Вейн Грецкі

канадський хокеїст українського походження

Вейн Дуглас Грецкі (англ. Wayne Douglas Gretzky, також — Іван Грецький[1]; нар. 26 січня 1961, Брантфорд, провінція Онтаріо, Канада) — колишній канадський хокеїст (центральний нападник) і колишній головний тренер українського походження. З 1979 до 1999 року відіграв 20 сезонів у Національній хокейній лізі (НХЛ) у складі чотирьох команд. Мав прізвисько «Величний»[2]. На підставі багатьох опитувань хокейних авторів, колишніх гравців, генеральних менеджерів та тренерів його названо найкращим хокеїстом усіх часів[3]. Рекордсмен НХЛ за кількістю закинутих шайб, зроблених результативних передач і сумарною кількістю набраних очок[en][4]. Він зробив більше результативних передач, ніж будь-який інший гравець набрав очок. Єдиний гравець НХЛ, який набирав понад 200 очок за сезон, що йому вдавалося 4 рази. 15 професійних сезонів, зокрема 13 поспіль, набирав понад 100 очок. На момент завершення кар'єри 1999 року утримував 61 рекорд НХЛ[en]: 40 рекордів регулярного сезону, 15 - плей-оф і 6 - матчів усіх зірок[5].

Вейн Грецкі
Народився 26 січня 1961(1961-01-26) (63 роки)
Брантфорд, Онтаріо,
Канада Канада
Зріст 183 см
Вага 86 кг
Позиція Центральний нападник
Кидок Лівий
Проф. клуби ВХА
«Індіанаполіс Рейсерс»
«Едмонтон Ойлерс»
НХЛ
«Едмонтон Ойлерс»
«Лос-Анджелес Кінгс»
«Нью-Йорк Рейнджерс»
Нац. збірна  Канада
Драфт НХЛ без драфта
Ігрова кар'єра 1978 — 1999
Зала слави, 1999
Сайт gretzky.com

CMNS: Вейн Грецкі у Вікісховищі

Народився та виріс у Брантфорді (Онтаріо). Відточував навички на ковзанці в дворі та регулярно грав у невеликих лігах на рівні, набагато вищому за однолітків[6]. Не мав видатних фізичних даних, зате вирізнявся інтелектом, витривалістю та вмінням читати гру. Він уміло ухилявся від силових прийомів супротивника, завжди передбачав, де опиниться шайба, і виконував правильний рух у потрібний момент. Грецкі прославився тим, що влаштував позаду воріт супротивника зону, яку прозвали «офісом Грецкі»[7].

Грецкі став найкращим бомбардиром молодіжного чемпіонату світу 1978 року. У червні 1978 року підписав контракт із клубом Всесвітньої хокейної асоціації (ВХА) «Індіанаполіс Рейсерс»[en]. Після нетривалої гри за цей клуб його обміняли в «Едмонтон Ойлерз». Після ліквідації ВХА, Ойлерз приєдналися до НХЛ. Там Грецкі встановив численні рекорди результативности, а також у складі Ойлерз чотири рази здобував Кубок Стенлі. 9 серпня 1988 року перейшов до «Лос-Анджелес Кінгз», що одразу ж покращило результати команди й зрештою привело до фіналу Кубка Стенлі 1993 року. Йому приписують популяризацію хокею в Каліфорнії[8]. Далі нетривалий час відіграв за «Сент-Луїс Блюз», а завершував кар'єру в «Нью-Йорк Рейнджерс». Володар 9-ти трофеїв Гарта найціннішому гравцеві, 10-ти трофеїв Арта Росса за найбільшу кількість очок у сезоні, двох трофеїв Конна Сміта найціннішому гравцеві плей-оф і п'яти нагород Лестера Б. Пірсона) найвидатнішому гравцеві за оцінками суддів та колег-хокеїстів. 5 разів лідирував у чемпіонаті за кількістю голів і 16 - за кількістю результативних передач. П'ять разів здобував Пам'ятний трофей Леді Бінг за спортивну поведінку та продуктивність і часто виступав проти хокейних бійок[en][9].

Після завершення кар'єри 1999 року Грецкі одразу ж ввели до Зали слави хокей, і станом на 2023 рік він останній гравець, що оминув період очікування. НХЛ вилучила з обігу[en] його номер 99 у всій лізі. Грецкі став одним із шести гравців, і єдиним з-поміж північноамериканців, яких через голосування обрали до символічної збірної XX століття[en] «Centennial All-Star Team» Міжнародної федерації хокею (IIHF)[10]. 2000 року його ввели до Зали слави IIHF[en], а 2012-го нагородили орденом хокею в Канаді[en]. На зимових Олімпійських іграх 2002 року Грецкі обіймав посаду виконавчого директора національної збірної Канади з хокею, яка здобула тоді золоті медалі. 2000 року став співвласником команди «Фінікс Койотс», а після локауту НХЛ 2004–2005 років[en] став її головним тренером. 2004 року Грецкі ввели до Зали спортивної слави Онтаріо[en][11]. Був серед 5 спортсменів, які запалили вогонь Олімпіади-2010 у Ванкувері. У вересні 2009 року, після банкрутства «Фінікс Койотс»[en], Грецкі залишив посаду головного тренера та відмовився від своєї частки власности. У жовтні 2016 року він повернувся до Ойлерз як міноритарний партнер і заступник голови їхньої материнської компанії Oilers Entertainment Group. 2021 року пішов у відставку й став аналітиком програми НХЛ на ТНТ[en] на каналі Turner Sports[en].

Дитинство

ред.

Вейн Дуглас Грецкі народився 26 січня 1961 року в Брантфорді (Онтаріо) в сім'ї Філліс Леон (Гокін) і Волтера Грецкі[6][12]. Молодята побралися 1960 року й мешкали в квартирі в Брантфорді, де Волтер працював на Bell Telephone Canada[en][13]. Через сім місяців після народження Вейна сім’я переїхала до будинку на Вараді-авеню в Брантфорді, який обрали зокрема й тому, що подвір’я було досить рівним для створення ковзанки[14]. У Вейна була сестра Кім (1963 р.н.), а також брати Кіт, Ґлен і Брент. Сім'я регулярно гостила на фермі Вейнових дідуся Тоні та бабусі Мері, і вся родина дивилася Хокейний вечір у Канаді[en]. У два роки Вейн уже намагався сувенірною ключкою забивати голи Мері[15]. Саме на фермі у 2 роки і 10 місяців Вейн вперше катався на ковзанах[15].

 
Перші ковзани Грецкі в Залі слави хокею, які він взував у три роки

На задньому дворі сімейного будинку Волтер влаштував ковзанку, яку прозвали «Колізей Воллі», і навчав там гри в хокей Вейна, Кіта, Брента, Ґлена та їхніх друзів[16]. Серед вправ було катання навколо пляшок з відбілювачем і консервних банок, а також перекидання шайб через розкидані хокейні ключки, щоб навчитися повністю підіймати шайбу в повітря[17]. Волтер радив «кататися там, куди шайба прямує, а не там, де вона є»[17]. Вейн був класичним вундеркіндом, чиї надзвичайні навички зробили його мішенню для заздрісних батьків[18].

У шість років Грецкі грав у команді 10-річних[6]. Його перший тренер Дік Мартін зауважив, що він володів шайбою краще, ніж 10-річні підлітки[19]. Зі слів Мартіна, «Вейн грав так добре, що можна було мати власного хлопчика, який був чудовим хокеїстом, і не помічати його через те, що робив Грецкі»[20]. Хокейні сорочки для 10-річних дітей були занадто великими для Грецкі, тож йому доводилося заправляти сорочку в штани праворуч. Потім він це робив упродовж усієї кар'єри в НХЛ[21].

Десятирічний Грецкі лише за один сезон у складі Брантфорд Надрофскі Стілерз закинув дивовижні 378 шайб і зробив 139 результативних передач[22]. Його гра привернула увагу ЗМІ поза межами Брантфорда, зокрема у жовтні 1971 року Джон Ябоні опублікував його короткий біографічний нарис у Toronto Telegram[en]. На Квебекському міжнародному хокейному турнірі пі-ві[en] 1974 року Грецкі в складі Брантфорда набрав 26 очок[23]. Станом на 13 років він вже забив понад 1000 голів[24].

Його гра привернула значну негативну увагу з боку батьків інших гравців, зокрема батьків його товаришів по команді, і його часто освистували[25]. Зі слів Волтера, «останньою краплею» стало освистування на «День Брантфорда» в торонтському Мейпл Ліф Гарденс у лютому 1975 року[24]. Коли Грецкі виповнилося 14 років, сім'я влаштувала йому переїзд до Торонто, почасти для розвитку кар'єри, а почасти, щоб позбавити від неприємного тиску. Грецкі довелося в суді сперечатися з Канадською аматорською хокейною асоціацією[en] за право Вейна грати в іншій зоні, що на той час було заборонено[26]. Грецкі виграли позов, і Вейн став грати на рівні Джуніор B за команду «Торонто Нешнлз»[en] в одній лізі з 20-річними гравцями. У сезоні 1975–1976 років він одержав нагороду «Новачок року» в хокейній лізі Метро Джуніор B[en], набравши 60 очок у 28-ми іграх. Наступного року, коли йому було 15–16 років, він набрав 72 очки в 32-х іграх у складі тієї ж команди, перейменованої на Сенека Нешнлз[27]. Попри статистику в нападі — 132 очки в 60 іграх у Джуніор B[27] — на драфті 16-річних 1977 року Вищої юніорської хокейної ліги Онтаріо дві команди обрали перед ним інших гравців. Ошава Дженералс[en] під 1-им номером обрали Тома Маккарті, а Ніагара-Фоллс Флаєрс[en] під 2-им - Стіва Пітерса[en][28]. Під 3-ім номером, Су-Сент-Марі Грейхаунд[en] обрали Грецкі, хоча Волтер Грецкі казав керівництву команди, що Вейн не переїде до Су-Сент-Марі, міста в Північному Онтаріо, яке накладає на свою юніорську команду важкий графік поїздок. Грецкі домовилися зі знайомою місцевою родиною, і 16-річний Вейн став грати за «Ґрейгаундс»[29]. Саме в складі «Ґрейгаундс» Грецкі вперше надягнув сорочку з номером 99. Спочатку він хотів носити номер 9 на честь свого хокейного кумира Горді Хоу, однак той уже належав товаришеві по команді Браянові Ґуалацці. За пропозицією тренера Мазза Макферсона[en] Грецкі обрав номер 99[30].

Всесвітня хокейна асоціація

ред.

Станом на 1978 рік Всесвітня хокейна асоціація, яка починаючи з 1972 року[en] конкурувала з міцно поставленою НХЛ, переживала труднощі. Колись у ній грало чотирнадцять команд, а тепер кількість франшиз скоротилася до семи. ВХА давно намагалася організувати злиття з НХЛ[en], однак група непоступливих власників команд НХЛ навідріз відмовляла в цьому. Позаяк було сумнівно, що ВХА довго протримається, то власник «Бірмінгем Буллз»[en] Джон Ф. Бассет вважав, що єдиний спосіб вплинути на цих власників — це підписати якнайбільше молодих і перспективних суперзірок. НХЛ не дозволяла підписувати контракти з гравцями віком до 20 років, а ВХА не мала таких обмежень. Бассет розглядав Грецкі як найперспективнішого молодого гравця[31]. З ним намагалися підписати контракт кілька команд ВХА, зокрема Буллз та «Індіанаполіс Рейсерс»[en].

Зрештою, саме власник Рейсерс Нелсон Скалбанія[en] 12 червня 1978 року підписав із 17-річним Грецкі семирічний контракт на персональні послуги на суму 1,75 млн доларів США[32][33]. Скалбанія вирішив підписати з Грецкі контракт на персональні послуги, а не стандартний контракт гравця, почасти тому, що тоді вже було добре відомо, що більшість власників НХЛ, якщо ще не ¾, потрібних для додавання нових франшиз НХЛ, були готові поглинути принаймні деякі команди ВХА. Хоча Скалбанія розумів, що серед цих команд навряд чи будуть Рейсерс (частково через те, що ВХА наполягала на входженні до НХЛ всіх своїх вцілілих доти канадських команд), та все ж сподівався, що Рейсерс протримаються досить довго, щоб отримати компенсацію від команд, що вціліють після розпуску ВХА, а також будь-які кошти від продажу молодої зірки[34].

Перший професійний гол Грецкі забив у своїй п'ятій грі воротареві «Едмонтон Ойлерз» Дейвові Драйдену[35], а другий гол — через чотири секунди[36]. Утім за «Індіанаполіс» він зіграв лише вісім ігор. Команда зазнавала збитків 40 тис доларів за гру. Скалбанія сказав Грецкі, що йому доведеться змінити команду, і запропонував вибір між «Едмонтон Ойлерз» та «Вінніпег Джетс». За порадою свого агента Грецкі вибрав Ойлерз, але перехід був не таким простим. 2 листопада Грецкі, воротаря Едді Міо[en] та форварда Пітера Дрісколла[en] посадили на приватний літак, не повідомляючи, куди вони летять і до якої команди приєднаються[32]. Перебуваючи в повітрі, Скалбанія запропонував зіграти в нарди з власником Вінніпега Майклом Ґобуті: якщо Ґобуті виграє, то отримає Грецкі, а якщо програє, то муситиме віддати Скалбанії частку Джетс. Ґобуті відмовився, і гравці приземлилися в Едмонтоні[37]. Міо заплатив за політ 4000 доларів[38]. Скалбанія продав Грецкі, Mio та Дрісколла власникові Ойлерз Пітерові Поклінґтону[en], колишньому бізнес-партнерові. Оголошена ціна становила 850 тис доларів, однак насправді Поклінґтон заплатив 700 тис доларів[35]. Грошей було недостатньо, щоб врятувати Рейсерс, і в грудні вони припинили існування[34].

Одним із яскравих моментів сезону Грецкі стала його участь у Матчі всіх зірок ВХА 1979 року[39]. Формат — серія з трьох ігор між командою Всіх зірок ВХА і московським «Динамо», що відбулися на арені Нортландс-колісіум в Едмонтоні[40]. Тренером Всіх зірок ВХА був Жак Демерс[en], який поставив Грецкі в одне тріо нападників з його кумиром дитинства Горді Хоу та сином Хоу, Марком[39][41]. У першій грі тріо набрало сім очок, а Всі зірки ВХА перемогли з рахунком 4–2[39]. У другій грі Грецкі та Марк Гоу забили по голу, Горді віддав результативну передачу, а Всі зірки ВХА перемогли з рахунком 4–2[39]. У завершальній грі тріо не відзначилося, однак Всі зірки ВХА перемогли з рахунком 4–3[42].

