Карабаський конфлікт

Військовий конфлікт між Вірменією та Азербайджаном

Карабаський конфлікт (вірм. Արցախյան գոյամարտ, азерб. Qarabağ müharibəsi) — етнічний конфлікт між вірменами та азербайджанцями, котрий переріс у війну з 1988 р. по 12 травня 1994 р., переважно за контроль над Нагірним Карабахом. Військові сутички не припинилися і після підписання перемир'я[13].

Карабаський конфлікт
Nagorno-Karabakh conflict.png

Дата: 1988–1994 (Перша карабаська війна)
1994–2020 (прикордонні сутички)
2020 (Друга карабаська війна)
Місце: Південний Кавказ
Результат: Перемога Азербайджану.
  • повернення більшості території НКР до Азербайджану
  • введення російських «миротворців»
  • протести у Вірменії
Сторони
Вірменія Вірменія, Арцах Flag of the Azerbaijan Soviet Socialist Republic (1956–1991).svg Азербайджанська РСР Азербайджан Азербайджан

За підтримки:

Командувачі
Вірменія Нікол Пашинян
Азербайджан Ільхам Алієв
Втрати
28,000–38,000 загиблих (1988—1994)[11]
3,000 загиблих (1994—2009)[12]
547+ загиблих (2010—2016)
7,968 загиблих (2020)

ПередісторіяРедагувати

Територія Нагірного Карабаху в давнину входила в межі вірменський провінції Арцах (в часи середньовіччя — феодальне напівзалежне князівство Хачен).

За часів правління перська династії Сефевідів (1502—1722 рр.) Карабах входив до складу Карабаського беглербегства Сефевідської держави з центром у Гянджі, нагірна частина якого залишалася в руках вірменський меліків, а низовини і передгір'я входили в мусульманські ханства.[14]

Після загибелі Надир-шаха і розвалу Іранської держави Каджарів в 1747 році, тодішній глава тюркського племені Джеваншир Панах-хан, син Ібрагім-хана, проголосив себе незалежним ханом Карабаху. Створене Карабахське ханство з центром в заснованій Панах-ханом перетворилося в одне з найсильніших ханств Азербайджану.[15]

Нагірний Карабах, населений переважно вірменами, на початку XX століття двічі (у 1905—1907 та 1918—1920 рр.) ставав ареною кровопролитного вірмено-азербайджанського конфлікту (детально див. Історія Нагірного Карабаху). У 1921 р. постановою Політбюро ЦК РКП(б) він був включений до складу Азербайджанської РСР зі створенням автономії (НКАО — Нагірно-Карабаська автономна область). Це викликало невдоволення вірмен, що протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до Вірменії (див. Міацум).

На початку жовтня 1987 року на мітингах у Єревані, присвячених екологічним проблемам, прозвучали вимоги передачі НКАО Вірменії, які згодом повторювалися в численних зверненнях, що прямували на адресу радянського керівництва.

У серпні 1987 в регіоні починається збір підписів серед вірменського населення під зверненням на підтримку вимоги про передачу Карабаху Вірменії. Керівництво Азербайджанської РСР і Компартії Азербайджану, зі свого боку, намагалося задіяти наявні командно-бюрократичні важелі, сподіваючись врегулювати ситуацію.

21 жовтня Гейдара Алієва виводять зі складу Політбюро з поясненням: «за станом здоров'я»[16], що на думку азербайджанської сторони було зроблено з метою послаблення ролі Азербайджану перед запланованим початком конфлікту.

В листопаді 1987 року було здійснено напад на азербайджанців в Кафанському районі Вірменської РСР.[17]

16 листопада 1987 року радник президента СРСР Михайла Горбачова, вірменин Абел Аганбегян, виступаючи в Парижі, висловився на захист приєднання Карабаху до Вірменії.

