Кривий Ріг-Головний

Кривий Ріг-Головний — головна пасажирська (за типом — вантажна, позакласна) залізнична станція Криворізької дирекції Придніпровської залізниці.

Кривий Ріг-Головний
Криворізька дирекція
Придніпровська залізниця
станція
Станція Кривий Ріг-Головний 04.JPG
Залізничний вокзал Кривий Ріг-Головний
Розташування
Розташування м. Кривий Ріг
Адреса вул. Залізничників, 1[1][2]
Координати 47°54′44″ пн. ш. 33°27′05″ сх. д. / 47.91228300002777729° пн. ш. 33.451625000027775059° сх. д. / 47.91228300002777729; 33.451625000027775059Координати: 47°54′44″ пн. ш. 33°27′05″ сх. д. / 47.91228300002777729° пн. ш. 33.451625000027775059° сх. д. / 47.91228300002777729; 33.451625000027775059
Структура
Лінія(ї) Кривий-Ріг-Головний —Апостолове
Кривий-Ріг-Головний — Висунь
Кривий-Ріг-Головний — Верхівцеве
Кривий-Ріг-Головний — Саксагань
Платформ 3
Тип платформ 1 бічна, 2 острівні
Колій 18
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станціяКвиткова каса Довідкове бюроОформлення багажу Камера схову
Супутні Таксі Ресторан Автостоянка Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1884 (136 років)
Електрифіковано 1959 (= 3 кВ)
Колишні назви Довгинцеве
Будівля
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Придніпровська залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 467004
Код Експрес-3 2210900
Мапа
Кривий Ріг-Головний на Вікісховищі

Розташована у Довгинцівському районі Кривого Рогу Дніпропетровської області.

ІсторіяРедагувати

Станція відкрита 1884 року і мала первинну назву Довгинцеве (і нині частина криворіжців називають станцію за старою назвою). Назва походить від села Катеринівка, що мало іншу назву — Довгинцеве (від прізвища засновника — генерала Долгінцева, землі йому були виділені (старий термін — дача) за указом імператора Олександра I як учаснику французько-російської війни 1812 року при виході у відставку з Тобольського піхотного полку)[3][4].

Будівля вокзалу була споруджена в 1884 році, двоповерхова, цегляна. 1901 року була заснована залізнична школа при станції, можливо з гуртожитком, для дітей інженерів, майстрів і робітників, що жили на лінійних станціях і роз'їздах.

Станом на 1902 рік основне депо включало 80 паровозів, налічувалось близько 250 чоловік обслуговуючого персоналу. Активно розвивається пристанційне поселення. Будівлю вокзалу збудовано у 1903 році. У 1905 році до приміщення вокзалу було зроблено прибудову з південної сторони. У 1912 році проведено реконструкцію станції.

Після зачищення міста від загонів отамана Григор'єва у приміщенні вокзалу станції Долгінцево (південна прибудова) з 23 травня 1919 року розміщувався штаб Південної групи військ, якою керував герой громадянської війни О. Я. Пархоменко (1885—1921 рр.). В будівлі вокзалу штаб перебував кілька днів, протягом яких основна частина з'єднань Григор'єва була розгромлена в районі Олександрії та Єлисаветграда (теперішній Кропивницький), а рештки відступили на південь. Під керівництвом командуючого був розроблений і втілений в життя план нового наступу. На кінець травня загони Григор'єва були ліквідовані. За рішенням Криворізького міськвиконкому від 27.02.1965 року № 13/390 у 1967 році на фасаді будівлі була встановлена меморіальна дошка з мармуру.

Під час громадянської війни станційне господарство занепадає. Відбудоване у 1920-х роках.

Станція була електрифікована у 19591960 роках разом з електрифікацією всієї лінії Верхівцеве — Довгинцеве — Червоне тодішньої Сталінської залізниці[5].

У 1965 році була перейменована на станцію Кривий Ріг-Сортувальний. З 1979 року станція отримала сучасну назву — Кривий Ріг-Головний.

