Гірський Тікич

Гірський Тікич
	Буцький каньйон — Гірський Тікич в оточенні природних скель поблизу смт Буки Маньківського району Черкаської області
48°46′51″ пн. ш. 30°53′00″ сх. д. / 48.78087100002777277° пн. ш. 30.8833940000277777926° сх. д.
Витік	с. Фронтівка
• координати	49°05′17″ пн. ш. 29°41′25″ сх. д. / 49.08830000002777183° пн. ш. 29.69030000002777925° сх. д.
Гирло	Тікич
• координати	48°46′51″ пн. ш. 30°53′00″ сх. д. / 48.78090000002777771° пн. ш. 30.8834000000277804077° сх. д.
Країни:	Україна; Вінницька область; Черкаська область
Регіон	Одеська область; Вінницька область
Довжина	167 км
Площа басейну:	3 510
Притоки:	Безіменний, Цибулівка, Канела, Кищиха, Романівка, Мощурів, Тальнянка (права);; Тікич, Постава, Житниці, Торч, Бурти, Срібна, Китиця, Беринка, Макшиболото (ліва)
Ідентифікатори і посилання
	Медіафайли у Вікісховищі

Гірськи́й Ті́кич, Угорський Тікич — річка в Україні, в межах Оратівського району Вінницької області та Монастирищенського, Жашківського, Маньківського і Тальнівського районів Черкаської області. Права притока Тікичу (басейн Південного Бугу).

ОписРедагувати

Річка в селі Івахни

Довжина 167 км, площа басейну 3510 км². Долина V-подібна, завширшки до 2,3 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,78 м/км. Річище звивисте, береги підвищені, кам'янисті; є водоспади (водоспад Вир) та пороги; біля смт Буки річка утворює Буцький каньйон. Живлення снігове і дощове. Льодостав з початку грудня до середини березня. Споруджено 7 ГЕС (Тальнівська, Гордашівська, Кривоколінська, Веселокутська, Вороненська, Юрпільська та Буцька ГЕС), є водосховища і чимало ставків. Річку використовують для зрошування, рибництва, водного туризму.

РозташуванняРедагувати

Гірський Тікич бере початок у селі Фронтівка. Спершу тече переважно на схід через Княжу Криницю^[1], далі — на південний схід. Впадає до Тікичу на південний схід від села Криві Коліна (зливається з Гнилим Тікичем, даючи початок Тікичу).

На Гірському Тікичу розташоване місто Тальне, смт Буки та чимало сіл.

Основні притокиРедагувати

Безіменний, Цибулівка, Канела, Кищиха, Романівка, Мощурів , Тальнянка (права); Тікич, Постава, Житниці, Торч, Бурти, Срібна, Китиця, Беринка, Макшиболото (ліва).

НазваРедагувати

Сучасна назва річки є викривленим варіантом прадавньої назви Вгорський-Угорський Тикич, під яким річка була відома за численними згадками від середини XVI століття до середини XVIII століття.^{[джерело?]} Від початку XIX століття, після приєднання польських земель, утвердився варіант назви рос. Горской Тикичъ (пол. Horskoy Tikicz)^[2]. Від початку XIX століття — вочевидь, як наслідок запровадження в діловодстві краю російської мови та «неусвідомлення» особливостей передачі місцевої топонімії, поступово почали запроваджуватися нові трансформовані варіанти назви (зокрема, рос. Горской Тикичъ (пол. Horskoy Tikicz)). Вірогідно, під впливом вживання на мапах останнього варіанту, вже з 1920—1930 років і «переклали» на українську мову. Внаслідок подальшого вживання в адмініструванні практично витіснив назву Угорський Тикич з історичної пам'яті. (пол. Horskoy Tikicz).^{[джерело?]}