Відкрити головне меню

Даценко Іван Дмитрович (4 січня 1867 — 15 грудня 1918, Дарниця) — російський, пізніше український військовий діяч. Генерал-майор російської армії, у 1918 році — генерал-хорунжий збройних сил Української Держави.

Даценко Іван Дмитрович
Imperial Russian Army MajGen 1917 h.png Генерал-майор 12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Даценко Іван Дмитрович.jpg
Загальна інформація
Народження 4 січня 1867(1867-01-04)
Смерть 15 грудня 1918(1918-12-15) (51 рік)
Дарниця
Військова служба
Роки служби Російська імперія (1883—1917) → Hetmanate (1918)
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імперія
Hetmanate Українська Держава
Рід військ Російська імперія / Hetmanate Сухопутні війська
Війни / битви Перша світова війна
Антигетьманське повстання
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Георгіївська зброя

ЖиттєписРедагувати

Іван Даценко народився 4 січня 1867 року. Освіту Іван отримав у Ярославській військовій прогімназії. На службу вступив 19 серпня 1983 року. У 1886 році Даценко закінчив Київське піхотне юнкерське училище. 3 жовтня 1886-го отримав звання підпоручика, після чого служив у 36-му піхотному резервному кадровому батальйоні. 3 жовтня 1890-го підвищений до поручика, 6 травня 1900-го — до штабс-капітана. Станом на 1 січня 1910 року Даценко — капітан 2-го Івангородського фортечного полку. З 26 лютого 1910 року — підполковник 71-го піхотного Белевського полку. Брав участь у Першій світовій війні. За бій 23–24 серпня 1914 року був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. З 29 березня 1915 року — полковник, командир 179-го піхотного Усть-Двинського полку, з яким воював у Польщі і на Румунському фронті[1]. У 1917 році Іван Дмитрович командував бригадою 20-ї Сибірської стрілецької дивізії. З осені 1917 року — генерал-майор, начальник 113-ї піхотної дивізії.

8 червня 1918 року Даценко був призначений начальником 13-ї пішої дивізії збройних сил Української Держави. З 2 липня 1918 року — помічник начальника 9-ї пішої дивізії армії Української Держави. З 3 рудня 1918 року — начальник цієї дивізії та командувач військ, що боролися проти військ Директорії УНР під час Антигетьманського повстання. Загинув від рук повстанців на станції Дарниця під Києвом 15 грудня 1918-го.

ПриміткиРедагувати

  1. 179-й піхотний Усть-Двинський полк; gwar.mil.ru. Процитовано 24 листопада 2018. (рос.)

ДжерелаРедагувати