Вікіпедія

Дністровсько-Цареградське гирло

Дністровсько-Цареградське гирло (Цареградське гирло) — вузька судоходна штучно поглиблена протока, що з'єднує Дністровський лиман і Чорне море.

Цареградське гирло
З висоти пташиного польоту
З висоти пташиного польоту
Розташування
Координати 46°4′33″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д. / 46.07583° пн. ш. 30.47111° сх. д. / 46.07583; 30.47111
Прибережні країни Україна Україна
Море Чорне море
Розміри
Середня глибина 10 м
Макс. глибина 14.5 м
Довжина 600 м[1]
Ширина 210-500 м
Річки
Вливаються річки Дністровський лиман
Інше
Міста та поселення Затока (смт)
Мапа
Мапа

Розташування

ред.

Протока, відома як Цареградське гирло, розташована в мальовничому курортному селищі Затока (Білгород-Дністровська міська рада Одеської області). Вона неначе «розриває» вузьку (завширшки від 40 до 500 м) піщану Бугазьку косу, що розділяє Дністровський лиман і Чорне море і є одним з каналів сполучення цих водойм. Лиман також з'єднується з морем через інший суднохідний канал, що розташований у напрямку Білгорода-Дністровського.[2] Раніше між лиманом і морем була ще одна протока — Очаківське гирло, що зникло у 1926 році протягом однієї штормової ночі.

Гідрографія

ред.

Середня глибина протоки сягає 10 м. Середня глибина на порозі, що відокремлює лиман від протоки становить 6 м. Дно тут різко опускається до моря. Глибока улоговина, вирита потоком з гирла, простежується на відстані до 0,5 км від нього в бік моря, після чого глибина зменшуються.[3]

Своєрідний рельєф вузької і невеликої за довжиною протоки, що виражається різким перепадом глибин у міру просування від лиману до моря, стрімкими береговими схилами, виробленими земленасосами, створює специфічну картину водообміну — зокрема в протоці майже немає поперечних течій і, як правило, лиманний або морський потік від поверхні до дна випрямлені за напрямком його осі (азимут 315—135°), незалежно від первинного напрямку течії.[4]

Походження назви

ред.

За переказами, саме з дністровського гирла починалися морські походи київських князів на Константинополь (Цареград). З тих часів і залишилася назва Цареградське гирло.[5] Звідси ж походить і назва Цареградського маяка, спорудженого в 1857 році.[6], а також назва одного з морських гідрометеорологічних постів — МГП-II «Цареградське Гирло».[7]

Маяк

ред.

У 1827 р. у районі протоки був побудований навігаційний знак (52 фута над рівнем моря), який освічував горизонт на відстані 4-5 миль. У 1877 році Дністровсько-Цареградський маяк реконструювали. Замість дерев'яної будови спорудили башту висотою 16 м з ліхтарними приміщеннями, де була встановлена лінза Френеля з гасожаровим пальником. Дальність освітлення тепер сягала 10 миль. В 1900 році з Франції було завезено металічні маяки фірми Ейфеля. Крім того, змонтували обгортуючий пристрій, завдяки чому дальність вогнів досягала вже 14 миль. У 1959—1965 році збудовано металічний маяк висотою 20 м, металічні створні знаки підхідного каналу Цареградського гирла, житловий будиночок, комора для паливно-масляних матеріалів та ін. У 1965—2003 ацетиленові ліхтарі змінили на електричні. У 1977 на башті маяка змонтували автоматичну світлооптичну апаратуру, завдяки чому дальність вогню вже сягає 22 миль. З часом збудували нову 30-метрову металічну башту — башта старого маяка використовується паралельно з новою як Передній створний знак, а нова як Задній створний знак.[6]

Маяк має статус пам'ятника інженерної думки.[8]

Підйомний міст через протоку

ред.
Докладніше: Підйомний міст у Затоці

Через протоку побудовано підйомний залізничний міст. Мостом проходить лінія Одеса-Застава I — Білгород-Дністровський — Арциз Одеської залізниці і автомобільний шлях Н33. Міст розміщений між станцією Бугаз і зупинною платформою Сонячна. Див. Графік розводу мосту [Архівовано 19 червня 2013 у Wayback Machine.]. Будування залізничного мосту в його сучасному вигляді розпочалось 25 грудня 1953, а 5 грудня 1955 він був введений в експлуатацію. Спершу ж на цьому місці діяв плавучий міст, який був збудований в 1914 році — спочатку дерев'яний, а з 1916 року — понтонний. В 1940 через Цареградське гирло почали споруджувати дерев'яний міст за проектом інженера Івана Цюрупи, але будівництву завадила війна.[6]

Галерея

ред.
  •  
    Через міст проходить автошлях P70
  •  
    Вид на гирло з електрички, що проходить по мосту
  •  
    Портовий термінал "Затока"
  •  
    На задньому плані пляжі Бугазької коси
  •  
    Міст через Цареградське гирло (вид з платформи “Сонячна”)

Примітки

ред.
  1. ↑ Н. А. Березницкая. Природные процессы в Днестровском лимане и на смежных элементах устьевой области Днестра // Вестник ОНУ, т.12, 2007, с.23 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2017. Процитовано 6 липня 2013.
  2. ↑ Топографічні карти. Дністровський лиман. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 6 липня 2013.
  3. ↑ М. Ш. Розенгурт. Исследование влияния зарегулированного стока р. Днестра на солевой режим Днестровского лимана. — К.: Наукова думка — 1971, c. 6 [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ там же, c. 33 [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Нова Атлантида. Курорт в Одеській області може піти під воду (фото). Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 6 липня 2013.
  6. ↑ а б в Історія Затоки [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Гідрометцентр Чорного і Азовського морів. Архів оригіналу за 27 липня 2016. Процитовано 6 липня 2013.
  8. ↑ Цареградський маяк [Архівовано 19 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дністровсько-Цареградське_гирло&oldid=43156146