Відкрити головне меню

Біла Церква — вантажна станція 2-го класу Козятинської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці, розміщена на дільниці Фастів I — Миронівка, між залізничною станцією Роток та зупинним пунктом Гай. Розташована в однойменному місті Київської області.

Біла Церква
станція
Білоцерківський залізничний вокзал.jpg
Вокзал станції Біла Церква
Розташування
Адреса Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 34
Координати 49°48′43″ пн. ш. 30°06′35″ сх. д. / 49.812111° пн. ш. 30.109750° сх. д. / 49.812111; 30.109750
Структура
Лінія(ї) Фастів-1 — Миронівка
Платформ 2
Тип платформ 1 берегова, 1 острівна
Колій 7
Послуги
Транспортні Оформлення багажу Квиткова каса Довідкове бюро
Супутні Камера схову Кафе Таксофон
Історія
Відкрито 1876
Перебудовано 1950, 2007—2008
Інша інформація
Власник Південно-Західна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 343808
Код Експрес-3 2200180
Мапа
Біла Церква на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Залізнична станція у Білій Церкві була споруджена 1876 року під час прокладання через місто залізничної лінії Фастів I — Миронівка, що значно прискорило розвиток міста[1]. У кінці XIX — на початку XX сторіччя станція Біла Церква посідала друге місце у Київській губернії за обсягом вантажних перевезень після Києва, а за обсягами перевезень хліба випереджала Київ майже вдвічі (4 180 000 пудів на рік проти 2 136 000 пудів на рік у Києві)[2].

Станція зазнала руйнувань під час Другої світової війни. Нове приміщення вокзалу було збудоване у 1950 році, архітектор П. Ф. Красицький.

У 2007 році проведена реконструкція станції. Було виконано капітальний ремонт Білоцерківського залізничного вокзалу, реконструкцію інженерних мереж та енергетичних систем. Зазнала реконструкції берегова пасажирська платформа, було облаштовано високу острівну платформу, реконструйовані маршові сходи з пішохідного мосту до пасажирських платформ. Також були замінені 2,5 км колій, модернізовано першу та другу головні колії, а також 6-ту приймально-відправну колію. У приміщенні вокзалу відкрито сервісний центр, каси приміського та далекого сполучення. Урочисте відкриття оновленого вокзалу відбулося 29 грудня 2007 року[3].

У середньому за добу станція обслуговує понад тисячу пасажирів, тут проходить 8 пар потягів далекого сполучення і 5 пар електропоїздів.

ВокзалРедагувати

Перший вокзал станції Біла Церква був збудований у 1876 році. Під час Німецько-радянської війни (19411945) першу будівлю Білоцерківського залізничного вокзалу було зруйновано.

У 1950 році за проектом архітектора Петра Красицького було побудовано нове приміщення вокзалу в Білій Церкві, яке експлуатується дотепер.

Наприкінці 2000-х років було прийнято рішення про реконструкцію Білоцерківського залізничного вокзалу. Відтак, у серпні 2007 року реконструкція розпочалась. В ремонтно-відновлювальних роботах були задіяні всі служби Південно-Західної залізниці, працювало понад 250 робітників, але основну роль у реконструкції відіграли козятинські будівельники[4]. Залізничникам довелось майже повністю перебудовувати приміщення, при цьому зберігаючи первинну архітектуру вокзалу. Окрім капітального оновлення фасадів і внутрішнього інтер'єру, будівельники посилили конструкцію стін і більшості перекриттів вокзалу, повністю замінили дах. Одночасно були переобладнані пасажирські платформи і квиткові каси, готель і сервісний центр вокзалу. Проведені масштабні колійні роботи.

Урочисте відкриття відреставрованого вокзалу Білої Церкви відбулося напередодні Нового року (2008 р.).

ІнфраструктураРедагувати

Розташування та колійний розвитокРедагувати

Станція розташована на 34-му кілометрі лінії Фастів I — Миронівка. Відстань до Києва через Фастів I — 98 км, до Москви — 954 км[5].

Найближчі зупинні пункти в бік Фастова I — з. п. Гай, у бік Миронівки — станція Роток на околиці Білої Церкви. Ділянка від Фастова до Миронівки повністю електрифікована.

Станція має дві платформи: берегову платформу, з якої здійснюється посадка на першу колію, та острівну платформу, яка має вихід на другу та третю колії. За ними розташовані ще дві колії, не обладнані пасажирськими платформами. За будівлею вокзалу в бік Фастова розташовані також дві тупикові колії. Поблизу станції існує місце для відстою потягів на чотири колії.

Пішохідний міст сполучає пасажирські платформи між собою та має два виходи в місто: з боку вокзалу та першої колії — у бік вулиці Привокзальної та у протилежний бік до Сквирського шосе.

ПослугиРедагувати

  • багажне відділення: прийом, зберігання та видача багажу та вантажобагажу, зважування, маркування місця багажу, повідомлення одержувача про отриманий багаж;
  • зберігання ручної поклажі в автоматичних камерах схову та великогабаритних речей;
  • видача усних та письмових довідок;
  • оголошення по вокзальному радіо інформації на прохання пасажира;
  • використання телефону[6].

Пасажирське сполученняРедагувати

Далеке сполученняРедагувати

Більшість поїздів далекого сполучення, які зупиняються на станції, прямують зі сходу на захід і навпаки (зі сторони станції Імені Тараса Шевченка на Козятин, 1 поїзд іде до Києва (додатковий) з півдня №№ 161/162 Миколаїв-Київ-Миколаїв

Без пересадок можна доїхати у Київ,Фастів-1(інколи можна), Козятин-1, Вінницю, Дніпро, Івано-Франківськ, Запоріжжя, Ковель, Львів, Маріуполь, Миколаїв, Новоолексіївку, Рівне, Тернопіль, Трускавець, Херсон, Хмельницький, Ужгород та інші.

З 2017 року на станцію прибуває нічний швидкий поїзд сполученням Ковель-Харків, якими можна дістатися Кременчука, Полтави, Харкова.

З 16 грудня 2018 року на станції зупиняється нічний експрес № 3/4 сполученням Запоріжжя — Ужгород.

Приміське сполученняРедагувати

  • Київ — Фастів I — Миронівка (4 пари)
  • Київ — Роток (2 прискорених електропоїзда у робочі дні). Роток-Київ (по неділях) Час в дорозі — 1,5 години. Біла Церква-Київ (швидкістна) (по будням)

На станції Миронівка є можливість здійснити пересадку в бік станцій Імені Тараса Шевченка — Знам'янки, а також до Києва через Трипілля-Дніпровське. У Фастові — на Житомир та Козятин I.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати