Відкрити головне меню

Львівська театинська коле́гія — навчальна установа у Львові, що була призначена для навчання вірменських, а згодом і руських (українських) юнаків з метою поширення в краю церковної унії з Римським престолом. Заснована ченцями ордену театинців.

Колегія театинів
м. Львів, вул. Максима Кривоноса, 6
6 Kryvonosa Street, Lviv (1).jpg
Архітектор Нікола Сальві, Гаетано Кіавері
Замовник ченці ордену театинців

Початок будівництва 1734
Збудовано 1746
Реконструйовано після 1818

Архітектурні стилі бароко

Зміст

ІсторіяРедагувати

Театинці прибули до Львова у 1664 році на запрошення львівського вірменського архієпископа Миколая Торосовича, який 1630 року підписав унію з Римом. Вони зайняли частину вірменського монастиря при церкві Святого Хреста (нині вул. Замарстинівська, 9), який 1681 р. повністю перейшов у їхнє підпорядкування. Тут у 1664 р. влаштовано Колегію театинів (Collegium Pontificum) для підготовки вірменських греко-католицьких священнослужителів.

Першим ректором (у 1664—1666) Колегії був італієць Клементо Галіяно (1610—1666), після нього став ректором став француз Луї Марі Піду́ (1638—1717).

У 1708 р. Колегія придбала «Ісаровичівську кам'яницю» (тепер на тому місці великий будинок на вул. Руській, 20) для конвікту (гуртожитку).

З переходом 1700 р. в унію Львівсько-Галицької православної єпископії до Колегії театинів у 1708 році була приєднана Львівська братська школа і створено єдину Вірменсько-руську театинську колегію.

Згодом королевич Якуб Людвік Собеський подарував театинцям земельну ділянку з королівських ґрунтів під Високим Замком (тепер вул. Кривоноса, 6), на якій заплановано будівництво нового приміщення Колегії. Проект виконав у Римі архітектор Нікола Сальві близько 1730 року. Однак проект виявився надто дорогим, тому згодом був змінений Гаетано К'явері. Будівництво розпочалося близько 1734 року і тривало до 1746 р. Було споруджено лише південне, фронтальне і частково західне крило. Східне крило, де планувалось розмістити каплицю, не було збудоване; за каплицю слугувала зала на другому поверсі фронтального крила. До нового приміщення Колегію перенесено в 1745 р. Від кольору даху за будівлею закріпилася назва «Червоний кляштор».

12 вересня 1740 колегія та костел Св. Хреста були знищені внаслідок пожежі.[1]

У 1785 році львівський вірмено-католицький архієпископ Якуб Валеріан Туманович на цій ділянці заклав фундамент під костел, проте того ж року декретом австрійського імператора Йосифа II (Йосифінська касата) приміщення ередали військовим для казарм артилерії.

Фронтальне крило було додатково розбудоване військовими після 1818 року і споруда набула ознак класицизму. Авторами проекту перебудови за припущенням проф. Ольгерда Чернера міг бути П'єр Дені Ґібо. Однак на думку професора Єжи Ковальчика це зробили архітектори Максиміліан фон Крус і Йозеф Маркль. Будинок використовувався як казарми до 1989 року. Нині у ньому розміщені підрозділи Міністерства внутрішніх справ.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Smirnow J. Ormiańskie kościóły Podzamcza… — S. 24.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати