Верхівцеве (станція)

залізнична станція

Верхі́вцеве — вузлова залізнична станція 1-го класу Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці між станціями Верхньодніпровськ (14 км), Вільногірськ (17 км) та Божедарівка (20 км). Розташована на перетині трьох ліній Верхівцеве — П'ятихатки, Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний, Верхівцеве — Запоріжжя-Кам'янське у середмісті Верхівцевого Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Станція Верхівцеве

Верхівцеве — П'ятихатки
Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний
Верхівцеве — Запоріжжя-Кам'янське
Придніпровська залізниця
Дніпровська дирекція
м. Верхівцеве

Вокзал станції Верхівцеве після реконструкції 2004 року
48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750Координати: 48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750
Дата відкриття 18 травня
Рік відкриття 1884 (136 років)
Попередня назва Любомирівка
(до 1 січня 1904)
Тип вузлова
Колій 44
Платформ 2
Тип платформ(и) бокова, острівна
Форма платформи пряма
Архітектори вокзалу Горленський Ігнатій Платонович
Вулиця Вокзальна
Відстань до Києва, км 461
Відстань до ст. Дніпро-Головний, км 72
Відстань до ст. Кривий Ріг-Головний, км 97
Код станції 456404 ?
Код «Експрес-3» 2210815 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе
Верхівцеве. Карта розташування: Дніпропетровська область
Верхівцеве
Верхівцеве
Верхівцеве на Вікісховищі

На станції є зала очікування, каси продажу квитків приміського та далекого сполучення, камера схову, багажне відділення.

ІсторіяРедагувати

Станцію споруджено 1884 року при прокладанні першої ділянки на стику Кам'янської та Саксаганської гілок новозбудованої Катерининської залізниці та урочисто відкрито 18 травня[1]

Початкову назву Любомирівка станція отримала від сусіднього села.

1898 року побудовано залізничну лінію Колачевське — П'ятихатки — Любомирівка, яка стала головним ходом залізниці, станція стала вузловою.

1903 року на станції розташовувалось оборотне депо, контора начальника IX ділянки колійної служби, лікарня, комора матеріальної служби, однокласна залізнична школа з трьома відділеннями[2].

За даними на 1905 рік вантажообіг головного ходу був незначним, а на Довгінцевському напрямку сягнув 120 млн пудів, переважно (більше 95 млн пудів) вантажів відправлення[3].

1 січня 1904 року перейменована на честь першого начальника Катерининської залізниці Олександра Верховцева.

Станом на 1905 рік вантажообіг головного ходу був незначним, а на Довгінцевському напрямку сягнув 120 млн пудів, переважно (більше 95 млн пудів) вантажів відправлення[4].

Впродовж 1930-х років побудовано сортувальну гірку.

Під час Другої світової війни колійне господарство станції було сильно пошкоджено під час бомбардувань.

У 1950-х роках проведено електрифікацію станції, утворено енергодільницю, споруджено нові приміщення локомотивного та вагонного депо.

2004 року для запуску руху перших швидкісних потягів проведено реконструкцію пасажирської частини станції та капітальний ремонт історичного приміщення вокзалу.

Пасажирське сполученняРедагувати

На станції зупиняються потяги далекого та приміського сполучення[5].

Підприємства станціїРедагувати

На станції працюють 14 підрозділів різних підприємств «Укрзалізниці».

Локомотивне депоРедагувати

Вагонне депоРедагувати

ЕнергодільницяРедагувати

Колійна машинна станціяРедагувати

Центр механізації колійних робітРедагувати

КерівникиРедагувати

У різний час станцію очолювали:

  • Яковлєв Ілларіон Аврамович (1940-ві)
  • Саплахіді М. П. (1950-ті)
  • Літвиненко Василь Пилипович (1970-ті)
  • Фурсов Григорій (1980-ті)
  • Сліченко Олексій Анатолійович
  • Заєць Іван Ілліч (2000-ні)

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019)  (рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  2. рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903. — 191 + I с., (стор. 127)
  3. рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ XIV. Новороссія и Крымъ.  — С.-Петербург, 1910. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 581)
  4. рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ XIV. Новороссія и Крымъ.  — С.-Петербург, 1910. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 581)
  5. Розклад руху потягів по станції Верхівцеве. 

ПосиланняРедагувати