Вірменська католицька церква

Вірме́нська Католи́цька Це́рква (вірм. Հայ Կաթողիկե Եկեղեցի) — католицька церква східного обряду. Виникла внаслідок унії частини Вірменської апостольської церкви з Римським Апостольським Престолом.

Вірменська католицька церква
Зображення
Дата створення / заснування 26 листопада 1742
Посада керівника організації Armenian Catholic Patriarch of Ciliciad
Розташування штаб-квартири St. Elie and St. Gregory the Illuminator Armenian Catholic Cathedrald
Офіційний сайт armeniancatholic.org(англ.)(вірм.)
Іконка
CMNS: Вірменська католицька церква у Вікісховищі

Координати: 33°59′03″ пн. ш. 35°41′03″ сх. д. / 33.98440000002777595° пн. ш. 35.684200000027772148° сх. д. / 33.98440000002777595; 35.684200000027772148

Історія Вірменії
Zvartnots img 6965.jpg
Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»

ІсторіяРедагувати

Перша унія Апостольської вірменської церкви з Римом тривала з 1195 по 1375 роки. Під впливом світських влад і тісного зв'язку Кілікійського царства з Заходом була укладена унія Вірменської церкви з Римом. Проте, унія не поширювалася за межі Кілікії і з розпадом 1375 року Кілікійського князівства припинила існування.

У 1439 році на Флорентійському соборі унія була відновлена, проте, охопила лише порівняно невелике число вірмен.

У 1630 році єпископ львівської єпархії Вірменської апостольської церкви Миколай Торосович публічно склав визнання католицької віри, а в 1635 визнав владу папи Урбана VII, відновивши тим самим єдність з Римом. Таким чином повстала Львівська архієпархія Вірменської католицької церкви, що проіснувала до захоплення Львова радянським Союзом.

У 1742 році папа Бенедикт XIV виділив Вірменську католицьку Церкву в окремий Патріархат, резиденція патріарха розташовувалася в Бейруті, а його юрисдикція поширювалася на територію південної частини Османської імперії. Політико-адміністративна система османів надавала національним меншинам адміністративну автономію під управлінням релігійних лідерів, в результаті чого всі вірмени-католики опинилися під цивільним управлінням Константинопольського православного патріарха ВАЦ. Це призвело до цілої низки труднощів для вірмен-католиків і навіть до їх гонінь. Лише у 1867 році, коли папа Пій IX об'єднав два престоли і перевів резиденцію патріарха до Константинополя.

Геноцид вірмен наприкінці Першої світової війни завдав жорстокого удару вірменській католицькій громаді: загинули 7 єпископів, 130 священиків, 47 черниць і понад 100 тисяч мирян. У зв'язку з різким зменшенням вірменської громади в Туреччині, вірмено-католицький синод, який зібрався в Римі в 1928 році, постановив знову перенести патріархат у Ліван (у Бейрут), а Константинополю (Стамбулу) дати статус архиєпархії.

У радянські часи вірменська католицька церква зазнала переслідувань. Останній апостольський адміністратор о. Карапет Ділургян був заарештований в червні 1936 року і засланий в Кіровський край, і після повернення звідти вже не міг продовжувати офіційне служіння. 1940 року було заслано в Сибір близько 2500 вірмен-католиків Львова, а 1945 року був арештований останній апостольский адміністратор львівських вірмено-католиків о. Діонісій Каєтанович.

У листопаді 1992 року в Римі зібрався Синод вірмено-католицьких єпископів, який розглянув потреби Церкви в новій ситуації. У червні 1997 він знову зібрався в Римі для підготовки нового статуту Вірменської католицької церкви.

Сучасний станРедагувати

У даний час найбільше вірмено-католиків проживає в Бейруті (Ліван), Алеппо (Сирія) і Грузії (Самцхе-Джавахеті). Церква має сім єпархій на Близькому Сході: 2 — у Сирії і по одній — в Лівані, Іраку, Ірані, Єгипті та Туреччині. Є Апостольський екзархат для вірмено-католиків у США. Загальна чисельність вірмено-католиків станом на 2007 рік становить за даними Annuario Pontificio — 540 тисяч осіб у парафіях 94, 15 єпископів, 86 священиків[1].

Предстоятель ЦерквиРедагувати

Главою Вірменської Католицької Церкви є патріарх, його резиденція знаходиться в Лівані. З 9 серпня 2015 р. цей пост займає Блаженніший Крікор Бедрос ХХ Ґаброян, 20-ий Килікійський Патріарх вірменокатоликів. Вісімдесятирічний Крікор Ґаброян, вислужений Єпарх Паризької єпархії Святого Хреста, був обраний ХХ Килікійським Патріархом Вірменської Католицької Церкви 24 липня 2015 р. Синодом цієї Церкви, скликаним після смерті Блаженнішого Нерсеса Бедроса ХІХ, попереднього Глави Церкви. Наступного дня було повідомлено про те, що Єпископ Риму Папа Франциск прийняв новообраного Патріарха у церковне сопричастя. Кожен патріарх додає до свого імені, яке носив перед вибором, також і ім’я Петро – Бедрос вірменською мовою, щоб підкреслити зв’язки, які їх з'єднують із Римським Престолом.[2][3]

Спочилі ПатріархиРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та посиланняРедагувати

Шаблон:Вірменська католицька церква

ПосиланняРедагувати