Лисець (Дунаєвецький район)

Дунаєвецький район

Лисе́ць — село в Україні, в Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 924 особи (465 дворів).

село Лисець
Coat of arms of Lysets.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Дунаєвецька міська громада
Код КОАТУУ 6821884401
Основні дані
Засноване 1493
Населення 924
Площа 2,945 км²
Густота населення 346,69 осіб/км²
Поштовий індекс 32472
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°47′34″ пн. ш. 27°01′12″ сх. д. / 48.79278° пн. ш. 27.02000° сх. д. / 48.79278; 27.02000Координати: 48°47′34″ пн. ш. 27°01′12″ сх. д. / 48.79278° пн. ш. 27.02000° сх. д. / 48.79278; 27.02000
Середня висота
над рівнем моря
283 м
Водойми річка Безіменна та два ставочки
Відстань до
обласного центру
80 км
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Дунаївці
Відстань до
залізничної станції
35 км
Місцева влада
Адреса ради 32472, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Лисець, вул. Затонського, тел. 9-17-44
Карта
Лисець. Карта розташування: Україна
Лисець
Лисець
Лисець. Карта розташування: Хмельницька область
Лисець
Лисець
Лисець. Карта розташування: Дунаєвецький район
Лисець
Лисець
Мапа

ГеографіяРедагувати

Селом протікає річка Безіменна, права притока Ушиці.

Загальні відомостіРедагувати

Село обгортають такі населені пункти: село Велика Побійна на півночі, Заголосна на північному заході, Тимків на сході, на півдні Сокілець та Великий Жванчик на заході.

ІсторіяРедагувати

Лисець згадується в реєстрі димів (податкових одиниць) Подільського воєводства за 1493 рік. Однак немає сумнівів, що село існувало і раніше. У 16 ст. орендар Юрій Телефус збудував замок —– його зруйнували волохи.[1] Найпоширенішою галуззю економіки Лисця було землеробство, яке мало тут давні традиції. У 1798 році село було надане у тимчасове користування строком на 50 років Яну Ратиборському.

Лисець був значним населеним пунктом, так у 1889 році в ньому нараховувалось 410 дворів, де проживало 2402 жителя. У 1860 році священик (вперше Лисецький піп згадується у документах за 1565 рік[2]) Лисецької церкви Пресвятої Богородиці (збудована у 1721 р., дерев'яна триверха) запропонував селянам віддати своїх дітей на навчання, при цьому наголосив, що навчати буде безкоштовно, а книги купуватиме за власні кошти; священик відкрив школу з приходом осені. В цей період село мало власне ґмінне управління, що керувало навколишніми селами та володіло більш ніж 5000 десятин землі.

За новим територіально-адміністративним поділом 1925 року, Лисець ввійшов до Новоушицького району Кам‘янець–Подільського округу. За даними Всесоюзного перепису 1926 р. в Лисці нараховувалось 563 двори, проживало 2146 жителів.

ГербРедагувати

Опис: Центральним елементом герба є гербовий щит синього кольору. Синій колір символізує мир, спокій, злагоду. Щит поділений на 2 частини горизонтальною хвилястою лінією, яка символізує річку Бобравку. Верхню частину гербового щита займає стилізоване зображення ластівки — символ нестримного руху вперед, символ волі і працелюбства. В нижній частині гербового щита розташовано композицію із трьох яблук, що підкреслює вирощування, заготівлю і продаж плодів садівництва жителями села. Знизу і з боків гербовий щит обрамляє стилізоване золоте дубове листя — символ могутності, сили, довголіття. Зверху гербовий щит обвиває синя стрічка з написом «с. Лисець». Геральдичну композицію вінчають 5 пшеничних колосків, які символізують багатство, славу, мудрість, добро і красу.

Автор: Мастикаш М. В.

Критика: Існує ряд фактів недотримання геральдичних стандартів: 1) Французький щит має неканонічні пропорції та не використовується в новітній геральдичній традиції населених пунктів України; 2) Ластівка летить в негеральдичний бік (вліво); 3) Девізна стрічка міститься, за правилами, за щитом, а не над ним.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

МешкалиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. [Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2, с. 198; ч. 8, т. 2, с. 340]
  2. Jabłonowski A. Źródła dziejowe, t. 19, s. 188

ДжерелаРедагувати

  • Жарких М. І. Храми Поділля. — К., 2007.

ПосиланняРедагувати