Лисянка (смт)

смт Лисянка
Герб Лисянки	Прапор Лисянки
	Лисянка на мапі України
	Лисянка на мапі Лисянського району
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район/міськрада	Лисянський район
Рада	Лисянська селищна рада
Код КОАТУУ:	7122855100
Основні дані
Статус	з 1965 року
Площа	км²
Населення	▼ 7854 (01.01.2017)
Поштовий індекс	19300
Телефонний код	+380 4749
Географічні координати	49°15′25″ пн. ш. 30°49′24″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 30.82333° сх. д.Координати: 49°15′25″ пн. ш. 30°49′24″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 30.82333° сх. д.
Висота над рівнем моря	160 м
Водойма	річка Гнилий Тікич
Відстань
Найближча залізнична станція:	Звенигородка
До станції:	38 км
Селищна влада
Адреса	19300, Черкаська обл., Лисянський р-н, смт Лисянка, площа Миру, 30
Голова селищної ради	Гнатенко Тамара Дмитрівна
Карта
	Лисянка
	Лисянка
	Лисянка у Вікісховищі

Ли́сянка — селище міського типу, районний центр однойменного району Черкащини. Розташована в межах Придніпровської височини та лісостепової зони в долині річки Гнилий Тікич. День міста — перша неділя вересня. Деякі польські автори дотримуються думки, що в Лисянці народився батько Богдана Хмельницького — Михайло Хмельницький.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лисянка.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Лисянка на карті XVIII століття

Під час монголо-татарської навали Лисянка і навколишні території були повністю спалені. З того часу люди це місце називають Лисиною, гору на шляху до Черкас — Лисою, річку, що протікає під горою, — Лискою, а відроджене поселення — Лисянкою.

Вперше Лисянка згадується в документах за 1593 рік. Саме того року містечко з навколишніми селами і землями польський король Сигізмунд ІІІ Ваза подарував шляхтичу Валентію Чермінському (зустрічається в описі Александера Валеріана Яблоновського).

1622 року воєводі руському (рутенському) Іванові Даниловичу король Сигізмунд ІІІ Ваза видав грамоту, за якою він міг закласти місто Лисянку і надав йому Магдебурзьке право, право обирати собі війта, бурмістра, райців з-поміж міщан. Місто мало було опасоване частоколом з вежами і мала бути збудована ратуша. Базари повинні бути щопонеділка та щоп'ятниці. Після смерті Івана Даниловича (весна 1628 року) в 1630 році Лисянка належала його другій дружині-вдові — Софії з Жолкевських.

В 1637 році Миколай Остроруг-«латина» отримав дозвіл короля Владислава IV Вази на випалювання поташу в лісах немирівських і на 12 років в — Лисянці.^[2]

1645 — Лисянка належала Самуелю Єжи Калиновському.

1648 — Лисянка підтримала Богдана Хмельницького. За тих часів була багатим містом. Мало воно 4 церкви, на передмістю монастир св. Трійці, недавно закладений і сильно укріплений, посвячений 1653 р. патріархом Макарієм.

1654 р. місто було взяте коронним військом і спалене.

За часів Івана Виговського Лисянка дісталась Костянтинові Виговському.

1674 р. тут після того як потерпів поразку від московського війська, перебував брат гетьмана Петра Дорошенка Григорій з татарським військом. Міщани видали Григорія Дорошенка московитам, а татар перебили. Незадовго після цього, коли мешканці почули, що козаки ідуть до Чигирина, вони всі до єдиного з майном і родинами перебрались за Дніпро. Дорошенко застав пусте місто, яке зрівняв із землею. Через 8 років місто знову заселили 800 господарів.

1702 р. Самійло винищив в місті євреїв та шляхту. Війтом був Дмитро Старий.

В 1711 р. поблизу Лисянки відбувся бій між армією гетьмана Пилипа Орлика та війська під командуванням генерального осавула Григорія Бутовича. У наслідку бою загін Бутовича зазнав поразки, а самого осавула було взято у полон. Ця битва була частиною походу на Правобережжя проти російської влади.

1733 р. Александр Яблоновський фундував тут францисканський костел, місце давнього замку віддав о. василіянам і сприяв будівництву нового оборонного замку з вежами. Це сприяло розвитку міста.

1777 р. тут було 457 осель. У місті був Свято-Троїцький василіянський монастир (колись православний).

Біля Лисянки є городище. Поблизу нього є ліс «Добрий день», за переказами там козаки розбили польське військо. Біля Гнилого Тікича знаходиться джерело з мінеральною водою збагаченою залізом, колись тут лікар Сродовський мав водолікарню.

Під час турецької війни тут бачили стада диких коней з херсонських степів.

Містечко оспіване у творах багатьох письменників, зокрема, П. Куліша і Т. Г. Шевченка.

У часи Другої світової війни містечко понад два роки входило до Корсунського ґебіту. На початку 1944 р. тут проходила Корсунь-Шевченківська операція.

Влітку 1996 р. до Лисянки підведено природний газ.

Пам'яткиРедагувати

В адміністративних межах Лисянської селищної ради розташований гідрологічний заказник місцевого значення «Гнилий Тікич»^[3].

ПерсоналіїРедагувати

Народились

Лео Бірінськи — драматург, сценарист і режисер єврейського походження.
Даник Володимир Олексійович — український поет і прозаїк.
Коваль Олег Миколайович — старший лейтенант ЗСУ, загинув у боях за Дебальцеве.
Кузьменко-Титаренко Іван Дем'янович — український військовий діяч, сотник Армії УНР.
Макушенко Іван Семенович — художник та педагог
Макушенко Олекса Іванович — підполковник Армії УНР.^[4]
Слешинський Іван Владиславович — польський математик
Яблоновський Август Доброгост — був похований в монастирі оо. василіян.^[5]

поховані

Стукало Олег Юрійович (1974—2015) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2018.

ГалереяРедагувати

Пам'ятник Шевченку
Тарасова криниця
Площа Миру
Пам'ятник героям ВВВ

Див. такожРедагувати

Лисянський замок

ПриміткиРедагувати

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)
↑ Рішення Черкаської обласної ради № 27-10/V від 26 червня 2009 року «Про території та об'єкти природно — заповідного фонду області»
↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 264 с. ISBN 966-8201-26-4
↑ J. Dobrzyniecka. Jabłonowski August Dobrogost Stanisław Wolfgang Żegota (1769—1791) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 219. (пол.)

Джерела та літератураРедагувати

Маньковська Р. В. Лисянка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 167. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Савченко О. В, Шушківський А. І. Лисянка // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
Lisianka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.) — S. 302—308. (пол.)

ПосиланняРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лисянка (смт)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)

[3] Рішення Черкаської обласної ради № 27-10/V від 26 червня 2009 року «Про території та об'єкти природно — заповідного фонду області»

[4] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 264 с. ISBN 966-8201-26-4

[5] J. Dobrzyniecka. Jabłonowski August Dobrogost Stanisław Wolfgang Żegota (1769—1791) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 219. (пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

β