Лео Бірінськи (Бірінськи — творчий псевдонім та ім'я по матері, ім'я по батькові Готтесманн; 8 червня 1884, Лисянка — 1951, Нью-Йорк) — драматург, сценарист і режисер єврейського походження. Родом з України (Черкащина), проживав в Австро-Угорщині, Німеччині, США, писав німецькою і англійською мовами. В Європі як драматург він набув найбільшої популярності в 1910–1917 роках, потім був забутий. У 20—40-х роках ХХ століття він працював головним чином сценаристом спочатку в Німеччині, пізніше в США. Точних даних про життя дуже мало. Багато легенд і чуток про себе Бірінськи поширював й сам. Наприклад, неправдиве повідомлення про його самовбивство в 1920 році навіть знайшло свій шлях з газетних некрологів у енциклопедії. Мав декілька варіантів свого імені: Лев Григорович Бірінськи, Лев Геннадійович Бірінськи, Лев Birinskij, Lav Birinski, Birinszki Leó, Лев Birinszkij, Леон Birinski та ін.

Лео Бірінськи
Leo Birinski
Зображення
Лео Бірінськи (близько 1923 року)
Ім'я при народженні Лео Готтесманн
Дата народження 8 червня 1884(1884-06-08)
Місце народження Лисянка, Україна
Дата смерті 23 жовтня 1951(1951-10-23) (67 років)
Місце смерті Нью-Йорк, США
Поховання Hart Islandd
Громадянство Німеччина Німеччина
Професія кінорежисер
сценарист
Кар'єра 1910–1944
Напрям експресіонізм
CMNS: Лео Бірінськи у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Лео Бірінськи ймовірно народився в містечку Лисянка (Черкаська область) 8 червня 1884 року. Іноді він надавав цю інформацію в офіційних документах, і про це існували інші свідчення, хоча це неможливо довести остаточно, тому що місцеві записи в Лисянсьці, пов'язані з народженням не збереглися. Його батько Херш Готтесманн народився в місті Борщів у Східній Галичині й був продавцем, мати Чарна Бірінськи — дочка орендаря з Лисянки. Юнацтво Лео провів у Чернівцях.

На початку ХХ століття (у 1901 чи 1904 році, згідно з різними джерелами,) Лео Бірінськи переїхав до Відня. Він працював у книжковому магазині, повернувся до перекладів і почав писати сам. У Віденський період було створено три трагедії «Молох» (нім. Der Moloch) і чеською «Raskolnikoff» (за мотивами роману «Злочин і кара» Федора Достоєвського) і його найуспішніша комедія (або трагікомедія, як драматур сам визначав) «Танець безумних» (нім. Narrentanz), написана в 1912 році.

У березні 1920 року поширились чутки про самогубство, які викликані тим, що помилково ідентифікували Лео Бірінськи з його молодшим тезкою Леоном Готтесманом. Про це писалось у місцевих газетах та інформацю було включено в деякі сучасні енциклопедії. Насправді, в квітні 1921 року Бірінськи залишив Відень і переїхав до Берліна.

У Німеччині Бірінськи, ймовірно, одружився з єврейською піаністкою Феліцією Ашкенас. Під час свого німецького періоду він бере участь у написанні сценаріїв тринадцяти фільмів, серед них «Tragödie der Liebe» з Марлен Дітріх, «Вар'єте» за участю Евальда Андре Дюпона. Одним із найпопулярніших фільмів цього періоду є фільм «Воскові фігури» (нім. Das Wachsfigurenkabinett), який відзнято у 1924. У фільмі Берінськи виконує роль продюсера та режисера. У вересні 1927 року Бірінськи з дружиною ідентифікували себе серед імміграційних офіцерів Нікарагуа. Швидше за все, це була просто помилка.

 
Фото з роботи над фільмом Das Wachsfigurenkabinett — Лео Бірінськи справа на білому коні (близько 1923 року)

Свою роботу він продовжив у США як учасник створення кіносценаріїв (він брав участь у зйомках тринадцяти документальних фільмів). Першою американською роботою Бірінськи, ймовірно, була розповідь «Любов і Диявол». Деякі його картини належать до так званих «основних» фільмів американського періоду, серед яких «Мата Харі» з Греттою Гарбо, «Пісня над піснями», з Марлен Дітріх і «The Gay Desperado». Він знову спробував режисерувати фільм «Флірт» в 1934 році. Робить спроби і в театрі, зокрема радіопостановках на «Lux Radio Theater», написавши кілька вистав. На Бродвеї (Нью-Йорк) його п'єса «Ні до чого не прив'язаний» була представлена в січні 1935 року, в «Imperial Theatre» — «Настане день» у вересні 1944 року. Крім цих робіт, рукопис п'єси «Святий Диявол» («Распутін») був знайдений серед паперів, залишених Германом Бернштейном (журналіст і письменник, який помер у серпні 1935). Цей спектакль, ймовірно, не був поставлений, а п'єса не опублікована.

Про останні сім років Бірінськи життя також відомо мало. Лео Бірінськи помер 23 жовтня 1951 року в лікарні Лінкольна в Бронксі (Нью-Йорк). Зрозуміло, що Лео Бірінськи помер у злиднях, і, ймовірно, зовсім самотній (без будь-яких родичів або спадкоємців). Він був похований на кладовищі для бідних в масовій могилі. У 2009 році були знайдені родичі Лео Бірінськи, що проживали в Ізраїлі та США.

ФільмографіяРедагувати

СценаристРедагувати

  • The Lady Has Plans (1942)
  • Full Confession (1939)
  • Мадемуазель лікар (Mademoiselle Docteur) (1937)
  • Відчайдушний хлопець (The Gay Desperado) (1936)
  • Stamboul Quest (1934)
  • Пісня пісень (The Song of Songs) (1933)
  • Мата Харі (1931)
  • Olympia (1930)
  • Love and the Devil (1929)
  • Мата Харі, червона танцівниця (Mata Hari, die rote Tänzerin) (1927)
  • Laster der Menschheit (1927)
  • Der Meister der Welt (1927)
  • Verbotene Liebe (1927)
  • Улюблена (Die Geliebte) (1927)
  • Die Flucht in den Zirkus (1926)
  • Der Prinz und die Tänzerin (1926)
  • Der Bastard (1925)
  • Finale der Liebe (1925)
  • Трагедія любові (Tragödie der Liebe) (1923)[1]

РежисерРедагувати

  • Flirtation (1934)
  • Воскові фігури (Das Wachsfigurenkabinett) (1924)[1]

ПродюсерРедагувати

Воскові фігури (Das Wachsfigurenkabinett) (1924)[1]

Пам'ятьРедагувати

У 2013 році у видавництві VSD вийшла книга «Leo Birinski» Рональда Кохна[2]

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Лео Бірінськи на сайті IMDb (англ.)
  2. Leo Birinski