На 18-ті народини Грецкі, 26 січня 1979 року, Поклінґтон підписав з ним 10-річний контракт на персональні послуги (найдовший натоді в історії хокею) на суму 3 млн канадських доларів з можливістю продовжити ще на 10 років[43][44]. Зі своїми 110-ма очками Грецкі посів третє місце за результативністю в лізі, поступившись Роббі Фтореку[en] та Реалю Клутьє[45]. Грецкі здобув трофей Лу Каплана[en] як новачок року[35] і допоміг «Ойлерз» посісти перше місце в лізі[46].

Після підписання клубами ВХА контрактів з Грецкі та іншими молодими зірками, а також внаслідок інших факторів, власники клубів НХЛ пішли на поступки і схвалили угоду (знану як Розширення НХЛ 1979 року[en]). За її умовами, ВХА припинила роботу після сезону 1979, а Ойлерз разом з трьома іншими командами (Гартфорд Вейлерс, Квебек Нордікс та Вінніпег Джетс) увійшли до старшої ліги як франшизи розширення[en]. Цим чотирьом командам дозволили захистити двох воротарів і двох польових гравців, щоб їх не могли засягнути міцно поставлені команди НХЛ на драфті розширення 1979 року[en]. А ще НХЛ знизила мінімальний вік, гарантувавши гравцям на кшталт Грецкі, що їм не доведеться повертатися на юніорський рівень, хоча й із застереженням, що такі раніше неповнолітні гравці мають бути виставлені на драфті НХЛ 1979 року[en]. Утім, щоб уникнути будь-яких потенційних судових розглядів щодо чинности контракту на персональні послуги Грецкі, Ойлерз було дозволено залишити його у своєму складі як одного з пріоритетних виборів[47]. В обмін на згоду не виставляти Грецкі на драфт, НХЛ поставила Едмонтон у самий кінець драфтової черги.

Як і планувалося ВХА завершила плей-оф свого останнього сезону. «Ойлерз» дійшли до фіналу Avco World Trophy (єдиний для франшизи виступ в чемпіонській серії ВХА), де вони поступились «Вінніпег Джетс» у шести іграх[48][49].

Кар'єра в НХЛ

ред.

Едмонтон Ойлерз (1979–1988)

ред.

В НХЛ Грецкі почав виступати так само успішно як і у ВХА, хоча деякі критики вважали, що йому буде важко грати в більшій, сильнішій і талановитішій лізі[50].

 
Статуя поблизу Роджер Плейс в Едмонтоні: Грецкі здіймає Кубок Стенлі, який Ойлерз вигравали з ним у складі чотири рази. Скульптор - Джон Вівер[en].

У своєму першому сезоні НХЛ, 1979–1980, Грецкі одержав Пам'ятний трофей Гарта як найцінніший гравець НХЛ (перший із восьми поспіль) і поділив 1-ше місце за результативністю з Марселем Діонном - 137 очок[51][52]. Хоча Грецкі зіграв 79 ігор, а Діонн 80, саме Діонн одержав трофей Арта Росса завдяки більшій кількості голів (53 проти 51)[53]. Той сезон станом на 2023 рік залишається найрезультативнішим за кількістю очок серед новачків в історії НХЛ. Грецкі став наймолодшим гравцем, який забив 50 голів. Утім він не мав права на Пам'ятний трофей Колдера, яким нагороджують найкращого новачка НХЛ, бо вже попереднього року грав у ВХА[54]. Натомість трофей Колдера одержав захисник «Бостон Брюїнс» Рей Бурк[55].

У своєму другому сезоні Грецкі здобув трофей Арта Росса (перший із семи поспіль) із рекордними на той час 164-ма очками, побивши і рекорд Боббі Орра за кількістю результативних передач за сезон (102), і рекорд Філа Еспозіто за кількістю очок за сезон (152)[56]. Удруге поспіль він здобув трофей Гарта[51]. У першій грі Плей-оф Кубка Стенлі 1981[en] проти «Монреаль Канадієнс» Грецкі зробив п’ять результативних передач, що є рекордом плей-оф за одну гру[57].

У сезоні 1981–1982 Грецкі побив рекорд, який тримався 35 років: 50 голів у 50 іграх[en], що його встановив Моріс «Ракета» Рішар у сезоні 1944–1945 і повторив Майк Боссі в сезоні 1980–1981. Грецкі для цього знадобилося лише 39 ігор. Свій 50-й гол у сезоні (п'ятий у тій грі) він забив 30 грудня 1981 року на останніх секундах матчу проти «Філадельфії Флаєрс», в якому його команда перемогла 7–5[58]. Пізніше в тому ж сезоні, 24 лютого 1982 року, Грецкі побив рекорд Еспозіто за кількістю голів за сезон (76), додавши свої три голи до перемоги 6–3 над «Баффало Сейбрс»[59]. Сезон 1981–1982 він завершив з рекордними 92-ма голами, 120-ма результативними передачами та 212-ма очками[en] у 80-ти іграх, ставши єдиним гравцем в історії НХЛ, який здолав позначку у двісті очок[60]. Того року Грецкі став першим хокеїстом і першим канадцем, якого Ассошіейтед Прес назвала спортсменом року[en][61]. 1982 року він став Спортсменом року[en] за версією Sports Illustrated[62]. Того ж року канадська преса назвала Грецкі ньюсмейкером року[63].

У наступних сезонах Грецкі тричі побив власний рекорд за кількістю результативних передач (125 у 1982–83, 135 у 1984–1985 та 163 у 1985–1986 роках), а також ще раз побив рекорд за сумарною кількістю очок (215, у 1985–86 роках)[64][65]. На той час, коли він закінчив грати в Едмонтоні, він одноосібно утримував або поділяв 49 рекордів НХЛ[66].

«Едмонтон Ойлерз» виграли свій останній регулярний чемпіонат ВХА. Після переходу до НХЛ їм не одразу вдалося досягти такого ж успіху, але вже в четвертому сезоні вони змагалися за Кубок Стенлі[67]. «Ойлерз» були молодою, сильною командою, за яку окрім Грецкі грали й інші майбутні члени Зали слави, як-от нападники Марк Мессьє, Гленн Андерсон та Ярі Куррі; захисник Пол Коффі та воротар Грант Фюр. У 1983 - 1988 роках Грецкі капітаном[en] команди. 1983 року вони дійшли до фіналу Кубка Стенлі, однак поступилися триразовим чемпіонам Нью-Йорк Айлендерс[68]. Наступного сезону «Ойлерз» знову зустрілися з «Айлендерс» у фіналі, і цього разу виграли Кубок Стенлі, перший з п’яти впродовж семи років[69].

25 червня 1984 року Грецкі став офіцером ордена Канади за видатний внесок у хокейний спорт. Позаяк церемонії нагородження орденом завжди проводяться під час хокейного сезону, то знадобилося 13 років і 7 місяців, а також два генерал-губернатори, щоб його одержати[70]. 2009 року він дістав підвищення до ступеню компаньйона ордена Канади «за постійний внесок у світ хокею, зокрема як одного з найкращих гравців усіх часів, а також за соціальну діяльність як філантропа, волонтера та зразка для наслідування для безлічі молодих людей»[71]. Між 1981–1982 та 1986–87 роками Грецкі 5 разів очолював НХЛ за кількістю забитих голів[72]. З ним у складі «Ойлерз» ще тричі вигравали Кубок Стенлі: у 1985, 1987 та 1988 роках[73].

Після входження «Ойлерз» до НХЛ, Грецкі й далі грав за своїм контрактом на персональні послуги, укладеним з власником «Ойлерз» Пітером Поклінґтоном. До середини 1980-х ця угода стала предметом підвищеної уваги, особливо після повідомлень про те, що Поклінґтон використав контракт як заставу, щоб отримати позику на 31 млн доларів у Alberta Treasury Branches[en][74]. В НХЛ занепокоїлися, що ця фінансова установа може оголосити про свої права на Грецкі у разі банкрутства обтяженого борговими зобов'язаннями Поклінґтона. Грецкі та його радники теж були невдоволені. Тож 1987 року Грецкі та Поклінґтон узгодили заміну контракту на персональні послуги стандартним контрактом НХЛ[75].

Правило Грецкі

ред.

У червні 1985 року в рамках пакету з п’яти змін до правил, які мали бути впроваджені в сезоні 1985–1986, Рада керівників НХЛ вирішила запровадити взаємно компенсовані пенальті, за яких ніхто не вилучався з гри, якщо гравці обох команд одночасно порушили правила. Ефект запровадження взаємно компенсованих пенальті відразу ж відчувся в НХЛ, тому що на початку 1980-х років, коли Ойлерз епохи Грецкі опинялися з суперником чотири на чотири або три на три, збільшення вільного простору на майданчику дозволяло їм забити один або кілька голів[76][77]. Грецкі провів прес-конференцію наступного дня після нагородження Пам'ятним трофеєм Гарта, на якій критикував НХЛ за завдану шкоду командам і гравцям, які раніше одержували користь від взаємного вилучення. Ця зміна до правил стала відомою як «правило Грецкі»[76][78]. У сезоні 1992–1993 років це правило скасували[79].

Стратегія та вплив на гру в НХЛ

ред.

Грецкі суттєво вплинув на стиль гри «Едмонтон Ойлерз» і НХЛ загалом, сприяючи розвитку стратегії, більше орієнтованої на командну гру. Застосовуючи цей підхід, «Ойлерз» на чолі з Грецкі стали найрезультативнішою командою з в історії НХЛ[80].

«Я вважаю, що він був першим канадським нападником, який грав у справжню командну гру», — сказав хокейний автор і колишній воротар НХЛ Кен Драйден. З його слів, до приходу Грецкі, особливо серед канадських команд, гра зосереджувалася навколо гравця із шайбою — намагалися забезпечити шайбою зіркового гравця, який і робив гру[81].

Грецкі змінив це. Він знав, що він не такий великий, сильний або навіть швидкий, щоб робити те, що бажає, якщо інші зосереджуватимуться на ньому. Подібно до чарівника, йому довелося відвертати увагу деінде, на чотирьох товаришів по команді, які були на льоду разом з ним, щоб на мить відволікти увагу й непоміченим перейти на відкритий лід, де розмір і сила не мали значення. ... Грецкі змусив суперників змагатися з п’ятьма гравцями, а не одним, і зробив своїх товаришів по команді повноправними партнерами в грі. Він змусив їх кататися на його рівні, пасувати та завершувати на його рівні, інакше їм було б соромно.

Оригінальний текст (англ.)
Gretzky reversed that. He knew he wasn't big enough, strong enough, or even fast enough to do what he wanted to do if others focused on him. Like a magician, he had to direct attention elsewhere, to his four teammates on the ice with him, to create the momentary distraction in order to move unnoticed into the open ice where size and strength didn't matter. ... Gretzky made his opponents compete with five players, not one, and he made his teammates full partners to the game. He made them skate to his level and pass and finish up to his level or they would be embarrassed.

У 1982 - 1985 роках «Едмонтон Ойлерз» забивали в середньому 423 голи за сезон, тоді як жодна з попередніх команд не забивала 400, а сам Грецкі набирав у середньому 207 очок, тоді як жоден гравець раніше не набирав понад 152 за один сезон. Драйден написав у своїй книзі «Гра»[en] : «У минулому захисники та команди навчилися розробляти стратегії для зупинки суперників з шайбою. Зупинити їх без неї — це було втручання. Але тепер, якщо гравці без шайби катаються так само сильно як ті, хто з нею, але швидше, ухиляються та кидаються на відкритий лід так само рішуче, але ефективніше, то як їх зупинити?» [80].

У цьому вплив Грецкі як видатної зірки НХЛ свого часу додався до впливу совітів, які теж розробили орієнтованіший на командну гру стиль і успішно застосовували його проти найкращих команд НХЛ, починаючи з Суперсерії 1972 року. «Совіти та Грецкі змінили гру в НХЛ», — каже Драйден. «Грецкі, хлопець із Брантфорда з білоруським прізвищем, був прийнятним обличчям радянського хокею. Жоден канадський хлопчина не хотів грати як Макаров чи Ларіонов. Усі вони хотіли грати як Грецкі»[82].

Водночас Грецкі визнавав внесок в успіх «Ойлерз» їхнього тренера: «Під керівництвом Ґлена Сатера «Ойлерз» стали здатними розвивати швидкість, застосовувати хитрощі і навчатися перехідної гри під сильним європейським впливом»[83].

Далі Грецкі пояснює свій стиль гри[84]:

Люди думають, що бути хорошим гравцем означає взяти шайбу, обійти дев'яносто трьох хлопців і зробити цей неймовірно сильний кидок. Ні. Нехай шайба робить усі рухи, а ви потрапляєте у правильне місце. Мені все одно, хоч би вас звали Карл Льюїс, ви не зможете обігнати цю маленьку чорну річ. Просто передайте шайбу: віддайте, отримайте назад, знову віддайте. Це як Ларрі Берд. Найважча робота, яку він робить, - це відкриватися. Кидок у стрибку - це лише вишенька на торті. Вся гра в хокей - це відкритий лід. Саме в цьому полягає стратегія: Знаходьте відкритий лід. Тренер Чикаго Майк Кінен висловив це найкраще: "Існує місце на льоду, яке є нічиєю територією, і всі успішні бомбардири вміють його знаходити". Це шматок замерзлої нерухомості, що перебуває між захисником та нападником.
Оригінальний текст (англ.)
People think that to be a good player you have to pick the puck up, deke around ninety-three guys and take this ungodly slap shot. No. Let the puck do all the moving and you get yourself in the right place. I don't care if you're Carl Lewis, you can't outskate that little black thing. Just move the puck: give it up, get it back, give it up. It's like Larry Bird. The hardest work he does is getting open. The jumpshot is cake. That's all hockey is: open ice. That's my whole strategy: Find Open Ice. Chicago coach Mike Keenan said it best: "There's a spot on the ice that's no-man's land, and all the good goal scorers find it." It's a piece of frozen real estate that's just in between the defense and the forward.

«Обмін»

ред.

Через дві години після того, як «Ойлерз» виграли Кубок Стенлі 1988 року, Грецкі дізнався від свого батька, що «Ойлерз» планують обміняти його до іншої команди[85]. Ще кілька місяців перед тим Скалбанія повідомив про це Волтерові Грецкі, але той не казав синові, щоб його не засмучувати. Зі слів Волтера, Вейна хотіли купити Лос-Анджелес, Детройт та Ванкувер, а Поклінґтону потрібні були гроші, бо його бізнесові справи йшли погано[86]. Спочатку Грецкі не хотів залишати Едмонтон, але під час медового місяця йому подзвонив власник Лос-Анджелес Кінгс Брюс Мак-Нелл[en], який попросив дозволу зустрітися та обговорити угоду. Грецкі повідомив Макнеллу, що погодиться перейти в тому разі, якщо в Лос-Анджелесі його товаришами по команді стануть Марті Мак-Сорлі та Майк Крушельницький. І Мак-Нелл, і Поклінґтон одразу ж погодилися. Коли обидва власники остаточно узгодили подробиці обміну, залишалася одна остання умова: Грецкі мав зателефонувати Поклінґтону та попросити обмін[87]. Коли Поклінґтон розповів генеральному менеджеру Ойлерз і головному тренеру Сатеру про свої плани обміняти Грецкі в Лос-Анджелес, Сатер спробував зупинити угоду, але дізнавшись, що Грецкі брав участь у переговорах, він змінив своє ставлення, але вимагав, щоб в рамках обміну команда одержала Люка Робітайла. Кінгс відмовилися, а натомість пропонували Джиммі Карсона[88].

9 серпня 1988 року відбулася подія, що ознаменувала значні зміни в НХЛ: «Ойлерз» віддали конкурентам з «Кінгз»[en] Грецкі (разом з Мак-Сорлі та Крушельницьким), а натомість одержали Карсона, Мартіна Желіна, 15 млн доларів готівкою, а також вибір «Кінгз» у перших раундах драфтів 1989 (згодом обміняний з «Нью-Джерсі Девілс», які використали його для вибору Джейсона Міллера[en]), 1991 (використаний для вибору Мартіна Ручинського) та 1993[en] (використаний для вибору Ніка Стайдугара[en])[65]. Так званий «Обмін» (англ. The Trade)[89] засмутив канадців до такої міри, що лідер Нової демократичної партії Нелсон Ріс[en] вимагав від уряду заблокувати угоду[90], а біля Нортландс-колісіум спалили зображення Поклінґтона[18].

Коли Грецкі вперше після обміну вийшов на лід в Едмонтоні, в грі, яку транслювало національне канадське телебачення, йому чотири хвилини аплодували стоячи[91]. На трибунах був аншлаг, а кількість глядачів, 17 503, була найбільшою в історії «Ойлерз» на той час[91]. Глядачі зустріли гучними вигуками його першу зміну, перше торкання шайби, дві гольові передачі та притискання Марка Мессьє до борту[91]. Після гри Грецкі скористався нагодою підтвердити свій патріотизм: «Я досі пишаюся тим, що я канадець. Я не покинув свою країну. Я переїхав через те, що мене обміняли, і це моя робота. Але я канадець до мозку кісток. Сподіваюся, канадці це розуміють»[91]. По завершенні сезону 1988–1989 біля Нортландс-колісіум встановили бронзову статую Грецкі в натуральну величину, який тримає над головою Кубок Стенлі[92].

Лос-Анджелес Кінгз (1988–1996)

ред.
 
Пам'ятник Вейну Грецкі[en] біля Crypto.com Arena, домашньої арени Лос-Анджелес Кінгс. Грецкі грав за «Кінгз» у 1988 - 1996 роках.

Кінгс обрали Грецкі своїм віце-капітаном[en]. Він негайно вплинув на хід гри, забивши гол першим же кидком по воротах у першій грі регулярного сезону[93]. То був найкращий старт «Кінгз» за їхню історію: перемоги в перших чотирьох матчах і вихід до плей-оф. Лише вдруге за свою кар’єру в НХЛ Грецкі посів друге місце за результативністю, але трохи випередив Маріо Лем'є з «Піттсбург Пінгвінз» (який набрав 199 очок) в боротьбі за трофей Гарта найціннішому гравцеві[94].

«Кінгс» були аутсайдерами в півфіналі Дивізіону Смайт проти чинних володарів Кубка Стенлі «Едмонтон Ойлерз», однак Грецкі привів свою нову команду до перемоги над старою в семи матчах 4–3, хоча в ході серії вони поступалися 3–1. Він переживав, що глядачі в Едмонтоні його освищуть, а насправді вони з нетерпінням чекали на нього[95]. Утім далі «Кінгз» поступилися всуху «Калгарі Флеймз», які тоді здобули свій перший Кубок Стенлі[96].

1990 року Ассошіейтед Прес назвала Грецкі спортсменом десятиліття[97]. Другий рік поспіль «Кінгз» вибили чинних чемпіонів у першому раунді, перемігши «Флеймс» у шести матчах, однак знову поступилися всуху в другому раунді, цього разу колишній команді Грецкі. «Ойлерз» здобули свій п’ятий Кубок (і перший без Грецкі). В інтерв’ю після завершення чемпіонату Мессьє (який після обміну замінив Грецкі на посту капітана «Едмонтона») присвятив йому перемогу Ойлерз у Кубку Стенлі.

Перший сезон Грецкі в Лос-Анджелесі засвідчив помітне зростання відвідуваности та інтересу з боку вболівальників у місті, яке раніше не відзначалося увагою до хокею. Тепер Кінгс могли похвалитися численними аншлагами[98]. Багато хто вважає, що прихід Грецкі наніс на "мапу НХЛ" нетрадиційні ринки американського хокею: на додачу до того, що під час перебування Грецкі в Лос-Анджелесі Каліфорнія одержала ще дві франшизи НХЛ (Анагайм Дакс та Сан-Хосе Шаркс), його популярність у Південній Каліфорнії стала поштовхом для створення команд ліги в інших частинах Сонячного поясу США[99].

Через травму спини Грецкі пропустив більшу частину регулярного сезону 1992–1993 (він повернувся 6 січня 1993 року в гру, що стала його 1000-ю в НХЛ[en]). Зі своїми 65-ма очками він перервав серію з тринадцяти сезонів поспіль, у яких набирав принаймні 100 очок[100]. Проте він добре зіграв у плей-оф, особливо коли зробив хет-трик у 7-й грі фінальної серії конференції Кемпбелл проти Торонто Мейпл Ліфс[56]. Ця перемога дозволила «Кінгз» вперше в історії франшизи потрапити до фіналу Кубка Стенлі, де їм протистояли «Монреаль Канадієнс». Вигравши першу гру серії з рахунком 4–1, команда програла наступні три гри в овертаймі, а потім поступилася 4–1 у вирішальній п’ятій грі, де Грецкі не зумів здійснити жодного кидка по воротах[101].

У наступному сезоні Грецкі побив рекорд Горді Хоу, 801 гол за кар'єру, і став лідером за результативністю[56]. Однак у команди почався тривалий спад, і, попри численні зміни гравців і тренерів, наступного разу вони вийшли до плей-оф лише 1998 року[102]. Опинившись у фінансовій скруті, Мак-Нелл мусив 1994 року продати «Кінгс», а з новими власниками Грецкі не поладнав[103]. Ні за старих, ні за нових власників команда не була фінансово стабільною, аж до затримок зарплати гравцям[104]. Зрештою, на початку 1996 року Грецкі попросив про обмін[103]. Під час локауту НХЛ 1994–1995 років[en] Грецкі та деякі його друзі (як-от Марк Мессьє, Марті Мак-Сорлі, Бретт Галл та Стів Айзерман) організували Ninety Nine All Stars Tour[en] і зіграли вісім показових матчів у різних країнах[105].

Сент-Луїс Блюз (1996)

ред.

27 лютого 1996 року Грецкі перейшов до складу «Сент-Луїс Блюз» в обмін на Патріса Тардіфа[en], Романа Вопата[en], Крейга Джонсона та два вибори на драфті (Пітера Гоґана та Метта Зултека)[65]. Він і сам взяв участь в організації цього обміну після появи чуток, що він нещасливий у Лос-Анджелесі[106]. На момент обміну «Блюз» і «Нью-Йорк Рейнджерс» були лідерами, але «Блюз» відповідали його вимогам щодо зарплати[107]. Грецкі одразу ж обрали капітаном команди. Він набрав 37 очок в 31 грі регулярного сезону та плей-оф[64], а «Блюз» забракло однієї гри, щоб потрапити до фіналу конференції[108].

Однак очікувана взаємодія з вінгером Бреттом Галлом так і не налагодилася. А ще Грецкі вперше в кар'єрі зазнав публічної критики з боку головного тренера. Задовго до того, як кожен з них приєднався до Блюз, Майк Кінен відмовився пом’якшувати свій тренерський стиль, навіть коли тренував Грецкі під час гри за збірну Канади на міжнародних турнірах. Отож, професійні стосунки Грецкі з Кінаном ніколи не були особливо теплими, а публічні докори тренера фактично поклали край будь-яким сподіванням, що Грецкі не покине Сент-Луїс щойно стане вільним агентом[109]. Грецкі відмовився від трирічної угоди з «Блюз вартістю 15 млн доларів, а 21 липня як вільний агент підписав контракт з «Нью-Йорк Рейнджерс» на два роки вартістю 8 млн доларів (плюс заохочення), возз'єднавшись з давнім товаришем по «Ойлерз» Марком Мессьє (і колишнім товаришем по «Кінгс» Люком Робітайлєм)[110].

Нью-Йорк Рейнджерс (1996–1999)

ред.
 
Грецкі в складі «Нью-Йорк Рейнджерс», 1997 рік

Професійну кар'єру гравця Грецкі завершував у складі «Нью-Йорк Рейнджерс», де зіграв останні свої три сезони й допоміг команді дійти до фіналу Східної конференції 1997 року[111]. Там «Рейнджерс» зазнали поразки в п'яти іграх від «Філадельфії Флаєрс», попри те, що в тому плей-оф Грецкі очолив «Рейнджерс» за результативністю - 10 голів і 10 результативних передач[64]. Вперше за кар'єру в НХЛ Грецкі не обрали капітаном[112]. Він виконував обов'язки капітана лише впродовж короткого періоду в 1998 році, коли капітан Браєн Літч вибув з гри через травму[113]. По завершенні сезону 1996–1997 Марк Мессьє як вільний агент підписав контракт з «Ванкувер Канакс», і на цьому односезонне возз’єднання Мессьє та Грецкі завершилося[114]. Плей-оф 1997 року став останнім для Грецкі як гравця, а наступного разу «Рейнджерс» потрапили до плей-оф лише 2006 року, вже після того, як Грецкі завершив кар'єру[115]. Зі своїми 67-ма результативними передачами він поділив з Яромиром Ягром звання найкращого асистента НХЛ у сезоні 1997–1998. Вже вшістнадцяте за 19 сезонів Грецкі принаймні поділив лідерство в лізі за статистикою[116].

1997 року, перед завершенням кар'єри Грецкі, The Hockey News обрала комітет із 50-ти хокейних експертів (колишніх гравців НХЛ, колишніх та тодішніх авторів, журналістів, тренерів та хокейних керівників), які мали вибрати й ранжувати 50 найкращих гравців в історії НХЛ. На перше місце експерти поставили Грецкі[22]. Сам же він казав, що проголосував би за Боббі Орра або Горді Хоу як найкращого гравця всіх часів[117].

Сезон 1998–1999 став його останнім у статусі професійного гравця. У ньому він досяг ще однієї віхи, побивши рекорд за сумарною кількістю голів у регулярному сезоні та плей-оф, який становив 1071 гол і належав Горді Хоу. За той сезон Грецкі забив лише 9 голів і він став єдиним, у якому хокеїст набирав менш як одне очко в середньому за гру. Утім його останній гол став 1072-им за кар’єру в НХЛ/ВХА, що на один більше, ніж у Хоу[118]. Наприкінці сезону в ЗМІ з'явилися розмови, що Грецкі збирається завершити кар'єру, але він про це поки не оголошував. Його остання гра в НХЛ у Канаді відбулася 15 квітня 1999 року. Це була передостання гра «Рейнджерс» у сезоні. В ній команда зіграла внічию 2–2 з «Оттава Сенаторз»[119]. Замість звичайного оголошення трьох зірок[en] після гри всі три зірки присудили Грецкі[120]. Повернувшись до Нью-Йорка, Грецкі оголосив, що завершить кар’єру після останньої гри «Рейнджерс» у сезоні[121].

Остання гра в кар'єрі Грецкі відбулася 18 квітня 1999 року в «Медісон Сквер Гарден». У ній «Рейнджерс» поступилися «Піттсбург Пінгвінз» 2–1 у додатковий час. Хоч обидві команди були зі США, прозвучали державні гімни обох країн, а текст дещо скоригували. Замість слів «О Канада Ми стаємо на твій захист», Брайан Адамс з'імпровізував: «Ми сумуватимемо за тобою, Вейне Грецкі»[122]. А в «гімні США», який виконав Джон Аміранте, з'явилися слова «на землі Вейна Грецкі»[123]. У тій грі Грецкі набрав своє останнє очко: з його передачі Браян Літч забив єдиний гол своєї команди[122]. На момент завершення кар'єри, Грецкі був передостаннім гравцем ВХА, який все ще грав на професійному рівні. А останнім став Марк Мессьє, який відвідав гру разом з іншими представниками династії Едмонтон Ойлерз[124].

Гра за збірну Канади

ред.
Спортивні медалі
 
Сорочка збірної Канади, яку Грецкі вдягав на зимових Олімпійських іграх 1998.
Представник   Канада
Хокей із шайбою
Кубок світу
Срібло Канада 1996
Кубок Канади
Золото Канади 1991
Золото Канада 1987
Золото Канада 1984
Срібло Канада 1981
Чемпіонат світу
Бронза Фінляндія 1982
Чемпіонат світу серед молодіжних команд
Бронза Канада 1978

На міжнародному рівні Грецкі дебютував іграми в складі молодіжної збірної Канади на Молодіжному чемпіонаті світу 1978 у Монреалі (Квебек). Тренер збірної Канади Панч Маклін[en] спочатку скептично оцінював здібности 16-річного Грецкі як наймолодшого гравця на турнірі[125]. Утім, набравши 17 очок, він став лідером турніру за результативністю, потрапив до збірної всіх зірок, а також здобув звання найкращого нападника[125]. Його 17 очок залишаються найвищим показником серед 16-річних підлітків на молодіжних чемпіонатах світу[126]. Канада фінішувала з бронзовою медаллю[125][127].

