Ян Якуб Шимонович
Ян Якуб Шимонович (Симонович) (пол. Jan Jakub Symonowicz; 29 грудня 1740, Кам'янець-Подільський — 3 жовтня 1816, Львів, Австрійська імперія)[2] — церковний діяч, архієпископ львівський вірменської католицької церкви (1801—1816).
| Ян Якуб Шимонович Jan Jakub Symonowicz | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1801 — 1816 | ||
| Обрання: | 1798 | |
| Конфесія: | Вірменська католицька церква | |
| Попередник: | Якуб Валеріан Туманович | |
| Наступник: | Каетан Августин Вартересевич | |
| Альма-матер: | Колегія театинів | |
| Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
| Народження: | 29 грудня 1740 м. Кам'янець-Подільський | |
| Смерть: | 3 жовтня 1816 (75 років) м. Львів | |
| Похований: | м. Львів, Личаківський цвинтар | |
| Священство: | 11 серпня 1764 | |
| Єп. хіротонія: | 1 березня 1801 | |
Біографія ред.
Народився в сім'ї вірменина. Хрещений в Кам'янці-Подільському. Закінчив клас риторики в Кам'янець-Подільському єзуїтському колегіумі, у вересні 1758 приїхав у Львів, і в тому ж році поступив на навчання в Папський колегіум театинців у Львові (Collegium Pontificii Leopoliensis). Після шести років вивчення філософії і теології 11 серпня 1764 р. був висвячений в сан священика «título missionis» (місіонера на схід). Після закінчення колегіуму театинців вступив у колегіум у Варшаві, для підготовки до служіння апостольським нунцієм. Крім рідної, володів польською, латинською, німецькою, французькою та італійською мовами.
Після повернення до Львова, протягом 16 років був проповідником вірменського кафедрального собору, працював в консисторії апостольським нотаріусом. З 1783 р. — останній парафіяльний священик вірмено-католицької церкви в Луцьку. З 1785 р. служив генеральним вікарієм вірменського кафедрального собору при Архієпископі Якубові Валеріані Тумановичеві, був головою консисторії, керував Інститутом убогих у Львові.
У 1798 р. призначений Святим Престолом латинським архієпископом львівським вірменського обряду. Через ув'язнення і смерть папи Пія VI та австро-французьку війну затвердження на посаді відбулося лише через 3 роки — 1 березня 1801 року.
З 1800 читав лекції з теології у Львівському університеті, декан богословського факультету. Відомий знавець історії вірмен у Польщі. Допомагав історику Т. Чацкому, зокрема, надавши йому документ від 1062 року, виданий легендарним російським князем Феодором Дмитрович із запрошенням вірмен на Русь.
Наполегливо клопотався перед Римом про поширення своєї юрисдикції в Російській імперії, про створення з відома російського уряду вірмено-католицької єпархії в Росії. Святіший Престол у жовтні 1803 р. відправив свого нунція в Санкт-Петербург з інструкціями про створення єпископства вірмен-католиків в Росії, однак, справа з різних причин не мало успішного результату. Шимонович сам звертався до російського уряду і імператора Олександра I з цим проханням.
У 1810 р. призначений таємним радником австрійського імператора Франца II.
Помер 3 жовтня 1816 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Примітки ред.
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Szymonowicz, Johann Jacob // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 42. — S. 290.
- ↑ Jan Jakub Symonowicz – Wiki.Ormianie. wiki.ormianie.pl (пол.). Процитовано 28 березня 2017.
Джерела ред.
- Ks. T. Isakowicz-Zaleski. Jan Jakub Symonowicz // Słownik biograficzny duchownych ormiańskich w Polsce. — Kraków 2001.
Посилання ред.
- Archbishop Jan Jakub Szymonowicz † [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)