Паліса́д, палісада  — «старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу із товстих, загострених зверху колод»;[1][2] або «ряд забитих у землю паль для укріплення укосів та насипів».[2]

Палісад (реконструкція) і рів на колишньому римсько-германському кордоні поблизу міста Заальбург (Німеччина), I—II ст. н. е.
Палісад в кельтському селі
Реконструкція оборонного палісаду

КласифікаціяРедагувати

  • В якості невисокої загорожі по краю групи густо посаджених декоративних дерев чи кущів, що як правило створювалася в парковому ансамблі, садах, використовувалась назва палісада — невеликий обгороджений садок перед будинком.[3]
  • В якості фортифікаційної споруди, являли собою стіну із колод висотою декілька метрів, закопаних або забитих в землю, з'єднаних для міцності між собою горизонтальними брусами. Кінці колод переважно були загострені і часто встановлювалися в ровах наповнених водою, на передньому нахилі валу, а у місцях природного крутого підйому — на його внутрішньому боці і становили приховану перешкоду для нападників.[4]. Дерев'яні городні (писемний термін, яким позначали зруби, засипані землею і каменем, на відміну від пустотілих клітей) нерідко виступали назовні.[4]

Це вертикально вбиті у землю колоди, суцільний паркан із жердин, щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів.[4]

Частоколи зводили римляни навколо своїх укріплених таборів-каструмів. Як неодмінна ознака військового табору частокіл був зображений на одному з давньоримських нагородних вінків — табірному вінку (corona castrensis, corona vallaris).

На Запорізькій Січі у XVIII ст. частоколами обносились паланки, у Росії і Сибіру в XVI—XIX — остроги.


ЕтимологіяРедагувати

Палісад «старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу», палісада (значення те саме), Палісадник — «невеликий обгороджений садок перед будинком»; — російське палисад «легкий суцільний паркан із жердин; оборонна споруда у вигляді частоколу; ряд забитих у землю паль для укріплення насипів, укосів», польське palisada «палісад», чеське словенська словацьке palisáda, болгарське палиса́да, македонське палиса́д, палиса́да, сербохорватське пал́исāд (значення ті самі); — запозичення з французької мови; французьке palissade виникло з провансальського palissada (значення те саме), утвореного від palissa «частокіл», що походить від латинського palūs «кілок», пов'язаного з pango «вбиваю, втикаю; закріплюю», спорідненим з грецьким πήγνυμι «втикаю, вбиваю; скріплюю», πήγμα «скріплення, зв'язок», πήγός «міцний, сильний, могутній», давньоіндійське pajráh «товстий, міцний, дужий».[3] Українське палісад походить від фр. palissade, що в свою чергу є похідним з провансальського palissada, утвореного від palissa («частокіл»), що зводить до лат. palūs («кілок»)[3].

Найвідоміші палісадиРедагувати

Як складова частина оборонно-захисних споруд давнини, найбільш відомі в історії такі палісади:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Палісад // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 878) Доступ
  3. а б в Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3. (стор.: 267)
  4. а б в Омельчук Б. А. Деревина та камінь в оборонному будівництві Старосамбірського підгір'я у XIII—XVI ст.[недоступне посилання з червня 2019] // Науковий вісник НЛТУ України Збірник науково-технічних праць [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.]. — 2010. — Вип. 20.2. — 312 с.[недоступне посилання з червня 2019]

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати