Красногорівка (станція)

залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці

Красного́рівка — вантажно-пасажирська залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці (з грудня 2014 року мала приєднатися до Придніпровської залізниці[1]) на лінії Рутченкове — Покровськ між станціями Рутченкове (16 км) та Роя (15 км). Розташована в місті Красногорівка Покровського району Донецької області.

Станція Красногорівка

Покровськ — Рутченкове
Донецька залізниця
Лиманська дирекція
м. Красногорівка

47°59′31″ пн. ш. 37°30′33″ сх. д. / 47.99194° пн. ш. 37.50917° сх. д. / 47.99194; 37.50917Координати: 47°59′31″ пн. ш. 37°30′33″ сх. д. / 47.99194° пн. ш. 37.50917° сх. д. / 47.99194; 37.50917
Рік відкриття 1917 (107 років)
Колій 5
Платформ 1
Тип платформ(и) бічна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 799
Відстань до Рутченкового, км 16
Відстань до Покровська, км 64
Код станції 480808 ?
Код «Експрес-3» 2214530 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Красногорівка. Карта розташування: Донецька область
Красногорівка
Красногорівка
Красногорівка на Вікісховищі

Через військову агресію Росії на сході України транспортне сполучення припинене.

Історія ред.

За часи існування проєктів залізниці напрямку Рутченкове — Гришине (Покровськ), цей роздільний пункт мав декілька найменувань: Кристал, Максимилянівка, Красна Горка, Красногорівський і, власне, Красногорівка. Перша назва пов'язана із наявністю в цих місцях заводу шамотної цегли франко-російського Красногорівського товариства, друга — із великим селом на захід від станції. Третя — із найближчим населеним пунктом на північ від полустанку. Воно, урешті-решт, і стало остаточно затвердженим[2][3][4][5].

Історія станції Красногорівка починається з 1911 року, коли франко-руське Красногорівське товариство побудувало ширококолійну під'їзну колію від станції Рутченкове до села Красна Горка, в районі якого знаходився їх завод цегли. Фактично, було відновлено більшу частину колишньої Рутченківсько-Курахівської залізниці французького гірничопромислового товариства на півдні Росії, демонтованої після 1882 року. Тоді ж дебатувалося питання про подовження колії до району Курахівки, тобто повне відновлення старої залізниці. У 1912 році дану під'їзну колію мали наміри використати представники проєкту Рудникової залізниці, подовживши її не лише до Курахівки, але й до Гришиного і Лозової. У 1913 році напрямок Рутченкове — Гришине ледве не опинився у власності спочатку товариства залізничних колій, а потім — товариства Північно-Донецької залізниці, доки остаточно не був закріплений за казенною Катерининською залізницею[3][6][7][8][9].

Будівництво залізниці Рутченкове — Гришине (Покровськ) розпочалося у 1914 році. Щодо ділянки Рутченкове — Красногорівка, її було приведено у відповідність із вимогами до залізниць загального користування, і окремою угодою із Красногорівським товариством — передано Катерининській залізниці. Тимчасово вантажний і пасажирський рух ділянкою залізниці Рутченкове — Красногорівка — Роя було відкрито у листопаді 1915 року, постійний — з січня 1917 року. У травні 1917 року залізницею пройшов перший пасажирський потяг. Тоді станція Красногорівка мала 8 колій, з них 3 — тупикові. У перспективі мали укласти ще 4 колії. Поруч із вокзальною будівлею були обладнані перон протяжністю 50 сажнів, а також проміжна пасажирська платформа протяжністю 30 сажнів. Для вантажної роботи були зведені пакгауз, крита й відкрита товарні платформи, орендні ділянки під склади вантажів, вагонні ваги. Від станції до заводу шамотної цегли була обладнання гілка Красногорівського товариства протяжністю 2 версти. Штат станційних працівників складався з начальника станції, його помічника і стрілочника[4][5][10][11][12][13].

У перші роки більшовицької влади станція Красногорівка стала лідером з вантажообігу серед станцій ділянки Рутченкове — Гришине (Покровськ). У 1923 році станція відправила 4,3 тис. т і прийняла 15,1 тис. т різних вантажів. За останні 3 місяці 1924 року відправлення вантажів по Красногорівці склало 2,2 тис. т, прибуття — 9,2 тис. т. Наприклад, у 19241925 господарчих роках станція Красногорівка прийняла 49 т солі. Станом на 19261927 господарчі роки, станція Красногорівка прийняла 63,4 тис. т, а відправила 51,3 тис. т різних вантажів. Найголовніший споживач і відправник станції — Красногорівський вогнетривкий завод (відкритий 1899 року), колишній згаданий вище завод шамотної цегли «Кристал» франко-руського Красногорівського товариства (голова — Г. Де'Жирак). З початку 1920-х років завод носив ім'я В. І. Леніна. До заводу від станції Красногорівка була прокладена окрема гілка, і подача вагонів під навантаження на завод і видача навантажених вагонів на станцію здійснювалася заводським паровозом. В середньому завод вантажив по 15 вагонів цегли на добу, а річний обсяг виробництва досягав 9,8 тис. т. У 1928 році тут працювали 935 робітників, управляючим був Коротков С. Б. Для виробництва використовувалися кварці Очеретянського родовища, а також глини місцевого родовища. Від станції Красногорівка у Галицинівському напрямку було прокладено вузькоколійку. Штат працівників станції Красногорівка у 1924 році становив 12 осіб із загальною зарплатнею 282,32 крб[14][15][16][17][18][19][20].

