Хрещення Господнє

хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордан

Хре́щення Госпо́днє (лат. Baptismus Domini) — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордан, на паломницькій переправі Віфавара. Одна з п'яти важливих подій Ісусового життя поряд із Преображенням, Розп'яттям, Воскресінням і Вознесінням[1][2]. Опис хрещення поданий у Євангеліях від Матвія (Мт. 3:13–17), Марка (Мр. 1:9–11), Луки (Лк. 3:21–23) та Івана (Ів. 1:32–34).

Хрещення Господнє
Хрещення Господнє
Хрещення Господнє
Хрещення Христа (Гвідо Рені, 1623)
Офіційна назваНавечір'я Богоявлення та Хрещення Господнього, Святий Вечір
Інші назвиЙордан, Водохреще, Трьох королів
МісцеВіфавара
Ким святкуєтьсяхристиянами
Типхристиянський
Дата
Традиціїстрогий піст 6 січня, правиться Літургія Івана Золотоустого, богослужіння «Навечір'я Богоявлення», освячується вода, після чого - споживання куті, пиття святої води та ін.; ритуальне омовіння (триразове занурення з молитвою та накладанням хресного знамення), освячення будинку
Пов'язаний зсвятом 6 січня «Святе Богоявлення Господнє та Хрещення Господа нашого Ісуса Христа»; правиться Літургія Василія Великого, освячується вода
CMNS: Хрещення Господнє у Вікісховищі

Більшість сучасних теологів вважає Хрещення Ісуса доконаним історичним фактом, так само як і розп'яття Ісуса[3][4][5][6]. Для християн Хрещення Господнє — одна з основ християнського обряду хрещення, що зазначено в Діяннях апостолів (Ап. 19:1–7). На згадку про Хрещення християни щорічно відзначають велике свято, одне з різдвяно-новорічного циклу.

У римо-католицькій церкві це свято святкується у другу неділю Різдва Христового (6 січня — Богоявлення або Трьох королів). У протестантських і більшості Східних церквах, зокрема Православною церквою України[7], це свято відзначається 6 січня; у деяких Східних церквах це свято святкують 6 (19) січня за юліанським каленадарем. У католицькій традиції Хрещення є однією зі світлих таємниць розарію[8]. У східнохристиянській традиції — одне з 12 великих свят.

Інші назви свята — Водо́хреще, Водо́хрещі (Водо́хрища)[9], Йорда́нь[10], Орда́нь[11]. Богоявлення також відбувається, коли деякі церкви згадують, що Ісус був хрещений, коли йому було близько 30 років, і почав навчати людей про Бога. Хрещення означає «одкровення», і як візит мудреців, так і його хрещення є важливими моментами, коли Ісус був «явив», як дуже важливий для світу.[12]

Хронологія

ред.

Хрещення Ісуса зазвичай вважається початком його служіння, незабаром після початку служіння Івана Хрестителя.

Євангеліє від Луки стверджує:

У п'ятнадцятий рік панування Тиберія кесаря, коли Понтій Пілат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів[13].

Існує два підходи до визначення того, коли розпочалось правління Тиберія:[14] Традиційний підхід полягає в припущенні, що правління Тиберія розпочалося, коли він став співрегентом в 11 р. н. е. Поклавши початок служінню Івана Хрестителя приблизно 26 р. н.е. Однак, деякі вчені припускають, що це було після смерті його попередника Октавіана Августа в 14 р. н. е. Тож служіння Івана Хрестителя розпочалося в 29 р. н. е. [14]

Загальноприйняті дати початку служіння Івана Хрестителя, засновані на цьому посиланні в Євангелії від Луки, складають приблизно 28–29 рр. н. е.[15][16][17][18][19]

Опис події у Біблії

ред.

Із Хрещенням Господнім, за розповіддю в Євангеліях, пов'язують хрещення Іоаном Хрестителем Ісуса Христа на Йордані там, де розташована давня місцевість «Віфавара». Слухаючи Предтечу, народ постійно перебував у чеканні. Багатьом було відомо, що Збавитель тривалий час перебуває невпізнаним, тому слова Івана: «Він стоїть серед вас» заставили серця прискорено битися. І в цей час серед юрби на березі з'явився Чоловік з Назарету. Ісус опинився між грішниками. Він разом з усіма готувався прийняти хрещення від Івана. Ніхто не знав його, навіть сам Іван, але мав якесь передчуття. Голос Святого Духа дав йому пізнати, хто був Месія. Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні слова, звернені до Галилеянина: «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?». Відповідь Ісуса: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. (Мт. 3:15)» — нічого не пояснила оточенню, але для Івана мали певний зміст і переконали його охрестити, і тоді його передчуття перемінилось у певність. Він погодився здійснити обряд. У ту мить, коли Ісус стояв у річці і молився, сталося щось таємниче, з'явився знак розпізнавання. Ісус сходить, як і інші у воду, але не виявляє жодного гріха, а коли виходить — з висоти Дух у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11). Ця небесна поява пригадує появу над печерою у Вифлеємі. Там звіщається про нього пастушкам, тут — невинному предтечі та розкаяним грішникам. Проте звіщення над берегами Йордану коротке у часі, й мало з тих, до котрих було звернене, його пізнало. Про це свідчення пізніше Іван Богослов скаже:

