Довгинцеве

історичний район Кривого Рогу

Довги́нцеве  (Долгінцево[1]) — історична місцевість в Довгинцівському районі Кривого Рогу. Одна з найстаріших територій міста.

Довгинцеве
 Кривий Ріг
Загальна інформація
47°55′01″ пн. ш. 33°27′28″ сх. д. / 47.91694° пн. ш. 33.45778° сх. д. / 47.91694; 33.45778Координати: 47°55′01″ пн. ш. 33°27′28″ сх. д. / 47.91694° пн. ш. 33.45778° сх. д. / 47.91694; 33.45778
Район Довгинцівський
Адмінодиниця Кривий Ріг
Криворізька волость
Криворізький район
Головні вулиці Романа Рибалки (Кокчетавська), Військових медиків (Башкирська), Гетьмана Івана Мазепи (Серафимовича)
Транспорт
Залізнична інфраструктура Кривий Ріг-Головний, Лісозахисна, Новоблочна

Походження назви

ред.

На початку XIX ст. цар Олександр І надав землі в розпорядження капітана Долгінцева, який заснував на березі р. Саксагань село Катеринівку (інша назва — Екатеринівку, Долгінцево). Від цього сельца отримала назву залізнична станція, а згодом й поселення навкруг неї. За іншою версією селище одержало назву від прізвища «Долгінцев», який набрався боргів.

Історія

ред.
 
Довгинцеве в 30-х роках XX століття

Розвитку набуло після 1881 року, з початком будівництва Криворізької ділянки Катерининської залізниці й, власне, станції Долгінцево (сучасна назва — Кривий Ріг-Головний). Населення швидко зростало за рахунок будівельників залізниці, які потім її обслуговували.

З 80-х років XIX століття тут діяли початкова школа, якою опікувалася поміщиця Кардабан, будинок тверезості, ринок. Забудова житла навколо станції проводилася хаотично і складалася з 1-, 2-поверхових кам'яних будинків. Учні висадили парк навколо школи, поруч стояла бесідка, де грав оркестр пожежної охорони. В 1899 році було збудовано церкву святого Олександра Невського[2].

На 1902 рік тут діяла лікарня на 25 місць, 2-класна залізнична школа, безкоштовна бібліотека-читальня для службовців залізниці[3].

У 1903 існував 271 двір, мешкало 2171 особа. Місце бурхливих революційних подій 1905, 1917. У 1905 році на станції зародилася перша профспілка на Криворіжжі. У грудні 1917 року діяв ревком залізничників під головуванням М. Семибратова. У травні 1919 року в приміщенні вокзалу розташовувався штаб командуючого групою військ О. Пархоменка, яка вела боротьбу проти отамана Григор'єва. Після громадянської війни тривала відбудова. У центрі селища існував пам'ятник Леніну та Сталіну, діяла залізнична школа № 26.

У 1924 році селище Довгинцеве було перейменовано на Бухарино. Цю назву селище носило до 1936 року[4].

Після 1936 увійшло до складу Дзержинського району. У серпні 1941 залізничне депо евакуйоване до м. Кокчетав у Казахстані. У лютому 1944 визволене в результаті запеклих боїв, у яких відзначилися війська 15 гвардійська стрілецька дивізія. У травні 1945 відбувся великий мітинг на честь Дня Перемоги.

У 50-х почалося архітектурне формування селища. У кінці 50-х зруйновані церква святого Олександра Невського, приміщення СШ № 26. У 1965 станція перейменована на станцію Кривий Ріг-Сортувальна. З тих часів втрачено статус окремого селища. З 1979 станція має сучасну назву Кривий Ріг-Головний. У 1979 перетворене на центр Довгинцівського району, як невід'ємна частина Кривого Рогу.

У роки СРСР історичну назву топоніму «Долгінцево» чомусь назвали «Довгинцево».

Ринок

ред.

Ринок «Довгинцеве» існує практично з моменту виникнення станції. Займає площу 7 тисяч м². Має 600 торгових місць, із них продовольчих товарів 400. Окрема ділянка для місцевих товаровиробників. Один із найдешевших ринків міста.

Інфраструктура

ред.

Персоналії

ред.

Кладовище

ред.

Довгинцівське кладовище діяло в 19361976 рр. на території Довгинцівського району. Площа 11,2 га. Поховань 10 тис. Діє циганський сектор.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — С. 259
  2. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — С. 260
  3. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — С. 259
  4. http://kryvyirih.dp.ua/ua/st/pg/171109731906127_s/ [Архівовано 31 серпня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт виконкому Криворізької міської ради

Джерела

ред.
  • Енциклопедія Криворіжжя. — У 2-х т./Упоряд. В. П. Бухтіяров. — Кр. Ріг: «ЯВВА», 2005
  • Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — 604 с.