Лозова-Пасажирська

залізнична станція Південної залізниці

Лозовá-Пасажирська — пасажирська позакласна дільнична залізнична станція Харківської дирекції Південної залізниці. Розташована у однойменному місті Харківської області.

Лозова-Пасажирська
Південна залізниця
Харківська дирекція

станція
Lozova RailwaY Station.jpg
Залізничний вокзал станції Лозова вночі.
Вигляд з Севастопольської платформи
Розташування
Розташування Україна Україна, Харківська область
Адреса вулиця Вокзальна, 4, м. Лозова, 64600
Координати 48°53′26″ пн. ш. 36°19′06″ сх. д. / 48.8906361° пн. ш. 36.3185444° сх. д. / 48.8906361; 36.3185444
Структура
Структура Харківська дирекція
Південної залізниці
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову Довідкове бюро
Супутні Автобус Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1869 (153 роки)
Перебудовано 1950
Електрифіковано 1958Харків — Лозова,
1965Лозова — Запоріжжя I,
2012Красноград — Лозова
Будівля
Архітектор Головний архітектор Є. Лимар,
архітектор Цейтлін
Інша інформація
Власник Укрзалізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 442806
Код Експрес-3 2204430
Тарифна зона 15
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський 148 км
Синельникове I 104 км
Запоріжжя I 179 км
Полтава-Південна 176 км
Слов'янськ 105 км
Мапа
Лозова-Пасажирська на Вікісховищі

Станція Лозова також є сортувальною та стиковою (в бік Краснограда починається дільниця, яка електрифікована змінним струмом (~25 кВ), решта напрямків електрифіковані постійним струмом (=3 кВ), через що на станції всім поїздам, які прямують у напрямку Краснограда або з нього, відбувається зміна електровозів різного роду струму). Станція розташована на межі трьох залізниць: Південної (сама станція підпорядкована Південній залізниці), Донецької (межа проходить за 4 км на схід від станції, у напрямку станції Слов'янськ одразу після зупинного пункту Пост 4 км) і Придніпровської залізниці (межа проходить за 10 км від станції на південь, у напрямку станції Павлоград I одразу після колійного поста 939 км).

ІсторіяРедагувати

До складу Південної залізниці часів Російської імперії, окрім Харківсько-Миколаївської, входила і Лозово-Севастопольська залізниця, яка прокладена від Лозової до Мелітополя, Сімферополя і закінчувалася в Севастополі. Залізницю збудовано впродовж 18691875 роках.

Лозовський залізничний вузол утворено на перетині Курсько-Харківсько-Азовської та Лозово-Севастопольскої залізниці. Назви сторін (парків) мають історичний характер — саме 1894 року були об'єднані в одну — Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю (з 1907 року об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею та отримала назву Південні залізниці). Відповідно, з Азовської сторони поїзди відправляються на Азовський хід — у напрямку Слов'янська, а з Севастопольської сторони — на Севастопольський хід, у напрямку Павлограда.

На той час залізничний вузол складався з двох станцій — Лозова—Азовська (Курсько-Харківсько-Азовської) та Лозова-Севастопольська (Лозово-Севастопольської залізниці).

У 1895 році, коли декілька десятків разів вантажі і кореспонденція розвантажувалися не на «тій» Лозовій, назви впорядкували: виникла необхідність перейменування першої станції на Панютине а другої — на Лозову-Пасажирська, щоб запобігти плутанини з вантажами та поштою. Тоді вже виникло питання про підвищення пропускної здатності деяких залізниць. Лозова-Азовська була основною, і саме на цій станції було розташоване паровозне депо. Лозова-Севастопольська була вузловою станцією, де розгалужувалися лінії.

8 липня 1889 року виданий Указ імператора Миколи II про будівництво на станції Лозова нової будівлі вокзалу, загального для Лозово-Севастопольської й Курсько-Харково-Азовської магістралі за рахунок обох залізниць.

Будівництво вокзалу було завершено у грудні 1892 року, а відкриття відбулося 14 вересня 1893 року. З цього часу веде початок історія вокзалу станції Лозова[1].

25 жовтня 1901 року відкритий регулярний рух поїздів на дільниці Костянтиноград (Красноград) — Лозова завдовжки 89 верст. У 1903 році до станції Лозова подовжена приватна Києво-Полтавська залізниця.

У 1927 році паровозне депо зі станції Панютине переведено на станцію Лозова (нині — ТЧ-9). На території старого депо були створені вагоноремонтні майстерні, пізніше перетворені на вагоноремонтний завод.

1 січня 1949 року було утворене 6-те Лозівське відділення Південної залізниці.

У грудні 1917 року відбувалися перший та другий у 19181919 роках бої за станцію Лозова в ході радянсько-української війни, які завдали чимало руйнувань. Під час Другої світової війни будівля вокзалу також була зруйнована, а після війни почалися роботи з відбудови вокзалу за проєктом головного архітектора Євгена Лимаря та архітектора Цейтліна. Сучасна будівля лозовського залізничного вокзалу введена в експлуатацію у 1950 році[2].

