Відкрити головне меню

Жуде́ць Ізмаї́л — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Румунія на півдні Бессарабії у 1925—1938 роках з центром в Ізмаїлі.

Ізмаїльський жудець
Județul Ismail
—  Повіт (жудець)  —
Ізмаїльський жудець
Герб Ізмаїльський жудець
Герб
Країна Flag of Romania.svg Румунія
Історична область Бессарабія
Центр (Reședință de județ) Ізмаїл
Створено 1925
Припинив існування 1938 (Адміністративно-конституційна реформа)
Уряд
 - Тип Префект
Площа
 - Повна 4212 км²
Населення (1930)
 - Усього 224 229
 - Густота 53,2/км²
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Жудець Ізмаїл на карті Королівства Румунія
Жудець Ізмаїл на карті Королівства Румунія

Існував також у 1941—1944 роках у дещо зменшеному вигляді за рахунок передання його частини до складу жудця Кілія.

Зміст

ІсторіяРедагувати

1917 року новопроголошена Молдовська Демократична Республіка виокремила із колишніх Ізмаїльського та Бендерського повітів Російської імперії нову адмінодиницю — жудець Кагул. Замість переданих до останнього територій жудець Ізмаїл отримав частину земель колишнього Аккерманського повіту і таким чином розкинувся на північ від Кілійського гирла і дельти Дунаю, а також отримав вихід до моря.

Після приєднання до Королівства Румунії 1918 року адміністративний устрій південної Бессарабії залишився без змін. Жудець Ізмаїл межував із жудцями Четатя-Албе і Кагул на півночі, жудцем Ковурлуй — на заході, Тулча — на півдні та Чорним морем — на південному сході.[1] Після адміністративно-конституційної реформи 1938 року цей жудець злився з жудцями Бреїла, Кагул, Ковурлуй, Фелчу, Путна, Римніку Серат, Текуч, Тулча і Тутова, утворивши таким чином Цинут Дунерій.

Після 1954 року переважна частина території жудця Ізмаїл знаходиться у складі південних районів Одещини, а решта належить до Кагульського району та Гагаузької автономії Республіки Молдова.

Адміністративно-територіальний поділРедагувати

Станом на 1930 рік жудець включав чотири райони (рум. plăși):

Ізмаїл та Вилкове (як і решта міст-райцентрів) були окремими міськими комунами.

НаселенняРедагувати

 
Етнічна структура Ізмаїльського жудця (1930)

За даними перепису 1930 року, населення повіту становило 225 509 осіб, з них 31,9 % румунів, 29,7 % росіян, 19,2 % болгар, 6,9 % гагаузів, 4,7 % українців, 2,8 % євреїв тощо. У релігійному відношенні населення складали 87,9 % православних, 7,6 % православних-старообрядців, 2,9 % юдеїв та ін.

МістяниРедагувати

Міських жителів повіту налічувалося 75 860 осіб, з яких 44,7 % росіян, 24,6 % румунів, 12,4 % болгар, 8,1 % євреїв, 5 % українців, 0,7 % греків та ін. У релігійному відношенні міське населення жудця складалося з 80,7 % православних, 9,3 % православних-старообрядців (липовани), 8,2 % юдеїв, 0,7 % католиків тощо.

ЕкономікаРедагувати

Структура економіки повіту мала яскраво виражене переважання аграрного сектору. Загальна площа орних земель складала 287 194 га, або 68,18 % від усієї території жудця, тоді як на сінокоси та ліси припадало 921 і 34 866 га відповідно. Виноградників — 8105 га. Мешканці дунайських поселень також займалися рибальством і виробництвом ікри.

ТранспортРедагувати

Сумарна довжина шляхів повіту становила 1560,3 км. Головні напрямки:

  • Галац — Рені — Болград — Тарутине.
  • Комрат — Болград — Ізмаїл — Кілія.
  • Болград — Четатя-Албе.

Відстань дорогою Ізмаїл-Болград — 42 км; Ізмаїл-Кілія — 41 км.

Територією повіту проходила єдина залізнична лінія Галац — Басарабяска (61 км).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. (рум.) Memoria.ro, Map of Ismail County, accessed on February 20, 2012

ПосиланняРедагувати