Карабаська війна (1988–94)Редагувати

Післявоєнний періодРедагувати

1994—2000Редагувати

2000—2016Редагувати

  • 22 березня 2000 — замах на Аркадія Гукасян в Степанакерті. Самвел Бабаян заарештований.
  • 4-5 березня 2001 — Алієв і Кочарян знову зустрічаються в Парижі. За твердженнями деяких джерел, що є досить обізнаними, істотність «паризьких» і подальших «кі-вестських» принципів зводилося до приєднання Нагірного Карабаху до Вірменії і торгу навколо статусу транзитного транспортного коридору з «материкового» Азербайджану в Нахічевань через Мегрі. Згодом Азербайджан відкинув цю пропозицію.
  • 3-7 квітня 2001 — мирні переговори в Кі-Вест, штат Флорида, США.
  • 11 серпня 2002 — Аркадій Гукасян обраний президентом НКР на другий термін.
  • 5 березня 2003 — Роберт Кочарян обраний президентом Вірменії на другий термін.
  • 15 жовтня 2003 — в Азербайджані відбулися президентські вибори, на яких переміг Ільхам Алієв. Вибори супроводжувалися протестами опозиції, що переросли в масові безлади.
  • 19 лютого 2004 — в навчальному закладі НАТО в Будапешті лейтенант ЗС Азербайджану Раміль Сафаров, зарубав сокирою сплячого вірменського військовослужбовця — 26-річного лейтенанта Гургена Маркаряна. Обидва офіцери вивчали англійську мову в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру». Суд, який тривав півтора року, визнав провину Сафарова і засудив його до довічного ув'язнення без права на амністію в перші 30 років.
  • 25 травня 2005 — в Баку відбулося офіційне відкриття нафтопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан.
  • 2006 — згідно із заявами офіційних джерел, нова пропозиція МГ ОБСЄ розглядає проведення референдуму для визначення статусу Нагірного Карабаху, і виведення вірменських військ із суміжних з Нагірним Карабахом територій.
  • 10 лютого 2006 — в Парижі, в замку Рамбує відбулася зустріч за закритими дверима президентів Ільхама Алієва і Роберта Кочаряна. Ніяких домовленостей досягти не вдалося.
  • 10 грудня 2006 — загальнонародним референдумом прийнята Конституція НКР.
  • 19 липня 2007 — третім президентом НКР обраний Бако Саакян.
  • 19 лютого 2008 — третім президентом Вірменії обраний Серж Саркісян. За підсумками виборів пішли семиденні заворушення в Єревані у формі масових протестів проти порушень, що мали під час виборів. У сутичках загинуло щонайменше 8 осіб.
  • 4 березня 2008 — на лінії зіткнення вірменських та азербайджанських військ в Мартакертському районі відбулася збройна сутичка, найбільша з моменту укладення перемир'я. Вбито щонайменше 4 військовослужбовців.
  • 1 серпня 2008 — американський співголова Мінської групи ОБСЄ розкриває конфіденційні подробиці документа врегулювання нагірно-карабаського конфлікту. Згідно з Метьою Брайзою «Буде проведений референдум, на якому визначаться самі карабасці» і «Жителі Нагірного Карабаху самі вирішать, чи піде республіка під юрисдикцію Азербайджану або отримає незалежність». Офіційний Баку не заперечуючи це, заявляє лише, що референдум в Карабасі можливий через 15 або 20 років.
  • 2 листопада 2008 року — в Підмосков'ї президентами Азербайджану, Росії та Вірменії підписано декларацію по Нагірному Карабаху.
  • 21 листопада 2009 року Ільхам Алієв погрозився відновити військові дії проти Нагірно-Карабаської Республіки.[18]
  • 12 листопада 2014 року Збройні сили Азербайджану збили в районі села Кенгерлі Агдамського району вірменський бойовий вертоліт. Разом з тим, за інформацією вірменської сторони вертоліт належав збройним силам Нагірно-Карабахської Республіки і здійснював навчальний політ вздовж кордону. Внаслідок інциденту загинуло троє членів екіпажу.[19]

Чотириденна війнаРедагувати

Докладніше: Чотириденна війна

1 квітня 2016 року, після отримання Азербайджаном від Росії партії сучасної зброї, збройний конфлікт в районі Нагірного Карабаху поновився (так звана «4-денна війна»)[13][20], в результаті чого під контроль Азербайджану перейшло за різними оцінками до 8-20 км² території

2016—2020Редагувати

  • 12 липня 2020 на кордоні Азербайджану та Вірменії почалися нові бойові дії, зафіксовано жертви з обох боків. Азербайджан звинувачує підрозділи вірменських військових в артилерійському обстрілі. Вірменія стверджує, що група азербайджанських солдатів намагалася перетнути кордон на позашляховику, але повернулася на свої позиції після попередження[21]. 16 липня Азербайджан пригрозив Вірменії ракетним ударом по Мецаморській АЕС у випадку, якщо Вірменія вдарить по стратегічних об'єктах Азербайджану[22]. Генсек ООН Стефан Дюжаррік заявив, що повномасштабний конфлікт між Вірменією і Азербайджаном загрожує повномасштабною катастрофою[23].

Друга карабаська війнаРедагувати

За словами прессекретаря «президента» Республіки Арцах Вахрама Погосяна бойові дії почалися 27 вересня 2020 року о 08:03, коли Азербайджан завдав ракетно-повітряних ударів по території мирних населених пунктів, включаючи Степанакерт. Влада закликала населення ховатися у бомбосховищах[24]. У Степанокерті оголошена протиповітряна тривога. Азербайджанська сторона заявила, що 27 вересня, близько 06:00 за місцевим часом, збройні сили Вірменії розпочали інтенсивний обстріл по позиціям азербайджанської армії вздовж усієї лінії фронту та азербайджанським населеним пунктам у прифронтовій зоні[25]. Азербайджан заявив, що атакувала вірменська сторона, і що Азербайджан розпочав контрнаступ[26]. Хікмет Гаджиєв, старший радник президента Азербайджану Ільхама Алієва, звинуватив вірменські сили у здійсненні «навмисних та цілеспрямованих» атак уздовж лінії фронту[27].

У Міністерстві оборони Вірменії заявили, що о 08:10 за місцевим часом розпочався наступ азербайджанців, спрямований у тому числі на Степанакерт[28]. У наступ Азербайджан розгорнув живу силу, танкові та ракетні артилерійські підрозділи, авіацію та БПЛА[29]. Самопроголошена Республіка Арцах запровадила воєнний стан та повну мобілізацію чоловічого населення[30]. Того ж дня президент Азербайджану Ільхам Алієв звернувся до нації із заявою про зіткнення[31]. У другій половині дня в Азербайджані також було введено воєнний стан та комендантську годину. Воєнний стан в Азербайджані діє з півночі 28 вересня, комендантська година діє в Баку, великих містах та деяких регіонах з 21:00 до 06:00 за місцевим часом. Під час наступу азербайджанські військові розмістили танки, артилерію, ракетні комплекси та літаки поблизу лінії фронту і глибоко зайшли на окуповану вірменами територію[32]. Цивільне населення в Нагірному Карабасі закликали ховатися у сховища[32]. За словами МО Вірменії вранці азербайджанські збройні сили також атакували в напрямку Варденіса на території Вірменії[33].

Вдень 27 вересня Міністерство оборони Азербайджану повідомило про звільнення семи сіл у Нагірному Карабасі: Ґараханбейлі, Ґервенд, Горадіз, Юхари Абдуррахманли, Ашаги Абдуррахманли, Боюк-Мерджанли і Нузґер[34][35]. Міністерство оборони НКР заперечило, звинувативши азербайджанську армію в пропаганді[36]. О 16:29 міністерство оголосило, що Військове командування Азербайджану запропонувало вірменському командуванню в цьому напрямку здатися, щоб уникнути нападу на гарнізон в Агдере та жертв, зазначивши, що звернення з військовополоненими та цивільними особами здійснюватиметься відповідно до вимог Женевської конвенції та міжнародного гуманітарного права, і що в разі опору відреагують силою[37]. Також у другій половині дня Міністерство оборони Азербайджану повідомило про взяття гірської вершини в хребті Муровдаг[38]. У міністерстві також повідомили, що азербайджанські війська встановили контроль над автомагістраллю Варденіс-Мартакерт/Агдере, що з'єднує Нагірний Карабах та Вірменію[39]; МО Вірменії заперечило ці заяви[40]. Тоді МО Азербайджану заявив, що азербайджанський безпілотник знищив вірменський склад зброї та боєприпасів[41].

28 вересня 2020 року, вірменська сторона повідомила, що Азербайджан нібито втратив близько 200 чоловік. Там не уточнили, скільки з них були вбитими, однак додали, що також нібито було знищено близько 30 одиниць бронетехніки, близько 20 безпілотників й інша техніка. У Міноборони Азербайджану назвали ці дані недостовірними. У відомстві також стверджують, що Вірменія втратила 550 осіб пораненими і убитими, а також десятки одиниць бойової техніки[42]. З 00:00 28 вересня в Баку, Гянджі, Євлах, Гейгеле і деяких районах була введена комендантська година[43]. У Держдепі США, заявили, що сторонам слід негайно припинити бойові дії і повернутися до переговорів. У відомстві вважають, що участь в ескалації зовнішніх сторін буде «вкрай марним і тільки посилить регіональну напруженість»[44].

29 вересня 2020 року, в Єревані заявили, що в результаті боїв в Нагірному Карабасі протягом дня азербайджанська армія втратила 17 танків, 13 безпілотників, а втрати в особовому складі перевищили 500 осіб. Представник міноборони Вірменії повідомив, що за три дні боїв противник нібито втратив 790 чоловік, з них 180 в карвачарському напрямку, де були запеклі бої. За приблизними даними, озвученими вірменською стороною, у противника 1900 поранених. В Єревані також заявили, що вірменські Збройні Сили за три дні вразили 137 танків і інших видів азербайджанської бронетехніки, 72 безпілотники, сім вертольотів і один літак. Водночас в Баку не підтвердили такі величезні втрати армії Азербайджану, а в міністерстві оборони заявили, що позиції вірменської армії — розгромлено. Нібито в результаті артилерійських ударів азербайджанської армії було знищено позиції 1-го батальйону 5-го мотострілецького полку поблизу селища Гасангая Тертерського району і 1-го батальйону 6-го мотострілецького полку збройних сил Вірменії на Талишському напрямку[45]. Окрім цього, влада Вірменії заявила, що турецький винищувач F-16 збив її військовий літак Су-25 в повітряному просторі Вірменії під час виконання військового завдання, в результаті чого загинув пілот. У Міністерстві оборони Азербайджану повідомлення про збитий літак — заперечили, а в управлінні зв'язків з громадськістю адміністрації президента Туреччини, також, не підтвердили[46].

Поточний прикордонний конфліктРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ‘Nagorno-Karabakh is Turkey's problem too,' says Erdoğan. Today's Zaman. 13 листопада 2013. Архів оригіналу за жовтень 12, 2014. Процитовано 3 серпня 2014. «...Erdoğan noted that Turkey's unconditional support for Azerbaijan...» 
  2. Özden Zeynep Oktav (2013). Turkey in the 21st Century: Quest for a New Foreign Policy. Ashgate Publishing. с. 126. ISBN 9781409476559. «...Turkey's support for Azerbaijan in the conflict over Nagorno-Karabakh...» 
  3. Flanagan, Stephen J.; Brannen, Samuel (2008). Turkey's Shifting Dynamics: Implications for U.S.-Turkey Relations. Washington, DC: Center for Strategic and International Studies. с. 17. ISBN 9780892065363. «Turkey's border with Armenia has remained sealed since 1994, due to Turkish support for Azerbaijan in the Nagorno-Karabakh conflict.» 
  4. ‘Pakistan will continue supporting Azerbaijan on Nagorno-Karabakh’. Daily Times. 14 березня 2015. Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 19 квітня 2016. 
  5. Hunter, Shireen (2004). Russia and the Transcaucasus: The Impact of the Islamic Factor. Islam in Russia: The Politics of Identity and Security. M.E. Sharpe. с. 349. «Aliev thanked Pakistan for its support in the Karabakh conflict.» 
  6. Murinson, Alexander (October 2014). The Ties Between Israel and Azerbaijan. Mideast Security and Policy Studies No. 110. Begin–Sadat Center for Strategic Studies. Архів оригіналу за 3 November 2014. «Israel supported the Azeri side in this conflict by supplying Stinger missiles to Azerbaijani troops during the war.» 
  7. de Waal, 2003, с. 285.
  8. Winds of Change in Nagorno Karabakh [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.]. Euronews. 28 November 2009.
  9. Uppsala Conflict Data Program, Republic of Nagorno-Karabakh — civilians, viewed 2013-05-03
  10. Azerbaijani Soldier Shot Dead by Armenian Forces. Naharnet. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014. 
  11. See [7][8][9][10]
  12. Armenia and Azerbaijan: Preventing War. Europe Briefing N°60. International Crisis Group. 8 лютого 2011. с. 3. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 19 квітня 2016. «There are no exact casualty figures since 1994, but most observers agree that as many as 3,000 people, mostly soldiers, have died. Crisis Group phone interview, Jasur Sumerinli, military expert, August 2009.» 
  13. а б Бої у Нагірному Карабасі: десятки загиблих. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 2 квітня 2016. 
  14. Шнирельман В.А. (2003). Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье. Академкнига. с. 199. 
  15. Петрушевский И.П. (1949). Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI-начале XIX вв. с. 136. 
  16. Руководство Коммунистической партии: Политбюро ЦК: 1986-1990 - Praviteli.org. www.praviteli.org (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 26 вересня 2017. 
  17. Карабах: хронология конфликта (en-GB). 29 серпня 2005. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 26 вересня 2017. 
  18. Президент Азербайджану не виключає відновлення війни в Нагірному Карабаху. Архів оригіналу за 24 листопада 2009. Процитовано 22 листопада 2009. 
  19. Азербайджан збив військовий вертоліт над Нагірним Карабахом. [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] INSIDER. 12.11.2014
  20. В Нагірному Карабасі знову поновилися бої. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 2 квітня 2016. 
  21. На кордоні Азербайджану та Вірменії спалахнули бойові дії, є загиблі. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 12 липня 2020. 
  22. Азербайджан пригрозив Вірменії ракетним ударом по АЕС. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020. 
  23. Повномасштабний конфлікт між Вірменією і Азербайджаном загрожує катастрофою, - генсек ООН. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 21 липня 2020. 
  24. Азербайджан бомбит Степанакерт, власти призывают население прятаться в убежищах. PanARMENIAN.Net. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  25. President of European Council appeals for military action to stop within Nagorno Karabakh conflict. Trend News Agency. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  26. Fighting erupts between Armenia, Azerbaijan in disputed area. Stars and Stripes. Процитовано 27 вересня 2020. 
  27. Tensions flare between Armenia and Azerbaijan over new clashes. Gulf-Times (араб.). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  28. Azerbaijan and Armenia clash over disputed Nagorno-Karabakh region. BBC News (en-GB). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  29. Bütün</nowiki> cəbhə boyu qoşunlarımız əks-hücum əməliyyatına başlayıb (Azerbaijani). Ministry of Defense of Azerbaijan. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  30. Staff, Reuters (27 вересня 2020). Nagorno-Karabakh announces martial law and total mobilization. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  31. President Ilham Aliyev: Azerbaijani Army is currently firing on and dealing blows to the enemy's military positions. azertag.az (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  32. а б Fighting Erupts Between Azeris and Armenians Over Disputed Land. Bloomberg. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  33. Առավոտյան նաև եղել են Վարդենիսի ուղղությամբ հարվածներ Հայաստանի տարածքին. Հովհաննիսյան. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (вірм.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  34. Azərbaycan Ordusu 6 kəndi erməni işğalından azad edib. Report İnformasiya Agentliyi (азерб.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  35. Azərbaycan Ordusu daha bir kəndi erməni işğalından azad edib. Ordu (азерб.). Процитовано 27 вересня 2020. 
  36. LLC, Academy Of Development. Հաղորդագրություն | ԼՂՀ պաշտպանության նախարարության պաշտոնական կայք. nkrmil.am (вірм.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  37. Ermənistan hərbi birləşməsinin komandanlığına təslim olmaq barədə təklif edilib. mod.gov.az (азерб.). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  38. Murov dağı silsiləsindəki əhəmiyyətli yüksəklik azad olunub (Azerbaijani). Ministry of Defense of Azerbaijan. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  39. MN: Murov dağı silsiləsindəki Murov zirvəsi işğaldan azad olunub. Report İnformasiya Agentliyi (азерб.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  40. Shushan Stepanyan. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  41. Azerbaijan`s Defense Ministry: Armenian army ammunition depot was destroyed. azertag.az (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  42. Нагорный Карабах. Стороны заявляют о сотнях потерь у противников – что известно на 07:00. LIGA (рос.). 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  43. Азербайджан вслед за Арменией ввел частичное военное положение в стране. LIGA (рос.). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  44. Escalation of Violence between Armenia and Azerbaijan. United States Department of State (амер.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  45. Вірменія оприлюднила величезні втрати Азербайджану за три дні боїв. 29.09.2020, 22:46. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  46. Туреччина і Азербайджан заперечують звинувачення Вірменії у збитті Анкарою її військового літака. 29.09.2020, 22:48. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати