Ні́кополь — вантажна станція 1-го класу Криворізької дирекції Придніпровської залізниці. Розташована в однойменному місті Дніпропетровської області на лінії Апостолове — Запоріжжя II між станціями Нікопольбуд (10 км) та Марганець (20 км).

Станція Нікополь

Апостолове — Запоріжжя II
Придніпровська залізниця
Криворізька дирекція
м. Нікополь

Залізничний вокзал
Залізничний вокзал
47°35′12″ пн. ш. 34°23′40″ сх. д. / 47.58667° пн. ш. 34.39444° сх. д. / 47.58667; 34.39444Координати: 47°35′12″ пн. ш. 34°23′40″ сх. д. / 47.58667° пн. ш. 34.39444° сх. д. / 47.58667; 34.39444
Рік відкриття 1904 (116 років)
Колій 15
Платформ 3
Тип платформ(и) 2 острівних, 1 бічна
Форма платформи прямі
Вулиця Героїв Чорнобиля
Відстань до Києва, км 588
Відстань до Апостолового, км 59
Відстань до Запоріжжя II, км 84
Код станції 466001 ?
Код «Експрес-3» 2210830 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Автостоянка Кафе Таксофон
Нікополь. Карта розташування: Дніпропетровська область
Нікополь
Нікополь
Нікополь на Вікісховищі

На станції розташовані зал чекання, каси продажу квитків приміського та далекого сполучення, камера схову, багажне відділення[1].

ІсторіяРедагувати

1904 року було завершено будівництво другої ділянки Катерининської залізниці, що з'єднала Кривий Ріг та Олександрівськ (нині — Запоріжжя), разом з ним в тому ж році була відкрита станція Нікополь поблизу однойменного міста. З тих пір залізниця стала відігравати важливу роль в житті міста. Сама назва Нікополь з давньогрецької означає «місто перемоги», але навіть до свого відкриття залізниця змінила життя містечка.

9 грудня 1905 року соціалісти оголосили політичний страйк, встановили контроль над залізничною станцією і припинили рух потягів між станціями Кічкас і Довгинцеве (Кривий Ріг), а на захоплених потягах роз'їжджали на сусідні станції і проводили мітинги, закликаючи місцевих мешканців брати участь в страйку. Страйк було придушено 27 грудня 1905 року, коли ротмістр Нельговський разом з 20 жандармами взяли контроль над станцією. Спокійно станція пропрацювала ще 6 років, поки у 1911 році соціалісти знов не відновили мітинги. Залізничники теж брали участь в мітингах, а за соціалістичну агітацію був засуджений і відправлений на заслання слюсар депо Микола Куксін. 1917 року влада перейшла до більшовиків, перш за все була організована боротьба з «контрреволюціонерами», яка торкнулася і працівників станції Нікополь: понад 500 працівників були членами партії есерів, яких силою змусили підкоритися більшовицькій меншості. Однак у громадянській війні серед населення не було безлічі бажаючих боротися за владу рад, але більшовикам вдалося створити невеликі загони на чолі з машиністами Нікопольського депо Завіна і Владимировим, яких, втім, розбили під Апостоловим і Кривим Рогом. Але на противагу більшовики організовували аварії на станції, пошкоджували паровози і знищували вагони.

1935 року залізничну ділянку від Запоріжжя до Кривого Рогу була електрифікована однією з перших в Україні. Через чверть століття до Нікополя приходить Друга світова війна, в середині серпня 1941 року німецькі війська провели бомбардування станції, в якій загинуло 3 залізничника при проведенні евакуації майна, але саме бомбардування не завдало значної шкоди: вокзал практично не постраждав, а станція продовжувала працювати до 1944 року. При звільненні станція і вокзал були вщент зруйновані[2]. У 1948 році відновлена робота станції, знову проведена електрифікація постійним струмом (= 3 кВ), а станція Нікополь знову розпочала приймати і відправляти поїзди[3].

Пасажирське сполученняРедагувати

На станції Нікополь зупиняються пасажирські потяги далекого сполучення до Запоріжжя, Києва, Львова, Одеси, Маріуполя, Москви і приміські електропоїзди у напрямку Запоріжжя та Кривого Рогу.

ПідприємстваРедагувати

На станції розташовано кілька підрозділів Придніпровської залізниці:

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати