13 (зупинний пункт)

зупинний пункт в Україні

№ 13 — пасажирська зупинна залізнична платформа Лиманської дирекції Донецької залізниці.

№ 13
Лиманська дирекція
Донецька залізниця
зупинний пункт
Розташування
Розташуваннясміттєзвалище Покровська
Координати48°16′24″ пн. ш. 37°05′33″ сх. д. / 48.273417° пн. ш. 37.092694° сх. д. / 48.273417; 37.092694
Структура
Лінія(ї)Покровськ — Чаплине
Платформ2
Тип платформбічні
Колій2
Інша інформація
ВласникДонецька залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)481923
Мапа
Мапа

Розташована поблизу міського сміттєзвалища на західній околиці м. Покровськ, Покровський район, Донецької області на лінії Покровськ — Чаплине між станціями Покровськ (7 км) та Удачна (9 км).

На платформі зупиняються приміські електропоїзди[1].

Історія

ред.

Роз'їзд № 4 Войнове — історична назва блок-посту № 13. Згідно із даними «Вказівника пасажирських сполучень» на зиму 1894—1895 років, на перегоні Гришине (Покровськ) — Удачна вказано роз'їзд № 4. Роз'їзд знаходився неподалік від ґрунтовки з села Гришине в Новотроїцьке (Войнова). Називався по дублюючому найменуванню другого населеного пункту, — Войнове або Войнівський. Тоді по роз'їзду робив зупинку товаро-пасажирський поїзд Долинська — Харцизьк. Уже в 1894—1895 роках на ділянці Улянівка — Гришине Катерининської залізниці уклали другі колії, і роз'їзди, в тому числі Войнове, стали блок-постами. У 1897 році на Войнівському роз'їзді пасажирські потяги вже не зупинялися. Однак наприкінці XIX — на початку ХХ століття Войнове фігурувало в документах як потенційний пункт примикання рейкових і ґрунтових під'їзних шляхів шахт Сазонової балки (див.: Рудник Західно-Донецького товариства)[2][3][4][5].

Примітки

ред.
  1. Розклад руху приміських поїздів Ясинуватської дирекції. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
  2. Указатель железнодорожных, пароходных и иных пассажирских сообщений. Зимнее движение 1894-1895 г. СПб. 1894.
  3. Статистический отдел Министерства путей сообщения. Ежемесячное издание. Выпуск за июнь 1895 г. СПб. 1895.
  4. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1897 г. СПб. 1897.
  5. Хлопицкий В.И., Табурно И.П. (1900). Результаты разведок, произведенных на земле крестьян дер. Гришино гг. Хлопицким и Табурно. СПб.

Джерела

ред.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)