Камінь-Каширський

місто у Волинській області (Україна)

Ка́мінь-Каши́рський (колишні назви — Камінь до XVII ст., у XVII—XX ст. — Камінь-Коширський) — місто у Волинській області, центр Камінь-Каширського району і Камінь-Каширської громади. Населення 12 505 мешканців (2017). До облцентру можна дістатися автошляхом М19, який збігається із єврошосе E85 та згодом переходить у Т 0311. (До 2006 року не можна було потрапити через єврошосе).

Камінь-Каширський
Kam ka s.gif Kam ka h.gif
Герб Каменя-Каширського Прапор Каменя-Каширського
ККадміністрація.jpg
Камінь-Каширська РДА у центрі міста
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Громада Камінь-Каширська міська громада
Засноване XIII ст.
Магдебурзьке право 1430
Статус міста від 1940 року
Населення 12 505 (01.01.2017)[1]
 - повне 12 505 (01.01.2017)[1]
Площа 7,64 км²[2]
Густота населення 798 осіб/км²
Поштові індекси 44500-44505
Телефонний код +380-3357
Координати 51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д. / 51.62000; 24.96528Координати: 51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д. / 51.62000; 24.96528
Висота над рівнем моря 155 м
Водойма Цир
Назва мешканців ка́мінь-каши́рець, ка́мінь-каши́рка, ка́мінь-каши́рці
Відстань
Найближча залізнична станція Камінь-Каширський
До обл./респ. центру
 - фізична 99 км
 - автошляхами 126 км
До Києва
 - фізична 410 км
 - автошляхами 463 км
Міська влада
Адреса 44500, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, м. Камінь-Каширський, вул. Волі, 2
Міський голова Пась Віктор Іванович

CMNS: Камінь-Каширський у Вікісховищі

Мапа
Камінь-Каширський. Карта розташування: Україна
Камінь-Каширський
Камінь-Каширський
Камінь-Каширський. Карта розташування: Волинська область
Камінь-Каширський
Камінь-Каширський
Map

ІсторіяРедагувати

Можливо першими згадками міста Камінь-Каширська, а тоді ще просто Камінь чи Камень, про що дізнаємося з Галицько-Волинського літопису:

У рік 6718 [1210]. У той же рік прийшов до Белза Лестько, [князь лядський], якого переконав Олександр [Всеволодович], — бо Олександр не сприяв обом Романовичам, а хотів [їм] зла, — і забрав Белз [у Василька], і дав Олександрові. Але бояри не зрадили [Романовича], а пішли всі з князем Васильком у Каменець[3].

Хоча через форму «Кам'янець», а не «Камінь» та значну поширеність подібних назв міст у Волинській землі тяжко сказати точно, чи мова тут за Камінь-Каширський. У Королівстві Руському тоді було декілька міст із назвою Кам'янець — Кам'янець-Волинський зараз у складі селища Миропіль на Житомирщині, Кам'янець-Литовський (нині — місто Кам'янець), Берестейської області Білорусі, Кам'янець/Камінь-Каширський (нині — місто Камінь-Каширський). Утім, наведена нижча цитата як за контекстом подій, так і за формою назви міста більше нагадує Камінь-Каширський:

У рік 6770 [1262] …Припом'янув Миндовг [також], що Василько-князь із богатирем [Бурондаєм] пустошив землю Литовську. І послав він рать на Василька, і пустошили вони довкола [города] Каменя 316. Але князь Василько не поїхав услід за ними, тому що сподівався він другої раті. Він послав за ними [воєвод] Желислава та Степана Медушника. І гонили вони вслід за ними аж до [ріки] Ясольди 317, але не догнали їх, бо рать [литовська] була мала, — вони тільки набрали були здобичі, і тому й одійшли спішно[3].

Та також наступна:

У рік 6784 [1276] …А після цього Тройден, пославши свого брата Сирпутія, пустошив довкола [города] Каменя 340. Володимир же за це, пославши [рать], узяв у нього Турійськ на ріці на Німані і села довкола нього забрав.[3]

Отже, імовірно, засноване у XIII ст. місто Камінь, уже точно з початку XV ст. фіксується у джерелах з назвою близькою до сучасної «до имєнья князя Коширского, Каменіа» (1537), «в Камєни княза Кошєрського» (1545), Камінь-Кошарський (1629) [Шульгач 2001, 60].

Зокрема в писемних джерелах згадується як володіння литовських князів Сангушків-Каширських. Оскільки ще у кінці XIV ст. по 1392 році існувало удільне Кошерське князівство назву якого дістало від столиці Кошер так і місто Камінь у підлеглості до цього князівства отримало прикметник Каширський[4]. Останній із роду — волинський та подільський воєвода Адам Сангушко-Каширський у 1628 р. заснував у місті домініканський монастир. Після його смерті Камінь-Каширський перейшов до роду Красицьких — аж до кінця XVIII ст. Пізніше маєток відійшов до сімейства Ордів (Орда). У 1832 р. царська влада закрила домініканський монастир, зробивши кляшторний костел парафіяльним. У 1830—1837 рр. споруду було перебудовано.

У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право (підтверджене згодом у 1600 році). За Люблінською унією 1569 року Камінь-Каширський і навколишні території переходять під владу Польщі, де поступово місто зійшло до статусу села. Після III поділу Польщі Камінь-Каширський і прилеглі території увійшли до складу Росії, де став центром волості.

У роки І світової війни через села Тоболи, Рудка-Червинська, Великий Обзир, Оленине, Боровно, проходила лінія фронту. Після Ризького мирного договору 1921 року Камінь-Каширський знову переходить під владу Польщі і став центром Камінь-Каширського повіту Поліського воєводства. У 1923 році в Камені-Каширському було створено повітове староство. 1 січня 1927 року сільська Камінь-Каширська гміна отримала бюджетний статус міської гміни[5].

У 1940 році утворено Камінь-Каширський повіт, згодом район. Розпочала діяльність міська і районна Ради.

З початку війни 1939—1945 років територія району була окупована нацистами та включена до складу Камінь-Каширської округи. Діяли партизанські загони під командуванням М. П. Коніщука, А. П. Бринського, О. Ф. Федорова, у с. Хотешів функціонувала школа старшин УПА. Кінець окупації району припадає на березень-квітень 1944 року.

У 1945 році в Камені-Каширському створено педагогічне училище. У 1947 році у місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. У 1961 році став до ладу Камінь-Каширський лісозавод. За період з 70-х по 80-ті роки в місті й селах району була здійснена значна програма соціально-культурного будівництва. Розпочали свою роботу хлібозавод, консервний завод, деревообробний завод, комбікормовий завод, маслозавод.

У 1991 році на Всеукраїнському референдумі на підтвердження Акта проголошення незалежності України за незалежність держави проголосувало 94,2 % мешканців району. У 1991 році район віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (категорія III) постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. На території району діє 46 релігійних об'єднань.

У 1996 році рішенням сесії міської ради народних депутатів від 14 вересня 1996 року затверджено проєкт герба, прапора і печатки міста Каменя-Каширського. У 1999 році в с. Михнівка було освячено Свято-Стрітенський монастир.

Пам'яткиРедагувати

У центрі Каменя-Каширського — залишки давнього городища «Замок», розташованого на правому березі річки Цир. У 1987—1988 роках археологічні дослідження на території городища проводила експедиція Волинського краєзнавчого музею під керівництвом Панишка Сергія Дмитровича.

  • Домініканська спадщина становить найдавніший комплекс пам'яток Каменя-Каширського. Це костел та каплиця, збудовані в першій половині XVII століття. У міжвоєнний період XX століття костел ще використовувався для служб, проте в радянський час був сильно перебудований. У ньому деякий час діяла пекарня. Каплиця розташована поруч. Станом на 2012 рік реставрована зовні. Приміщення колишнього костелу не є пам'яткою, каплиця — пам'ятка архітектури місцевого значення. Належить католицькій громаді міста і нею використовується.
  • У центрі міста знаходиться пам'ятка архітектури національного значення церква святого Пророка Іллі, збудована в 1700 році. Дзвіницю церкві надбудували у 1886 році. У 1906 році в цій церкві хрестили майбутнього шевченкознавця Євгена Шабліовського. У ніч на 8 квітня 2015 року церква згоріла[6].
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці була збудована у 1723 році на кошти місцевого поміщика Івана Красицького. У 1880 році один із трьох автентичних куполів переробили під дзвіницю.

У місті є кілька пам'ятників та меморіальний комплекс на честь воїнів Радянської армії. Серед пам'ятників — загиблим євреям Камінь-Каширського гетто, загиблим мешканцям Камінь-Каширщини в Афганістані.

ПостатіРедагувати

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • В. К. Бородчук, В. С. Крившин. Ка́мінь-Каши́рський // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747 с. — С. 246—257.