Привокзальний сквер станції закладено у 1980-ті роки у зв'язку з відкриттям залізниці, він являє собою площу. Як сквер сформувався у 1950-х роках. Його площа становить — 0,98 га. В сквері розташований курган «Ярущана могила».

Кривий Ріг-Головний — важлива транспортна артерія Кривбасу. Формує й розформовує вантажні та пасажирські потяги. Є розгалужена систему колій, обладнана надійною системою безпеки руху. Будівля залізничного вокзалу вважається пам'яткою архітектури та історії і має історичне значення.

На площі біля залізничного вокзалу встановлений паровоз серії Ем з № 733-69. Він був сконструйований 1934 року в Луганську на заводі ім. Молотова. В експлуатації з перевезення народногосподарських вантажів перебував 52 роки. У 19411945 роках паровоз здійснював перевезення військових вантажів. Списаний у 1986 році. Як пам'ятник встановлено в червні 1997 року[6].

Будівля вокзалуРедагувати

На основному будинку, з боку перегону, прикріплена меморіальна дошка і бронзова охоронна дошка. Із заходу територія обмежена коліями залізниці, зі сходу — привокзальною площею, яка включає в себе регулярний сквер з пішохідними алеями, лавами для відпочинку тощо.

Основне приміщення двоповерхове, кам'яне, з чотирисхилим дахом, покритим металочерепицею. Головний фасад з боку скверу має два ризаліти, що виступають за площини стін на 1,5 м. Центральний вхід з 2-х дверей з вікном між ними, розташований між ризалітами. Він і ризаліти мають загострені трикутні фронтони із широкими профільними лобовими карнизами. Вікна 1-го поверху прямокутні, дверні амбразури прямокутні з тичковими арками. У ризалітах по два здвоєних прямокутних вікна з перемичкою у вигляді напівкруглих колонок. Вікна 2-го поверху у ризалітах прямокутні із стрілчастими рівносторонніми арками, на площині стіни — прямокутні з тичковими арками.

Двері і вікна 1-го поверху мають замкові камені у арках і пласкі зубчасті мандрики, покриті білою фарбою. Під вікнами 2-го поверху прямокутні ніші з поребриками. Міжповерховий карниз у вигляді двох заокруглених тяг білий, такі ж кутові пілястри. На фасаді, з боку перону, центральний вхід виділений ризалітом 0,7 м товщиною, з трикутним фронтоном, аналогічним попередньому, і пласкими кутовими пілястрами. З півночі і півдня такої ж товщини ризаліти шириною 8 м. Над середньою частиною фронтон із стрілчастою аркою і слуховим вікном. Розміри основної будівлі: довжина 47,8 м, ширина 11,6 м, висота стін 8,7 м, дах 4,5 м. Південна прибудова одноповерхова, кам'яна, тинькована, з елементами модерну. Розміри: довжина 45,2 м, ширина 11,4 м, висота 7,5 м.

Пасажирське сполученняРедагувати

Станція розташована на перетині чотирьох ліній Кривий-Ріг-Головний —Апостолове, Кривий-Ріг-Головний — Висунь, Кривий-Ріг-Головний — Верхівцеве, Кривий-Ріг-Головний — Саксагань.

Наприкінці 2014 року було встановлено швидкісне сполучення потягами Інтерсіті+ з Києвом, час у дорозі становить близько 5 годин. Потяг курсував до серпня 2015 року. З 2016 року відновлено швидкісне сполучення зі столицею України.

У травні 2015 року відновлено пасажирське сполучення з Одесою у вигляді групи вагонів безпересадкового сполучення Кривий Ріг — Одеса до потяга № 63/64 «Скіфія» Дніпро — Одеса та подовжено маршрут потяга № 317/318 «Таврія» Запоріжжя — Одеса до станції Кривий Ріг-Головний. З 10 грудня 2017 року потяг «Таврія» знову курсує за маршрутом Запоріжжя — Одеса.

