Іва́н (Іоа́н) Богосло́в (івр. יוחנן‎ — Йоганан, «Бог щедрий у благодаті») — апостол, євангеліст, християнський святий, проповідник, автор кількох творів Нового Завіту.

Іван, син Зеведеїв
Hans Memling 039.jpg
апостол, євангеліст, пророк
Народився 6
Віфсаїда, Галілея, Північний округ, Ізраїль
Помер 1 століття
Ефес
Поховання Туреччина
Шанується усіма християнами
У лику святий
Головна святиня Монастир Івана Богослова
День пам'яті 27 грудня (Католицизм)
8 травня; 30 червня; 26 вересня (Православ'я)
Атрибути Орел
Праці Євангеліє від Івана; Апокаліпсис
Подвижництво Апостольська Проповідь
Медіафайли на Вікісховищі

ЄвангелієРедагувати

Учень, що його любив ІсусРедагувати

У четвертому Євангелії, наприкінці тексту, є вказівка про її автора: «Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення — правдиве.»Ів. 21:24 і яка перегукується з попередньою подібною фразою:

«Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лона Йому був схилився (Ів. 21:20)

Таке означення з'являється і в інших місцях: Ів. 13:22, Ів. 19:26, Ів. 20:2, Ів. 21:7. На початку четвертого Євангелія також є той учень, що першим разом із Андрієм Первозваним переходить до Ісуса Христа від Івана Хрестителя. Також пізніше, під час суду над Ісусом, цей учень, користуючись знайомством з первосвящеником, вводить у його двір Симона Петра. Із синоптичних Євангелій відомо також про улюблених учнів Ісуса: Петра, Якова та Іоана. Апостол Петро точно називається цим іменем у Євангеліях, а час написання четвертого Євангелія є пізнішим страти апостола Якова Іродом Агрипою у 44 р (Дії 12.2). Таким чином учнем, що його любив Ісус, залишається Іван (Іоан) син Заведея.

АпостолРедагувати

За свідченням всіх чотирьох Євангелій, Іоан був одним із 12 апостолів, яких покликав Ісус Христос, і належав до його улюблених учнів разом з Петром та Яковом. Іоан згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях Апостолів (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16, Дії 1:13). Іоан представлений у Євангеліях також і як син Заведея та брат Якова. Іоан та Яків були рибалками на Генісаретському озері[1]. Обоє синів Заведея отримали від Ісуса прізвисько «Воанергес»[2]. За християнською традицією матір'ю синів Заведея була Саломія. Традиція виходить із двох уривків Євангелій від Марка та Матвія Мт. 27:56 та Мк.15:40 які згадують про «Саломію» і «матір синів Заведея». Коли Господь покликав його, Іоан покинув родину і разом з братом Яковом пішов за Христом. З того часу і до кінця Господнього земного служіння Іван не полишав Його. Разом з Петром та Яковом він був присутнім під час воскресіння дочки Яіра, а також при Преображенні Господньому. Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, Іван залишився і стояв разом з Матір'ю Ісуса під Хрестом. Він служив і оберігав її до Успіння, після чого зі своїм учнем Прохором проповідував у Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефес. Одна з найраніших згадок про апостола Іоана поза Євангеліями є у листі апостола Павла до Галатів написаному 53 року: «..Яків, Кифа та Іоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган..» (Гал. 2.9).

Твори апостолаРедагувати

Написав Євангеліє, три послання (1-е Івана, 2-е Івана, 3-є Івана) і єдину новозавітну пророчу книгу — Об'явлення (Одкровення).

ПереданняРедагувати

Згідно з переданнями, після Успіння Матері Божої апостол Іоан, пішов в Ефес та інші малоазійські міста для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Під час гоніння на християн, розпочатого ще імператором Нероном, апостол Іоан, був відведений в кайданах на суд в Рим. За сповідання своєї полум'яної віри в Ісуса Христа апостол був засуджений до смерті. Проповіді Св. Івана привели багатьох до віри у Христа, що мало негативні наслідки для язичництва. Язичники зв'язавши його відправили до Риму на суд перед імператором Доміціаном, який засудив його на муки та бичування. Та ані отрута, яку його примусили пити, ані кипучий єлей, в який його кинули, Іванові не зашкодили. На місці його мук у Римі пізніше побудована церква Сан Джованні ін Олео. Імператор вважаючи його безсмертним, вислав на довічне заслання на острів Патмос, де Іоан прожив багато років. Пізніше імператор Нерва звільнив в'язнів і Іоан повернувся до Ефесу, де прожив ще багато років, утверджуючи розпочату працю. Є свідчення про те, що він помер у віці близько 100 років. Іван Богослов був єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю (100-го року після народження Христа у віці 94 років). Св. Епіфаній оповідав, що коли Іоан постарів і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де щоразу повторював такі слова: «Мої дітоньки, любіть один одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить». Святий Іоан продовжував у своїй місії апостольську працю і привів багатьох до Християнської віри. Крім того, перебуваючи у Ефесі він написав Євангеліє від Івана (в якому на початку проголошується, що Бог є Слово, за що Іван названий «Богословом»), Послання та Книгу Одкровення. Монастир Івана Богослова та Печера Апокаліпсиса на острові Патмос є одними з найбільших християнських святинь і внесені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Св. Іван постійно повторював проповідь: «Браття любімо один одного!» Ця тема постійно повторюється в його писаннях. За переказами, Іван попросив учнів віднести його за місто Єфес і поховати в домовині у формі Хреста. Коли він ліг у домовину, попросив учнів накрити його землею. Учні поцілували вчителя зі сльозами на очах, але не хотіли бути йому непослушними. Покрили його обличчя полотном, а потім вкрили землею. Коли ж на похорон прийшли інші учні, вони хотіли побачити Апостола, але, відкривши домовину, побачили її порожньою. Від тоді День Його Упокоєння іноді називають Днем його Переселення з землі на Небо.

Свідчення ранньої церквиРедагувати

Ранні свідчення про діяльність апостола Іоана поза Новим Завітом знаходяться у текстах єпископа Іринея Ліонського (135—202). Уривки цих текстів також цитує Євсевій Кесарійський (260—337). Іриней Ліонський був учнем Святого Полікарпа з Смирни (69-155), який у свою чергу був учнем апостола Іоана. За цими текстами кінця 2 століття визнається апостол Іоан також і автором четвертого Євангелія: «Останнім видав Іоан, учень Господа, що на Його грудях відпочивав, своє Євангеліє, як він перебував у Ефесі»[3]. Звідси виходять чотири установки, які встановили християнську традицію:

  1. Апостол Іоан був улюбленим учнем Ісуса Христа
  2. Він автор Євангелія
  3. Четверте Євангеліє вийшло у світ за часу його життя у Ефесі
  4. Четверте Євангеліє написане останнім з чотирьох

ІконографіяРедагувати

 
Іван Євангеліст на фресці Собору Святого Петра

За традицією у образотворчому мистецтві Івана Богослова часто зображають молодою людиною і єдиного з апостолів без бороди. Як євангеліст, він зображений з пером для писання, книгою чи звитком. На зображеннях його супроводжує фігура з тетраморфу — орел. На такий спосіб представлення мав вплив той факт, що за часів діяння Ісуса Христа Іван був молодою людиною. В іконографії Івана Богослова також часто присутня чаша і змія, рідше зображення його страждань, за часів імператора Доміціана, коли його було посаджено у котел з киплячою олією. За цією традицією і місце його мук відома церква Сан Джованні ін Олео у Римі. Цим подіям присвячені відомі картини Альбрехта Дюрера — Апокаліпсис та Ганса Фріса — «Святий Іван у котлі з киплячою олією».

Вшанування пам'ятіРедагувати

На його честь названо багато християнських соборів по всьому світу.

КанонізаціяРедагувати

Канонізований ще першими християнами. 9 жовтня православна і 27 грудня католицька церкви святкують день пам'яті Улюбленого Учня Ісуса Христа, Св. Івана Богослова. Впродовж багатьох років існувала традиція у цей день відвідувати домовину святого неподалік м. Ефеса. Існують твердження, що він був на місці, де в VI столітті н. е. побудував величний Храм Св. Івана Богослова Св. Імператор Юстиніан, він також побудував Собор Св. Софії в Константинополі. Нині руїни цього Храму знаходяться в містечку Селчук у Туреччині. Існує повір'я про те, що кожного року в цей день з домовини виходив дрібний порошок, який використовувався для лікування.

ПатронРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мк 1:19-21. Архів оригіналу за 5 червень 2014. Процитовано 15 січень 2014. 
  2. Мк. 3:17. Архів оригіналу за 5 червень 2014. Процитовано 15 січень 2014. 
  3. Irenäus, Contra Haereses 1.1(нім.)

ДжерелаРедагувати

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Богослов