Відкрити головне меню

Олімпі́йський вого́нь — один із символів Олімпійських ігор. Його запалюють у місті проведення ігор під час відкриття — і він горить до їх завершення.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Традиція запалювати Олімпійський вогонь існувала в Стародавній Греції під час проведення античних Олімпійських ігор. Олімпійський вогонь служив згадкою про подвиг Прометея, що за легендою викрав вогонь у Зевса та подарував його людям.

1928 року традицію відроджено. Вона зберігається досі. Під час Олімпійських ігор 1936 року, що відбулися в Берліні, вперше проведено естафету Олімпійського вогню. Понад 3 000 бігунів брали участь у пронесенні факела з Олімпії до Берліна.

На Зимових Олімпійських іграх вогонь запалювався і 1936 року, і 1948 року, але естафету вперше провели тільки 1952 року — перед Олімпійськими іграми в Осло. Однак вона стартувала не з Олімпії, а з Моргедалі (Норвегія).

Напередодні Пекінської Олімпіади 24 березня 2008 року в Олімпії під час урочистої театралізованої церемонії запалено вогонь Марією Нафпліоту в ролі головної жриці. 31 березня олімпійський вогонь доставлено в Пекін, де почався і закінчився маршрут естафети, що тривав 130 днів.

Персоналії, що отримали право запалити олімпійський вогоньРедагувати

Літні Олімпійські ігриРедагувати

рік місто/країна факелоносець спеціалізація
1936 Берлін   Німеччина Фріц Шильген Легка атлетика
1948 Лондон   Британія Джон Марк Легка атлетика
1952 Гельсінкі   Фінляндія Пааво Нурмі Легка атлетика
1956 Мельбурн   Австралія Рон Кларк, в Стокгольмі — Ханс Вікне Легка атлетика
1960 Рим   Італія Джанкарло Періс Легка атлетика
1964 Токіо   Японія Сакаї Йосінорі Студент, який народився 6 серпня 1945 року,
в день атомного бомбардування Хіросіми
1968 Мехіко   Мексика Норма Енрікета Басіліо де Сотело Легка атлетика
1972 Мюнхен   Німеччина Гюнтер Зан Легка атлетика
1976 Монреаль   Канада Стефан Префонтен та Сандра Гендерсон Спортсмени у віці 18 та 16 років,
уособлення олимпійської зміни
1980 Москва   Радянський Союз Сергій Бєлов Баскетбол
1984 Лос-Анджелес   Сполучені Штати Рафер Джонсон Десятиборство
1988 Сеул   Корея Чон Сун-Ман, Кім Вон-Тхак, Сон Мі-Чун Легка атлетика
1992 Барселона   Іспанія Антоніо Реболло Стрільба з лука
1996 Атланта   Сполучені Штати Мохаммед Алі Бокс
2000 Сідней   Австралія Кеті Фрімен Легка атлетика
2004 Афіни   Греція Ніколаос Какламанакіс Віндсерфінг
2008 Пекін   Китай Лі Нін Спортивна гімнастика
2012 Лондон   Британія Келлум Ейрлі, Джордан Дакітт, Дезіре Генрі, Кеті Кірк,
Кемерон МакРічі, Ейдан Рейнольдс, Адель Трейсі[1]
Сім підлітків у віці від 16 до 19 років,
висунутих відомими британськими спортсменами
2016 Ріо-де-Жанейро   Бразилія Вандерлей ді Ліма Легка атлетика
2020 Токіо   Японія
2024
2028

Зимові Олімпійські ігриРедагувати

рік місто/країна факелоносець спеціалізація
1952 Осло   Норвегія Ейгіл Нансен Онук Фрітьофа Нансена
1956 Кортіна-д'Ампеццо   Італія Гвідо Каролі Ковзанярський спорт
1960 Скво-Веллі   Сполучені Штати Кеннет Хенрі Ковзанярський спорт
1964 Інсбрук   Австрія Йозеф Рідер Гірськолижний спорт
1968 Гренобль   Франція Ален Кальма Фігурне катання
1972 Саппоро   Японія Хідекі Такада Школяр
1976 Інсбрук   Австрія Йозеф Файстмантль та Крістль Гаас Санний спорт
1980 Лейк-Плесід   Сполучені Штати Чарльз Морган Керр Доктор психології
1984 Сараєво   Югославія Сандра Дубравчич Фігурне катання
1988 Калгарі   Канада Робін Перрі Школярка
1992 Альбервіль   Франція Мішель Платіні та Франсуа-Сірілл Гранж Футболіст та школяр із Савойї
1994 Ліллехаммер   Норвегія Хокон VII Кронпринц Норвегії
1998 Нагано   Японія Мідорі Іто Фігурне катання
2002 Солт-Лейк-Сіті   Сполучені Штати Олімпійська збірна США 1980 року Хокей із шайбою
2006 Турин   Італія Стефанія Бельмондо Лижні перегони
2014 Ванкувер   Канада Вейн Ґрецкі, Катріона Лемей-Доан, Стів Неш,
Ненсі Грін, Рік Хансен
Хокей із шайбою, Ковзанярський спорт, баскетбол,
гірськолижний спорт, паралімпієць
2014 Сочі   Росія Ірина Родніна, Владислав Третьяк Фігурне катання, Хокей із шайбою
2018 Пхьончхан   Корея
2022 Пекін   Китай
2026

Виконавиці ролі Олімпійської верховної жриціРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати