Дондуков-Корсаков Олександр Михайлович
Дондуков-Корсаков Олександр Михайлович (24(12), за ін. даними, 29(17).09.1820–27(15). 04.1893) – військовий і державний діяч Російської імперії, генерал-ад'ютант (1869), генерал від кавалерії (1878), князь. Почесний громадянин міст Житомир (1874) і Київ (1875), почесний член Київського церковно-археологічного товариства (1876). Народився в м. Санкт-Петербург. Син камергера, майбутнього віце-президента Петербурзької АН князя М.Дондукова-Корсакова (1794–1869).
| Дондуков-Корсаков Олександр Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 (24) вересня 1820 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Помер |
15 (27) квітня 1893 (72 роки) Порховський повітd, Псковська губернія, Російська імперія |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | політик, державний діяч |
| Alma mater | Ліцейський благородний пансіонатd |
| Учасник | Велика Кавказька війна, Кримська війна і Російсько-турецька війна 1877–78 |
| Титул | Князь |
| Посада | член Державної ради Російської імперіїd |
| Військове звання | Генерал від кавалерії |
| Батько | Michail Aleksandrovič Dondukov-Korsakovd |
| Мати | Q115735086? |
| У шлюбі з | Nadezhda Kologrivovad |
| Нагороди |
              |
Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету зі ступенем кандидата (1840), після чого пішов у юнкери Кірасирського (Гатчинського) полку лейб-гвардії кірасирської дивізії. Від 1841 – офіцер, на маневрах 1842 був контужений. Од 1844 – на Кавказі, став порученцем генерала Олександра Нейгарта. 1845 – у штабі М.Воронцова, від 1846 – його ад'ютант. У боях проти тамтешніх горців поранений. 1853 перебував за кордоном.
Брав участь у Кримській війні 1853–1856, служив ад'ютантом головнокомандувача Окремим Кавказьким корпусом М.Муравйова (Карського). 1855–58 командував Нижегородським драгунським полком. За хоробрість удостоївся генеральського чину.
Направлений до Донського козацького війська, з 1860 виконував обов'язки начальника штабу. 1863 увільнений у безтермінову відпустку. 1868 зарахований на службу до відомства внутрішніх справ, від 28(16) січня 1869 до 28(16) квітня 1878 обіймав посаду київського, подільського і волинського генерал-губернатора. Водночас 1877 командував Київським військовим округом.
Учасник російсько-турецької війни 1877–1878. За наказом імператора Олександра II, формально залишаючись генерал-губернатором, очолив корпус російської армії в Болгарії (1877), став командиром східного загону (1878). Як імператорський комісар і начальник окупаційних військ забезпечив прийняття болгарськими Установчими зборами конституції. Від 26(14) лютого 1880 – харківський тимчасовий генерал-губернатор (з підпорядкуванням йому Харківської, Полтавської і Чернігівської губерній, а за-тим іще Курської, Воронезької, Орловської) та командувач Харківським військовим округом (прибув до Харкова 21(09) березня того року), від 25(13) січня 1881 – одеський тимчасовий генерал-губернатор і командувач Одеським військовим округом, від 1882 – головний цивільний і військовий урядовець на Кавказі, командувач місцевого військового округу. Від 1890 – член Державної ради.
Кавалер багатьох орденів, у т. ч. – св. кн. Олександра Невського, св. Володимира 1-го ст., св. Анни 1-го ст., св. Станіслава 1-го класу, св. Георгія 4-го класу.
Помер у с. Полоне (Полоная) Псковської губернії (нині село Псковської обл., РФ).
Див. такожРедагувати
Джерела та літератураРедагувати
- Усенко П.Г. Дондуков-Корсаков Олександр Михайлович [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Дондуков-Корсаков Александр Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.