.1536000000277724° сх. д. | |
| Витік | с. Мар'ївка (Донецька область) |
| Гирло | Дніпро |
| • координати | 48°28′51″ пн. ш. 35°09′13″ сх. д. / 48.48083° пн. ш. 35.15361° сх. д.Координати: 48°28′51″ пн. ш. 35°09′13″ сх. д. / 48.48083° пн. ш. 35.15361° сх. д. |
| Басейн | басейн Дніпра |
| Країни: |
 Україна |
| Регіон |
Донецька область Харківська область Дніпропетровська область |
| Довжина | 320 км |
| Площа басейну: | 22660 |
| Середньорічний стік | 17 м³/с |
| Притоки: | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Самара (притока Дніпра) |
Опис Редагувати
Довжина 311 км, площа басейну 22660 км². Похил річки 0,33 м/км. Долина трапецієподібна, асиметрична, на окремих ділянках неясно виражена, її ширина зростає від 2,5—3 до 12 км. Ширина річища до впадіння річки Вовчої 15—40 м, нижче — 40—80 м, найбільша — 300 м. Пригирлова ділянка Самари затоплена водами водосховища — озера Самарська Затока (до 2015 р. — озеро імені Леніна). Заплава двостороння, переважна ширина 3—4 км (максимальна 6 км); є стариці.
Живлення переважно снігове; замерзає в грудні, скресає у березні.
Мінералізація води Самари висока — в середньому за багаторіччя становить: весняна повінь — 1750 мг/дм³; літньо-осіння межень — 2135 мг/дм³; зимова межень — 2447 мг/дм³[1].
Використовується для водопостачання і зрошення. Споруджено чимало ставків (у верхній течії). У пониззі — судноплавна.
Розташування Редагувати
Самара бере початок на західних схилах Донецького кряжу, в селі Мар'ївка. Далі тече Придніпровською низовиною переважно на захід. Впадає до Дніпра (у Дніпровське водосховище) в межах міста Дніпра.[2]
Назва Редагувати
Русам річка була відома під назвою Снопород[3].
Українські і козацькі джерела позначають річку як Самар (заст. укр. Самарь). Пізніше річку почали називати Самара.
Притоки Редагувати
Найбільші притоки Самари: Вовча (323 км), Бик (101 км) та Тернівка (80 км).
Праві Редагувати
Опалиха, Тернівка, Свідівок (Свідовок), Мала Тернівка, В'язовок, Бобрівка, Вільнянка, Кільчень, Кримка.
Ліві Редагувати
Водяна, Гнилуша, Бик, Лозова, Чаплина, Суха Чаплина, Гніздка, Кочерга, Вовча, Піщана, Підпільна, Татарка та Маячка.
Дельта річки Редагувати
До спорудження в 1934 році Дніпрогесу Самара при впадінні в Дніпро мала досить розгалужену дельту з численними протоками та заплавними озерами, що були затоплені водами Самарської затоки. Залишок дельти — ліва протока Шиянка, що утворювала Ігренський острів, була засипана відходами Придніпровської ТЕС у 1950-ті роки.
Населені пункти над річкою Редагувати
Над Самарою розташовані:
- міста: Тернівка (західний край), Павлоград (північні райони), Новомосковськ (також Кулебівка), Підгородне (східний край), Дніпро (північно-східні райони)
- селища: Олександрівка, Петропавлівка, Гвардійське, Черкаське
- великі села: Хороше, Самарське, Маломиколаївка, (Петрівка) Миколаївка, Дмитрівка, Богуслав, Вербки, В'язовік, Василівка, Вільне, Хащеве, Орлівщина, Піщанка, Новоселівка, Олександрівка.
Забруднення річки Редагувати
Найхарактернішим забрудненням Самари є висока мінералізація її води, яка зумовлена скидом високомінералізованих шахтних вод Донецької області та ДХК «Павлоградвугілля». Високе значення сухого залишку (1790—3936 мг/дм³), вмісту хлоридів (240—783 мг/дм³) та сульфатів (652—1590 мг/дм³) спостерігається по всій течії річки від створу на кордоні області до гирла, незначні коливання якого залежать від періодичних скидів шахтних вод ДКХ «Павлоградвугілля» по балках Косьмінна та Свідовок.
Для всіх створів р. Самара характерні високі значення ХСК, забруднення води завислими речовинами, залізом, нафтопродуктами, марганцем, нікелем, кобальтом, кадмієм. У деяких створах Самари відзначають підвищений вміст нітритів та амонію. Лише за незначною кількістю показників (нітратів, фосфатів, цинку, СПАР) якість води річки відповідає нормативам ГДК для водойм культурно-побутового та рибогосподарського водокористування.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4
- ↑ Сибирьова Л. Загадкова річка козацтва. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 30 квітня 2019.
- ↑ Пилипчук Я. В. Соціальна історія кипчаків у ІХ — ХІІІ ст. — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальностями 07.00.01 — історія України та 07.00.02 — всесвітня історія. — Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України — Львів, 2019.
Джерела Редагувати
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- ДО ПРОБЛЕМИ ПОХОДЖЕННЯ САМАРСЬКОЇ ЛУКИ (2015), Василь Пазинич.[1]
Посилання Редагувати
- Самара // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1664. — 1000 екз.