Станція електрифікована у 1958 році постійним струмом (=3 кВ) (відкриття дільниці Харків — Лозова — 2 листопада 1958 року)[3] Саме в цей день відбулося урочисте відкриття приміського руху електропоїздів у напрямку Харкова.

У 1961 році електрифікований напрямок Лозова — Донбас, а 1965 року дільниця Лозова — Запоріжжя I. У локомотивному депо Лозова (ТЧ-9) почалась експлуатація електровозів серії ВЛ22м, ВЛ23, ВЛ11.8.

У травні 2012 року, напередодні Євро-2012, було електрифіковано дільницю Полтава-Південна — Лозова повністю змінним струмом, тому як станцією стикування було обрано саме Лозову[4][5].

З 15 травня 2012 року, замість дизель-поїздів, з Лозової-Пасажирської розпочався рух приміських електропоїздів до станції Полтава-Південна[6].

З середини 2014 року, через війну на сході України, скасовано курсування поїздів до станцій Донецьк, Луганськ, а з 27 грудня 2014 року до сьанцій Сімферополь, Севастополь, Євпаторія, Керч та Феодосія.

З 18 березня 2020 року, через розповсюдження захворювань на COVID-19, припинено рух пасажирських поїздів міжнародного сполучення до Мінська, Москви, Баку.

Пасажирське сполученняРедагувати

На станції Лозова-Пасажирська зупиняться усі пасажирські поїзди далекого сполучення. Зі станції є можливість дістатися до Києва, Харкова, Полтави, Одеси, Дніпра, Запоріжжя, Костянтинівки; влітку зпзвичай призначалися додаткові поїзди до Генічеська та Бердянська.

Станція є кінцевою для більшості електропоїздів, які відправляються з Харкова, Дніпра, Синельникове I, а також є кінцевою для електропоїздів Донецької залізниці.

3 жовтня 2022 року Придніпровська залізниця призначила курсування приміського поїзда № 6535/6536 сполученням Запоріжжя II — Лозова — Запоріжжя II, який прямує через станцію Запоріжжя I[7].

ПодіяРедагувати

24 грудня 2006 року, при відправленні від станції Лозова-Пасажирська в головному вагоні електропоїзда ЕР2Р-7070, що прямував за маршрутом № 6853 Харків — Язикове в результаті необережного поводження з вогнем одного з пасажирів виникла пожежа. У вогні загинули семеро людей. Сильно обгорів головний вагон ЕР2Р-707001, також вогнем було пошкоджено сусідній моторний вагон.

Поїзд прибув на станцію Лозова-Пасажирська о 17:09. Зі станції Лозова-Пасажирська електропоїзд відправився згідно з графіком о 17:25, але через 4 хвилини, пройшовши від вокзалу 1800 м, потяг був зупинений локомотивною бригадою, яка отримала повідомлення про раптове загоряння хвостового вагону. Після відправлення поїзда невідомий, який, за словами очевидців, знаходився в нетверезому стані, розлив легкозаймисту рідину і тут же її навмисне підпалив. Відбулося різке, миттєве займання вогню по всьому пасажирському вагону. Пасажири сусіднього вагона, побачивши яскравий спалах вогню, тут же повідомили про побачене машиністу електропоїзда по системі екстреного зв'язку. Машиніст негайно зупинив потяг, опустив струмоприймачі і відкрив автоматичні двері по всьому складу, забезпечивши можливість евакуації пасажирів. Тут же, через чергову по станції Лозова-Пасажирська викликав пожежний поїзд.

Помічник машиніста побіг по вагонах в хвіст поїзда. Добравшись до хвостового вагона, став гасити розбурхане полум'я вогнегасниками. Незабаром йому на допомогу прийшов машиніст і складач поїздів станції Лозова-Пасажирська, який, розбивши вікно, витяг з палаючого вагона одну з пасажирок.

Пожежний поїзд прибув о 17:42 і приступив до ліквідації вогню, але, через загоряння оздоблювальних матеріалів вагона в результаті задухи від чадного газу, і блокуванні одного з тамбурів головного вагона померли сім пасажирів. О 18:10 пожежа була повністю усунута.

Аби не допустити повторення подібної ситуації, всі тамбури, прилеглі до кабін, були відкриті для пасажирів. В РПЧ-1 раніше вони були закриті через вандалізм, і спроб проникнення в кабіну електропоїздів[8].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Послуги на вокзалі Лозова-Пасажирська. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. 
  2. Історія станції Лозова. Архів оригіналу за 10 червня 2016. 
  3. Історія електрифікації залізниць. Архів оригіналу за 18 липня 2012. 
  4. Південна залізниця відкрила новий пішохідний міст на станції Лозова [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт регіональної філії «Південна залізниця»
  5. З відкриттям нового пішохідного мосту Південна залізниця завершила реконструкцію станції Лозова [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт регіональної філії «Південна залізниця»
  6. Відкриття електрифікованої ділянки Полтава-Південна — Красноград — Лозова. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. 
  7. Укрзалізниця призначає приміські поїзди із Запоріжжя. akzent.zp.ua. Процитовано 2 жовтня 2022. 
  8. Фото електропоїзда ЕР2Р-7070 після пожежі 24 грудня 2006 року

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

ПосиланняРедагувати