Вроцлав
Вро́цлав (староукраїнська назва — Бреславль; пол. Wrocław, чеськ. Vratislav, лат. Wratislavia або пол. Vratislavia, нім. Breslauопис файлу, угор. Boroszló, до 1945 — Бреслав[11] або Бреслау) — місто в Польщі, у Нижній Сілезії, столиця Сілезії. Одне з найбільших (четверте за чисельністю населення) і найстаріших міст Польщі, столиця Нижньосілезького воєводства. У 2016 році місто було культурною столицею Європи.
Вроцлав був господарем УЄФА Євро 2012, у 2017 році в місті відбулись Всесвітні Ігри.
Походження назвиРедагувати
За легендою місто було засноване чеським князем Вратиславом I (правив у 915—921 роках) і вперше записане під цією назвою в 1000 році. Ранні записи свідчать, що середньовічна назва міста була Vratislav у чеських джерелах і Wrocisław у польських. Пізніше поляки спростили вимову від Wrocisław до Wrocław.
ІсторіяРедагувати
Територія, на якій знаходиться сучасний Вроцлав, вперше була згадана відомим географом Тацитом у 98 році.
Клавдій Птолемей вперше згадує цю землю у 150 році у знаменитій праці Стародавня Германія (лат. Germania Magna).
Пізніше сюди прийшло одне із племен вандалів — сілінги, від якого вірогідно і пішла назва навколишньої місцевості.
Безпосередньо саме місто Вроцлав ймовірно виникло у період з 915 по 921 рік з ініціативи чеського князя Вратислава I[12]. На той час тут мешкало західнослов'янське плем'я слензян, які й заснували поселення на Острові Тумському, у місці злиття трьох приток Одри.
Найстаріша офіційна писемна згадка про Вроцлав міститься у папській буллі, яка датується 1000 роком[13]. У ній Вроцлав визначався як місце перебування вроцлавського єпископа.
З кінця X століття Вроцлав перебував під пануванням Польщі. У 1109 році на околицях міста війська польського князя Болеслава Кривоустого виграли битву, яка в наш час відома як Битва на Псячому полі, у військ німецького короля Генріха V[12]. В наш час, місце, де, ймовірно, відбулася битва, знаходиться на території Вроцлава, а житловий мікрорайон, який там розміщується має назву Псяче поле.
Під час татаро-монгольської навали, у 1241 році, місто зазнало часткових руйнувань[13]. Після цього, домінуючу роль у розбудові міста перейняли німецькі колоністи. У другій половині XIII століття місто вже мало цегляні мури та рів[13].
У 1261 місто отримало магдебурзьке право[13].
У 1335 році, після бездітної смерті вроцлавського князя Генріха VI Доброго, містом та князівством заволоділо Чеське королівство[13]. У XV столітті місто переживало розквіт, пов'язаний із торгівлею. У 1474 році Вроцлав було включено до Ганзейської унії[12].
У 1526 році, після смерті чеського короля Людовика II Ягеллончика, Вроцлав, разом із Сілезією, перейшов під панування Габсбургів[13].
На межі XV і XVI століть було здійснено чергову перебудову міських фортифікацій[13].
Під час Реформації, більша частина мешканців міста перейшла у протестантизм. Завдяки підтриманню нейтралітету під час Тридцятилітньої війни місту вдалося уникнути серйозних руйнувань[13].
Після війни за австрійську спадщину, у 1741 році Вроцлав було приєднано до Пруссії (Австрія відмовилася від прав на нього тільки в 1764 році).
Під час наполеонівських воєн місто стало ареною активних дій. У 1807 році його захопили французькі війська[12], після чого було знищено міські фортифікації[13]. У цей час місто було одним із центрів німецького патріотичного руху, тут збирався Лютцовський добровольчий корпус, а король Фрідріх Вільгельм III проголосив про оголошення війни Франції в 1813 році.