Сучасність ред.

Приміське та вантажне сполучення на станції було припинено у 2014 році, після початку бойових дій на Донбасі. 16-кілометрова дільниця була пошкоджена снарядами від Красногорівки до залізничної станції Роя. З серпня 2021 року цю дільницю перевірили на міни та розчистили від чагарників.

26 листопада 2021 року ремонтні роботи на коліях силами працівників «Укрзалізниці» та Мар'їнської військово-цивільної адміністрації були завершені, що сприяло відновленню руху вантажних поїздів від станції Роя до Красногорівки. Рух вантажних поїздів на відновленій дільниці сприяє залученню додаткових коштів у бюджет громади. Також у перспективі, буде підвіз сировини до Красногорівського цегельного вогнетривкого заводу та реалізація готової продукції також залізничним транспортом. Що надалі дасть змогу працевлаштування більшої кількості працівників на завод та сплати коштів до місцевого бюджету Мар'їнської громади[21].

Примітки ред.

  1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.12.2014 № 1284-р «Деякі питання функціонування державного підприємства „Донецька залізниця“» [Архівовано 11 липня 2017 у Wayback Machine.]
  2. Полное собрание законов Российской империи / Собрание III. — Т. XXII. 1902. — Отделение I. От № 20932 и 22359 и дополнения. СПб. 1904.
  3. а б Пути сообщения (хроника) // Горно-заводское дело, № 47-48.1912.
  4. а б Доклад по законопроекту об утверждении строительной стоимости работ и поставок по сооружению железнодорожной линии от станции Рутченково Екатерининской жел. дор., до станции Гришино той же дороги, и от этой последней – ветви до местечка Доброполье… № 2552 от 30.01.1914 // Приложения к стенографическим отчётам Государственной Думы. Четвёртый созыв. Сессия вторая. Пг. 1914.
  5. а б Сооружение линии Рутченково – Гришино – Доброполье // Горно-заводское дело, № 44. 1914.
  6. Пояснительная записка к проекту сооружения Рудничной железной дороги (линии Рутченково – Лозовая и Гришино – Павлоград – Полтава). СПб. 1912.
  7. О подъездных путях общего пользования / Доклад Совета Съезда по железнодорожному вопросу // Труды XXXVI Съезда горнопромышленников юга России (20-го ноября – 4-го декабря 1911 года). – Т. I. Х. 1912.
  8. Лутугин Л.И. (1914). Записка о железнодорожных путях для обслуживания Гришинского угленосного района Донецкого бассейна // VII. Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам / Труды XXXVIII Съезда горнопромышленников юга России. Х.
  9. Пути сообщения (хроника) // Горно-заводское дело, № 9.1912.
  10. Официальный указатель железнодорожных и других пассажирских сообщений с мая 1917 года. СПб. 1917.
  11. Альбом схематических планов станций Екатерининской железной дороги. Екатеринослав. 1917.
  12. Циркуляры Главного Штаба за 1915 год. Архів оригіналу за 20 грудня 2017.
  13. Мартыненко В. В Западном Донбассе // Железнодорожник Донбасса, №№ 98 (6987), 18.08.1977; 99 (6988), 20.08.1977; 100 (6989), 23.08.1977.
  14. Гаврилов Н.И. (1903). Фабрики, заводы и рудники Екатеринославской губернии. Справочная книга. Екатеринослав.
  15. Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.) / Т. Х. 1923.
  16. Баграев. Экономическое состояние районов, тяготеющих к станциям линии В.-Анадоль - Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 5. 1925.
  17. Хоменко С. О линии Рутченково - Гришино // Вестник Екатерининской железной дороги, № 2. 1925.
  18. Ведомость № 22 вывоза соли по станциям назначения, сгруппированным по губерниям, с указанием рода соли за 1924/25, 1923/24 и 1913 г.г. // Отчёт по вывозу твёрдого минерального топлива, руды, флюсов, соли, чугуна и металлического лома из южного горнозаводского района за 1924/25 год (с 1 октября 1924 по 1 октября 1925 года). Х. 1926.
  19. Статистический справочник Сталинского округа. Сталин. 1928.
  20. Вся Украина и АМССР на 1929 год: адресная и справочная книга. Одесса. 1929. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020.
  21. На Донеччині відновили рух вантажних поїздів відремонтованими коліями [Архівовано 7 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Railinsider, 2021-12-01

Джерела ред.

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання ред.