З листопада 2015 року по січень 2016 року призначався регіональний електропотяг підвищеного комфорту № 826/825 сполученням Кривий Ріг — Покровськ.

З 9 грудня 2019 року нічний швидкий поїзд № 96/95 сполученням Кривий Ріг — Москва замість Курського вокзалу прибуває на Київський вокзал Москви.

З 23 січня 2020 року швидкісний потяг категорії «Інтерсіті» між Києвом та Кривим Рогом курсує щоденно, замість через день[7].

Пасажирські потяги далекого сполучення по станції Кривий Ріг-Головний, що курсують цілий рік:

Пасажирські потяги далекого сполучення
Маршрут сполучення Періодичність курсування
71/72
«Запоріжжя»
Запоріжжя — Київ Щоденно
75/76
«Криворіжжя»
Кривий Ріг — Київ Щоденно
№ 96/95 Кривий Ріг — Москва Щоденно
101/102 Херсон — Київ Щоденно
119/120 Запоріжжя — Кривий Ріг — Львів Щоденно
134/133 Івано-Франківськ — Миколаїв Щоденно
161/162 Миколаїв — Київ За вказівкою
375/376 Херсон — Харків Щоденно
740/739
«Інтерсіті»
Київ — Кривий Ріг Щоденно
563/564 Дніпро — Одеса Щоденно в літній період; по непарних числах з Кривого Рогу,
по парних числах з Одеси.
Курсує в складі вагонів безпересадкового сполучення до потяга № 53/54 «Скіфія»

З актуальним розкладом руху є можливість ознайомитися на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрзалізниця».

На літній період призначаються додаткові пасажирські потяги:

Сезонні пасажирські поїзди
Маршрут сполучення
Кривий Ріг — Бердянськ
Кривий Ріг — Генічеськ
Київ — Миколаїв
Київ — Херсон
Дніпро — Одеса

На вокзалі станції Кривий Ріг-Головний з 21 вересня 2017 року скасовано музичний супровід під час відправлення всіх потягів, які прямують в країни СНД[8].

Транспортне сполученняРедагувати

Поблизу вокзалу Кривий Ріг-Головний знаходяться зупинки міського громадського транспорту:

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Залізничний вокзал Кривий Ріг-Головний, — TuristUA.com (рос.)
  2. Нові назви вулиць Кривого Рогу (з 19 травня 2016). Офіційний список Архівовано 4 вересень 2017 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Список населенных мест Российской империи. Екатеринославская губения. Санкт-Петербург, 1868 год
  4. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  5. История электрификации железных дорог СССР. Архів оригіналу за 2012-07-14. Процитовано 2015-06-05. 
  6. О паровозе Эм−733-69
  7. «Інтерсіті» між Києвом та Кривим Рогом курсуватиме щоденно // info.uz.ua, 2020-01-08
  8. Музичного супроводу потягів з вокзалу Кривого Рогу більше не буде // Кr24.com.ua, 2017-09-22 (рос.)

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Анотований список на пам'ятку № 1698.
  • Варгатюк П. Л. Криворіжжя. Путівник / П. Л. Варгатюк — Дніпропетровськ: Промінь, 1969. — С. 53.
  • Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х т. / [упоряд. В. П. Бухтіяров]. — Кривий Ріг: ЯВВА, 2005. — Т. 2. — 2005. — С. 248.
  • Кривий Ріг / [відповідальний редактор М. К. Дабіжа]. — Запоріжжя: ТОВ РА «Тандем — У», 2000. — С. 10.
  • Мельник О. О. Історична енциклопедія Криворіжжя / О. О. Мельник, С. В. Балабанов. — Кривий Ріг: Видавничій дім, 2007. — С. 146.
  • Пам'ятники історії і культури Української РСР: каталог-довідник [П. Т. Тронько та ін.]. — К. : Інститут історії Академії наук Української РСР: Наукова Думка, 1987. — С. 115.
  • Паспортна документація на пам'ятку № 1698.