Метання списа — легкоатлетична дисципліна, олімпійський вид спорту, змагання в метанні списа на відстань.

Легка атлетика
Метання списа
Німецький метальник списа Томас Релер у 2011 році.
Умови проведення
Місце просто неба
Рекорди (чоловіки)
світу Ян Железний
Чехія Чехія
98,48 (1996)
Європи Ян Железний
Чехія Чехія
98,48 (1996)
України Олександр П'ятниця
86,12 (2012)
Рекорди (жінки)
світу Барбора Шпотакова
Чехія Чехія
72,28 (2008)
Європи Барбора Шпотакова
Чехія Чехія
72,28 (2008)
України Ганна Гацько-Федусова
67,29 (2014)

Метання списа було одним з п'яти видів фізичних вправ (біг, стрибки, метання списа, метання диска і боротьба), які використовувались у системі фізичного виховання древніх греків. Крім того, воно входило в програму Олімпійських ігор. Спис метали як на дальність, так і в ціль. Найбільшої популярності метання списа набуло тільки наприкінці 19 століття, зокрема в Німеччині та скандинавських країнах. Найпомітніший внесок у розвиток основ раціональної техніки метання списа зробили спортсмени Швеції та Фінляндії. Шведи, очолювані першим олімпійським чемпіоном у цьому виді легкої атлетики Еріком Леммінгом (1908 p. — 54,33 м), запропонували раціональний спосіб тримання снаряда, його несення під час розбігу над плечем. На останніх кроках розбігу вони відводили снаряд назад з незначним поворотом і нахилом тулуба.

Фінська школа метання списа, провідну роль в якій відіграли чудові метальники Йоонас Мюуря і Матті Ярвінен, внесла багато нового як у техніку розбігу, так і в удосконалення переходу від розбігу до фінального зусилля. Фіни використовували інший спосіб відведення списа, який отримав назву «вільна рука». При цьому способі відведення виконувалось назад широким коловим рухом розслабленої руки. Однак найсуттєвішим у техніці було застосування перед кидком перехресного кроку, що раціонально розв'язало проблему обгону снаряда і набуття спортсменом положення «натягнутого лука». При цьому здійснювалось необхідне перед фінальним зусиллям розтягування м'язів. Застосовуючи свій стиль, фіни впродовж тривалого часу були олімпійськими чемпіонами й рекордсменами світу. Рекорд фінського списометальника Юрьйо Нікканена (1938 р. — 78,80 м) не був поліпшений до 1953 року. Представники інших країн (американці, поляки, норвежці) в основу своєї техніки поклали фінський стиль метання.

Цікавою є історія змін самого списа. Спочатку замість нього метали звичайну палицю довжиною близько двох метрів. Потім вона була замінена списом (держак з металевим наконечником) загальною довжиною 2,6 метра і масою 800 грамів. Місце, де знаходився центр ваги списа, обмотувалося шнуром товщиною до 4 мм і довжиною не більше 16 см. Після введення стандартів у розмірах і масі списа почали реєструватись рекордні для того часу спортивні результати. Дерев'яні списи удосконалювались і метали їх до середини 50-х років. Зміни торкалися різноманітних характеристик снаряда, починаючи від розмірів і маси наконечників і закінчуючи діаметром самого держака.

Новий етап у розвитку метання списа розпочався тоді, коли брати Гелд (США) винайшли новий тип списа, так званого «планерного». Завдяки зміні положення центра ваги, збільшенню діаметра держака новий спис пізніше опускався вниз, довше планерував. Використання нового списа вимагало і нової техніки. Зросла роль уміння «попадати в снаряд», знадобилося триваліше прикладання сили спортсменів до снаряда у фінальному зусиллі. Найвідомішими фірмами, які виготовляли списи, були «Гелд», «Аполло» і «Сандвік».

Застосовуючи новий планерний спис, спортсмени змогли значно підняти стелю світового рекорду. В 1964 році норвежець Тер'є Педерсен метнув спис на 91,72 м, першим у світі подолавши 90-метровий рубіж. Услід за ним результати, що перевищують 90 м, почали демонструвати спортсмени й інших країн.

Нарешті, в 1984 році спортсмен з НДР Уве Гон досяг феноменального результату — 104,80 м. Це змусило IAAF з 1 квітня 1986 р. запровадити для метання списа чоловіками новий снаряд, який не має високих планерних якостей. Центр ваги такого списа зміщено ближче до наконечника.

Жінки розпочали метати спис у 20-30-ті роки 20 століття, а на Олімпійських іграх в 1932 р. першою олімпійською чемпіонкою стала спортсменка зі США Бейб Захаріас (43,68 м). Із сезону 2000 року жінки також почали метати спис нової конструкції, подібної до тої, яку запропонували для чоловіків.

На травень 2021 року світовим рекордом серед чоловіків володіє Ян Железний (Чехія) з результатом 98,48 м (1996),[1] а серед жінок — Барбора Шпотакова (Чехія) — 72,28 м (1981).[2]

Чільна десятка метальників новим списом ред.

Чоловіки ред.

Станом на липень 2021

Місце Відстань Спортсмен Країна Дата Місце
1. 98,48 Ян Железний   Чехія 25 травня 1996 Єна
2. 97,76 Йоганнес Феттер   Німеччина 06 вересня 2020 Хожув
3. 93,90 Томас Релер   Німеччина 05 травня 2017 Доха
4. 93,09 Акі Парвіайнен   Фінляндія 26 червня 1999 Куортане
5. 92,72 Джуліус Єго   Кенія 26 серпня 2015 Пекін
6. 92,61 Сергій Макаров   Росія 30 червня 2002 Шеффілд
7. 92,60 Раймонд Гехт   Німеччина 21 липня 1995 Осло
8. 92,06 Андреас Гофманн   Німеччина 02 червня 2018 Оффенбург
9. 91,69 Костянтинос Гаціудіс   Греція 24 червня 2000 Куортане
10. 91,59 Андреас Торкільдсен   Норвегія 02 червня 2006 Осло

Жінки ред.

Станом на липень 2021

Місце Відстань Спортсменка Країна Дата Місце
1. 72,28 Барбора Шпотакова   Чехія 13 вересня 2008 Штутгарт
2. 71,70 Ослейдіс Менендес   Куба 14 серпня 2005 Гельсінкі
3. 71,40 Марія Андрейчик   Польща 09 травня 2021 Спліт
4. 70,53 Марія Абакумова   Росія 01 вересня 2013 Берлін
5. 70,20 Крістіна Оберґфелль   Німеччина 23 червня 2007 Мюнхен
6. 69,48 Тріне Гаттестад   Норвегія 28 липня 2000 Осло
7. 69,35 Сунетт Вільюн   ПАР 09 червня 2012 Нью-Йорк
8. 69,19 Крістін Гусонґ   Німеччина 30 травня 2021 Хожув
9. 68,92 Кетрін Мітчелл   Австралія 11 квітня 2018 Голд-Кост
10. 68,43 Сара Колак   Хорватія 06 липня 2017 Лозанна

Примітки ред.

  1. Найкращі результати з метання списа серед чоловіків. alltime-athletics.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 25.06.2017. 
  2. Найкращі результати з метання списа серед жінок. alltime-athletics.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 25.06.2017. 

Джерела ред.