Цвіткове (станція)

залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці

Цвіткóве — вузлова дільнична залізнична станція Шевченківської дирекції Одеської залізниці на перетині ліній Яхни — Цвіткове, Цвіткове — Ім. Тараса Шевченка та Цвіткове — Багачеве між станціями Хлистунівка (6 км) та Володимирівка (15,3 км). Розташована в однойменному селищі Черкаського району Черкаської області.

Станція Цвіткове

Яхни — Цвіткове
Цвіткове — Імені Тараса Шевченка
Цвіткове — Багачеве
Одеська залізниця
Шевченківська дирекція
с-ще Цвіткове

49°09′13″ пн. ш. 31°31′45″ сх. д. / 49.15361° пн. ш. 31.52917° сх. д. / 49.15361; 31.52917Координати: 49°09′13″ пн. ш. 31°31′45″ сх. д. / 49.15361° пн. ш. 31.52917° сх. д. / 49.15361; 31.52917
Рік відкриття 1876 (148 років)
Тип вузлова, дільнична
Колій 10
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Код станції 422605 ?
Код «Експрес-3» 2208359 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Супутні послуги Прийом та видача вантажів повагонними та дрібними відправками. Продаж квитків на усі потяги.
Мапа
Цвіткове. Карта розташування: Черкаська область
Цвіткове
Цвіткове

Історія ред.

Станція Цвіткове відкрита 1876 року на діючій залізничній лінії Фастів I — Миронівка — Знам'янка, як вузлова при відгалуженні з цієї лінії на залізницю до станції Шпола.

1964 року лінію Миронівка — Імені Тараса Шевченка електрифіковано змінним струмом (~25 кВ).

Цвіткове вважається селищем залізничників, в якому працюють декілька залізничних династій. Чимало студентів з села опановують професію залізничника в Києві та Дніпрі.

Проєкти залізниць Черкащини ред.

Раніше існувало декілька великих проєктів сполучення сходу України з Польщею. Існували вони ще з часів царату. Відомий проєкт одноколійної залізниці Гришине — Канів — Рівне (завдовжки 760 верст), проте паралельно з ним також існували й інші. Лінія Лозова — Кременчук — Чигирин — Цвіткове — Дубно — Володимир — Замостя / Холм мала слугувати основою для відштовхування будівництва. Дещо було й збудоване, оскільки всі вони входили до першої черги та лобіювалися військовим відомством. Пропускна спроможність ліній розглядалася у парах воїнських поїздів. За радянських часів проєкти були відредаговані, але основа лишилась сталою.

Проєкти, що перекочували з часів царату до часів сталінізму: Канів — Жашків (75 верств), Цвіткове — Жашків (75 верст), Жашків — Лепесівка (Ямпіль) (300 верст), Шепетівка — Лепесівка (90 верств). Єдине, що не було збудоване з проєкту між Цвітковим та Жашковом до початку Другої світової війни — це залізничний міст через річку Гнилий Тікич в Лисянці. Територія майже збудованої станції в Лисянці та частина перегонів були використані у майбутньому для будівництва лінії Багачеве — Дашуківка (до Дашуківського комбінату бентонітових глин).

Після війни у радянської влади не було вже військової доцільності у добудові лінії. А вже збудовані ділянки були включені до мережі. Лінію Жашків — Погребище I таки встигли добудувати, яка діє і понині. Якби на схід від Жашкова до Лисянки були хоча б якісь підприємства, то мабуть лінія б діяла і дотепер. Цукровий завод у Бужанці обслуговувався лінією вузької залізниці зі станцією Звенигородка, у Березиному — зі станції Поташ. Лисянка врешті-решт отримала залізницю, хоча і з іншого боку. У Ватутіному вже працював подібний комбінат, тож будівництво нового розглядалося як розширення Ватутінського каолінового родовище. Згодом залізниця була побудована до міста Звенигородка.

Лінією Погребище I — Калинівка курсувала одна пара дизель-поїздів сполученням Жмеринка — Погребище (наприкінці 1990-х років була демонтована). Під час війни була основною (в ході бойових дій міст через річку Південний Буг був зруйнований). Мосту в Калинівці немає, з'їзд з боку Вінниці животіє без руху, але сама лінія Калинівка I — Старокостянтинів існує і понині, завдяки розташуванню відомчого санаторію Укрзалізниці у Хмільнику.