І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто хреститиме Духом Святим. І я бачив, і свідчив, що Він Божий Син! (Ів. 1:32–34)

Історичність

ред.

Про існування Івана Хрестителя в ті самі терміни, що й Ісуса, і його страту Іродом засвідчує історик І століття Йосип Флавій. Переважна більшість сучасних вчених розглядають свідчення Флавія про діяльність Івана Хрестителя як автентичні.

Одним з аргументів на користь історичності хрещення Ісуса Іваном є те, що це історія, яку ранньохристиянська Церква ніколи не хотіла б вигадати. Як правило, це називається критерієм збентеження в історичному аналізі. З огляду на те, що Іван хрестив за відпущення гріхів, а Ісуса вважали безгрішним, винахід цієї історії не мав би жодної мети і спричиняв би збентеження, оскільки ця історія позиціонувала Івана над Ісусом.

Євангеліє від Матвія намагається компенсувати цю проблему тим, що Іван почувається негідним хрестити Ісуса, й Ісус дає йому дозвіл на це:

14 Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? 15 А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.[20]

Свято Хрещення Господнього

ред.

Отже, коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.[джерело?]

Вірування та обряди

ред.
Докладніше: Водохреще

Народні святкування, що проходять у день Богоявлення та Хрещення Господнього, в Україні мають назву Водохреще. Це свято увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких займають обряди, пов'язані з водою[21].

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Essays in New Testament interpretation by Charles Francis Digby Moule 1982 ISBN 0-521-23783-1 page 63
  2. The Melody of Faith: Theology in an Orthodox Key by Vigen Guroian 2010 ISBN 0-8028-6496-1 page 28
  3. The Gospel of Matthew by Daniel J. Harrington 1991 ISBN 0-8146-5803-2 p. 63.
  4. Christianity: A Biblical, Historical, and Theological Guide by Glenn Jonas, Kathryn Muller Lopez 2010, pp. 95–96.
  5. Studying the historical Jesus: evaluations of the state of current research by Bruce Chilton, Craig A. Evans 1998 ISBN 90-04-11142-5 pp. 187—198.
  6. Who Is Jesus? by John Dominic Crossan, Richard G. Watts 1999 ISBN 0-664-25842-5 рр. 31–32.
  7. ПЦУ переходить на новий календар. Коли буде Різдво, Великдень, Покрова і Миколая. BBC News Україна (укр.). Процитовано 28 травня 2023.
  8. Розарій. Світла частина [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Credo.
  9. Водохреще // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. Йордань // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Ордань // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. Хрещення Господнє. Архів оригіналу за 12 січня 2021.
  13. Євангеліє від Луки в перекладі Івана Огієнка (ua-UA) . Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  14. а б Luke 1–5: New Testament Commentary by John MacArthur 2009 ISBN 0-8024-0871-0 p. 201
  15. Eerdmans Dictionary of the Bible 2000 Amsterdam University Press ISBN 90-5356-503-5 p. 249
  16. The Bible Knowledge Background Commentary: Matthew-Luke, Volume 1 by Craig A. Evans 2003 ISBN 0-7814-3868-3 pp. 67–69
  17. The Cradle, the Cross, and the Crown: An Introduction to the New Testament by Andreas J. Köstenberger, L. Scott Kellum 2009 ISBN 978-0-8054-4365-3 p. 114
  18. Christianity and the Roman Empire: Background Texts by Ralph Martin Novak 2001 ISBN 1-56338-347-0 pp. 302–03
  19. Hoehner, Harold W (1978). Chronological Aspects of the Life of Christ. Zondervan. с. 29—37. ISBN 0-310-26211-9. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  20. Євангеліє від Матвія в перекладі Івана Огієнка (ua-UA) . Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
  21. Шаповал Л. І. Словник етнографічних (етнологічних) понять і термінів: Довідник [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] /. Л. І. Шаповал. — Полтава, 2009. — c.182

Джерела

ред.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хрещення Господнє