Вірменське Відродження, Вірменський Ренесанс (вірм. Հայկական վերածնունդ) — умовний термін[1][2][3][4] в культурознавстві та історичній науці, що позначає період історії вірменської культури з X по XIV століття.

Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ЯзичництвоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»

Настав момент після вигнання арабів з Вірменії, коли 885 року внаслідок низки повстань вірменам нарешті вдалося відновити Вірменське царство на чолі з Ашотом I Багратуні, відзначивши початок нової золотої доби у вірменській історії[5]. Таким чином вже з середини IX[6] та X століття виникають передумови для вірменського Відродження[4]. В цей час виникли сприятливі умови для розвитку торгівлі, ремесел, відродження міського життя. При Ашоті III (953—977) столиця царства — місто Ані, перетворилася на одне з найбільших і найкрасивіших міст Сходу. Особливого розквіту Ані досяг протягом царювання Гагіка I (989—1020).

Діячі Вірменського Відродження ред.

Художня література ред.

 
Григор Нарекаці (рукопис 1173 року)

Історіографія ред.

Богослов'я ред.

Мовознавство ред.

 
Ованес Воротнеці і Григор Татеваці, середньовічний рукопис

Філософія ред.

Право ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е Encyclopedia Americana. — Americana Corporation, 1965. — Т. 2. — С. 270.
    Оригінальний текст (англ.)
    The Armenian Renaissance reached its height in this period, with the works of the Vardapet Hovhannes (John) Sarkawag (d. 1129), ... Hetum, author of Narratives of the Tatars and Chronological Tables; Hovhan Erzenkatsi (John of Erzincan), moralist, theologian, poet, and grammarian ; Nerses Lambro- natsi (Nerses of Lambron, 1153-1198), theologian, moralist, and orator ; Mekhitar Gosh (d. 1213), who compiled the Armenian Code
  2. Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М., 1968. — Т. 5. — С. 38.
  3. А. В. Десницкая, С. Д. Кацнельсон. История лингвистических учений: средневековый Восток // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Л. : Наука, 1981. — С. 11.
    Оригінальний текст (рос.)
    Стремление представить человека творцом языка, сделать его соучастником божественных деяний присуще, в частности, мыслителям периода так называемого армянского Возрождения.
  4. а б в г д Армянская Советская Социалистическая Республика — стаття з БСЭ (3 видання)
    Оригінальний текст (рос.)
    После освобождения от ига Халифата в 10 в. возникли предпосылки для армянского Возрождения. В литературе оно связано с именем гениального поэта средневековья Григора Нарекаци, который выразил гуманистические идеалы в лирической поэме "Книга трагедий" и в "Песнях". Нарекаци отделил поэзию от церковного богослужения, воспел реальный мир, природу, красоту человека. Носителями политических идеалов армянского Возрождения стали историки-писатели 10 в. Ованес Драсханакертци, Товма Арцруни.
  5. Вірменське Відродження — стаття з Британника
    Оригінальний текст (англ.)
    The election of Smbat’s son Ashot I the Great, who had been accepted as “prince of princes” by the Arabs in 862, to be king of Armenia in 885 was recognized by both the caliph and the Byzantine emperor, and it was he who by his successful defense of his country against local Arab chieftains laid the foundations of a new golden age of Armenian history.
  6. Литературный энциклопедический словарь. — М. : Сов. энциклопедия, 1987.
  7. Григор Магистр — стаття з БСЭ (3 видання)

Див. також ред.

Література ред.

  • Армяне / Варданян Л.М., Саркисян Г.Г., Тер-Саркисянц А.Е.. — Наука, 2012. — С. 59. — 648 с. — ISBN 978-5-02-037563-5.
  • Чалоян В. К., Армянский ренессанс, Москва, 1963