Віктор Васнецов (1848—1927): хрищення князя Володимира

Хрищення — Таїнство, що символізує духовне перенародження, яке звершується над людьми, що народилися від Святого Духа, прийнявши свідчення Спасителя, і стають частиною Його Тіла - Христової Церкви. Про його значення Христос сказав Никодимові: «Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже…» (Ів0305). Сам Ісус Христос христився від Івана в Йордані. Кого христять, тричі занурюють у воду (у католиків, а довший час і в православних, замість занурювання тричі поливають водою, див. обливанці, однак протестанти христяться добровільно у дорослому віці, і лише після того як визнають Ісуса спасителем і пообіцяють дотримувати чисте сумління, при цьому занурюються у воду один раз занурення означає духовне умирання для гріха і зняття первородного гріха Адамового. А виринання з води — духовне народження від води й Духа у нове життя (Ів0624).

Слово Хрищення у Писанні Н.З. представлене грецьким словом ваптідзо - βαπτίζω - і означає повністю намочити щось/когось через занурення, зробити геть мокрим. В українській мові походить від слова Христос (гр. Χριστός) - Помазанець, значення якого також пов’язане із поняттям хрищення, як ототожнення, занурення у щось. В даному випадку мова йде про занурення людини у Христа, Спасителя, Його природу старої людини і ототожнення із розп’яттям і похованням, а піднімання людини із води хрищення символізує постання нової людини із старої у житті воскресіння, або початок вічного життя людини (Ів0524)

Широкого вжитку набуло вживання слова ХрЕщення, що пов’язане із відсутністю розуміння походження слова, а також, його значення, ототожнення із зовнішньою атрибутикою носіння натільних хрестиків і, нерідко, приєднання до якоїсь певної християнської конфесії (специфічного віросповідання). Тому подальше поширення вживання цього слова не є корисним (Лк0321, Мт0316, Еф0405, Мр1130, Мр0104, 1Пт0321, Дії0838, Еф0405).

Поняття хрищення в значенні ототожнення, нового народження і зміни у житті походить із Старого Заповіту і коріннями сягає аж до створення світу (2Пт0305). Земля при творенні була народжена із води (всесвітнього океану, що покривав всю планету). Звідси бере початок доктрини (вчення) хрищення[1][2][3] у євреїв, і продовжується по віро-спадковості у християнстві.

Хрищення є першим публічним актом послуху новонародженої Божої дитини і має безпосередній вплив на пересвідчення Спасіння у житті і свободи від осуду закону через гріх (Мр1616)

Обрядові звичаї здійснення хрищенняРедагувати

 
Хрищення на Дніпрі, 2019
 
Масове хрищення на Дніпрі, 2018

Хрищеник мусить бути вимитий, переодягнений в чисту одежу. До нього ставлять кума та куму, які, як духовні батьки, приймуть його від купелі хрищення і мають навчати його жити по християнському. Ставиться купіль з водою, запалюються свічки. На аналої лежать св. Хрест і Євангеліє. Священик в єпітрахилі (іноді в ризі) починає оголошення відповідними молитвами за хрещеника і заклинанням, себто призиванням імені Божого на прогнання від хрещеника всіх диявольських підступів. Хрещеник тричі відрікається від сатани, від демонів його і від усіх діл його, тричі висловлюючи приєднання до Христа. Коли Христять малих дітей, то христять їх по вірі їх батьків та кумів, а все потрібне промовляють за дитину куми.

Після того хрещеника помазують св. оливою на знак того, що він приліплюється до дерева — Церкви Христової. Освячується вода і хрещеника занурюють тричі в воду. Людина після виходу з купелі стає очищеною від гріхів. На знак цього на новоохрещеного одягається чиста біла одежина, а на шию надівають хрестик на знак того, що новоохрищений вже християнин. Таїнство св. хрищення, якщо воно виконано правильно, себто «во ім'я Отця і Сина і св. Духа» і з трьома зануреннями, не може повторюватися над тією ж людиною, бо духовне народження, як і тілесне, буває тільки раз. Тому й у Символі Віри говориться: «Визнаю одно хрищення на відпущення гріхів».

У нетрадиційних конфесіях часто використовують для хрищення природні водойми в теплу пору року, білий чи світлий одяг, нерідко запрошують усю церковну громаду, таїнство може мати музичний супровід у вигляді співу хору, тощо. За аналогією до Івана Христителя хрищеник заходить у воду до старших церкви, що очікують його у воді, зазвичай вище пояса. Перед проведенням процедури занурення, яке може робитися опусканням хрищеника під воду спиною назад чи вперед у напівлежаче положення, або присіданням під воду, хрищеник робить визнання основних положень символу віри. Після цього старший благословляє його і зі словами ми христимо тебе в Ім’я Ісуса Христа проводить процедуру занурення і піднімання. За принципом двох свідків (2Кор1301, Мт1816) хрищення роблять двоє, або троє старших із громади.

Чин хрищенняРедагувати

Докладніше: Хрещене ім'я

Перед вділенням хрищення требник приписує священику читати молитву на восьмий день після народження дитини, в якій вона приймає ім'я. Рубрика перед цією молитвою вказує, що ім'я повинно бути православним іменем святого або святої із святців Церкви і «в жодному випадку не можна давати дитині неправославне ім'я».

