Родинське
Ро́динське — місто Покровської міської громади Покровського району Донецької області, в Україні. На середину 2024 року у місті налічувалося 1638 мешканців. Розташоване неподалік від залізничного вузла Покровськ та залізничної станції Родинська, яка з 2009 року здійснює лише вантажні операції.
| Родинське | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Покровський район | ||||||||
| Тер. громада | Покровська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1950 | ||||||||
| Статус міста | з 1962 року | ||||||||
| Населення | ▼ 9 850 (01.01.2022)[2] | ||||||||
| Площа | 6.7 км² | ||||||||
| Густота населення | 1543.6 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 85310—87315 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6239 | ||||||||
| Координати | 48°21′11″ пн. ш. 37°12′36″ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 190 м | ||||||||
| Назва мешканців | родинча́нин, родинча́нка, родинча́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Родинська | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 58 км | ||||||||
| - залізницею | 66 км | ||||||||
| - автошляхами | 75,3 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 536 км | ||||||||
| - залізницею | 735 км | ||||||||
| - автошляхами | 616 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 85310, Донецька обл., Покровська міськрада, м. Родинське, вул. Краснолиманська, 23 | ||||||||
| Вебсторінка | Сторінка на сайті Покровської міськради | ||||||||
| Міський голова | Андрійченко Катерина Сергіївна | ||||||||
|
| |||||||||
Географія
ред.З північної та західної сторін до території міста примикають землі Добропільського району, зі східної — землі Новоекономічної селищної ради, з південної — Рівненської сільської ради Покровського району. Біля міста проходить автомобільна дорога Т 0515 та залізниця, станція Родинська.
Історія
ред.Засноване в 1950 році у зв'язку з будівництвом вугільних шахт. Місто також будували шахтобудівники, — вони ж і поставили на території сучасного міста свої намети. Це було перше житло в майбутньому місті. У 2000 році мешканці відзначили 50-річчя рідного міста[3].
Походження назви міста Родинське таке. В 20-х роках території вугільного родовища на північ від Каракубової балки (північна частина сучасного міста Мирноград) називалися Родинською ділянкою, яка дала свою назву майбутньому місту. Назва ділянки, в свою чергу, походять від російської назви хутора на північний захід від сучасного Мирнограда — Родіна (тобто, Батьківщина). Запаси вугілля тут були попередньо розвідані ще на початку ХХ століття.
Старі назви сучасного міста Родинське — селище шахти «Родинська» № 2, а ще раніше — об'єднане селище шахт «Родинська» № 2, «Краснолиманська» і «Запорізька». Площа об'єднаного шахтного селища, згідно з економічно-територіальною довідкою за 1951 рік, становила 260 га, населення — 2025 чол. Загальний селищний житлофонд тоді становив 6298 кв. м. Було розпочато будівництво 30 індивідуальних будинків з терміном здачі в 1954 році. У селищі працювали: 2 будуправління тресту «Красноармійськшахтобуд», школа на 280 учнів, школа робітничої молоді, їдальня на 100 місць, 2 магазини, перукарня, шахтний медпункт. На III квартал 1954 року було заплановано відкриття медамбулаторії, дитсадка на 100 місць. За рахунок шахти «Родинська» № 2 планувалося відкрити дитячі ясла на 68 місць, клуб на 330 місць, лазню. За рахунок шахти «Краснолиманська» — іще одні дитячі ясла, також на 68 місць, хлібопекарню з продуктивністю 10 т/добу[4].
Розвідувальні роботи під закладання шахти «Родинська» № 2 почалися в 1947 році, а в 1949 році приступили безпосередньо до її будівництва. На початку 50-х років шахти міста продовжували будуватися: пуск в експлуатацію шахти «Родинська» № 2 з проектною потужністю 1000 т/добу планувався в 1954 році; «Краснолиманська» — з проектною потужністю 4000 т/добу — в 1957 році (в реальності, була відкрита в 1958 році); «Запорізька» — з проектною потужністю 1000 т/добу — в 1956 році. У 1960 році в дію вступила центральна збагачувальна фабрика «Краснолиманська». Зараз шахта «Родинська» (колишня «Родинська» № 2) і «Вугільна компанія» Краснолиманська «(включає в себе шахту-гігант і збагачувальну фабрику) — містоутворюючі підприємства Родинського. Зараз ДП „Вугільна компанія“ Краснолиманська», передані для розробки перспективні площі вугільного родовища на ділянці «Гапєєвска»[4][5].
З 1962 року Родинське — місто районного підпорядкування. Тут вже діяли 11 бібліотек, 2 з яких — технічні. Відкрилися: Будинок культури, Палац піонерів і школярів, 3 школи, 7 дитсадків (нині працюють 4), музична школа, лікарняне містечко, пізніше — Будинок побуту і ресторан (згорів в середині 70-х років і не був відновлений)[5].
Економіка
ред.Народногосподарський профіль міста визначає вугледобувна промисловість, яка представлена шахтами:
- Державне підприємство "Вугільна компанія «Краснолиманська» (директор Волотковський Сергій Миколайович). Промисловий запас підприємства становить 234 млн 583 тис. т, вугілля марки «Ж».
- Шахта «Краснолиманська» розпочала свою роботу в 1958 році. Вже в 1959 році було досягнуто небувалих для Донецького краю темпів проходки. В 1967 році підприємство досягло всесвітнього рекорду — видано на гора 110 тисяч тонн вугілля за 31 робочий день.
- Вугільне підприємство «Родинське» в/о «Покровськвугілля» (директор Гнілов Іван Гаврилович).
- Шахта «Родинська» — підприємство високої культури та організації. Здана до експлуатації 25 грудня 1954 року.
Населення
ред.Чисельність
ред.| 1959[6] | 1970[6] | 1979[6] | 1989[6] | 2001[6] |
|---|---|---|---|---|
| 11 863 | ▲ 16 651 | ▼ 15 112 | ▲ 15 212 | ▼ 11 966 |
| 2003[6] | 2004[6] | 2005[6] | 2006[6] | 2007[6] |
| ▼ 11 795 | ▼ 11 651 | ▼ 11 498 | ▼ 11 350 | ▼ 11 267 |
| 2008[6] | 2009[6] | 2010[6] | 2011[7] | 2012[8] |
| ▼ 11 180 | ▼ 11 095 | ▼ 11 002 | ▼ 10 867 | ▼ 10 773 |
| 2013[9] | 2014[10] | 2015[11] | 2016[12] | 2017[13] |
| ▼ 10 698 | ▼ 10 641 | ▼ 10 512 | ▼ 10 369 | ▼ 10 342 |
| 2018[14] | 2019[15] | 2020[16] | 2021[17] | 2022[18] |
| ▼ 10 272 | ▼ 10 114 | ▼ 10 066 | ▼ 9 948 | ▼ 9 850 |
Національний склад
ред.Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[19]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 69.34% |
| росіяни | 26.62% |
| білоруси | 1.40% |
| вірмени | 0.62% |
| молдовани | 0.38% |
| татари | 0.28% |
| греки | 0.20% |
| азербайджанці | 0.19% |
| інші/не вказали | 0.97% |
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 9100 | 75.91% |
| українська | 2785 | 23.23% |
| вірменська | 40 | 0.33% |
| білоруська | 17 | 0.14% |
| румунська | 5 | 0.04% |
| болгарська | 2 | 0.02% |
| польська | 2 | 0.02% |
| грецька | 2 | 0.02% |
| гагаузька | 1 | 0.01% |
| інші/не вказали | 34 | 0.28% |
| Усього | 11988 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 11988 осіб, із них 23,23 % зазначили рідною мову українську, 75,91 % — російську, 0,33 % — вірменську, 0,14 % — білоруську, 0,04 % — румунську, 0,02 % — болгарську, німецьку, польську та грецьку, а також 0,01 % — гагаузьку мову[21].
Житловий фонд
ред.Житловий фонд за даними міського відділу статистики становить 250.0 тис. м² загальної площі. Багато — та малоетажний житловий фонд розташовано в південній частині міста, з якого 146 будинків Об'єднення співласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та 54 комунальних будинків яке обслуговує Приватне Підприємство "Керуюча компанія "Стандарт", створенє у кінці 2019 року. Північна частина міста забудована садибами. В цій частині міста основна проблема — підробітка шахти «Родинська».
Транспорт
ред.У західній частині міста проходить залізнична магістраль МПС «Покровськ-Дубове». Паралельно — автодорога територіального значення Т 0515 (Костянтинопіль—Олександрівка).
Історичні фотографії
ред.-
Родинське -
1 -
2 -
3 -
4 -
5 -
6 -
7 -
8 -
9 -
10 -
11 -
12 -
13 -
14 -
15 -
16 -
17 -
18 -
19 -
20 -
21 -
22 -
23 -
24 -
25
Уродженці
ред.- Малайчук Владислав Сергійович (1999—2022) — старший солдат окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Шрамко Костянтин Миколайович (1966—2016) — молодший сержант Збройних сил України учасник російсько-української війни[22]
Примітки
ред.- ↑ Родинське // Географічна енциклопедія України — 1993. — С. 138.
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Олійников М., Ємець Є. Місто, якому п'ятнадцять [Родинське] // Маяк, № 208 (6196), 22.10.1967.
- ↑ а б Экономическая справка на проектируемый к организации Родинский поселковый совет Красноармейского района Сталинской области / Экономическо - территориальные справки сельсоветов Красноармейского района за 1951 год // Государственный архив Донецкой области, фонд № Р-1475, опись № 2, дело № 103.
- ↑ а б Подзолкин М.А. (1985). Красноармейск: Путеводитель. Донецк.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 17 серпня 2015.
- ↑ В Родинському увіковічнили Героя(рос.)
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |