Відкрити головне меню

Верхі́вцеве — дільнична залізнична станція 1-го класу Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці.

Станція Верхівцеве

Дніпро — П'ятихатки,
Дніпро — Кривий Ріг
Придніпровська залізниця
Дніпровська дирекція
Верхівцеве

Вокзал станції Верхівцеве після реконструкції 2004 року
48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750Координати: 48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750
Дата відкриття 18 травня
Рік відкриття 1884 (135 років)
Попередня назва Любомирівка
(до 1 січня 1904)
Тип дільнична
Колій 44
Платформ 2
Тип платформ(и) бокова, острівна
Форма платформи пряма
Архітектори вокзалу Горленський Ігнатій Платонович
Вулиця Привокзальна площа
Відстань до Києва, км 461
Відстань до ст. Дніпро-Головний, км 72
Відстань до ст. Кривий Ріг-Головний, км 97
Код станції 456404 ?
Код «Експрес-3» 2210815 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе
Верхівцеве. Карта розташування: Дніпропетровська область
Верхівцеве
Верхівцеве
Верхівцеве на Вікісховищі
Проект будівлі залізничного вокзалу станції Верхівцеве
Перша будівля залізничного вокзалу станції Верхівцеве

Розташована у середмісті Верхівцевого Верхньодніпровського району Дніпропетровської області між станціями Верхньодніпровськ (14 км), Вільногірськ (17 км) та Божедарівка (20 км).

На станції є зала очікування, каси продажу квитків приміського та далекого сполучення, камера схову, багажне відділення. Станом на 2015 рік на станції зупиняється більшість потягів далекого та приміського сполучення[1].

Зміст

ІсторіяРедагувати

Станцію споруджено 1884 року при прокладанні першої ділянки на стику Кам'янської та Саксаганської гілок новозбудованої Катерининської залізниці та урочисто відкрито 18 травня[2]

Початкову назву Любомирівка станція отримала від сусіднього села.

1898 року побудовано залізничну лінію Колачевське — П'ятихатки — Любомирівка, яка стала головним ходом залізниці, станція стала вузловою.

1903 року на станції розташовувалось оборотне депо, контора начальника IX ділянки колійної служби, лікарня, комора матеріальної служби, однокласна залізнична школа з трьома відділеннями[3].

За даними на 1905 рік вантажообіг головного ходу був незначним, а на Довгінцевському напрямку сягнув 120 млн пудів, переважно (більше 95 млн пудів) вантажів відправлення[4].

1 січня 1904 року перейменована на честь першого начальника Катерининської залізниці Верховцева Олександра.

За даними на 1905 рік вантажообіг головного ходу був незначним, а на Довгінцевському напрямку сягнув 120 млн пудів, переважно (більше 95 млн пудів) вантажів відправлення[5].

Упродовж 1930-х років побудовано сортувальну гірку.

Під час Другої світової війни колійне господарство станції було сильно пошкоджено під час бомбардувань.

У 1950-х роках проведено електрифікацію станції, утворено енергодільницю, споруджено нові приміщення локомотивного та вагонного депо.

2004 року для запуску руху перших швидкісних потягів проведено реконструкцію пасажирської частини станції та капітальний ремонт історичного приміщення вокзалу.

Підприємства станціїРедагувати

На станції працюють 14 підрозділів різних підприємств Укрзалізниці.

Локомотивне депоРедагувати

Вагонне депоРедагувати

ЕнергодільницяРедагувати

Колійна машинна станціяРедагувати

Центр механізації колійних робітРедагувати

КерівникиРедагувати

В різний час станцію очолювали:

  • Яковлєв Ілларіон Аврамович (1940-ті)
  • Саплахіді М. П. (1950-ті)
  • Літвиненко Василь Пилипович (1970-ті)
  • Фурсов Григорій (1980-ті)
  • Сліченко Олексій Анатолійович
  • Заєць Іван Ілліч (2000-ні)

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.04.2019)  (рос.) Архівовано з першоджерела 08.04.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В 2-х кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)


ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Розклад руху потягів по станціїї Верхівцеве (укр). 
  2. (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  3. рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903. — 191 + I с., (стор. 127)
  4. рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ XIV. Новороссія и Крымъ.  — С.-Петербург, 1910. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 581)
  5. рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ XIV. Новороссія и Крымъ.  — С.-Петербург, 1910. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 581)