У XIX столітті посилилося промислове значення Вроцлава і Сілезії у цілому; місто стало текстильною столицею Німеччини і важливим транспортним вузлом. У 1842 році було відкрито першу ділянку залізничної колії (Вроцлав — Олава)[13]. Згодом місто отримало залізничне сполучення з низкою інших міст. На межі XIX і XX століть місто стало також важливим річковим портом. У 1877 році у Вроцлаві було запущено перші лінії кінних трамваїв, які починаючи з 90-их років XIX століття, разом з електрифікацією, поступово замінювали на електричні трамваї[13].
Переважну більшість населення міста в цей час становили німці. Так, у 1904 році з 471 тисяч мешканців міста тільки 6 тис. становили євреїв і ще 20 тис. — поляки.
Під час Першої світової війни місто лежало поодаль від лінії бойових зіткнень, завдяки чому уникнуло серйозних руйнувань[13].
У Веймарській республіці місто стало адміністративним центром нової провінції Нижня Сілезія (1919). У 1924—1928 роках було розширено адміністративні межі міста[13].
Під час так званої «Кришталевої ночі», з 9 на 10 листопада 1938 року, в місті було знищено багато будинків та крамниць євреїв, а також спалено Нову Синагогу[12].
У нацистський період (з 1933) був змінений герб міста, а багато передмість і райони, що носили слов'янські назви, перейменовані. Польська, чеська, єврейська меншини переслідувалися і депортувалися в концтабори.
В ході Другої світової війни, у 1944 році, до міста було евакуйовано значну кількість мирного населення та промислових об'єктів. Так, наприкінці 1944 року тут перебувало близько 1 мільйона осіб[13].
Із наближенням лінії фронту до міста, німецька влада оголосила його «фортецею». Облога міста радянськими військами розпочалася у лютому 1945 року[13].
Після Другої світової війниРедагувати
Місто стало одним з небагатьох, які чинили завзятий опір наступаючим частинам Червоної Армії навесні 1945 року. 4 травня 1945 року натхненник оборони Бреслау гауляйтер Карл Ганке був евакуйований з міста літаком, щоб зайняти пост рейхсфюрера СС замість зміщеного Гіммлера. Через тиждень він пропав безвісти в районі Праги. 6 травня комендант Бреслау, генерал піхоти Герман Нігофф, підписав акт про капітуляцію.
Після Другої світової війни місто перейшло від Німеччини до Польщі.
У серпні 1945 у місті було 189 500 німців і лише 17 000 поляків. Між 1945 і 1949 роками більшість німців було виселено до частини Німеччини, яку контролював Радянський Союз. Водночас місто почали заселяти переселенцями-поляками з України (Львів, Волинська область) та Литви (Віленський край). Таким чином на 2010 рік у місті лишилося лише близько 1000 німців (2 % населення), таким чином співвідношення німців до поляків стало прямо протилежним до того, яким було 100 років тому[14].
Наприкінці 50-их років XX століття Вроцлав відновив свій соціально-економічний потенціал, ставши одним із найважливіших господарських, культурних і наукових центрів Польщі[13].
У 1980 році на теренах Вроцлава проходили страйки і маніфестації, а вже у 1981 році тут виник рух Помаранчева Альтернатива[13]. Діяльність останнього, у 2000-их роках надихнула мешканців та владу міста встановлювати у місті бронзові статуетки-гномів, які зараз є своєрідною візитівкою міста.
У 1983 році місто відвідав Папа Римський Іван Павло II[12]. У 1985 році у Вроцлаві було відкрито для огляду відреставровану Рацлавицьку панораму[13], яку вивезли зі Львова після завершення Другої світової війни.
У 1990 році місту було повернено його історичний герб[13].
Після системних трансформацій 1989—1990 років місто почало стрімко розвиватися.
В 1997 році У Вроцлаві відбувся 46-ий Міжнародний євхаристичний конгрес, в якому взяв участь Папа Римський Іван Павло II. У тому ж році місто сильно постраждало від повені[15].
У 2000 році відбулися урочисті святкування тисячоліття Вроцлава[13], у 2012 році місто було одним із польських міст, що приймали Чемпіонат Європи з футболу, у 2016 році місто було Культурною столицею Європи[15].
ГеографіяРедагувати
Вроцлав розміщений у Центральній Європі, у Нижній Сілезії, на північ від Судетів. Тут протікають п'ять річок — (Одра та 4 її притоки). До Другої світової війни в місті існували 303 мости (відповідно до сучасних критеріїв), на сьогодні їх залишилось 117. У місті 12 островів, на острові Тумському і було засноване місто[16].
КліматРедагувати
Клімат Вроцлава | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 19,7 | 20,1 | 25,4 | 32,0 | 34,4 | 38,0 | 37,9 | 39,0 | 35,3 | 28,1 | 22,0 | 19,0 | 39,0 |
Середній максимум, °C | 3 | 5 | 9 | 14 | 20 | 23 | 25 | 25 | 19 | 14 | 7 | 3 | 14,0 |
Середній мінімум, °C | −4 | −3 | −1 | 3 | 8 | 11 | 13 | 13 | 9 | 5 | 0 | −3 | 5,0 |
Абсолютний мінімум, °C | −30 | −29,2 | −23,9 | −8 | −2,1 | 1,1 | 5,0 | 3,4 | −2 | −6 | −15,4 | −22,7 | −30 |
Норма опадів, мм | 30 | 32 | 39 | 38 | 54 | 69 | 75 | 65 | 43 | 38 | 41 | 38 | 566 |
Кількість сонячних годин | 54 | 74 | 125 | 204 | 250 | 251 | 251 | 247 | 166 | 119 | 67 | 47 | 1855 |
Кількість днів з опадами | 14 | 12 | 12 | 10 | 13 | 12 | 14 | 13 | 11 | 13 | 15 | 12 | 151
|
Вологість повітря, % | 81 | 84 | 76 | 69 | 66 | 70 | 71 | 71 | 75 | 78 | 83 | 85 | 76 |
Джерело: [17][18] |
ДемографіяРедагувати
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][19]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 294251 | 47011 | 210574 | 36666 |
Жінки | 335880 | 44898 | 203345 | 87637 |
Разом | 630131 | 91909 | 413919 | 124303 |
Населення за роками:
1800 | 1829 | 1831 | 1840 | 1850 | 1852 | 1880 | 1900 | 1910 | 1925 | 1933 | 1939 | 1946 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
64.500 | 84.904 | 89.500 | 100.000 | 114.000 | 121.100 | 272.900 | 422.700 | 510.000 | 555.200 | 625.200 | 629.600 | 171.000 |
1956 | 1960 | 1965 | 1967 | 1970 | 1975 | 1980 | 1990 | 1999 | 2003 | 2006 | 2008 | 2014 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
400.000 | 431.800 | 475.000 | 487.700 | 526.000 | 579.900 | 617.700 | 640.600 | 650.000 | 638.000 | 635.200 | 632.200 | 633 105 |
КультураРедагувати
Це один з найпопулярніших туристичних об'єктів, ротонда, у якій по колу натягнуте живописне полотно заввишки 15 метрів, завдовжки 114 та діаметром 38 метрів. На ньому зображена битва 4 квітня 1794 року під Рацлавицями (неподалік Кракова), у якій польські повстанці з озброєними косами селянами під проводом національного героя Тадеуша Костюшка розбили царські війська на чолі з генералом Олександром Тормасовим.
Картину створили спеціально до 100-ліття повстання Костюшка. Ініціатором її появи став львівський художник Ян Стика. Він запросив до співпраці художника-баталіста Войцеха Коссака. Полотно для роботи зіткали у Брюсселі, а залізну конструкцію ротонди купили у Відні. Картину малювали з серпня 1893 року до травня 1894. Спочатку робота прикрашала Стрийський парк Львова, а до Вроцлава була вивезена після Другої світової війни. Полотно стало доступним для відвідувачів з 1985 року, тобто через 40 років після перевезення до Вроцлава.
