Відкрити головне меню

«Нью-Йорк таймс» («Нью-Йорк таймз», англ. The New York Times, вимова: амер. [taɪmz] / брит. [tʌɪmz]) — найстаріша і третя за популярністю після «Волл-стрит джорнел» (англ. The Wall Street Journal) і «Ю-ес-ей тудей» (англ. USA Today) щоденна газета у Сполучених Штатах Америки. Була заснована 18 вересня 1851 року і видавалася з тих пір без перерви. Газета 112 разів вигравала Пулітцерівську премію, більше ніж будь-яке інше новинне видання. Як і основна частина американських газет, The New York Times створена як регіональне видання. Однак концепція регіонального ЗМІ не завадила їй стати однією з найвпливовіших газет світу. Веб-сайт «Нью-Йорк таймс» вважається одним з найпопулярніших новинних сайтів з відвідуваністю в 30 мільйонів осіб на місяць. Слоганом газети є фраза «Усі новини, гідні друку» (All the News That's Fit to Print), яка розташовується в лівому верхньому кутку на першій сторінці газети. Згодом, з появою сайту «Нью-Йорк таймс», цей слоган довелося переробити в «У нас новини, на які ви клікаєте» (All the News That's Fit to Click).

Нью-Йорк таймс

NewYorkTimes.svg

Логотип
New York Times Frontpage 1914-07-29.png

Країна Flag of the United States.svg США[2]
Тип щоденна газета і інтернет-видання
Формат широкоформатний[d]
Періодичність 1 доба

Засновник Джордж Джонс[d] і Реймонд Генрі Джарвіс[d]
Власник The New York Times Company[d]
Видавець The New York Times Company[d] і Артур Шульцбергер-молодший[d]
Редактор Дін Баке[d]
Головний редактор Дін Баке[d]
Засновано 18 вересня 1851[3]
Мова англійська
Головний офіс The New York Times Building
620 Eighth Avenue
Нью-Йорк, NY 10018
США
Наклад 1 077 256[1]
ISSN 0362-4331 і 1553-8095

Вебсторінка nytimes.com
Нью-Йорк таймс у Вікісховищі?

З середини 70-х, газета істотно розширила організацію та свій зміст, додавши спеціальні щотижневі секції на різні теми, які доповнюють звичайні новини, редакційні статті, новини спорту. Нещодавно, вона була поділена на рубрики: Новини, Відгуки, Бізнес, Спорт, Наука, Мистецтво, Стиль, Будинок, Новини Нью-Йорка та інші. «Нью-Йорк таймс» залишалася газетою великого формату (в той час, як інші газети змінили свій формат і перейшли на формат таблоїду) і з 8 колонками протягом декількох років, тоді як більшість газет скоротила кількість колонок до 6. Також Нью-Йорк таймс була однією з останніх газет, яка застосувала кольорову фотографію, особливо на першій сторінці.

ІсторіяРедагувати

«The New York Times» була заснована як «New-York Daily Times» 18 вересня 1851 журналістом і політиком Генрі Джарвісом Реймондом (1820—1869), пізніше членом Партії Вігів і другим головою Республіканського Національного Комітету, і колишнім банкіром Джорджем Джонсоном. Незабаром вони продали газету за копійки (сьогоднішній еквівалент дорівнює 28 центам). Газета вкоротила свою назву до «The New-York Times» у 1857 році. У 1890-х роках дефіс в назві міста був прибраний. 21 квітня 1861 р. «The New York Times» відійшла від свого початкового розкладу випуску публікацій «Понеділок-субота» і приєдналася до інших великих щоденних газет, збільшивши тираж недільного номера й запропонувавши щоденне висвітлення теми громадянської війни. Головний офіс «The New York Times» був атакований під час Нью Йоркського призовного бунту або Тижня Заклику, спровокованого початком призову на обов'язкову військову службу в Північній Об'єднаної Армії в розпалі громадянської війни 13 липня 1863 року. Вплив газети зріс у період з 1870—1871 рік, коли вона опублікувала серію статей про викриття Вільяма Твіда, голови міської Демократичної партії, відомої в місті як «Tammany Hall» — що призвело до кінця панування в мерії Нью-Йорка «Tweed Ring's». У 1880-х «The New York Times» поступово відходить від редакційної підтримки кандидатів Республіканської партії, щоб стати політично більш незалежною та аналітичною газетою. В 1884 році демократ Гровер Клівленд (колишній мер Баффало і губернатор штату Нью-Йорк) у своїй першій президентській кампанії підтримує газету. Хоча цей перехід коштував «The New York Times» втрати читачів, серед яких консерватори, бізнес-орієнтовані читачі, читачі вищих верств, але згодом газета відновила кількість читачів за кілька років і повільно набула репутації справедливої та неупередженої газети, особливо в 1890-х роках під керівництвом нового власника, видавця Адольфа Окса з Чаттануги, штат Теннессі.

Адольф Окс, видавець «Chattanooga Times», придбав «The New York Times» у 1896 році. Наступного року він придумав слоган газети: «Всі новини, гідні друку»(All the News That's Fit to Print), яка розташовується в правому верхньому куті на першій сторінці газети впродовж наступних 120 років. Це було ударом для газет-конкурентів, таких як газета Джозефа Пулітцера «New York World» та Вільяма Рендольфа Херста «New York Journal», що славилися своєю похмурістю, сенсаційністю і оцінними судженнями і непервіреними фактами. У кінці століття їх почали називати «жовта преса» (жовта журналістика). Під керівництвом Окса, продовжуючи і розширюючи традиції Генрі Раймонда (які були ще з часів Джеймса Гордона Беннета в «New York Herald», який передував появі в Нью-Йорку Пулітцера і Херста) «The New York Times» домоглася міжнародного впливу, репутації та тиражу. В 1904 році «The New York Times» отримала першу негайну відповідь на радіотелеграф про морську битву, звіт про знищення Імператорського російського Балтійського флоту в битві на Порті Артур у протоці Цусіма — Східне узбережжя Кореї в Жовтому морі, західній частині Тихого океану, під час російсько-японської війни (одна з найважливіших військово-морських битв, що змінила історію).

У 1910 році була проведена перша передача по повітрю в Філадельфії. Перша трансатлантична доставка по повітрю через дирижабль в Лондон відбулася в 1919 році. У 1920 р. Щоб цей документ опинився в руках у делегатів Республіканської партії надвечір, «4 AM Airplane Edition» було відправлено літаком в Чикаго.

У 1940 році газета «Нью Йорк таймс» розширила своє охоплення і масштаб. У 1942 році регулярно почали з'являтися кросворди, а в 1946-му додався і розділ моди. «Нью-Йорк таймс» почала міжнародне видання в 1946 році. 1967 року Міжнародне видання припинило випуск через те, що «Нью-Йорк таймс» приєдналася до власників «New York Herald Tribune» і «The Washington Post», щоб опублікувати «International Herald Tribune» у Парижі. Газета купила класичну радіостанцію (WQXR) в 1946 році. На додачу до WQXR, газета також раніше володіла АМ- WQEW (1560 AM). Класичний музичний формат радіо одночасно транслювався на обох частотах до початку 1990-х років, коли біг-бенд і стандартні музичні формати WNEW-AM (зараз WBBR) перейшли з частоти 1130 AM на 1560. Радіостанція AM змінила літери назви з WQXR на WQEW. До початку 21-го століття Нью-Йорк таймс орендувала WQEW для ABC Radio для його формату Радіо Disney, яка мовить на 1560 AM. Дісней став власником WQEW у 2007 році. 14 липня 2009 року було оголошено, що WQXR продано WNYC, який 8 жовтня 2009 р. перейшов на хвилю 105,9 FM і почав використовувати станцію як некомерційну. Студію новин було оголошено переможцем Пулітцерівської премії в 2009 році «New York Times», яка стала третьою національною газетою за накладом після «USA Today» і «The Wall Street Journal». Газета належить The New York Times Company, у якій нащадки Адольфа Окса відіграють провідну роль. У 2009 році наклад газети впав на 7,3 відсотка до 928 000 примірників. Вперше з 1980 року тираж опустився до позначки нижче одного мільйона.

26 грудня 2010 року було повідомлено, що наклад газети в будні дні склав 906 100 примірників і 1 356 800 примірників по неділях. В окрузі, районі Нью-Йорка, газета коштує $ 2.50 з понеділка по суботу і $ 5 у неділю.

Газета «Нью Йорк таймс» має не тільки свою штаб-квартиру, але й 10 бюро новин в регіоні Нью-Йорк, 11 національних інформаційних бюро і 26 зарубіжних інформаційних бюро. Нью-Йорк таймс скоротила ширину сторінки до 12 дюймів (300 мм) з 13,5 дюймів (340 мм), прийнявши 6 серпня 2007 ширину, яка стала стандартним форматом для всіх газет США. Через неухильне зниження продажів друкованого варіанта і зростання інтернет-версій засобів масової інформації та соціальних медіа газета переживає скорочення протягом кількох останніх років.

 Будівля штаб-квартириРедагувати

Перша будівля газети була розташована за адресою 113 Nassau Street в Нью-Йорку. У 1854 році газета переїхала на 138 Nassau Street, а в 1858 році, вона переїхала на 41 Park Row. Це зробило «Нью Йорк таймс» першою газетою, що розміщувалась у будинку, зведеному спеціально для неї. У 1904 році газета переїхала на Times Tower, розташований на 1475 Broadway, в районі під назвою Longacre Square, який пізніше перейменували на відомий Times Square на честь газети. Будівля також відрізняється електронною новинною стрічкою, відомою в народі як «Блискавка» («The Zipper»). На цій стрічці ззовні будівлі з'являються різні заголовки. Цей метод використовується й досі, але зараз ним керує інформаційне агентство Reuters. Після дев'яти років перебування офісу у вежі газети Таймс-сквер була зведена додаткова будівля на 229 West 43rd Street. Після декількох розширень, в 1960 році будівля на 43-й Street стала головною штаб-квартирою газети, а Times Tower на Бродвеї в наступному році продали. Він служив головною будівлею друкарні газети до 1997 року.

Десять років по тому New York Times перевела свій відділ новин і штаб-квартиру із Західної 43-ї вулиці в блискучу нову вежу на 620 Восьмій авеню між Західною 40-й і 41-ою вулицями, на Мангеттені — просто навпроти Восьмої авеню. Нова штаб-квартира для газети, офіційно відома як The New York Times Building, але неофіційно багато мешканців Нью Йорка називають її новою «Times Tower». Це хмарочос, побудований за проектом Ренцо П'яно.

ВласникРедагувати

У 1896 році Адольф Окс купив збиткову газету «Нью-Йорк таймс» і організував New York Times Company. З тих пір була заснована одна із знаменитих газетних династій Окс-Сульцбергер. У 1960 році, після того як видавець газети став публічною компанією, сім'я продовжує контролювати газету, маючи у власності контрольний пакет акцій класу Б. Власники акцій класу А мають обмежене право голосу. Така подвійна система дозволяє власникам продовжувати контролювати компанію після того, як вона стала публічною. Родині Окс-Сульцбергерів належить 88 % акцій класу Б. Будь-які зміни, які проводяться в структурі компанії, газети, повинні проводиться і бути ратифікованим 6 з 8 директорів, які користуються довірою родини. Членами правління є: Daniel H. Cohen, James M. Cohen, Lynn G. Dolnick, Susan W. Dryfoos, Michael Golden, Eric MA Lax, Arthur O. Sulzberger, Jr. and Cathy J. Sulzberger.

Кредити та інвестиціїРедагувати

20 січня 2009 New York Times анонсував, що Карлос Слім, мексиканський телекомунікаційний магнат і 2-га у світі найбагатша людина, дав 250 $ мільйоні позики газеті «для того, щоб фінансувати його бізнес». З того часу, Слім зробив додаткові інвестиції в акції Times; посилаючись на Reuters, його позиція на 6 жовтня 2011 досягла позначки 8,1 % володіння акціями класу А.

Відомі журналістиРедагувати

Зміст газетиРедагувати

Газета складається з трьох розділів:

1. Новини: Міжнародні, національні, столичні, бізнес, технології, наука, здоров'я, спорт, метрополітен, освіта, погода та некрологи.

2. Думки: Редакційні статті, нередакційні статті, листи до редакції.

3. Розваги: Мистецтво, кіно, театр, подорожі, гід по Нью-Йорку, їжа і вино, дім і сад, мода і стиль, кросворд.

Деякі розділи газети, такі як метрополітен, можна знайти лише у виданнях, що друкуються тільки в Нью-Йорку — Нью Джерсі — Коннектикуті, а не в національних виданнях або в Washington. Крім щотижневого зведення перевидань карикатур з інших газет, New York Times не має свого власного персоналу аніматорів (карикатуристів), і не має сторінку коміксів чи розділу Комікси. У вересні 2008 року, Нью-Йорк таймс оголосила, що вона буде об'єднувати деякі рубрики у виданнях, надрукованих в районі Нью-Йорка. Проведені зміни: перемістили (прибрали) розділ метрополітен в основний розділ Міжнародні новини / Національні новини і також об'єднали розділ Спорту та Бізнесу (крім суботи до понеділка, коли спорт все одно друкується як окремий розділ). Об'єднання розділів, використовувані The New York Times, дозволяють друкувати чотири розділи одночасно; тому що газета включає більше чотирьох розділів у всі дні, крім суботи, секції повинні бути надруковані окремо на початку тиражу і повинні бути об'єднані. Зміни дозволяють New York Times видавати, друкувати номери в чотирьох розділах з понеділка по середу, на додаток до суботи. У березні 2014 року, Ванесса Фрідман була названа «директором моди і головним критиком моди» Нью-Йорк таймс.

Стиль газетиРедагувати

При зверненні до читачів, New York Times як правило, використовує шанобливе звертання. New York Times була однією з останніх газет, яка схвалила кольорову фотографію; і перша кольорова фотографія на першій сторінці з'явилася 16 жовтня 1997. Найбільш важлива подія або історія за день зазвичай з'являється у верхній правій колонці на головній сторінці. Параметри тексту встановлюється такі: розмір 8,7 і шрифт Imperial. Вступивши в список найбільших американських газет в останні десять років, в який входять також USA Today, The Wall Street Journal і The Washington Post, 18 липня 2006 The New York Times оголосила, що вона зменшує розмір ширини своєї газети до шести дюймів. В епоху зменшення кількості тиражу і значних втрат доходів від реклами для більшості друкованих версій американських газет, це зміна, крок, який призведе до 5 % зниження охопленням новин, матиме цільові заощадження в розмірі $ 12 млн на рік для видавництва. Незабаром газета змінила формат і перейшла від традиційних 54 дюймів (1,4 м) широкоформатного стилю до більш компактної 48-дюймової версії (12-дюймовий ширини сторінки). New York Times надрукувала оголошення демонстраційної реклами на першій сторінці 6 січня 2009, порушуючи традицію газети. Реклама для CBS була кольоровою і на всю ширину сторінки. Газета пообіцяла, що вона буде розміщувати рекламу на 1-й сторінці тільки на нижній її половині. У серпні 2014 New York Times вирішила збільшити кількість використання терміну «катування» у статтях, оповіданнях про суворі допитах, відходячи від попередніх описів допитів як «суворі» або «жорстокі».

Репутація та нагородиРедагувати

New York Times встановила зв'язки на регіональному рівні з 16 офісами в регіоні Нью-Йорк, на національному з 11 бюро в США, і на світовому рівні з 26 іноземними новинними бюро. New York Times отримала 114 Пулітцерівських премій — це більше, ніж будь-яка інша газета. Премія присуджується за видатні досягнення в галузі журналістики в різних категоріях. New York Times також чотири рази отримувала нагороду Пібоді (Peabody Awards), що також включає особисто одну нагороду для Джека Гулда в 1956 році.

Інтернет-версіяРедагувати

Інтернет видання New York Times з'явилося в 1996 року, і займає одне з провідних місць і є топовим веб-сайтом. Доступ деяких статей вимагає реєстрації, хоча цей процес можна обійти в деяких випадках через Таймс RSS-канали. На березень 2005 перегляд сторінок веб склав 555 млн. Домен nytimes.com привернув увагу принаймні 146 мільйонів відвідувачів щороку за даними за 2008 рік, згідно з дослідженнями Compete.com. Веб-сайт New York Times займає 59-е місце за кількістю унікальних відвідувачів, з більш ніж 20 мільйонами унікальних відвідувачів на березень 2009, що робить його найбільш відвідуваним сайтом з усіх газет. Крім того, станом на травень 2009 року, nytimes.com створила 22 з 50 найпопулярніших блогів газет. У вересні 2005 року, газета вирішила почати сервіс на основі підписок на щоденні колонки в програмі, відомої як Times Select, що дозволило охопити раніше вільні стовпці. До того часу, як програма була усунена, Times Select коштував $ 7,95 на місяць або $ 49,95 на рік, хоча також друкована електронна копія була безкоштовна для передплатників, студентів та викладачів. 17 вересня 2007, Нью-Йорк таймс оголосив, що припиняє стягувати плату за доступ до частин свого веб-сайту. На додаток до відкриття майже всього сайту для всіх читачів, New York Times дозволив доступ до новинного архіву з 1851 року по 1922 рік. Доступ до розділу Преміум Кросворди пропонує доставку на будинок або підписки за $ 6,95 на місяць або $ 39,95 на рік. New York Times була розроблена для iPhone і IPod Touch в 2008 році і в 2010 році для пристроїв Ipad. New York Times була також першою газетою, яка пропонувала відео ігри, як частину редакційних матеріалів. У 2010 році за допомогою програми CAPTCHA були оцифровані старі видання The New York Times. У 2012 році New York Times представила новинний сайт китайською мовою, cn.nytimes.com. 15 жовтня, New York Times оголосила, що вона, додасть новинний сайт португальською мовою в наступному році. У березні 2013 року, Нью-Йорк таймс і National Film Board of Canada оголосили про партнерство під назвою «A Short History of the Highrise», який створить чотири короткометражних документальних фільмів для інтернету про життя у висотних будівлях в рамках проекту Highrise. Третій проект в серії, «A Short History of the Highrise» виграв премію Пібоді в 2013 році. Online контент доступний через лімітований платний доступ, який було розпочато в 2011 році. Перші десять статей в місяць, ви можете читати безкоштовно, в той час як додаткові статті вже вимагають підписки. Сайт газети був зламаний 29 серпня 2013, Сирійською електронною групою хакерів, яка підтримує уряд президента Сирії Башара аль-Асада.

Мобільна версіяРедагувати

«The Times Reader» — це цифрова версія The New York Times. Вона була створена завдяки співпраці між газетою New York Times і Microsoft. The Times Reader приймає принципи журналістського друку і застосовує їх до мовлення в режимі онлайн. The Times Reader використовує ряд технологій, розроблених Microsoft і їх командою Windows Presentation Foundation. Технології були представлені у квітні 2006 року в Сіетлі Артуром Окс Сульцбергом молодшим, Біллом Гейтсом і Томом Бодкін. У 2009 The Times Reader 2.0 була переписана в Adobe AIR. У грудні 2013 року, газета повідомила, що додаток The Times Reader припинить свою роботу 6 січня 2014 року, і закликала користувачів додатку почати використовувати програму «Today's Paper». У 2008 році New York Times створила додаток для iPhone і Ipod Touch, яке дозволило користувачам завантажувати статті на свій мобільний пристрій, що дало можливість читати газети, навіть коли користувачі не могли отримати сигнал. У квітні 2010 року, New York Times оголосила, що почне видавати щоденний контент через додаток Ipad. Станом на жовтень 2010 року, додаток New York Times IPad — доступно у вільному доступі без плати за підписку і є підтримкою реклами. У 2010 році газета також запустила додаток для Android смартфонів.

Зупинки друкуРедагувати

У зв'язку зі святами, номера не були надруковані 23 листопада 1851, 2 січня 1852; 4 липня 1852; 2 січня 1853; 1 січня 1854.

Через страйк, The New York Times не була надрукованою в наступні періоди: 9 грудня 1962 по 31 березня 1963 тільки західне видання було опубліковано у зв'язку зі страйком в 1962—1963 в Нью-Йорку.

10 серпня 1978 по 5 листопада 1978 страйкарі завдали удару і закрили три великі газети New York City. Не одне видання The New York Times не було надруковано. За два місяці страйків, з'явилася пародія на газету The New York Times і була видана в Нью-Йорку, яка називалася «Not The New York Times», за допомогою таких особистостей як Карл Бернстайн, Крістофер Серф, Тоні Хендра і Джордж Плимптон.

Політичні перевагиРедагувати

Згідно з даними опитування громадської думки, проведеного в 2007 році Rasmussen Reports, торкаючись політичних переконань ЗМІ, 40 % респондентів вважає, що Таймс має ліберальні переваги, 20 % опитаних вважають, що у газети немає політичного забарвлення, і 11 % людей вірять, що газета має консервативний ухил. У грудні 2004 року, Університет Каліфорнії провівши дослідження дав газеті The New York Times бал 63,5 за 100-бальною шкалою, 0 — найбільш консервативний ухил і 100 — найбільш ліберальний ухил. Special Report, вечірня програма на Fox News, в порівнянні, отримала 39,7 бали. У середині 2004, громадський редактор газети Деніел Окрент, написав думку, в якій він сказав, що Нью-Йорк таймс мала ліберальний ухил у висвітленні новин деяких соціальних питань, таких як аборти і дозвіл одностатевих шлюбів. Він також заявив, що цей ухил відображається в космополітизмі газети. Д. Окрент не став коментувати детально питання про упередженість у висвітленні інших «важливих політичних новин», таких як питання податково-бюджетної політики, зовнішньої політики, або питання громадянських свобод, але заявив, що висвітлення газетою теми війни в Іраку було недостатньо критичним з боку адміністрації Буша.

КритикаРедагувати

На адресу видання неодноразово лунала критика. Так, наприклад, колумніст Джек Андерсон став жертвою операції КДБ з дезінформації, ТУКАН, та послався на сфабрикований лист як свідчення причетності ЦРУ до брудних моментів операції «Кондор»[4].

Заперечення ГолодоморуРедагувати

The Times був підданий критиці за роботу репортера Вальтера Дюранті, який обіймав посаду начальника московського бюро «Нью-Йорк таймс» з 1922 по 1936 рік. Дюранті написав серію оповідань, статей в 1931 році в Радянському Союзі і отримав Пулітцерівську премію за свою роботу в той час; однак, він був підданий критиці за його заперечення масового голоду, особливо українського Голодомору в 1930-х роках. У 2003 році, після засідання ради Пулітцерівської премії, знову відновилося розслідування, «Таймс» найняв Марка фон Хагена, професора російської історії в Колумбійському університеті, щоб він переглянув роботи В. Дюранті. Фон Хаген зробив висновки, що роботи Дюранті незбалансовані і неаргументовані, і що занадто часто можна побачити підтримку сталінської пропаганди. У коментарях для преси він заявив: «Заради честі The New York Times, вони повинні повернути премію назад».

Висвітлення Палестино-ізраїльського конфліктуРедагувати

Монографія[5] про дослідження проведене CAMERA, доходить висновку, що висвітлення арабо-ізраїльського конфлікту в Нью-Йорк таймс упереджене на користь палестинців, та уникає згадок контр-аргументів[6]. Дослідження «Осуд Ізраїлю — Висвітлення Палестино-Ізраїльського конфлікту в Нью-Йорк таймс, 1 липня — 31 грудня 2011 року» (англ. Indicting Israel - New York Times Coverage of the Palestinian-Israeli Conflict - A July 1 – December 31, 2011 Study є частиною серії монографій Комітету за точність висвітлення подій на Близькому сході в Америці (англ. Committee for Accuracy in Middle East Reporting in America, CAMERA) 2012 року. В підсумковому розділі, написаному Рікі Холландером (англ. Ricki Hollander) та Жіладом Іні (англ. Gilead Ini), сказано, що основним висновком дослідження є виявлення незбалансованого, сталого, наскрізного засудження Ізраїлю, яке домінує в розділах новин та коментарів. Також, у висновках йдеться про те, що «точка зору Ізраїлю отримує менше уваги, аніж палестинців, особливо критика Ізраїлю не просто посилена, а навіть підтримується.»[5] Дослідження охопило всі статті в розділах новин та колонки редактора в друкованій версії газети, що безпосередньо стосуються палестино-ізраїльського конфлікту (1 липня — 31 грудня 2011 року).

Війна в ІракуРедагувати

Через рік після початку війни в Іраку газета стверджувала, що деякі з її статей не були настільки ж строгими, як вони повинні були бути, і були досить кваліфікованими і часто надмірно залежними від інформації від Іракської сторони, яка бажала зміни режиму. Репортер Джудіт Міллер пішла у відставку після критики, що її стаття напередодні війни в Іраку була фактично неточною і надмірно сприятливою для позиції адміністрації Буша, в чому пізніше New York Times вибачився. Один з основних джерел Міллер був Ахмед Челебі, іракський експатріант, який повернувся до Іраку після американського вторгнення і займав ряд посад в державних органах з травня 2005 року по травень 2006 року.

Балканський і анти-сербський ухилРедагувати

Колишній журналіст Нью-Йорк таймс Даніель Сімпсон піддав критиці ухил газети в уявленнях війни в Югославії в 1990-х роках. Особливо критично він був налаштований через анти-сербський ухил газети і опублікував книгу «Грубе керівництво до темної сторони: або чому я залишив свою роботу в Нью-Йорк таймс», в якій він пояснює відповідні питання. Він також стверджував, що йому було запропоновано повідомити про передбачувану торгівлю зброєю масового ураження між Сербією і Іраком, які виявилися помилковими, а його спроби в написанні більш нейтральних статей, були відхилені.

Друга Світова війнаРедагувати

4 листопада 2001, в 150-ювілей The New York Times колишній виконавчий редактор Макс Френкель написав про те, що до і під час Другої світової війни, Таймс проводила послідовну політику мінімізації статей про Голокост в своїх новинних сторінках. Лаурель Лефф, доцент факультету журналістики Північно-Східного університету прийшов до висновку, що газета Таймс зменшувала значення Третього рейху в геноциді єврейського народу. Її книга 2005 «Buried by the Times» надає документи і показує тенденцію Нью-Йорк таймс до, під час і після Другої світової війни, які приховували новини в повсякденних виданнях про триваючі переслідування і знищення євреїв. Лаурель Лефф пояснює цей факт і недолік через частково складних особистих і політичних поглядів єврейського видавця газети, Артура Хейс Салзбергера, щодо євреїв, антисемітизму і сіонізму.

Під час війни, журналіст New York Times Вільям Л. Лоуренс був «на зарплаті військового відомства»

ПлагіатРедагувати

У травні 2003 року репортер «Таймс» Джейсон Блер (Jayson Blair) був змушений піти у відставку, після того як він був спійманий на плагіаті і фабрикації елементів його оповідань в газеті. Розслідування виявило, що понад половину із 73 статей, опублікованих у 2002—2003 роках, «репортер» написав не з місця подій, а за матеріалами місцвих видань. Деякі критики стверджують, що походження Блера було головним фактором в його прийомі на роботу і в початкове небажання The New York Times звільняти його.

«Кирзбекистан»Редагувати

7 січня 2015 года журналіст Джон Бранч у статті про альпініста Томмі Колдуелла[en], описуючи його викрадення в 2000 році на Памірі, назвав країну не Киргизстан, а Кирзбекистан (Kyrzbekistan).[7][8] Для мифічної держави блогери миттєво створили історію, культуру, визначні пам'ятки, у мережі з'явилися «офіційні» сайти держави, сайти, присвячені туризму у Кирзбекистані тощо.[9][10]

Цікаві фактиРедагувати

При виробництві газети використовується, поряд з комерційним, і вільне програмне забезпечення.

До вересня 1976 газета залишалася у форматі восьми колонок, через роки після того, як інші газети вже перейшли на формат шести. Також вона була однією з останніх газет, які взяли кольорові фотографії. Перша кольорова фотографія на першій смузі цієї газети з'явилася в 1997 році. При відсутності основного заголовку, найбільш важлива історія дня з'являється вгорі правої колонки на першій смузі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Most Papers Again Report Big Declines in Circulation, The New York Times (Перевірено 3 лютого 2009)
  2. а б http://www.usnpl.com/addr/aaddressresult.php?id=2293
  3. Museum of Modern Art online collection
  4. Lloyd Billingsley (24 січня 2006). Chile con Commies. FrontPage Magazine. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2013-01-24. 
  5. а б Indicting Israel New York Times Coverage of the Palestinian–Israeli Conflict – A July 1 — December 31, 2011 Study (формат PDF). Monograph Series. Committee for Accuracy in Middle East Reporting in America 2012. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-19. 
  6. CAMERA Monograph: Indicting Israel: New York Times Coverage of the Palestinian-Israeli Conflict. Committee for Accuracy in Middle East Reporting in America 2012. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-12-19. 
  7. Abduction. Lost Finger. Now, a Rock Climber's Tallest Hurdle // By John Branch. Jan. 7, 2015
  8. The New York Times Accidentally Invented a New Country, and the Internet's in Love // By David Griner. January 8, 2015
  9. Кырзбекистан — ошибка журналистов стала интернет-трендом // bbc, 9 января 2015
  10. Кырзбекистан где-то рядом // lenta.ru, 09:15, 12 января 2015

ПосиланняРедагувати

  • nytimes.com — Нью-Йорк таймс в інтернеті.