Також мали наміри побудувати залізницю через Теофіполь, однак у майбутньому до цукрозаводу прокладена була колія від Білогородки. Лінія Шепетівка — Лепесівка була збудована першою серед цих залізниць (наразі перебуває не в найкращому стані, хоча була капітально відремонтована для догоди колишнього очільника Укрзалізниці Георгія Кирпі, який виріс неподалік цієї лінії).

На проєктованій лінії Канів — Жашків була збудована дільниця від Канева до Миронівки (надалі роботи були припинені). На дільниці Канів — Фастів частково тривали земляні роботи, з відгалуженням до Ржищева. Цікавим фактом є те, що Чигирин мав би ще дві можливості прокладання залізниці, проте обидва проєкти були не здійсненні, хоча роботи активно тривали.

Існували також інші проєкти будівництва залізниць на Черкащині:

Розташування та колійний розвиток ред.

Станція розташована на 178-му кілометрі лінії Фастів I — Знам'янка. Відстань до Києва через Фастів I — 242 км, через Київ-Деміївський — 182 км.

Станція має дві платформи: бічну та острівну та 3 головні колії.

Пасажирське сполучення ред.

На станції зупиняються поїзди приміського та декілька поїздів далекого сполучення[1].

Рух поїздів по станції Цвіткове
Маршрут сполучення Періодичність курсування
Далеке сполучення
67/68 Маріуполь — Львів Тимчасово скасований з 2022 року (курсував через день з 13 грудня 2021 року)
69/70 Маріуполь — Львів Тимчасово скасований
83/84
«Азов»
Маріуполь — Київ-Пасажирський Тимчасово скасований
85/86 Запоріжжя — Львів Щоденно
87/88 Запоріжжя — Ковель Через день
101/102 Херсон — Київ — Краматорськ Через день
115/116
135/136
«Маяк»
Бердянськ, Покровськ — Київ-Пасажирський Тимчасово скасований
121/122 Миколаїв — Київ-Пасажирський За вказівкою
729/730 Черкаси — Київ-Пасажирський Щоденно, крім вівторків
Приміське сполучення
6641 Цвіткове — Миронівка Щоденно
6504 Цвіткове — Знам'янка Щоденно
6355/6356 Черкаси — Умань Щоденно
6501 Знам'янка — Цвіткове Щоденно
6301/6302 Умань — Черкаси Щоденно
6642 Миронівка — Імені Тараса Шевченка Щоденно
6503 Знам'янка — Цвіткове Щоденно
6508 Цвіткове — Знам'янка Щоденно
6355/6356 Умань — Черкаси Щоденно
6643 Імені Тараса Шевченка — Миронівка Щоденно
6510 Цвіткове — Знам'янка Щоденно
6301 Черкаси — Христинівка Щоденно
6507 Знам'янка — Цвіткове Щоденно
6644 Миронівка — Цвіткове Щоденно
6704/6703 Київ (Північна) — Цвіткове Скасований з 6 грудня 2021 (курсував щоденно з 1 серпня 2021)

До одного з туристичних центрів Черкащини Корсуня була можливість дістатися зі столиці приміським електропоїздом Київ — Миронівка — Київ, якому з 1 серпня по 6 грудня 2021 року подовжувався маршрут руху до станції Цвіткове (через низький пасажиропотік скасований). Від станції Миронівка електропоїзд прямував через станції Таганча — Сотники — Корсунь — Городище — Хлистунівка. У перспективі — призначення поїздів категорії «Інтерсіті» через Корсунь до Черкас.

У Цвітковому є можливість здійснити пересадку на приміські поїзди христинівського напрямку.

З 6 грудня 2021 року залізничне сполучення між Цвітковим і Києвом припинено. Мешканці смт скаржилися на транспортну блокаду. Відтепер на вузловій станції Цвіткове не зупиняються 8 поїздів та скасований приміський електропоїзд Київ — Цвіткове. За повідомленням філії «Пасажирська компанія», згідно з проведеним аналізом встановлено, що в середньому за рейс, починаючи з 1 січня до 28 листопада 2021 року, на станції Цвіткове здійснюють посадку/висадку не більше двох пасажирів у кожному напрямку, що свідчить про низький рівень пасажиропотоку. Також в компанії повідомили, що зупинка поїздів призвела до збільшення витрат на 460 тис. грн за рік та спричинила затримку поїздів на 10 хвилин в обох напрямках[2].

Примітки ред.

  1. Розклад руху поїздів по станції Цвіткове. poizdato.net. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021. 
  2. Транспортна блокада на Черкащині: жителям вузлової станції відмовили у зупинці поїздів. vycherpno.ck.ua. 24 грудня 2021. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021. 

Джерела ред.

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання ред.