- Театри Вроцлава
У місті з 1991 року[20] виходить щоквартальник «Głos Buczaczan» (редактором був, зокрема, — доктор Владислав Шкляр (†10.10.2013[21])[22]), у якому, зокрема, публікуються спогади, матеріали з історії галицького міста.
Музеї ВроцлаваРедагувати
- Національний музей, заснований у 1947 році.
- Міський музей Вроцлава, знаходиться у Королівському палаці.
- Музей природничої історії, заснований в 1814 році і знаходиться в ботанічному саду.
- Музей медальєрного мистецтва, заснований в 1964 році, філія Міського музею.
- Архієпископський музей, заснований в 1898 році.
- Університетський музей ілюструє історію університету з 1702 року і донині, розташований в головній будівлі Вроцлавського університету.
- Геологічний музей в університеті був заснований в 1866 році.
- Мінералогічний музей, заснований у 1812 році.
- Музей людини знаходиться в будівлі факультету антропології Вроцлавського університету і має ще довоєнну колекцію.
- Етнографічний музей розміщений у колишньому палаці єпископів.
- Музей Академії мистецтв, що є частиною Академії мистецтв у Вроцлаві.
- Музей пошти й телекомунікацій.
- Археологічний музей.
- Аптека-музей.
- Музей «Пана Тадеуша»[23]
СпортРедагувати
Міжнародні відносиниРедагувати
- Бреда (Нідерланди)
- Вісбаден (Німеччина)
- Гвадалахара (Мексика) (Мексика)
- Градець-Кралове (Чехія)
- Дрезден (Німеччина)
- Каунас (Литва)
- Львів (Україна)
- Рамат Ґан (Ізраїль)
- Шарлот (США)
Колишні:
КонсульстваРедагувати
Генеральні консульства[29]:
Почесні консульства:
Українці у ВроцлавіРедагувати
На Особовицькому кладовищі (Cmentarz Osobowicki) розташована Могила Антона Ярмака (1900—1986), офіцера Армії УНР, згодом контрактного поручника Війська польського, учасника Вересневої кампанії 1939 р.; могила сотника Армії УНР Івана Дегтяренка (1892—1969); також у місті є кільце (рондо) ген. Марка Безручка.
14.08.2019 р. в рамках акції «Полум'я Братерства» було вшановано могили вояків УНР на Особовицькому цвинтарі[30].
ГалереяРедагувати
Вроцлав-Головний (вокзал)
Прилеглі місцяРедагувати
Див. такожРедагувати
- Вроцлавські гноми
- 690 Вратиславія — астероїд, названий на честь міста (Бреслав)
- Вроцлавський аеропорт імені Коперника
- Африкаріум
- Кобежице
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/wroclawianin;4532363.html
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/wroclawianka;4532364.html
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/wroclawiak;4532362.html
- ↑ а б в г д е Duden K. Die Deutsche Rechtschreibung
- ↑ а б в г д е Duden K. Die Deutsche Rechtschreibung
- ↑ а б в г д е ж и к л м н https://visitwroclaw.eu/miasta-partnerskie-wroclawia
- ↑ https://www.hradeckralove.org/wroclaw-polsko/d-64472/p1=22578
- ↑ http://www.kaunas.lt/apie-kauna/miesto-partneriai/
- ↑ Голоскевич, Григорій, ред. (1929). Правописний словник (за нормами українського правопису Всеукраїнської Академії Наук). Харків. с. 45.
- ↑ а б в г д е Historia Wrocławia. WrocławDzisiaj.pl. 2011-09-14. Процитовано 2021-01-10.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Historia Wrocławia. VisitWroclaw.eu (pl). Процитовано 2021-01-10.