У складі дорослої збірної Канади Грецкі дебютував на Кубку Канади 1981. Набравши 12 очок, він став лідером турніру за результативністю, а Канада у фіналі поступилася СРСР[125] з рахунком 8–1. Через сім місяців Грецкі в складі збірної Канади взяв участь у Чемпіонаті світу 1982 у Фінляндії. Він набрав 14 очок у 10 іграх, зокрема два голи та дві результативні передачі в останній грі, в якій Канада перемогла Швецію й здобула бронзу[125]. Першим переможним для Грецкі міжнародним турніром став Кубок Канади 1984[en], де у фіналі до двох виграних матчів Канада перемогла Швецію. Він удруге поспіль став лідером за результативністю й увійшов до збірної всіх зірок[125].

Вершиною міжнародної кар’єри Грецкі, ймовірно, став Кубок Канади 1987. Зі слів Грецкі, на ньому він грав найкращий хокей у своєму житті[128]. Граючи в одному тріо з суперзіркою «Піттсбург Пінгвінз» Маріо Лем’є, він став лідером турніру за результативністю — 21 очко в дев’яти іграх. Після поразки в першій грі фінальної серії до двох перемог проти СРСР, Грецкі допоміг Канаді зрівняти рахунок, зробивши п’ять результативних передач у другій грі, зокрема передачу на Лем’є в овертаймі[128]. У третій, вирішальній, грі Грецкі та Лем’є знову разом забили переможний гол. За нічийного рахунку 5–5 і 1:26 хвилин до кінця основного часу Лем’є одержав пас від Грецкі й забив гол, завдяки якому Канада виграла турнір. Цей епізод вважають одним із найпам'ятніших для збірної Канади[129].

Кубок Канади 1991[en] став останнім під вивіскою «Кубок Канади». Грецкі вчетверте й востаннє очолив турнір за результативністю - 12 очок у семи іграх. Однак через травму спини він не взяв участи у фінальному матчі проти збірної США[125]. Проте Канада перемогла у двох іграх з рахунком 4–1 і 4–2. Через п'ять років турнір відродили під назвою Кубок світу 1996. На ньому вперше Грецкі не став найкращим бомбардиром: сім очок у восьми іграх принесли йому четверте загальне місце[125].

Напередодні зимових Олімпійських ігор 1998 у Наґано (Японія) було оголошено, що гравцям НХЛ вперше дозволять взяти в них участь. Грецкі викликали до складу 29 листопада 1997 року[125]. Однак його не обрали капітаном, як і кількох інших канадських ветеранів на кшталт Стіва Айзермана та Рея Бурка, а натомість капітаном став Ерік Ліндрос[130]. На збірну Канади покладали великі сподівання, однак у півфіналі зазнала поразки від Чехії[131]. Після додаткового часу рахунок був 1–1. Тренер Марк Кроуфорд контраверсійно не обрав Грецкі серед п'яти гравців, які пробивали буліти, і жоден з них не забив[132][133]. У матчі за бронзу Канада програла Фінляндії з рахунком 3–2 і залишилася без медалей[134]. Ті Олімпійські ігри стали восьмою й останньою появою Грецкі на міжнародній арені. Він віддав чотири результативні передачі в шести іграх. На момент завершення міжнародної кар'єри він утримував рекорди за кількістю голів (20), кількістю результативних передач (28) і загальною кількістю очок (48) у хокеї найвищого рівня[135].

Навички та впливи

ред.

Стиль гри

ред.
 
Грецкі 1997 року

Грецкі не вражав своїми габаритами та силою — фактично, набагато нижчими за середні показники НХЛ, — утім його вважають найкмітливішим гравцем в історії гри[136]. [137][138]. Його здатність читати гру та вміння імпровізувати на ходу були поза конкуренцією. Він був здатен постійно передбачати куди полетить шайба і вчасно виконати правильний рух[29]. Його тренер за «Едмонтон Ойлерз» Глен Сатер казав: «Він був набагато розумнішим. Поки вони використовували всю свою енергію, аби забряжчали його зуби, він просто відкочувався, кружляв, аналізував речі»[139].

Його також вважали одним із найкреативніших хокеїстів. «Ніколи не знаєш, що він збирається робити», — казав член Зали слави хокею Ігор Ларіонов. «Він постійно імпровізував. Щоразу, виходячи на лід, він робив якесь спонтанне рішення. Саме тому він і був таким феноменальним гравцем»[140]. Здатність Грецкі імпровізувати потрапила в центр уваги на олімпіаді 1998 року в Японії. Тоді цьому старшому гравцеві наприкінці кар'єри не дали капітанської пов'язки, однак упродовж турніру завдяки унікальним навичкам він став лідером команди.

Канадцям було складно грати на великих майданчиках. Вони не могли впоратися з європейськими схемами, бічною грою та нескінченним, винахідливим кружлянням. … Поступово під час турніру роль Грецкі почала дедалі зростати. Здавалося, він єдиний з-поміж канадців сприймає великий майданчик як такий, що надає більше можливостей, а не тільки обов'язків … Його стали набагато частіше випускати на лід, і не лише для силової гри, а й для подвійних замін і навіть пенальті. Станом на останній раунд … саме Вейн Грецкі був лідером що на льоду, що поза ним[141]

Він пасував і кидав по воротах з неймовірною майстерністю. Захисник і член Зали слави Боббі Орр так сказав про Грецкі: «Він віддає передачі краще, ніж будь-хто на моїй пам'яті»[142]. Вже в перші два сезони в НХЛ завдяки чудовому вмінню віддавати передачі він здобув репутацію найкращого плеймейкера, тому захисники суперника робили все для того, що він не зміг віддати шайбу іншим бомбардирам. Тоді Грецкі сам почав кидати по воротах — і з неабиякою результативністю[143]. Він мав швидкий і точний кидок. В одному з життєписів сказано: «Вейн Грецкі був одним із найточніших бомбардирів в історії НХЛ»[144]. Статистика свідчить на користь цього твердження: якщо попередньому рекордсменові за результативністю Філові Еспозіто знадобилося 550 кидків, щоб забити 76 голів, то Грецкі — лише 287 кидків, тобто приблизно вдвічі менше. На те, щоб забити рекордні 92 голи за сезон, йому знадобилося лише 369 кидків[143]. Грецкі не відзначався особливою вагою, тож воротарі часто дивувалися силі його кидка. Воротарі назвали його удари «підступно швидкими». Він завжди змінював ритм кидка, тож прогнозувати і відбити його було ще складніше[145].

Канадський журналіст зі стажем Пітер Ґзовскі[en] писав, що Грецкі, здається, здатен сповільнити час[146]. «В усьому, що Грецкі робить на льоду, є якась некваплива грація. Збираючись клацнути, він майже непомітно зупиняється в найвищій точці замаху, як гольфіст із ритмічним розмахом». «Грецкі використовує цей простір, щоб зробити свої дії менш передбачуваними. Перед сіткою, дивлячись в очі воротареві … він … притримує шайбу … ще на мить, порушуючи передбачуваний ритм гри, продовжуючи момент. … Він викривляє час, і не тільки сповільнюючи його. Іноді він відпускає шайбу ще до того, як здається готовим це зробити, віддаючи пас крізь лабіринт гравців прямісінько на гачок ключки товариша по команді або знаходячи щілину в щитках воротаря і просовуючи туди шайбу … перед тим, як воротар буде готовий зреагувати»[147].

Коментатори відзначали дивовижну здатність Грецкі оцінювати позицію інших гравців на льоду — багато хто навіть підозрював, що він володіє якимось екстрасенсорним сприйняттям і грає так, ніби має «очі на потилиці»[148]. Грецкі твердив, що радше відчуває інших гравців, ніж їх бачить. «Я відчуваю, де буде товариш по команді», — казав він. «Я часто можу повернутися й віддати передачу, навіть не дивлячись»[6]. Грецкі пояснив, що насправді це не був інстинкт, а радше наслідок невпинного вивчення та практикування гри у співпраці з тренерами. У підсумку він глибоко зрозумів її мінливі схеми та динаміку. Зі слів Ґзовскі, Грецкі так добре розумів гру, що міг миттєво розпізнати та застосувати нові схеми: «Те, що ми вважаємо творчим генієм, насправді є реакцією на ситуацію, яка засіла в пам'яті так само глибоко й міцно, як власний номер телефону». Грецкі погодився з цією оцінкою: «Це стовідсоткова правда. Це все практика. Це мені дісталося від тата… Ніхто ніколи не скаже, що лікар навчився своєї професії інстинктивно; я ж бо витратив майже стільки ж часу на вивчення хокею, як студент-медик витрачає на вивчення медицини»[149].

Фізичні характеристики

ред.

Коли 1979 року Грецкі тільки починав грати в Лізі, критики вважали його «надто маленьким, жилавим і повільним, щоб скласти конкуренцію сильнішим гравцям в [НХЛ]»[150]. Його вага становила 160 pounds (73 kg), порівняно з тогочасним середнім показником НХЛ 189 pounds (86 kg)[151]. Утім того року Грецкі поділив перше місце за кількістю здобутих очок і виграв «трофей Гарта» найціннішому гравцеві[152]. У свій другий рік у лізі, важачи лише 165 фунтів, він побив попередній рекорд результативности за один сезон, набравши 164 очки[153]. Наступного року (1981—1982), важачи 170 фунтів, тобто досі «набагато менше ніж в середньому по НХЛ», він встановив рекорд усіх часів за кількістю голів за сезон — 92 шайби[154]. Більшу частину кар'єри він важив «приблизно 170 фунтів»[155]. Він неодмінно посідав останнє місце в тестах на силу серед гравців Едмонтон Ойлерз, а в жимі лежачи брав лише 140 фунтів (64 кг)[156].

Попри брак сил, Грецкі мав неабияку фізичну витривалість. Подібно до свого кумира Горді Хоу, Грецкі мав «виняткову здатність швидко відновлювати енергетичні резерви». 1980 року, коли фізіолог з фізичних вправ перевіряв здатності до відновлення всіх гравців Едмонтон Ойлерз, Грецкі набрав такий високий бал, що, зі слів тестувальника, він «подумав, що машина зламалася»[157]. Про витривалість Грецкі свідчить ще той факт, що часто він відзначався наприкінці гри. Із 92-х рекордних за один сезон голів, 22 припало на перший період, 30 — на другий і 40 — на третій[143].

Він чудово проявив себе і в інших видах спорту. У дитинстві був достойним бігуном, а в літньому розіграші Юніорської міжокружної бейсбольної ліги 1980 року відбивав у середньому[en] 0,492 за команду Brantford CKCP Braves. У підсумку «Торонто Блу-Джейс» запропонували йому контракт[157]. А ще Грецкі чудово проявив себе в бокс-лакросі[en], в який грав улітку: десятирічним забив 196 голів у своїй хокейній лізі, а потім — 158 голів у лакросі[158].

Зі слів Грецкі, у лакросі він навчився захищатися від жорстких силових прийомів[en]: «У ті часи в лакросі вас могли вдарити ззаду, а також вдарити ключкою, тож для самозахисту треба було вміти вивертатися від силових прийомів…[159]» Грецкі спритно застосував цю техніку на професійному рівні. Він уникав ударів так вправно, що навіть ходили чутки, буцім існує неписане правило не бити його[160]. Саме так Грецкі уникав значних травм, хоч не міг похвалитися габаритами і грав у НХЛ «часів грубощів і штовханини». Грецкі зазначив, що його сучасникові Майкові Боссі «доводилося зазнавав побиття, щоб забивати голи, тож через побиту спину він передчасно завершив кар'єру»[161]. Захисники вважали Грецкі найневловимішою ціллю. 93-кілограмовий член Зали слави Деніс Потвен порівняв спробу вдарити Грецкі зі спробою «обійняти туман. Ви наче його й бачите, але коли намагаєтеся схопити, то руки нічого не відчувають, хіба що холодний слід»[162].

Добре прикриття для Грецкі забезпечували кремезні поліціянти «Ойлерз» Дейв Семенко та Марті Мак-Сорлі[163][164]. [165]. Останнього разом з Грецкі обміняли 1988 року до «Лос-Анджелес Кінгз», де він ще кілька років виконував ту саму роль поліціянта[165][166]. Утім Грецкі знеохочував нечесні удари ще одним способом. «Коли хлопець на нього їхав, Вейн бувало його присоромлював», — казав колишній товариш по Ойлерз Лі Фоголін, «він набирав на йому шість чи сім очок. Я постійно це бачив»[165].

Після завершення кар'єри

ред.

Грецкі обрали почесним головою Open Ice Summit, проведеного в серпні 1999 року, де обговорювали шляхи поліпшення канадського хокею[167]. Він наголошував на потребі грати в хокей та його тренувати заради любові до цієї гри[168], і вважав, що важливіше розвивати вміння, ніж талант, і що Канада має потенціал стати світовим лідером з розвитку вмінь[167].

22 листопада 1999 року Грецкі ввели до Зали слави хокею. Він став десятим гравцем, що оминув трирічний період очікування[169]. Потім Зала слави оголосила, що він стане останнім таким гравцем[170]. 2000 року його ввели до Зали слави IIHF[en][171]. Крім того, під час Матчу всіх зірок 2000[en] НХЛ вилучила з обігу[en] сорочку Грецкі номер 99 у всій лізі. На це надихнуло рішення Major League Baseball вилучити номер 42, що належав Джекі Робінсону[172]. У жовтні 1999 року одну з найжвавіших автомагістралей Едмонтона, що проходить повз Нортландс-колісіум, яка раніше називалася Капілано-драйв, на честь Грецкі перейменували у Вейн Грецкі-драйв[en][173]. Крім того, транспортне управління Едмонтона призначило автобусний маршрут під номером 99, який у годину пік курсує по Вейн Грецкі-драйв[174].

 
Зірка Грецкі на Алеї слави Канади. Цю нагороду він здобув 2002 року.

2002 року «Кінгз» провели церемонію вилучення з обігу сорочки та встановили Пам'ятник Вейну Грецкі[en] в натуральну величину біля Стейплс-центру; церемонію мали провести раніше, але перенесли, щоб її зміг відвідати Брюс Мак-Нелл, який щойно відбув ув'язнення[175]. А ще 2002 року Грецкі одержав зірку на Алеї слави Канади в Торонто[176]. Його рідне місто Брантфорд (онтаріо) перейменувало Парк Роуд Норт на «Вейн Грецкі Парквей», а Центр відпочинку Норт Парк на Спортивний центр Вейна Грецкі. 2004 року Брантфорд помістив Грецкі на свою «Алею слави»[177]. 10 травня 2010 року Комісія зі спорту та розваг Лос-Анджелеса нагородила його відзнакою The Ambassador Award of Excellence[178]. 2017 року Грецкі назвали одним із 100 найвизначніших гравців НХЛ[en][179].

Фінікс Койотс

ред.

Майже одразу після завершення кар'єри кілька команд НХЛ звернулися до Грецкі з пропозицією стати співвласником[180]. У травні 2000 року він погодився придбати 10% акцій «Фінікс Койотс» й стати партнером основного власника Стіва Еллмана, взявши на себе роль заступника керівника, керівного партнера та керівника хокейних операцій[181]. «Койотс» перебували в процесі продажу, і Еллман переконав Грецкі долучитися до команди, щоб запобігти потенційному переїзду до Портленда (штат Орегон)[181]. Два реченці спливло перш ніж вдалося знайти додаткове фінансування та партнерів. Зрештою продаж оформлено наступного 2001 року, 15 лютого, і Еллман з Грецкі змогли взяти на себе управління. До партнерства долучився Джеррі Моєс[en], магнат вантажних перевезень і співвласник Аризона Даймондбекс[182][183]. Грецкі переконав свого давнього агента Майкла Барнетта долучитися до команди на посаді генерального менеджера[184].

2005 року з'явилися чутки, що Грецкі збирається стати головним тренером «Койотс», однак Грецкі та команда це спростували[185]. Зрештою 8 серпня 2005 року Грецкі погодився стати головним тренером[186]. На посаді тренера Грецкі дебютував 5 жовтня[187], а 8 жовтня виграв свою першу гру проти «Міннесоти Вайлд»[188]. 17 грудня взяв відпустку на невизначений термін, щоб побути біля хворої матері. Філліс Грецкі померла 19 грудня від раку легенів[189]. 28 грудня Грецкі повернувся до обов'язків головного тренера[190]. На кінець сезону 2005–2006 років результати Койотс були 38–39–5, що на 16 перемог більше, ніж у 2003–2004 роках; із них під керівництвом Грецкі - 36–36–5[191].

2006 року Моєс став мажоритарним власником команди[192]. Не було зрозуміло, що буде далі з Грецкі[193], поки 31 травня 2006 року не було оголошено, що він погодився укласти п'ятирічний контракт на посаду головного тренера[194]. У 2006–2007 роках «Койотс» виступили гірше і завершили сезон на 15-му місці у своїй конференції. Під час перебування Грецкі на посаді тренера «Койотс» жодного разу не дісталися плей-оф, а їхнім найкращим результатом у турнірній таблиці Західної конференції було 12-те місце[191].

5 травня 2009 року холдингова компанія Койотс, Dewey Ranch Hockey LLC, оголосила про банкрутство відповідно до глави 11. Виникла суперечка щодо власности, у якій взяли участь Джим Балсіллі[en] з Research in Motion (з наміром перебазувати команду до Гамільтона (Онтаріо)) та сама НХЛ. Зрештою ця суперечка закінчилася судом. Під час слухань про банкрутство Грецкі не відвідував тренувальний табір «Койотс» через невизначений контрактний статус із клубом, а обов'язки головного тренера виконував його помічник Ульф Самуельссон. Учасники торгів зазначили, що Грецкі більше не буде пов'язаний з командою після того, як вона вийде з банкрутства, і 24 вересня 2009 року Грецкі залишив посаду головного тренера та керівника хокейних операцій «Койотс». Підсумковий результат Грецкі на посаді головного тренера - 143–161–24[191].

Зимові Олімпійські ігри

ред.

Грецкі був виконавчим директором чоловічої збірної Канади з хокею на зимових Олімпійських іграх 2002 в Солт-Лейк-Сіті. 18 лютого на пресконференції він накинувся на ЗМІ, розчарований коментарями ЗМІ та вболівальників щодо не дуже вдалого старту команди 1–1–1[195]. Він вибухнув гнівом після нічиєї 3–3 проти Чехії: його тирада стосувалася уявної негативної репутації Канади серед інших збірних, а чутки про чвари в роздягальні назвав наслідком «американської пропаганди». "Вони радіють, коли у нас не все гаразд", - сказав він, маючи на увазі американських хокейних уболівальників[195]. Американські фанати в мережі почали називати Грецкі «плаксієм», захисники ж казали, що він просто бере приклад з колишнього тренера Ґлена Сатера, щоб зняти тиск зі своїх гравців. На ці коментарі Грецкі відповів, що просто хотів захистити канадських гравців, і ця тирада не була «інсценованою»[196]. Канадці здобули золоті медалі, вперше за останні 50 років[197].

Грецкі знову був виконавчим директором чоловічої збірної Канади з хокею на зимових Олімпійських іграх 2006 у Турині. Цього разу команда вибула в чвертьфіналі[198]. Його запрошували керувати збірною Канади на Чемпіонаті світу 2005, але він відмовився через хворобу матері[199].

 
Запалення олімпійського вогню на стадіоні Бі Сі Плейс під час церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор 2010.

Грецкі був представником Ванкувера коли місто подавало заявку на проведення зимових Олімпійських ігор 2010 і здобуло це право[200]. На цих іграх він обіймав посаду спеціального радника чоловічої збірної Канади[201]. Під час церемонії відкриття Ігор[en] Грецкі спільно із баскетболістом Стівом Нешем, лижницею Ненсі Ґрін[en] і ковзаняркою Катріоною Ле Мей Доан[en] запалили Олімпійський вогонь на стадіоні Бі Сі Плейс[202]. Позаяк Бі Сі Плейс - критий стадіон, а згідно з олімпійськими протоколами глядачі мають бачити запалення вогню, Грецкі вивели зі стадіону, і він запалив другий, відкритий вогонь, біля Конференц-центру Ванкувера[en]. Отож він став де-факто останнім факелоносцем[203].

Ігри ветеранів

ред.

Хоча Грецкі перед тим заявляв, що не братиме участи в жодних «показових іграх ветеранів»[204], 22 листопада 2003 року він вийшов на лід під час святкування 25-річчя Едмонтон Ойлерз в ранзі команди НХЛ. Heritage Classic, що відбулася на Стадіоні Співдружности в Едмонтоні, стала першою грою просто неба регулярного сезону НХЛ[205]. Їй передувала гра Mega Stars, у якій Грецкі та багато його товаришів по команді Едмонтон Ойлерз грали проти команди ветеранів «Монреаль Канадієнс» (за яку грали Клод Лем'є, Гі Лафлер та інші). Попри сильний мороз, зібралося 57 167 глядачів, а ще кілька мільйонів дивилися гру по телевізору[206]. Ветерани «Едмонтона» перемогли з рахунком 2–0[207], а «Монреаль» виграв гру регулярного сезону, що відбулася пізніше того ж дня, з рахунком 4–3[205].

Тринадцять років по тому, 31 грудня 2016 року, Грецкі взяв участь у Winter Classic Alumni Game між командами колишніх гравців Чикаго Блекгокс і Сент-Луїс Блюз за два дні перед Winter Classic 2017. У ній Грецкі грав за Блюз, і його команда перемогла 8–7[208].

Едмонтон Ойлерз

ред.

У жовтні 2016 року Грецкі повернувся до Ойлерз як партнер і віце-голова материнської компанії команди, Oilers Entertainment Group, щоб тісно співпрацювати з власником Дерілом Кацом і генеральним директором Oilers Entertainment Group Бобом Ніколсоном над бізнесовим аспектом роботи Ойлерз[209].

25 травня 2021 року Грецкі оголосив, що покидає свою посаду в «Ойлерз». Він заявив: «Ойлерз, їхні вболівальники та місто Едмонтон означали цілий світ для мене та моєї родини протягом понад чотирьох десятиліть — і це ніколи не закінчиться. Враховуючи пандемію та інші життєві зміни, я розумію, що не зможу знайти достатньо часу та зусиль, потрібних для підтримки цієї організації світового рівня»[210]. Згодом різні видання повідомили, що Грецкі підписав контракт із новим власником прав НХЛ США Turner Sports[en], де став аналітиком[210]. Він працює студійним аналітиком під час трансляцій НХЛ на НХЛ на ТНТ[en].

Особисте життя

ред.

Грецкі кілька разів з'являвся на телебаченні, зокрема як зірковий суддя в програмі «Танцювальна лихоманка»[en], а 1981 року разом з Віктором Ньюманом зіграв драматичну роль у телесеріалі Молоді та зухвалі[en][211]. 1984 року він побував у СРСР, де взяв участь у телепередачі, присвяченій воротареві Владиславові Третьяку[212]. 1989 року Грецкі був запрошеним ведучим американського нічного вар'єте Суботнього вечора в прямому ефірі[213]. 1991 року його вигадана версія, що бореться зі злочинністю, стала одним із головних героїв мультфільму ProStars[214]. У грудні 2016 року Грецкі зіграв камео як зимовий персонаж у різдвяному епізоді «Сімпсонів»[215].

Грецкі має подвійне громадянство Канади та США, ставши натуралізованим громадянином останніх[216][217].

Сім'я

ред.
 
Джанет і Вейн Грецкі в грудні 2013 року

Працюючи суддею на «Танцювальній лихоманці», Грецкі познайомився з акторкою Джанет Джонс[en][218]. Зі слів Грецкі, Джонс не пам'ятає своєї участи в тому шоу[218]. Після цього вони регулярно зустрічалися, однак парою стали лише 1987 року, коли перетнулися на грі «Лос-Анджелес Лейкерс»[219]. У січні 1988 року Грецкі зробив пропозицію[220], а 16 липня 1988 року відбулася розкішна церемонія одруження, яку канадська преса охрестила «Королівським весіллям»[221]. Трансляція з едмонтонської Базиліки Святого Йосипа[en] велася на всю Канаду, а співробітники пожежної служби виконували роль почесної варти. За повідомленнями, подія обійшлася Грецкі в понад 1 млн доларів США[222].

У подружжя є п'ятеро дітей: Пауліна, Тай, Тревор, Трістан і Емма. 18 серпня 2013 року Пауліна та гольфіст Дастін Джонсон[en] оголосили про заручини[223]. Тай грав у хокей у Шаттак Сент-Марі[en][224], однак покинув спорт і вступив до Університету штату Аризона[225]. Тревор — колишній бейсболіст, що грав у нижчій лізі[226].

Його батько Волтер помер 2021 року у віці 82 роки[227].

Комерційна діяльність

ред.

Ще до того, як стати партнером у Фінікс Койотс, Грецкі володів однією командою й був співвласником іншої. 1985 року він купив Галл Олімпік[en], що грала в Головній юніорській хокейній лізі Квебеку, за 175 тис. канадських доларів[228]. Коли він був власником команди, її кольори змінили на срібний і чорний, що було передвісником зміни кольорів, коли він грав за "Лос-Анджелес Кінгз". У перший сезон, коли Грецкі грав у Лос-Анджелесі, «Кінгз» провели тренувальний табір на арені «Олімпіка»[229]. 1992 року Грецкі продав команду за 550 000 канадських доларів[230].

 
Wayne Gretzky's, центр Торонто, світлина 2014 року

1991 року Мак-Нелл придбав Торонто Аргонавтс, що грала в Канадській футбольній лізі (CFL), а Грецкі та Джон Кенді стали міноритарними власниками[231]. У перший рік цього партнерства клуб здобув Кубок Ґрея, однак у два наступні сезони мав труднощі, і перед початком сезону 1994 партнери продали команду[231][232]. Лише ім'я Мак-Нелла як власника команди було вигравіювано на кубку Грея, але в листопаді 2007 року CFL виправила цей недогляд і додала імена Грецкі та Кенді[233]. 1992 року Грецкі та Мак-Нелл спільним коштом за 451 тис. доларів США придбали рідкісну цигаркову картку T206[en] з зображенням Гонуса Ваґнера[en], а згодом її продали. Востаннє її продано за 2,8 мільйона доларів США[234]. А ще партнери володіли чистокровними верховими конями, один із яких, Сомарез[en], виграв у Франції Приз Тріумфальної арки[en] 1990 року[235]. Грецкі був членом правління та виконавчим директором Hespeler Hockey Company[236].

Привабливість Грецкі як рекламного обличчя набагато перевершувала інших хокеїстів його епохи. Станом на 1995 рік він входив до п’ятірки найвисокооплачуваніших рекламних облич серед спортсменів у Північній Америці, уклавши угоди, зокрема, з The Coca-Cola Company, Domino's Pizza, Sharp Corporation та Upper Deck Company[en][237]. За оцінками Форбс, у 1990-1998 роках Грецкі заробив 93,8 млн доларів США[238]. Він рекламував та випускав широкий спектр товарів, від наволочок до страхування[239][240]. Грецкі є партнером First Team Sports, виробника спортивного обладнання, і Worldwide Roller Hockey, Inc., оператора ковзанок для хокею на роликах[241][242]. Бренд відеоігор EA Sports помістив Грецкі на обкладинку NHL Slapshot[en] 2010 року[243], а ще перед тим він був рекламним обличчям ігор Gretzky NHL 2005 та Gretzky NHL 2006 фірми 989 Sports[en][244][245].

2017 року в спільній власности з Andrew Peller Ltd. Грецкі відкрив виноробню[en] і ґуральню під назвою Wayne Gretzky Estates у Ніагара-он-да-Лейк (Онтаріо), що випускає продукцією під торговою маркою № 99[246][247]. У 1993-2020 роках Грецкі та його бізнес-партнер керували рестораном Wayne Gretzky's, розташованим поблизу Роджерс-Центру в центрі Торонто[248][249][250][251]. Грецкі має й інші ресторани: No. 99 Gretzky's Wine & Whiskey, відкритий 2016 року в Едмонтонському міжнародному аеропорту,[252], та Studio 99, відкритий 2018 року в Роджер Плейс в Едмонтоні[253][254].

Книги

ред.

Грецкі написав кілька книг, зокрема, Грецкі: Автобіографія (1990) в співавторстві з Ріком Райлі[en][255] та 99: Моє життя в світлинах (1999) спільно з Джоном Девідсоном і Деном Даймондом[256]. 2016 року вийшов його останній станом на 2023 рік твір 99: Stories of the Game, написаний у співавторстві з Кірсті Мак-Леллан Дей[en], - поглиблений погляд на історію хокею[257]. Вона стала найпродаванішою канадською книгою 2016 року[258].

Політична діяльність

ред.
 
Грецкі та президент США Рональд Рейган, 1982 рік

2003 року, хоч і не критикуючи Канаду за відмову від участи у вторгненні до Іраку, Грецкі похвалив президента США Джорджа Буша та його спосіб розв'язання цього конфлікту: «Президент Сполучених Штатів - визначний лідер. Гадаю, що він чудова людина, і якщо він вважає, що чинить правильно, то я підтримую його на 100 відсотків»[259].

Під час парламентських виборів у Канаді 2015 року[en] Грецкі підтримав Консервативну партію та прем’єр-міністра Стівена Гарпера, і на агітаційному мітингу вихваляв Гарпера як «чудового для країни»[260]. За це агітування він зазнав певної критики, адже не був резидентом[261][262][263][264][265]. 2014 року Грецкі похвалив Гарпера на гала-заході «об'єднані за Україну» в Торонто, назвавши його «одним із найкращих прем’єр-міністрів усіх часів»[260]. Раніше в 2015 році Грецкі підтримав Патріка Брауна[en], коли той успішно балотувався на посаду керівника[en] Прогресивно-консервативної партії Онтаріо[260].

Вейн Грецкі та Україна

ред.

Рід Грецьких походить із Берестейщини (село Огдемер[266]), звідки емігрував його дід — по батькові Терентій Лаврентійович Грецький. Бабуся Івана Марія — українка, і походить із Підгайців (нині Тернопільської області); з дідом вони між собою розмовляли українською. Його батьки — Волтер і Філіс Грецькі; своєю рідною мовою батько вважав українську[267].

Грецький не наголошував на своєму українському корінні, однак в інтерв'ю авторам документального фільму «ЮКІ» констатував цей факт. На великому фандрейзинговому обіді в Торонто на підтримку канадської медичної місії допомоги постраждалим на Майдані та в АТО 11 вересня 2014 Іван разом із дружиною Дженет були представлені прем'єр-міністру Канади Стівену Гарперу як почесні гості цієї імпрези[268].

На хвилі засудження російської збройної агресії проти України закликав відсторонити росіян від участі у планованих змаганнях з хокею[267].

Спадщина

ред.
 
Присвячена Грецкі виставка в Залі слави хокею

Серед кар'єрних досягнень Грецкі — 9 трофеїв Гарта найціннішому гравцеві НХЛ[269]. Від 1981 до 1994 року 10 разів здобував трофей Арта Росса за найбільшу кількість очок у сезоні[270]. У 1985 і 1988 роках здобував Трофей Конна Смайта як найкращий гравець плей-оф Кубка Стенлі[271]. Крім того, п'ять разів здобував нагороду Лестера Б. Пірсона) найвидатнішому гравцеві за оцінками суддів та колег-хокеїстів[272]. На проміжку між 1980 і 1999 рокам п'ять разів здобував Пам'ятний трофей Леді Бінг за спортивну поведінку та продуктивність[273]. 1999 року Грецкі ввели до Зали слави хокею, а 2000-го — до Зали слави IIHF[en]. 2012-го року, під час першої такої церемонії, його нагородили орденом хокею в Канаді[en][274].

Зала слави хокею США[en] вручає Міжнародну нагороду Вейна Грецкі людям, які зробили значний внесок у зростання і розвиток хокею в США[275][276]. Нагороду Вейна Грецкі 99[en] щорічно присуджують найціннішому гравцеві плей-оф хокейної ліги Онтаріо[277]. Трофей Вейна Грецкі[en] щорічно вручають переможцю плей-оф Західної конференції OHL[278]. Едмонтонська асоціація малого хокею також має нагороду імені Грецкі[279].

У травні 2021 року одну з його хокейних карток О-Пі-Чі[en] 1979 року продали за 3,75 млн доларів[280].

Статистика

ред.

НХЛ

ред.
Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ +/– БГ МГ ПГ І Г П О ШХ
1975–76 «Торонто Нейшналс» MetJHL 28 27 33 60 7
1976–77 «Сенека Нейшналс» MetJHL 32 36 36 72 35 23 40 35 75
1976–77 «Пітерборо Пітс» OMJHL 3 0 3 3 0
1977–78 «Су-Сент-Марі Грейгаундс» OMJHL 64 70 112 182 14 13 6 20 26 0
1978–79 «Індіанаполіс Рейсерс» ВХА 8 3 3 6 0 −3 0
1978–79 «Едмонтон Ойлерс» ВХА 72 43 61 104 19 +23 9 13 10 10 20 2
1979–80 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 79 51 86 137 21 +15 13 1 6 3 2 1 3 0
1980–81 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 80 55 109 164 28 +41 15 4 3 9 7 14 21 4
1981–82 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 80 92 120 212 26 +81 18 6 12 5 5 7 12 8
1982–83 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 80 71 125 196 59 +60 18 6 9 16 12 26 38 4
1983–84 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 74 87 118 205 39 +76 20 12 11 19 13 22 35 12
1984–85 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 80 73 135 208 52 +100 8 11 7 18 17 30 47 4
1985–86 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 80 52 163 215 46 +71 11 3 6 10 8 11 19 2
1986–87 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 79 62 121 183 28 +70 13 7 4 21 5 29 34 6
1987–88 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 64 40 109 149 24 +39 9 5 3 19 12 31 43 16
1988–89 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 78 54 114 168 26 +15 11 5 5 11 5 17 22 0
1989–90 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 73 40 102 142 42 +8 10 4 4 7 3 7 10 0
1990–91 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 78 41 122 163 16 +30 8 0 5 12 4 11 15 2
1991–92 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 74 31 90 121 34 −12 12 2 2 6 2 5 7 2
1992–93 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 45 16 49 65 6 +6 0 2 1 24 15 25 40 4
1993–94 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 81 38 92 130 20 −25 14 4 0
1994–95 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 48 11 37 48 6 −20 3 0 1
1995–96 «Лос-Анджелес Кінгс» НХЛ 62 15 66 81 32 −7 5 0 2
1995–96 «Сент-Луїс Блюз» НХЛ 18 8 13 21 2 −6 1 1 1 13 2 14 16 0
1996–97 «Нью-Йорк Рейнджерс» НХЛ 82 25 72 97 28 +12 6 0 2 15 10 10 20 2
1997–98 «Нью-Йорк Рейнджерс» НХЛ 82 23 67 90 28 −11 6 0 4
1998–99 «Нью-Йорк Рейнджерс» НХЛ 70 9 53 62 14 −23 3 0 3
Разом у ВХА (2 сезони) 80 46 64 110 19 +20 9 13 10 10 20 2
Разом у НХЛ (20 сезонів) 1 487 894 1 963 2 857 577 +520 204 73 91 208 122 260 382 66

Міжнародні змагання

ред.
Рік Збірна Змагання І Г П О PIM
1978 Канада ЧСМ 6 8 9 17 2
1981 Канада КК 7 5 7 12 2
1982 Канада ЧС 10 6 8 14 0
1984 Канада КК 8 5 7 12 2
1987 Канада КК 9 3 18 21 2
1991 Канада КК 7 4 8 12 2
1996 Канада КС 8 3 4 7 2
1998 Канада ОІ 6 0 4 4 2
Загалом в юніорах 6 8 9 17 2
Загалом на дорослому рівні 55 26 56 82 12

Тренерська статистика

ред.
Команда Сезон Регулярний сезон Плей-оф
І В П ПОТ О Результат Результат
ФІН 2005–06 82 38 39 5 81 5-е у ТД не вийшли
ФІН 2006–07 82 31 46 5 67 5-е у ТД не вийшли
ФІН 2007–08 82 38 37 7 83 4-е у ТД не вийшли
ФІН 2008–09 82 36 39 7 79 4-е у ТД не вийшли
Усього 328 143 161 24

Примітки

ред.
  1. Ірина Козюпа (4 грудня 2020). «Вейн Грецкі підтвердив своє українське походження». У прокат вийшов фільм «ЮКІ». https://ua.tribuna.com. Трибуна. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  2. Wayne Gretzky finally explains meaning behind 'The Great One' nickname. Yahoo! Sports. 21 травня 2014. Архів оригіналу за 15 жовтня 2023. Процитовано 1 березня 2016.
  3. Kay, Jason; Ken Campbell; Adam Proteau (2007). The Hockey News – The Top 60 Since 1967. Montreal: Transcontinental Books. с. 15. ISBN 978-0-9738355-4-0.
  4. Stubbs, Dave (1 січня 2017). Wayne Gretzky: 100 Greatest NHL Players. National Hockey League. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 27 березня 2018.
  5. For his titles, see University of Alberta: Honorary Degree Recipients (2000–2007). Ualbertacentennial.ca. 2000. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 липня 2010.
  6. а б в г Schwartz, Larry. 'Great' and 'Gretzky' belong together. ESPN. Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 4 жовтня 2006.
  7. Sullivan, Tim. Gretzky's office. St. Petersburg Times. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 23 квітня 2008.
  8. Allen, Kevin (10 серпня 2008). Gretzky trade remembered for 'seismic impact'. USA Today. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 21 лютого 2011.
  9. Duhatschek, Eric (2 вересня 2011). Getting rid of hockey's goons. The Globe and Mail. Canada. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015. Once upon a time, Wayne Gretzky opposed fighting in hockey as passionately as Sinden, suggesting soon after he arrived in Los Angeles that hockey would never be a mainstream sport as long as fighting was condoned the way it was. Ultimately, as Gretzky's voice was ignored for years and years, he stopped contributing to the conversation. People can only be shouted down for so long before they figure it's somebody else's turn to carry the torch.
  10. IIHF Centennial All-Star Team. iihf.com. International Ice Hockey Federation. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  11. Wayne Gretzky. oshof.ca. Ontario Sports Hall of Fame. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 25 вересня 2014.
  12. Phyllis Gretzky dies at age 64. Canadian Broadcasting Corporation. 20 грудня 2005. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 29 січня 2015.
  13. Redmond, 1993, с. 11.
  14. Gretzky, 2001, с. 33.
  15. а б Redmond, 1993, с. 12.
  16. MacGregor, 1999, с. 19—20.
  17. а б MacGregor, 1999, с. 19.
  18. а б Top Ten Greatest Canadians – Wayne Gretzky. Canadian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 18 листопада 2006. Процитовано 19 лютого 2007.
  19. Gretzky та Reilly, 1990, с. 15.
  20. Gretzky та Reilly, 1990, с. 17.
  21. Gretzky та Reilly, 1990, с. 18—19.
  22. а б Falla, Jack (2000). Wayne Gretzky: Greatness Ascendant. У Dan Diamond (ред.). Total Hockey: The Official Encyclopedia of the National Hockey League. Total Sports. ISBN 978-1-892129-85-7. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 9 вересня 2010.
  23. Dubé, Kevin (11 лютого 2017). Tournoi pee-wee de Québec: plusieurs légendes ont joué à Québec. Le Journal de Montréal (фр.). Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 29 грудня 2018.
  24. а б Redmond, 1993, с. 16.
  25. Redmond, 1993, с. 15.
  26. Redmond, 1993, с. 16—18.
  27. а б Wayne Gretzky Career Statistics. legendsofhockey.net. Зала слави хокею. Архів оригіналу за 28 листопада 2011. Процитовано 9 вересня 2010.
  28. Soo remembers Gretz. Medicine Hat News. The Canadian Press. 17 квітня 1999. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 1 листопада 2018.
  29. а б Orr, Frank (17 січня 1978). Gretzky, only 16, carries a 'Gold-Orr' label. The Sporting News. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 1 жовтня 2018.
  30. Why Gretzky Wore No. 99. Associated Press. 16 квітня 1999. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 6 грудня 2020.
  31. Willes, 2004, с. 221.
  32. а б Nation Profile: Wayne Gretzky. OilersNation.com. 2 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 6 травня 2013.
  33. Zeisberger, Mike (22 листопада 1999). Destined for Greatness. Toronto Sun. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 21 квітня 2008.
  34. а б Hunter, 1997, с. 192.
  35. а б в Willes, 2004, с. 219.
  36. Davis, 1999, с. 51.
  37. Gretzky та Reilly, 1990, с. 34—35.
  38. Gretzky та Reilly, 1990, с. 35.
  39. а б в г Willes, 2004, с. 234.
  40. Ireland, 2017, chpt. 46.
  41. Dodds, Tracy (4 жовтня 1989). Mutual Admiration: Howe Backs Gretzky's Attack on His Scoring Record. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 13 жовтня 2019.
  42. Surgent, 2004, с. 289.
  43. Ali Center fitting tribute to Greatest. The San Diego Union-Tribune. 21 листопада 2005. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 3 грудня 2018.
  44. Blevins, 2012, с. 383.
  45. Willes, 2004, с. 239.
  46. 1978–79 World Hockey Association (WHA). The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 19 квітня 2008. Процитовано 10 серпня 2017.
  47. Jacobs, Jeff (27 червня 1994). Forget Rest: 1979 Draft Best Of All. Hartford Courant. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
  48. 1978–79 WHA Playoff Results. The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 18 березня 2008. Процитовано 21 квітня 2008.
  49. Davis, Reyn (28 травня 1979). A Nowhere Ride. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 21 квітня 2008.
  50. Shouler, Kenneth (1997). Lord of the Rink. Cigar Aficionado. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 15 квітня 2008.
  51. а б Hart Memorial Trophy Winners. legendsofhockey.net. Зала слави хокею. Архів оригіналу за 17 червня 2011. Процитовано 10 квітня 2008.
  52. Matheson, Jim (1 листопада 1980). Gretzky is a bargain. The Sporting News.
  53. 1979–80 Art Ross Trophy Winner. legendsofhockey.net. Hockey Hall of Fame. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 9 вересня 2010.
  54. Gretzky wins Two NHL honours in first year. The Globe and Mail. Canada. 6 червня 1980. с. 35.
  55. 1979–80 Calder Memorial Trophy Winner. legendsofhockey.net. Hockey Hall of Fame. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 14 квітня 2008.
  56. а б в 99 Reasons Why Wayne Gretzky is 'The Great One'. National Hockey League. 2 жовтня 2004. Архів оригіналу за 8 січня 2010. Процитовано 28 листопада 2008.
  57. Jenish, 2009, с. 243.
  58. 50 goals in 39 games Gretzky does it. The Globe and Mail. Canada. 31 грудня 1981. с. S1.
  59. Clarity, James F. (25 лютого 1982). Gretzky, scoring three goals, sets season record at 79. The New York Times. Процитовано 14 квітня 2008.
  60. Wayne's Top 10. Calgary Herald. 17 квітня 1999. с. C5.
  61. Gretzky wins Ontario honour. The Globe and Mail. Canada. 26 січня 1983. с. S5.
  62. Wayne Gretzky, Sportsman of the Year. Sports Illustrated. 27 грудня 1982. с. (cover). Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 11 квітня 2008.
  63. A look at Canadian Press Newsmakers of the Year. National Post. The Canadian Press. 19 грудня 2017. Процитовано 24 січня 2019.
  64. а б в Wayne Gretzky: Stats. National Hockey League. Архів оригіналу за 24 вересня 2010. Процитовано 9 вересня 2010.
  65. а б в Wayne Gretzky: Notes. National Hockey League. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 9 вересня 2010.
  66. Howard-Cooper, Scott (10 серпня 1988). Kings Pay King's Ransom for Hockey Great Gretzky. Los Angeles Times. Процитовано 31 січня 2019.
  67. Edmonton Oilers (NHL). The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 16 травня 2008. Процитовано 23 квітня 2008.
  68. 1982–83 NHL Playoff Results. The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 14 січня 2009. Процитовано 13 квітня 2008.
  69. 1983–84 NHL Playoff Results. The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 13 квітня 2008.
  70. Order of Canada: Wayne Gretzky, O.C. Генерал-губернатор Канади. 27 вересня 2005. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 14 квітня 2008.
  71. Governor General announces 60 new appointments to the Order of Canada. Governor General of Canada. 1 липня 2009. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 грудня 2011.
  72. NHL & WHA Yearly Leaders and Records for Goals. Hockey-Reference. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  73. Stanley Cup Champions and Finalists. National Hockey League. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 19 травня 2015.
  74. Myslenski, Skip; Kay, Linda (29 січня 1985). Can't get next to you, babe: Tony La Russa was part of the... Chicago Tribune. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 25 лютого 2014.
  75. Strachan, Al (26 листопада 1987). Gretzky Escapes Legal Mess. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 25 лютого 2014.
  76. а б Wyshynski, Greg (19 серпня 2010). The 10 best player-inspired NHL rules changes. Yahoo! Sports. Архів оригіналу за 31 січня 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  77. Revolutionary Moments in Sports: The Gretzky Rule. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 22 травня 2014.
  78. Gretzky criticizes change in rules. Pittsburgh Post Gazette. 13 червня 1985. с. 27.
  79. Duplacey, 2000, с. 58.
  80. а б Dryden, 2013, с. 291.
  81. Dryden, Ken (1998). James Beckett (ред.). Wayne Gretzky: The Making of the Great One. Dallas: Beckett Pubns. с. 98. ISBN 978-1887432474.
  82. Dryden, 2013, с. 290—291.
  83. Gretzky, 1998, с. 6.
  84. Gretzky та Reilly, 1990, с. 92.
  85. Gretzky та Reilly, 1990, с. 177—179.
  86. Gretzky та Reilly, 1990, с. 182—183.
  87. Gretzky та Reilly, 1990, с. 183.
  88. Matheson, Jim (18 січня 2011). Ask Matty. Edmonton Journal. Архів оригіналу за 23 серпня 2012. Процитовано 23 вересня 2017.
  89. The Trade. Sportsnet. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
  90. 20 Years Ago: Gretzky Deal Shocked the Hockey World. The Sports Network. 9 серпня 2008. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 10 лютого 2011.
  91. а б в г Redmond, 1993, с. 66.
  92. Redmond, 1993, с. 67.
  93. Gretzky та Reilly, 1990, с. 202.
  94. 1988–89 Hart Memorial trophy Winner. legendsofhockey.net. Hockey Hall of Fame. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 15 квітня 2008.
  95. Murphy, Austin (24 квітня 1989). Dynasty Undone. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 15 квітня 2008.
  96. Proteau, Adam (16 серпня 2014). The Oral History of the 1989 Stanley Cup Champion Calgary Flames: Part One. The Hockey News. Архів оригіналу за 4 жовтня 2023. Процитовано 10 вересня 2023.
  97. Verdi, Bob (22 січня 1990). Hockey's Babe Ruth is Athlete of the Century. The Sporting News. с. 4.
  98. Fichtenbaum, Paul (9 жовтня 1989). New King Boffo at Box Office. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 26 лютого 2015. Процитовано 15 квітня 2008.
  99. Roderick, Kevin (December 2001). The Big Chill. Los Angeles Magazine. Архів оригіналу за 7 січня 2006. Процитовано 7 лютого 2006.
  100. Kreiser, John (9 серпня 2013). 25-for-25: Gretzky records that will live on. National Hockey League. Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
  101. 1992–93 NHL Playoff Results. The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 8 серпня 2007. Процитовано 10 серпня 2017.
  102. The History of the Los Angeles Kings. Лос-Анджелес Кінгс. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 15 квітня 2012.
  103. а б Hessler, Warner (16 березня 1996). Gretzky Helped Put Hockey On Map In U.S. Daily Press. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  104. Duhatschek, Eric (13 січня 1996). Gretzky leaving L.A.? It doesn't add up. Calgary Herald. с. C3.
  105. 99 at 50: All-time Top 10 – #4. International Ice Hockey Federation. 23 січня 2011. Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 10 травня 2015.
  106. After 99 trial balloons, Gretzky traded; Wayne gets his wish—if Blues are indeed contenders. Ottawa Citizen. 28 лютого 1996. с. B1.
  107. Hickey, Pat (28 лютого 1996). Gretzky's image suffers; Everyone's a big loser in this deal. The Gazette. с. E1.
  108. 1995–96 NHL Playoff Results. The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 7 серпня 2007. Процитовано 10 серпня 2017.
  109. Casey, Tom (29 червня 1996). Gretzky gets top billing on big-name free-agent list: Senators continue talks with goalie Damian Rhodes. Ottawa Citizen. с. G3.
  110. Duffy, Andrew (22 липня 1996). Great One bound for Broadway: Gretzky signs deal with N.Y. Rangers. The Record. с. D1.
  111. Lapointe, Joe (26 травня 1997). Rangers' Surprising Run Comes to a Finish. The New York Times. Процитовано 16 квітня 2008.
  112. Lapointe, Joe (5 жовтня 1996). No C and No A for Gretzky. Just a Regular Blue Jersey. The New York Times. Процитовано 16 квітня 2008.
  113. Lapointe, Joe (8 квітня 1998). Hockey; Rangers Waste Gretzky's Gifts Again. The New York Times. Процитовано 16 квітня 2008.
  114. Diamos, Jason (31 липня 1997). In Signing Messier, Canucks' Persistence Paid Off. The New York Times. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 16 квітня 2008.
  115. New York Rangers (NHL). The Internet Hockey Database. Архів оригіналу за 20 лютого 2008. Процитовано 10 серпня 2017.
  116. NHL & WHA Yearly Leaders and Records for Assists. Hockey-Reference. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  117. Cole, Cam (20 березня 2013). Cole: Bobby Orr was The One, not The Great One. Vancouver Sun. Процитовано 16 лютого 2023.
  118. Gretzky та Davidson, 1999, с. 216.
  119. Atkins, Harry (16 квітня 1999). Gretzky good as gone. Ludington Daily News. Associated Press. Архів оригіналу за 10 червня 2023. Процитовано 9 вересня 2010.
  120. Gretzky та Davidson, 1999, с. 218.
  121. Gretzky та Davidson, 1999, с. 220.
  122. а б Brady, Erik (19 квітня 1999). He loved 'every part of the game'. USA Today. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 6 жовтня 2017.
  123. Gretzky Gets Assist in Finale. National Hockey League. 18 квітня 1999. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 9 вересня 2010.
  124. Cole, 2004, с. 133.
  125. а б в г д е ж и к Gretzky's International Career. National Hockey League. 2 жовтня 2003. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 24 лютого 2010.
  126. List of 16-year old World Junior Championship players. QuantHockey. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 21 грудня 2013.
  127. Wharnsby, Tim. Wayne Gretzky never thought he would make this team. Canadian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 13 вересня 2016.
  128. а б Willes, 2007, с. 1.
  129. Willes, 2007, с. 149.
  130. Lapointe, Joe (1 лютого 1998). Nagano '98; Wearing C, for Canada. The New York Times. Процитовано 17 квітня 2008.
  131. Alexander, Rachel (21 лютого 1998). Hasek Stares Down Canada in Shootout, 2–1. The Washington Post. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2008.
  132. Molinaro, John (26 квітня 2006). Crawford leaves an uneven legacy. Canadian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 15 лютого 2008. Процитовано 17 квітня 2008.
  133. Beacon, Bill (8 листопада 2000). Nagano still nags at Gretzky. Canadian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  134. Nadel, Mike (21 лютого 1998). Finland Stuns Canada, 3–2, to Win Bronze Medal. The Washington Post. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2008.
  135. Player Records: Canada. EVCCO Top Level Hockey. 21 березня 2010. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 2 серпня 2019.
  136. Schlenker, Phil (25 квітня 2013). Could anyone hit Wayne Gretzky?. The Cambridge Citizen. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2017. Here is what Esposito himself said about hitting Gretzky in his book on pages 15–16: 'Gretzky saw the ice better than any human being I ever saw play hockey. Until someone comes along he was absolutely the smartest hockey player ever. People ask me 'Why couldn't anyone hit him?' You can't hit what you can't catch – not that he was fast, but he was so smart. Even when he lost a step when he got older, mentally he was just as sharp.'
  137. Dryden, 1998, с. 10.
  138. Looney, Douglas S. (23 квітня 1999). To figure Gretzky's greatness just tally up the numbers. The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 23 грудня 2016. We've heard from former coaches (repeated ad nauseam was the comment by Barry Melrose, coach while Gretzky played for L.A.: "The reason he's dominated is that he's the smartest that ever played the game"), commentators, players, fans, even Michael Jordan.
  139. Whitt, Richie (19 квітня 1999). For Gretzky, a great farewell. Knight Ridder/Tribune News Service. Архів оригіналу за 10 червня 2014. Процитовано 15 лютого 2019.
  140. Larionov, Igor (1999). A consummate artist. У Steve Dryden (ред.). Total Gretzky: The Magic, The Legend, The Numbers. Toronto, Ontario: McClelland & Stewart Inc. с. 92. ISBN 978-0-7710-4177-8.
  141. McGregor, Roy (1999). Fortune smiled upon us. У Steve Dryden (ред.). Total Gretzky: The Magic, The Legend, The Numbers. Toronto, Ontario: McClelland & Stewart. с. 34. ISBN 978-0-7710-4177-8.
  142. Swift, E. M. (27 грудня 1982). Greatness Confirmed. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 21 липня 2009. Процитовано 23 квітня 2008.
  143. а б в Swift, E. M. (2012). Sports Illustrated (ред.). The Great One: The Complete Wayne Gretzky Collection. Toronto, Ontario: McClelland & Stewart. с. 71. ISBN 978-0-7710-8361-7.
  144. Will, Sandra (2003). Hockey for Fun. Minneapolis: Compass Point. ISBN 978-0-7565-0488-5.
  145. Benson, Michael (2013). Wayne Gretzky. New York: Infobase Learning. ISBN 978-1-4381-4250-0.
  146. Gzowski, 2004, с. 203—204.
  147. Gzowski, 2004, с. 174—175.
  148. Ordinary guy with extraordinary talent. Canadian Broadcasting Corporation. 8 листопада 1977. Архів оригіналу за 18 квітня 2008. Процитовано 26 квітня 2008.
  149. Gzowski, 2001, с. 203—204.
  150. Wayne Gretzky—The Great One. OilersHeritage.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2007. Процитовано 18 серпня 2017.
  151. NHL is growing the game. The Gazette. Montreal. 5 листопада 2005. Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 12 січня 2014.
  152. Dryden, Steve, ред. (1999). Season by Season. Total Gretzky: The Magic, The Legend, The Numbers. Toronto, Ontario: McClelland & Stewart. с. 95. ISBN 978-0-7710-4177-8.
  153. Swift, E. M. (2012). The Best and Getting Better. У Sports Illustrated (ред.). The Great One: The Complete Wayne Gretzky Collection. Toronto, Ontario: McClelland & Stewart. с. 31. ISBN 978-0-7710-8361-7.
  154. Ranadivé, Vivek; Maney, Kevin (2011). Wayne Gretzky's Brain in a Box. The Two-Second Advantage: How We Succeed by Anticipating the Future—Just Enough. New York: Crown Business. с. 3. ISBN 978-0-307-88765-8. In the 1981–82 hockey season, Wayne Gretzky broke the National Hockey League record by putting ninety-two pucks in the net. At the time he stood five feet eleven inches tall and weighed 170 pounds—a wisp compared to the average NHL player
  155. Kramer, Garret (2012). Stillpower: Excellence with Ease in Sports and Life. New York: Atria Books/Beyond Words. с. 124. ISBN 978-1-58270-388-6. Hockey great Wayne Gretzky, for example, weighed about 170 pounds during the better part of his career.
  156. Gretzky та Reilly, 1990, с. 87.
  157. а б Gzowski, 2004, с. 176.
  158. Redmond, 1993, с. 14.
  159. Gretzky та Davidson, 1999, с. 27.
  160. Gretzky та Reilly, 1990, с. 95.
  161. By Anthony Scultore (15 квітня 2022). Wayne Gretzky pays respects to Islanders great Mike Bossy, who passed away at 65 - Forever Blueshirts: A site for New York Rangers fanatics. Forever Blueshirts. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  162. Potvin, 1999, с. 89.
  163. Tychkowski, Robert (24 лютого 2013). Edmonton Oilers have had some of the NHL's best enforcers. Edmonton Sun. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  164. Brenker, Aaron. Gloves Off: The 10 Top NHL Enforcers of All Time. Bleacher Report. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  165. а б в Weekes, 1999, с. 9.
  166. Clinton, Jared (9 серпня 2018). 'The Trade' Retrospective: What became of other players in Gretzky deal between Kings, Oilers?. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  167. а б LeBrun, Pierre (14 квітня 1999). Hockey summit to target junior leagues. Brandon Sun. Brandon, Manitoba. The Canadian Press. с. 13. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 10 червня 2020. 
  168. Cribb, Robert (25 серпня 2010). Walking in the footsteps of hockey inaction. Toronto Star. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
  169. Gretzky officially welcomed into Hockey Hall of Fame. Sports Illustrated. 23 листопада 1999. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 23 квітня 2008.
  170. Induction Showcase – Wayne Gretzky. legendsofhockey.net. Hockey Hall of Fame. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 23 квітня 2008.
  171. IIHF Hall of Fame. Міжнародна федерація хокею із шайбою. Архів оригіналу за 29 серпня 2011. Процитовано 25 квітня 2008.
  172. Perfect setting: Gretzky's number retired before All-Star Game. CNNSports Illustrated. Associated Press. 6 лютого 2000. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 9 червня 2014.
  173. Edmonton pays tribute to Wayne Gretzky. Canadian Broadcasting Corporation. 1 жовтня 1999. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014.
  174. Route 99 (PDF). Edmonton Transit System. Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2014. Процитовано 19 січня 2014.
  175. Gretzky jersey ceremony turns into L.A. lovefest. ESPN. 11 жовтня 2002. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 3 березня 2009.
  176. 2002 Inductees. canadaswalkoffame.com. Canada's Walk of Fame. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 15 серпня 2017.
  177. Genealogy: Sports. brantford.library.on.ca. Brantford Public Library. Архів оригіналу за 24 вересня 2007. Процитовано 18 грудня 2011.
  178. Names In The News. Street & Smith's SportsBusiness Daily. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 20 липня 2012.
  179. NHL reveals its 100 greatest players. USA Today. Associated Press. 27 січня 2017. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 5 травня 2017.
  180. Campbell, Kent. Gretzky turns down offers; Six NHL teams court him for ownership role. Toronto Star. с. 1.
  181. а б Gallagher, Tony (28 травня 2000). Great One saves hockey in Phoenix. The Province. с. A81.
  182. Gretzky era begins: The Great One, Ellman complete purchase of Coyotes. The Gazette. Montreal. 16 лютого 2001. с. C12.
  183. Paulson, Matt (12 квітня 2006). Ellman leaving Coyotes ownership group. East Valley Tribune. Архів оригіналу за 31 жовтня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  184. Barnett joins Gretzky in desert: Former agent new GM in Phoenix. Calgary Herald. 29 серпня 2001. с. E2.
  185. Sports Desk (3 червня 2000). Plus: N.H.L.—Phoenix; Gretzky's Role To Be Limited. The New York Times. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 10 квітня 2008.
  186. Gretzky to coach Phoenix Coyotes. Canadian Broadcasting Corporation. 8 серпня 2005. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2018.
  187. Canucks spoil Great One's coaching debut. The Sports Network. Associated Press. 6 жовтня 2005. Архів оригіналу за 12 січня 2009. Процитовано 25 квітня 2008.
  188. Minnesota Wild 1, Phoenix Coyotes 2 Final. National Hockey League. 8 жовтня 2005. Архів оригіналу за 17 листопада 2010. Процитовано 9 вересня 2010.
  189. 'Toughest' of the Gretzkys, Phyllis dies at 64. ESPN. 20 грудня 2005. Архів оригіналу за 7 грудня 2008. Процитовано 25 квітня 2008.
  190. Gretzky to return to Coyotes Wednesday. Canadian Broadcasting Corporation. 28 грудня 2005. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 22 січня 2018.
  191. а б в Gretzky steps down as Coyotes coach. ESPN. 24 вересня 2009. Архів оригіналу за 28 вересня 2009. Процитовано 24 вересня 2009.
  192. NHL approves ownership moves for St. Louis Blues and Phoenix Coyotes. National Post. Toronto. 22 червня 2006. с. B10.
  193. Bagnato, Andrew (14 квітня 2006). Gretzky ponders his future amid ownership shuffle. The Globe and Mail. Toronto. с. S4.
  194. Gretzky returns with five-year extension. The Sports Network. 31 травня 2006. Архів оригіналу за 12 січня 2009. Процитовано 27 квітня 2008.
  195. а б It's us against the world, emotional Gretzky says; The Great One even lashes out against 'American propaganda'. The Record. 19 лютого 2002. с. D1.
  196. Scanlan, Wayne (20 лютого 2002). Gretzky: No regrets: The Canadian hockey team boss says he spoke out, loudly, to 'protect' his players. Ottawa Citizen. с. C1.
  197. Stand on guard for thee. Sports Illustrated. 25 лютого 2002. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 27 квітня 2008.
  198. Robinson, Alan (23 лютого 2006). Gretzky moved to tears as Russia beats Canada 2–0. olympics.com.au. Національний олімпійський комітет Австралії. Associated Press. Архів оригіналу за 16 лютого 2023. Процитовано 16 лютого 2023.
  199. Statement from Wayne Gretzky. The Sports Network. 21 березня 2005. Архів оригіналу за 12 січня 2009. Процитовано 27 квітня 2008.
  200. Wayne Gretzky, in China, says NHL letting its stars play in Olympics is 'better for everyone'. CBS Sports (англ.). 13 вересня 2018. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  201. Canada Roster – 2010 Olympic Winter Games. hockeycanada.ca. Hockey Canada. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
  202. Anxious moments during cauldron malfunction. The Sydney Morning Herald (англ.). 14 лютого 2010. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  203. Crawford, Tiffany (13 лютого 2010). People chase Gretzky through the streets of Vancouver. Vancouver Sun. CanWest Publishing. Архів оригіналу за 16 лютого 2010.
  204. Oilers will play Canadiens in outdoor game. ESPN. Associated Press. 3 червня 2003. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 3 березня 2009.
  205. а б Allen, Kevin (22 листопада 2003). Fans, players bundle up for historic game. USA Today. Архів оригіналу за 29 липня 2004. Процитовано 24 вересня 2010.
  206. Yario, Kara (1 грудня 2003). On frozen pond. The Sporting News. с. 20—21.
  207. Oilers' oldies blank Canadiens' greats. Canadian Broadcasting Corporation. 22 листопада 2003. Архів оригіналу за 24 листопада 2009. Процитовано 9 грудня 2010.
  208. Basu, Arpon (31 грудня 2016). Wayne Gretzky at home in St. Louis. National Hockey League. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 20 травня 2019.
  209. Wayne Gretzky returns to Oilers in executive role. Canadian Broadcasting Corporation. The Canadian Press. 13 жовтня 2016. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  210. а б Wayne Gretzky stepping away from role with Edmonton Oilers. Global News (амер.). Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  211. Redmond, 1993, с. 93.
  212. Redmond, 1993, с. 94.
  213. Taylor, 1994, с. 120.
  214. Davis, Craig (15 вересня 1991). Bo-ners, Re-gretz and Mike-believe Two-line Head In Forms. Sun-Sentinel. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
  215. Fox, Luke (12 грудня 2016). Gotta See It: Wayne Gretzky's very brief 'Simpsons' cameo. sportsnet.ca. Sportsnet. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 22 грудня 2016.
  216. Treble, Patricia (13 листопада 2018). Why won't Wayne Gretzky pick up his Order of Canada?. Maclean's. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  217. Rayman, Noah (21 серпня 2013). Wayne Gretzky | They Live Among Us! 10 Canadians Who Became Americans. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
  218. а б Gretzky та Reilly, 1990, с. 140.
  219. Power Couples. Sports Illustrated. 14 вересня 2005. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 7 лютого 2006.
  220. Gretzky та Reilly, 1990, с. 145.
  221. Jones, Terry (19 квітня 1999). The Royal Wedding. Edmonton Sun. Архів оригіналу за 30 вересня 2004. Процитовано 15 лютого 2019.
  222. McRae, Earl (10 лютого 2006). The many faces of Miss Jones. The Ottawa Sun.
  223. Paulina Gretzky Engaged To PGA Star Dustin Johnson. HuffPost. 18 серпня 2013. Архів оригіналу за 26 червня 2016. Процитовано 20 липня 2014.
  224. Tied by great expectations. Toronto Star. 18 грудня 2006. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 8 серпня 2014.
  225. Bourquin, Bruce (13 червня 2014). The Front Row With Bruce Bourquin: June 13, 2014. Coeur d'Alene Press. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 16 грудня 2016.
  226. Trevor Gretzky statistics. baseball-reference.com. Sports Reference. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
  227. Walter Gretzky, father of hockey legend Wayne Gretzky, dies at 82. Global News (амер.). Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
  228. Gretzky buys Hull juniors. The Gazette. Montreal. 8 березня 1985. с. C9.
  229. Morrissey, Bob (12 вересня 1989). Gretzky brings Kings to Hull. The Gazette. Montreal. с. F1.
  230. Warren, Ken; Mayoh, Rick (15 травня 1992). Junior Hockey; Gretzky sells his team; There will be at least another three Olympiques years in Hull; Senators want to train in Hull, but Henry not big on idea. Ottawa Citizen. с. E3.
  231. а б Kelly, Malcolm (22 листопада 2016). Rocket Men: The far-out (but true) story of the '91 Argos. Canadian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  232. Toronto Argonauts sold for $4.7 million. United Press International. 5 травня 1994. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
  233. Gretzky, Candy to get names etched on Grey Cup. Canadian Broadcasting Corporation. 29 травня 2007. Архів оригіналу за 19 квітня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
  234. Honus Wagner card sells for record $2.8M. Canadian Broadcasting Corporation. 6 вересня 2007. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 22 січня 2018.
  235. Milbert, Neil (24 жовтня 1990). Gretzky A Great One Among Thoroughbred Owners, Too. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  236. Gretzky will work closer with Hespeler Hockey. Minneapolis/St. Paul Business Journal. 18 травня 1999. Процитовано 21 лютого 2014.
  237. Wigge, Larry (19 лютого 1995). Gretzky Ranks Among Elite In Arena of Endorsements. The Seattle Times. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 26 травня 2015.
  238. Schwartz, Larry. The Great One. ESPN. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  239. Richler, Mordecai (29 вересня 1985). King of the New Canada. The New York Times. Процитовано 17 квітня 2008.
  240. Gretzky talks about Tylenol headache. Canadian Broadcasting Corporation. 10 листопада 2000. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 24 січня 2014.
  241. Hockey Great Wayne Gretzky and First Team Sports Partner in Hockey Equipment Company. thefreelibrary.com. PR Newswire. 6 жовтня 1997. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 9 серпня 2014.
  242. Skeen, Jim (16 березня 1999). Gretzky Center Rising in A.V. Los Angeles Daily News. с. AV1.
  243. Tilley, Steve (29 травня 2010). Great One getting back in the game. Canoe.com. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 28 травня 2015.
  244. (Пресреліз). {{cite press release}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  245. Gretzky NHL 06. IGN. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 28 травня 2015.
  246. Our story: Gretzky Estates Winery. gretzkyestateswines.com. Wayne Gretzky Estates. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  247. Wayne Gretzky Estates. andrewpeller.com. Andrew Peller Ltd. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  248. Bostock, Amy (29 березня 2018). Wayne Gretzky's Toronto Celebrates 25 Years of Greatness. Foodservice and Hospitality. Kostuch Media Ltd. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  249. Meet the Hockey Canada Foundation Board of Directors. hockeycanada.ca. Hockey Canada. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.
  250. 55 shades of Great: Random facts about Wayne Gretzky on his 55th birthday. ESPN. 26 січня 2016. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.
  251. Anthistle, Miranda (9 жовтня 2020). Last call at Wayne Gretzky's sports bar in Toronto after 27 years. Global News. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 16 листопада 2020.
  252. Klinkenberg, Marty (1 вересня 2016). Wayne Gretzky to open restaurant at Edmonton International Airport. The Globe and Mail. Toronto. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 29 листопада 2018.
  253. Lees, Nick (21 жовтня 2018). Nick Lees: Don Metz in spotlight as Wayne Gretzky opens new restaurant in Rogers Place. Edmonton Journal. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  254. (Пресреліз). {{cite press release}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  255. Goodrich, Chris (21 жовтня 1990). Gretzky: An Autobiography By Wayne Gretzky with Rick Reilly (HarperCollins: $19.95; 258 pp.). Los Angeles Times. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
  256. 99: My Life in Pictures. WorldCat. OCLC 906845308.
  257. Popplewell, Brett (21 жовтня 2016). Review: Wayne Gretzky writes hockey's history in 99. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2019.
  258. Gretzky's book tops Canadian sales for 2016. The Sports Network. The Canadian Press. 21 грудня 2016. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 16 травня 2019.
  259. Graveland, Bill (25 березня 2003). Bush a great leader, Gretzky feels. The Globe and Mail. The Canadian Press. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  260. а б в Wayne Gretzky endorses Harper despite not being allowed to vote. Canadian Broadcasting Corporation. 18 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
  261. Treble, Patricia (22 вересня 2015). Awarded Canada's top honour in 2009, Gretzky has yet to pick it up. Maclean's. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.
  262. Warmington, Joe (21 вересня 2015). Critics hit Gretzky with cheap shots. Toronto Sun. Архів оригіналу за 8 жовтня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.
  263. Van Eijk, Jan (22 вересня 2015). Not so great. Leader-Post. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
  264. Harrison, Jim (22 вересня 2015). Does The Great One know about politics?. Kamloops News. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 20 жовтня 2015.
  265. Goodhand, Margo; Barnes, Dan; LeConte, Julia; Evans, David; Wittmeier, Brent; Kerr, Kathy (22 вересня 2015). Editorial: Gretzky endorsement of Harper a new political reality. Edmonton Journal. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
  266. Олександр Горбач. Приедет ли легендарный хоккеист Уэйн Гретцки на свою историческую родину? // «Вечерний Брест», 15.07.2009 [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  267. а б Вейн Грецькі: історія успіху зірки американського хокею ХХ століття з українським корінням - iternopolyanyn.com (укр.). 2 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
  268. Стівен Гарпер висловив непорушну підтримку Україні. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  269. Hart Memorial Trophy winners. ESPN. 24 червня 2015. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
  270. Art Ross Trophy winners. ESPN. 13 червня 2016. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
  271. Conn Smythe Trophy. National Hockey League. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 11 січня 2017.
  272. Award History. nhlpa.com. National Hockey League Players' Association. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 11 січня 2018.
  273. Lady Byng Memorial Trophy. National Hockey League. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 13 грудня 2011.
  274. Wayne Gretzky–2012 Order of Hockey in Canada Honouree. Hockey Canada. 2012. Архів оригіналу за 27 червня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
  275. Wayne Gretzky International Award. ushockeyhalloffame.com. United States Hockey Hall of Fame. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  276. Emile Francis to receive Wayne Gretzky award. National Hockey League. 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
  277. Campbell, Ken (15 травня 2015). Erie, McDavid Lose OHL Final As Junior Hockey Says Goodbye To An All-Time Great. The Hockey News. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
  278. Storm Win Wayne Gretzky Trophy. ntariohockeyleague.com. Ontario Hockey League. 25 квітня 2014. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
  279. Liewicki, Nathan (15 січня 2011). Young stars shine during Minor Hockey Week. Edmonton Journal. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 16 лютого 2023.
  280. VanHaaren, Tom (27 травня 2021). Wayne Gretzky rookie card sells for $3.75 million, shatters record for hockey card. ESPN. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 31 травня 2021.

Джерела

ред.

Посилання

ред.