Літні Олімпійські ігри 1980

Лі́тні Олімпі́йські і́гри 1980 або XXII Літні Олімпійські ігри — міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Москва, СРСР, з 19 липня[1] по 3 серпня[2]. Додатково, відбіркові групові футбольні турніри приймали Ленінград, Київ, Мінськ, вітрильну регату приймав Таллінн.

XXII Літні Олімпійські ігри
Літні Олімпійські ігри 1980.svg
Місто Москва
Країн 80
Спортсменів 5179
Розіграно медалей 203 В 21 виді спорту
Церемонія відкриття 19 липня
Церемонія закриття 3 серпня
Вебсторінка

olympic.org/moscow-1980

← 1976
1984 →
CMNS: Літні Олімпійські ігри 1980 у Вікісховищі

Радянські атлети на іграх отримали підтримку з боку держави через приховування їхніх позитивних випробувань на нелегальний допінг. Згідно з дослідженнями, жодна радянська медаль не була чистою. Спадкоємцем радянської системи стане путінська Росія.[3]

Значення Олімпіади для СРСРРедагувати

У 1980 спливав термін, який рішеннями XXII з'їзду КПРС (жовтень 1961) і був закладений в основний державний директивний документ, Програму КПРС («Програма побудови комунізму в СРСР»). Згідно з цим рішенням і чисельним офіційним гаслам та закликам, єдиновладна Комуністична партія урочисто обіцяла народу, що за 20 років комуністичного будівництва в СРСР до 1980 року в країні буде збудована «в основному» матеріально-технічна база комунізму. Тобто, радянське суспільство буде вже матеріально знаходитися в комунізмі — суспільстві загального добробуту і достатку.

Москва, а також такі великі міста-мільйонники, як Ленінград, Київ, Мінськ тощо — де проходили групові турніри олімпіади і очікувалася велика маса іноземних туристів-глядачів — зазнали «соціальної очистки». З них в безсудовому та терміновому порядку були на час проведення Олімпіади виселені жителі, які знаходилися на обліку в місцевих органах МВС як алкоголіки-п'яниці, наркомани та проститутки. Для київських алкозалежних був розгорнутий трудовий профілакторій у смт Глеваха.

Були також мобілізовані кадри міліції і КДБ, які вдень і вночі патрулювали у цивільному. У кадри КДБ Москви з республік і областей терміново набиралось нове поповнення із інженерно-технічних працівників і службовців.

Під'їзди та шосейні шляхи до Москви було оточені кордонами, потрапити в Москву пересічним радянським громадянам під час Олімпіади без спеціального дозволу не дозволялося.

Бойкот олімпіадиРедагувати

Ігри ввійшли в історію спорту і політики ХХ ст. завдяки політичному бойкоту з боку більшості країн Заходу: США, ФРН, Японії, а також більшості ісламських країн — на знак протесту проти військової інтервенції СРСР в Афганістан. У змаганнях взяли участь тільки країни комуністичного блоку та головним чином неісламські країни Азії та Латинської Америки.

ЗмаганняРедагувати

Всього в іграх узяло участь більш шести тисяч спортсменів з 81 країни. Було встановлено 36 світових і 39 європейських рекордів, 74 рази оновлені олімпійські рекорди.

Країна-господарка Ігор здобула переконливу перемогу в неофіційному командному підрахунку (80 золотих, 69 срібних і 46 бронзових нагород). У скарбничку збірної приніс 3 золоті, 4 срібні і 1 бронзову медаль гімнаст Олександр Дитятин; вперше в історії радянського спорту триразовим чемпіоном у плаванні став Володимир Сальников; повторив золотий дубль Монреаля фехтувальник Віктор Кровопусков; як і на попередніх іграх, не було рівних метальнику молота Юрію Сєдих; завдяки Олександрові Старостіну, переможцю в сучасному п'ятиборстві, збірна країни виграла і командну першість. Знову перемога на стаєрських дистанціях дісталася спортсменам африканського континенту — Мірутс Їфтер здобув перемоги на 5 і 10 тис. м. Московська Олімпіада принесла успіх британським атлетам Стіву Оветту (800 м) і Себастьяну Коу (1500 м); боксеру Теофіло Стівенсону (Куба); легкоатлетці Сарі Сімеоні (Італія); вище усіх стрибав Ґерд Вессіґ (Німеччина); в індивідуальній гонці переслідуванні на 4 км не було рівних Робертові Діл-Бунді (Швейцарія).

Національні олімпійські комітети, що брали участьРедагувати

[4][5][6]

Види спортуРедагувати

Медальний залікРедагувати

Топ-10 неофіційного національного медального заліку:

Місце Країна Золото Срібло Бронза Загалом
1   СРСР 80 69 46 195
2   НДР 47 37 42 126
3   Болгарія 8 16 17 41
4   Куба 8 7 5 20
5   Італія 8 3 4 15
6   Угорщина 7 10 15 32
7   Румунія 6 6 13 25
8   Франція 6 5 3 14
9   Велика Британія 5 7 9 21
10   Польща 3 14 15 32

Підготовка до олімпіади в УкраїніРедагувати

Київ приймав футбольний турнір Олімпіади. Роботи з підготовки до Олімпіади організовував Єсипенко Павло Євменович[8].

ПриміткиРедагувати

  1.   Олимпиада-80. День открытия (1980) на YouTube
  2.   Олимпиада - день закрытия. Олимпиада-80 (1980) на YouTube
  3. Aleksandrov, Alexei; Aleksandrov, Grebeniuk; Runets, Volodymyr (22 липня 2020). The 1980 Olympics Are The 'Cleanest' In History. Athletes Recall How Moscow Cheated The System.. Radio Free Europe/Radio Liberty. Процитовано 26 грудня 2021. 
  4. MOSCOW OLYMPICS PART 2 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 2. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 9 серпня 2016. 
  5. MOSCOW OLYMPICS PART 3 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 3. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 9 серпня 2016. 
  6. MOSCOW OLYMPICS PART 5 — Московская Олимпиада ЧАСТЬ 5. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 9 серпня 2016. 
  7. 1980 Moscow Olympics boycott (англ.). nzhistory.net.nz. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 22 липня 2010. 
  8. Як 30 років тому Україна приймала Олімпіаду [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)