- ↑ NTKS Wrocław. Ntkswroclaw.vdg.pl. Процитовано 28 August 2010.
- ↑ а б wycieczki po Wrocławiu z przewodnikiem, zwiedzanie Wrocławia,. Przewodnik Miejski Wrocław (pl-PL). Процитовано 2021-01-10.
- ↑ Польська Венеція // «Український тиждень» 13.03.2011
- ↑ Climate Wrocław Ii Climate data: 1939 - 2016. tutiempo.net. Процитовано 28 February 2016.
- ↑ Averages. Архів оригіналу за 25 September 2015. Процитовано 25 September 2015.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ [2]
- ↑ [3]
- ↑ / Сracovia Leopolis (пол.)
- ↑ Muzeum «Pana Tadeusza» już otwarte
- ↑ Miasta partnerskie. visitwroclaw.eu (pl). Wrocław. Процитовано 2020-02-28.
- ↑ Lei Ordinária 1629 2006 de Araucária PR. leismunicipais.com.br (pt-br). Процитовано 2020-05-13.
- ↑ Batumi miastem partnerskim Wrocławia. www.wroclaw.pl (pl). Процитовано 2020-05-13.
- ↑ Wysocki, Tomasz. Oxford miastem partnerskim Wrocławia. www.wroclaw.pl (pl). Процитовано 2020-05-13.
- ↑ Miasta partnerskie - Biuletyn Informacji Publicznej Urzędu Miejskiego Wrocławia. bip.um.wroc.pl. Процитовано 2020-05-13.
- ↑ Konsulaty. VisitWroclaw.eu (pl). Процитовано 2020-10-07.
- ↑ Парнікоза, Іван. Особовицьке кладовище, поховання вояків УНР. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 04.08.2020.
ДжерелаРедагувати
АнглійськоюРедагувати
- Davies, Norman (2002). Microcosm: Portrait of a Central European City. London: Jonathan Cape. ISBN 978-0-224-06243-5.
- Till van Rahden, Jews and Other Germans: Civil Society, Religious Diversity, and Urban Politics in Breslau, 1860–1925 (2008. Madison, WI: The University of Wisconsin Press
- Gregor Thum, Uprooted. How Breslau Became Wrocław During the Century of Expulsions (2011. Princeton: Princeton University Press
- Strauchold, Grzegorz; Eysymontt, Rafał (2016). Wrocław/Breslau. Historical-Topographical Atlas of Silesian Towns. Volume 5. Marburg: Herder Institute for Historical Research on East Central Europe. ISBN 978-3-87969-411-2.
ПольськоюРедагувати
- Harasimowicz, Jan; Suleja, Włodzimierz (2006). Encyklopedia Wrocławia. Wrocław: Wydawnictwo Dolnośląskie. ISBN 978-83-7384-561-9.
- Kulak, Teresa (2006). Wrocław. Przewodnik historyczny (A to Polska właśnie). Wrocław: Wydawnictwo Dolnośląskie. ISBN 978-83-7384-472-8.
- Gregor Thum, Obce miasto: Wrocław 1945 i potem, Wrocław: Via Nova, 2006
НімецькоюРедагувати
- Scheuermann, Gerhard (1994). Das Breslau-Lexikon (2 vols.). Dülmen: Laumann n. BidVerlagsgesellschaft. ISBN 978-3-89960-132-9.
- van Rahden, Till (2000). Judenbiskupln nund andere Breslauer: Die Beziehungen zwischen Juden, Protestanten und Katholiken in einer deutschen Großstadt von 1860 bis 1925. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. ISBN 978-3-525-35732-3.
- Thum, Gregor (2002). Die fremde Stadt: Breslau 1945. Berlin: Siedler. ISBN 978-3-88680-795-6.
- Weczerka, Hugo (2003). Handbuch der historischen Stätten: Schlesien. Stuttgart: Alfred Kröner Verlag. ISBN 978-3-520-31602-8.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вроцлав |