Деніс Потвен
Деніс Потвен (англ. Denis Potvin; нар. 29 жовтня 1953, Ваньє, Онтаріо, Канада) — канадський хокеїст, захисник. Член Зали слави хокею. Чотириразовий володар кубка Стенлі.
Деніс Потвен | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 29 жовтня 1953 (70 років) Ваньє, Онтаріо, Канада | |||
Зріст | 183 см | |||
Вага | 93 кг | |||
Позиція | захисник | |||
Кидок | лівий | |||
Проф. клуби | «Нью-Йорк Айлендерс» | |||
Нац. збірна | Канада | |||
Драфт НХЛ | 1-й загальний, 1973 «Нью-Йорк Айлендерс» | |||
Ігрова кар'єра | 1973 — 1988 | |||
Зала слави, 1991 | ||||
Деніс Потвен у Вікісховищі |
Ігрова кар'єра
ред.У юніорській лізі провінції Онтаріо виступав за команду «Оттава-67». За п'ять сезонів провів 279 матчів, набрав 358 очок за системою гол плюс пас. 1973 року був обраний на драфті НХЛ, під 1-м загальним номером, найслабшим клубом минулого чемпіонату — «Нью-Йорк Айлендерс».
У першому сезоні був визнаний найкращим новачком ліги, отримав нагороду Колдера. Протягом 70-х «Айлендерс» поступово зміцнював свої позиції, а в першій половині 80-х років став найсильнішою командою ліги. Деніс Потвін, разом з нападниками Майком Боссі й Браєном Тротьє, був лідером того складу.
Перший гравець «Айлендерс», який провів 1000 ігор у регулярному чемпіонаті. Вісім сезонів був капітаном команди (1979—1987). П'ять разів грав у фіналах кубка Стенлі (1980—1984). Тричі визнавався найкращим захисником ліги і отримував трофей Джеймса Норріса. За підсумками сезону шість разів обирався до першого складу збірної «Всіх зірок» (1974—1976, 1978, 1979, 1981) і двічі — до другого (1977, 1984).
Першим із захисників Національної хокейної ліги набрав 1000 результативних пунктів у чемпіонаті (4 квітня 1987 року). З гравців «Айлендерс» таке досягнення раніше покорялося лише Майку Боссі й Браєну Тротьє. Всього у регулярному чемпіонаті провів 1060 матчів, закинув 310 шайб, зробив 742 результативні передачі; а на стадії плей-оф — 185 матчів, 56 голів, 108 передач.
У складі національної збірної переможець першого і фіналіст другого розіграшів кубка Канади. Третій призер чемпіонату світу 1986 року. Всього за збірну Канади провів 21 матч, закинув 4 шайби, зробив 17 результативних передач. У лютому 1979 року в нью-йоркському «Медісон-сквер-гардені» захищав кольори збірної Національної хокейної ліги у серії матчів з командою Радянського Союзу[1].
1991 року був обраний до Зали слави хокею. З 1 лютого 1992 року номер «5», під яким він виступав, не використовується у клубові «Нью-Йорк Айлендерс». 1997 року канадський журнал «The Hockey News» опублікував список 100 найкращих гравців в історії Національної хокейної ліги. У ньому Деніс Потвін розташувався на 19-й позиції. Тринадцять років потому журнал надрукував оновлений список 100 найкращих гравців НХЛ усіх часів, але вже з розбивкою спортсменів за їх ігровими позиціями. У цьому варіанті Деніс Потвін посідає шосте місце серед захисників.
Досягнення
ред.Статистика
ред.Статистика клубних виступів:
Сезон | Клуб | Ліга | Регулярна першість | Плей-оф | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
І | Г | П | О | ШХ | І | Г | П | О | ШХ | |||
1968-69 | «Оттава-67» | ОХА | 46 | 12 | 25 | 37 | 83 | — | — | — | — | — |
1969-70 | «Оттава-67» | ОХА | 42 | 13 | 18 | 31 | 97 | 5 | 2 | 1 | 3 | 9 |
1970-71 | «Оттава-67» | ОХА | 57 | 20 | 58 | 78 | 200 | 11 | 4 | 6 | 10 | 26 |
1971-72 | «Оттава-67» | ОХА | 48 | 15 | 45 | 60 | 188 | — | — | — | — | — |
1972-73 | «Оттава-67» | ОХА | 61 | 35 | 88 | 123 | 232 | 9 | 6 | 10 | 16 | 22 |
Усього | 254 | 95 | 234 | 329 | 800 | 25 | 12 | 17 | 29 | 57 | ||
1973-74 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 77 | 17 | 37 | 54 | 175 | — | — | — | — | — |
1974-75 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 79 | 21 | 55 | 76 | 105 | 17 | 5 | 9 | 14 | 30 |
1975-76 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 78 | 31 | 67 | 98 | 100 | 13 | 5 | 14 | 19 | 32 |
1976-77 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 80 | 25 | 55 | 80 | 103 | 12 | 6 | 4 | 10 | 20 |
1977-78 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 80 | 30 | 64 | 94 | 81 | 7 | 2 | 2 | 4 | 6 |
1978-79 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 73 | 31 | 70 | 101 | 58 | 10 | 4 | 7 | 11 | 8 |
1979-80 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 31 | 8 | 33 | 41 | 44 | 21 | 6 | 13 | 19 | 24 |
1980-81 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 74 | 20 | 56 | 76 | 104 | 18 | 8 | 17 | 25 | 16 |
1981-82 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 60 | 24 | 37 | 61 | 83 | 19 | 5 | 16 | 21 | 30 |
1982-83 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 69 | 12 | 54 | 66 | 60 | 20 | 8 | 12 | 20 | 22 |
1983-84 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 78 | 22 | 63 | 85 | 87 | 20 | 1 | 5 | 6 | 28 |
1984-85 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 77 | 17 | 51 | 68 | 96 | 10 | 3 | 2 | 5 | 10 |
1985-86 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 74 | 21 | 38 | 59 | 78 | 3 | 0 | 1 | 1 | 0 |
1986-87 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 58 | 12 | 30 | 42 | 70 | 10 | 2 | 2 | 4 | 21 |
1987-88 | «Нью-Йорк Айлендерс» | НХЛ | 72 | 19 | 32 | 51 | 112 | 5 | 1 | 4 | 5 | 6 |
Усього | 1060 | 310 | 742 | 1052 | 1356 | 185 | 56 | 108 | 164 | 253 |
Статистика виступів у збірних:
Рік | Команда | Турнір | І | Г | П | О | ШХ | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1976 | Канада | КК | 7 | 1 | 8 | 9 | 16 | |
1979 | НХЛ | КВ | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | |
1981 | Канада | КК | 7 | 2 | 5 | 7 | 12 | |
1986 | Канада | ЧС | 7 | 1 | 4 | 5 | 6 | |
Національна збірна | 21 | 4 | 17 | 23 | 44 |
Примітки
ред.- ↑ За збірну НХЛ, окрім канадців, виступало троє шведських хокеїстів: Бер'є Сальмінг («Торонто Мейпл-Ліфс»), Ульф Нільссон і Андрес Хедберг (обидва — «Нью-Йорк Рейнджерс»).
Посилання
ред.- Статистика виступів та профіль гравця на NHL.com, Eliteprospects.com, Hockey-Reference.com, Legends of Hockey, The Internet Hockey Database
- Профіль (анг.) . Eliteprospects.com. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
- Профіль (анг.) . NHL.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 4 грудня 2015.