Костел святого Станіслава (Чортків)
Костел Mатері Божої Святого Розарія та святого Станіслава, або Домініканський костел — культова споруда у місті Чорткові на Тернопільщині. Діючий, деканальний храм Чортківського деканату РКЦ в Україні. Споруджений на початку XVII ст., перебудований на початку ХХ ст. З 2009 року — Санктуарій Mатері Божої Святого Розарія.
| Костел святого Станіслава | |
|---|---|
 | |
| 49°01′09″ пн. ш. 25°47′47″ сх. д. / 49.01917° пн. ш. 25.79639° сх. д.Координати: 49°01′09″ пн. ш. 25°47′47″ сх. д. / 49.01917° пн. ш. 25.79639° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Сучасний статус | деканальний храм, пам'ятка архітектури |
| Розташування |
 Україна, Чортків, Тернопільська область |
| Архітектор | Ян Кароль Зубжицький-Сас[1] |
| Стиль | надвіслянська готика |
| Належність | РКЦ |
  Костел святого Станіслава (Чортків) (Україна) | |
 Костел святого Станіслава на Вікісховищі | |
ВідомостіРедагувати
Первісна спорудаРедагувати
22 березня 1722 року дідич Чорткова Станіслав Гольський видає привілей для чортківських домініканців. Похований у крипті старого храму.
У 1728—1731 рр. тривало будівництво з допомогою Стефана і його сина Йоахіма Потоцьких кам'яного мурованого костелу та монастира, використовуючи каміння старого замковиська й розібраного замку в Шманьківцях[2]. У 1731 р. його як костел святого Станіслава освятив єпископ Адам Оранський, кам'янецький суфраган. У 1818 р. костел помалювали.[3]
У 1908 р. храм розібрали.[4]
Сучасний храмРедагувати
Наприкінці XIX століття старий костел не вміщував усіх парафіян, а їх кількість зростала. Тому старий храм з частиною мурів частково розібрали, а на його місці за проектом, польського архітектора, професора Краківського університету Яна Саса-Зубжицького на початку ХХ ст. звели новий храм у стилі надвіслянської готики, який прикрашали скульптури святих, які виготовили майстри Чеслав Стовп та Діаман Станкевич.
У 1910 р. завершено будівництво сучасного храму[5].
У вересні сайт «ВСВІТІ»[6] повідомив, що храм увійшов до ТОП-7 найвеличніших католицьких храмів України.[7]
2017 — у храмі на горищі, знайшли фігурку покровительку Європи, Катерини Сієнської.[8]
ПриміткиРедагувати
- ↑ іноді помилково вказують, що Теодор-Мар'ян Тальовський
- ↑ Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.) Книга перша) / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 438. — ISBN 978-966-457-355-6.
- ↑ Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.) Книга перша) / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 707. — ISBN 978-966-457-355-6.
- ↑ Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.) Книга перша) / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 696. — ISBN 978-966-457-355-6.
- ↑ Світло і тіні чортківських замків (Сторінками історії міста (XI-XVIII ст.) Книга перша) / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Терно-граф, 2019. — С. 716. — ISBN 978-966-457-355-6.
- ↑ Святі місця України: ТОП-7 найвеличніших католицьких храмів.
- ↑ Свобода. — 2016. — № 83 (3121) (26 жовт.). — С. 12.
- ↑ Йосифат А., Трух Г. Домініканці Чорткова знайшли покровительку Європи на горищі місцевого храму // Голос народу. — 2017 — № 30 (28 лип.). — С. 4. — (Сенсація)
ДжерелаРедагувати
- Czortków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 873–875. (пол.)
- Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Stanisława biskupa i męczennika oraz klasztor dominikanów w Czortkowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — 508 s., 806 il. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). —ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел святого Станіслава (Чортків) |
- Маньовська В. Захоплює, приваблює, дивує // Вільне життя плюс. - 2018. - №14 (16 лютого). - С. 8. - (Мандри у давнину).
- Бондаренко А. Чортків: костел св. Станіслава.
- Чортків // Сайт Львівської архідієцезії.