 
Занурення дитини під час хрещального обряду, Одеса.

Втілення хрищення починається з чину оглашення, в якому оглашенний сам, якщо дорослий, або восприємник замість немовлятий звершують акт відречення від сатани та з'єднуються з Христом, читаючи символ віри. Потім починається акт освячення води, який є уже частиною самого чину хрищення. Вода для таїнства повинна бути чистою, без будь-яких домішок. Після завершення хрещального обряду вода повинна виливатися у спеціально відведене для цього місце. Після помазання оглашенного освяченим єлеєм священик його хрестить.

Щодо звершення сакраментального акту хрищення Церква твердо тримається апостольського передання і здійснює його за приписом 50 апостольського правила, яке наказує тричі занурювати у воду того, кого охрещують із промовлянням під час цього акту імені Пресвятої Троїці. Тому требник приписує священикові тримати охрещуваного обличчям на схід і тричі занурювати його у воду і при кожному зануренні послідовно промовляти ім'я кожної Особи Пресвятої Троїці, що складає формулу хрищення: «Охрещується раб Божий (ім'я) во ім'я Отця, амінь. І Сина, амінь. І Святого Духа, амінь». Порушення єпископом або священиком цієї форми та формули хрищення як Господньої установи (Мф. 28, 20) карається усуненням їх від священства за канонами 49 та 50 Апостольських правил.

Неповторність хрищенняРедагувати

За догматичним вченням Церкви, правильно вділене хрищення витискає в душі того, хто прийняв хрищення незгладну печать, внаслідок чого уже не може бути повтореним, навіть коли охрещений відрікається від християнства і потім знову повертається. 47-е апостольське правило карає єпископа або священика усуненням від священства, якщо вони вдруге похрестять правильно охрещеного. Оскільки цією дією, за словами канону, вони зневажають хрест і смерть Господню, оскільки хрищення як духовне народження не може повторюватися, бо воно здійснюється на образ смерті Христової, яка відбулася лише один раз (Рим. 6, 3-5; Еф. 4, 4)72. На цій основі також правило 59 Карф. собору забороняє перехрещування осіб, які отримали правильне хрищення.

Але у випадку, коли не можна точно встановити, чи хрещена особа за відсутністю переконливих свідчень, як це часто буває з покинутими малими дітьми, які у малолітньому віці не можуть дати відповіді, церковні канони (83-є пр. Карф. соб. та 84-е пр. Трул. соб.) наказують без жодного вагання та сумніву хрестити їх, щоб вони не були позбавлені «очищення цією святинею». Ця норма хрищення у разі відсутності переконливих даних про хрищення особи вказує на те, що в стародавній Церкві не було хрищення в умовній формі, яке практикується в католицькій Церкві. Однак умовний додаток до хрещальної формули: «Якщо не хрещений, охрещується…» було внесено у чин хрищення у требник Петра Могили, що дало можливість поширити практику умовної форми хрищення у Київській митрополії, а потім і у Московському патріархаті.

Думки святих ОтцівРедагувати

У давнину практика хрестити немовлят не використовувалась, за винятком тих випадків коли охрищувалась вся сім'я. Зараз православна церква вчить що через віру хресних батьків на охрищуваного сходить благодать пресвятого Духа. Св. Кририл Єрусалимський котрий займався підготовкою до хрищення, вважав, що людина яка нещиро приймає хрищення не отримає його: « Якщо лицеміриш, то люди хрестять тебе тепер, а Дух Святий хрестити не буде»[4]. Марк Подвижник (5 ст.) зауважує: «Чи ж переконався ти нині, що твердо віруючим Дух Святий дається тут же по хрещенні, а невірним і по хрещенні не дається[5]».

Симеон Новий Богослов пише: "Ті що прийняли хрищення Твоє від дитинства і прожили все життя недостойно св. хрищення, будуть мати осуд більший ніж нехрещені, бо оскверняють, за Твоїми словами (Євр. 10:29), Твою святу одежу ", Також він писав ще таке: «Хрищені немовлятами не відчувають освячення отриманого в хрищенні, тому що таке відчуття освячення є справа розуму, а немовлята ще не досконалі розумом щоб усвідомити прийняту благодать, тому з часом вони потрішки змінюються і переходять на сторону зла і благодать святого хрищення в одних погасає і зовсім губиться, а в інших зберігається невеличка її іскра, котра потім знову спалахує, якщо звернуться до духовних наставників і покаються, приймуть оголошення (ознайомляться з християнською вірою), відтворять віру, як належить, і покладуть надію на Бога[5]».

Св. Іван Золотоустий казав що «Ні хрищення, ні відпущення гріхів, ні відання, ні прилучення до таїнств, ні священна трапеза, ні причастя тіла, ні прилучення до крові, і ніщо інше не може принести нам ніякої користі, якщо ми не станемо вести життя чесне, суворе і чуже усякому гріху». Святий Марк Подвижник пише: якщо в тебе немає віри і згоди, то і після хрищення ти залишаєшся порожнім. Преподобний Серафим Саровський говорить: на землі ти причастився, а на небі залишився без причастя.[6]

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати


ПриміткиРедагувати