Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Ізмаїльський державний гуманітарний університет — вищий навчальний заклад в Ізмаїлі (Одеська область, Україна) — єдиний в українському Подунав'ї державний навчальний заклад ІІІ рівня акредитації, навчально-методична і виховна робота якого спрямована на ефективне здійснення навчального процесу відповідно до положень Болонської декларації: розвиток і вдосконалення кредитно-модульної системи оцінювання знань, організація самостійної та індивідуальної роботи студентів, утілення новітніх освітніх технологій (застосування комп'ютерної техніки, локальних інформаційних мереж, Інтернету, аудіовізуальних засобів викладання, електронних навчально-методичних комплексів дисциплін і т. ін.).

Ізмаїльський державний гуманітарний університет
ІДГУ
45°21′38″ пн. ш. 28°49′09″ сх. д. / 45.36055555558377250° пн. ш. 28.819222222249777587° сх. д. / 45.36055555558377250; 28.819222222249777587Координати: 45°21′38″ пн. ш. 28°49′09″ сх. д. / 45.36055555558377250° пн. ш. 28.819222222249777587° сх. д. / 45.36055555558377250; 28.819222222249777587
Тип навчальний заклад[1]
Країна Україна Україна
Розташування вул. Рєпіна, 12, Ізмаїл (Одеська область)Ізмаїл
Засновано 1940

Університет є членом міжнародних організацій (Корпус миру, British Council, Alliancefrancaise, Міжнародна асоціація університетів єврорегіону «Нижній Дунай»).

Очолює університет доктор педагогічних наук, професор Ярослав Кічук (наказ Міністерство освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 244-К).

ІсторіяРедагувати

Після утвореня Аккерманської області у серпні 1940 року на території колишніх Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії уряд УРСР ухвалив постанову від 13 серпня про відкриття в місті Аккерман (нині — Білгород-Дністровський) учительського інституту з трьома факультетами — мови та література, фізико-математичний та історичний. Очолив навчальний заклад Андрій Снісара. На період війни інститут не працював.

Після звільнення Подунайських земель у листопаді 1944 року приймається рішення про поновлення роботи учительського інституту (ректор — Віктор Семашко). У період 1944 —1945 років навчальний заклад працює у єдиному із шпиталем приміщенні, в умовах нестачі підручників, паперу, наочних посібників та аудиторного фонду. Перший випуск відбувся у 1945 році (11 учителів).

З 1951-го року інститут переведено до обласного центру — місто Ізмаїл у зв'язку із реформуванням педагогічної освіти УСРС. З 1952 року  Ізмаїльський державний педагогічний інститут (ректор з 1951 по 1958 роки — Дмитро Лобер).

На період ліквідації Ізмаїльської області припадає реформування інституту — у 1956 році факультет мови та літератури переведено до Одеського державного університету, 1959-го — фізико-математичний — до Одеського педагогічного інституту. Протести з боку громадськості регіону призвели до того, що у липні 1956 року наказом Міністерства освіти в Ізмаїльському педагогічному інституті було відкрито факультет підготовки вчителів початкових класів (з 1958 по 1962 роки ректор Іван Саєнко).

На період стабільної розбудови інституту — 1963 рік — приходиться започаткування роботи факультету іноземних мов із двома відділеннями —англійської та французької мов (ректор — Василь Нефьодов). У 1972 році вводиться в дію студентський гуртожиток на 520 місць, 1974 — новий навчальний корпус, 1986 — другий студентський гуртожиток. В інституті відкриваються відділення російської мови та літератури, української мови та літератури, які згодом будуть об'єднані у філологічний факультет. Факультет української філології та історії створено у 1989 році. Починають функціонувати лабораторії технічних засобів навчання, лінгафонні й навчально-методичні кабінети.

На кінець 80-х — початок 90-х приходиться відкриття аспірантури з п'яти спеціальностей, започатковується «Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту» як фахове видання (головний редактор — професор О. А. Колесников), у 1995-у створюється інженерно-педагогічний факультет. Відкриваються нові факультети — довузівської підготовки та післядипломної освіти (1999) та історичний (2001), вперше здійснено набір у докторантуру зі спеціальностей «Теорія та методика професійної освіти», «Порівняльне літературознавство». В розпорядження вишу передано третій навчальний корпус (колишній Ізмаїльський технікум механізації та автоматизації засобів виробництва), з'явилися комп'ютерні класи, лабораторії, Центр інформаційно-комунікаційних технологій з локальною мережею та виходом в інтернет тощо.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 березня 2002 р. (№ 95-р) Ізмаїльський державний педагогічний інститут реорганізовано в Ізмаїльський державний гуманітарний університет. За вагомий внесок у справу підготовки висококваліфікованих кадрів для народної освіти Ізмаїльський державний гуманітарний університет нагороджено Срібною медаллю «Незалежність України» та дипломом Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна».

Сьогодення університету — підготовка фахівців нового покоління, здатних працювати в умовах інтеграції України до європейського простору й конкурувати на світовому ринку праці.[2]

ФакультетиРедагувати

Університет готує фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». На чотирьох факультетах навчається майже 2 тис. студентів за 23 спеціальностями, серед яких:

  • Українська мова і література;
  • Історія;
  • Соціальна педагогіка;
  • Дошкільна освіта;
  • Початкова освіта;
  • Образотворче мистецтво;
  • Музичне мистецтво;
  • Практична психологія;
  • Фізичне виховання;
  • Мова і література (англійська, німецька, французька, російська, румунська, болгарська);
  • Технологічна освіта;
  • Економіка і підприємництво;
  • Туризм;
  • Інформатика;
  • Переклад (англійська, німецька, французька мови) тощо.

РекториРедагувати

НауковціРедагувати

Відомі випускникиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати